Історія справи

Постанова КЦС ВП від 22.02.2023 року у справі №360/1839/19
Постанова КЦС ВП від 22.02.2023 року у справі №360/1839/19
Постанова КЦС ВП від 02.10.2024 року у справі №360/1839/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2024 року

м. Київ

справа № 360/1839/19

провадження № 61-18355св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Фаловської І. М.,

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Ситнік О. М.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідач: ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на ухвалу Бородянського районного суду Київської області від 02 червня 2023 року у складі судді Унятицького Д. Є. та постанову Київського апеляційного суду від 09 жовтня 2023 рокуу складі колегії суддів Лапчевської О. Ф., Березовенко Р. В., Мостової Г. І.,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2019 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до державного реєстратора Бородянської селищної ради Бородянського району Київської області Олішкевич К. В., ОСОБА_3 про скасування права власності на квартиру.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 24 квітня 2013 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 уклали з ОК ЖБК «Бригантина-2» в особі ОСОБА_4 договір про спільну пайову участь у будівництві житлового кооперативного будинку на АДРЕСА_1 , за умовами якого домовилися про спільне будівництво житлового кооперативного будинку за вказаною адресою з подальшою передачею їм як пайовикам частки цього будинку у вигляді однокімнатної кв. АДРЕСА_1 , загальною площею 34 кв. м, розташованої на другому поверсі. Відповідно до пункту 2.2.2 зазначеного договору ціна за 1 кв. м квартири еквівалентна 2 178,00 грн залишається незмінною до кінця виконання обов`язків обома сторонами. Загальна вартість квартири становить 74 052,00 грн.

Оскільки на момент укладення договору у позивачів не вистачало коштів для внесення суми в розмірі 75 % від вартості квартири, то 27 червня 2013 року на пропозицію голови правління ОК ЖБК «Бригантина-2» Скопенка А. А. між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та відповідачем ОСОБА_3 , ОСОБА_4 укладений договір переуступки паю на зазначену квартиру з поетапною оплатою згідно з умовами якого ОСОБА_3 та ОСОБА_4 передають позивачам свій пай у ОК ЖБК «Бригантина-2», який відповідає праву на вступ в ОК ЖБК «Бригантина-2» та отримання свідоцтва на право власності на вказану квартиру, а також часткової спільної власності на земельну ділянку, на якій розташований будинок.

За отримання паю на зазначену квартиру позивачі передали відповідачці та ОСОБА_4 аванс на суму 8 150,00 грн, що еквівалентно 1 000 дол. США, друга частина внеску у розмірі 9 000 дол. США мала бути сплачена позивачами у строк до 10 серпня 2013 року. Загальна вартість квартири з ремонтом «під ключ» та газовим котлом становить 39 930 дол. США, платежі розподілені на 120 місяців під 12,5 % річних.

Сутність укладення вказаного договору переуступки паю полягала у тому, що кошти у розмірі 74 052,00 грн, які передбачені договором про спільну пайову участь у будівництві кооперативного будинку, будуть зараховані на виконання умов цього договору.

На виконання умов зазначених договорів позивачі з 12 червня 2013 року до 16 вересня 2013 року сплачували щомісячно 438,10 дол. США, а з 26 вересня 2013 року до 14 вересня 2015 року вносили щомісячні платежі в різному розмірі, що підтверджено відповідними розписками. Загалом позивачі передали відповідачці з червня 2013 року до вересня 2015 року грошові кошти у розмірі 18 841,21 дол. США.

05 липня 2013 року позивачі та кооператив ОК ЖБК «Бригантина-2» в особі його голови ОСОБА_4 підписали акт приймання-передавання, за яким кооператив передав, а позивачі прийняли кв. АДРЕСА_1 , яка наразі знаходиться у володінні позивачів.

Однак, отримавши 18 серпня 2016 року ухвалу Бородянського районного суду Київської області про відкриття провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні власністю та копії матеріалів вказаної справи, позивачі довідалися, що право власності на квартиру, в якій вони проживають та сплачують щомісячні платежі, 29 березня 2016 року державним реєстратором Бородянської селищної ради зареєстровано за ОСОБА_3 , номер запису - 14203516.

Підставою виникнення права власності відповідача на квартиру державний реєстратор зазначила: технічний паспорт, акт приймання-передавання нерухомого майна від 06 грудня 2012 року між ОК ЖБК «Бригантина-2» та ОСОБА_3 , договір про спільну пайову участь у будівництві будинку від 27 червня 2013 року, видавник ОК ЖБК «Бригантина-2» та ОСОБА_3 .

Вказували, що договір переуступки паю на квартиру від 27 червня 2013 року не визнаний недійсним і свою дію не припинив (діє до 27 червня 2023 року), тому реєстрація права власності на спірну квартиру за ОСОБА_3 порушує права позивачів як власників та користувачів спірної квартири.

Враховуючи викладене, позивачі просили суд скасувати право власності ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1 , зареєстроване в реєстрі права власності 29 березня 2016 року, номер запису 14203516.

Справа розглядалась судами неодноразово

Короткий зміст ухвалених судових рішень у справі

Рішенням Бородянського районного суду Київської області від 09 червня 2021 року позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до державного реєстратора Бородянської селищної ради Київської області, ОСОБА_3 про скасування права власності на квартиру задоволено.

Скасовано право власності ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1 , зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 29 березня 2016 року.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції керувався тим, що пай відповідач ОСОБА_3 і ОСОБА_4 переуступили ОСОБА_1 і ОСОБА_2 відповідно до умов договору переуступки паю на квартиру від 27 червня 2013 року, такий договір не визнаний недійсним і свою дію не припинив, а тому реєстрація права власності на зазначену квартиру за ОСОБА_3 порушує права позивачів.

Суд першої інстанції зазначив, що позивачі дізналися про порушення своїх прав, а саме про те, що право власності на вказану квартиру зареєстроване за відповідачкою ОСОБА_3 18 серпня 2016 року, коли отримали ухвалу Бородянського районного суду Київської області про відкриття провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні власністю та копії матеріалів вказаної справи. З поштового конверту вбачається, що позов подано до суду засобами поштового зв`язку 17 серпня 2019 року, тобто в межах позовної давності.

Постановою Київського апеляційного суду від 14 вересня 2021 року рішення Бородянського районного суду Київської області від 09 червня 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким відмовлено у задоволені позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до державного реєстратора Бородянської селищної ради Київської області, ОСОБА_3 про скасування права власності на квартиру.

Додатковою постановою Київського апеляційного суду від 12 жовтня 2021 року заяву адвоката Баховського М. М., який діє в інтересах ОСОБА_3 , про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.

Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 24 000 грн.

Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 24 000 грн.

В іншій частині заяви відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції керувався тим, що підставою виникнення права власності ОСОБА_3 на зазначений об`єкт нерухомого майна є договір про спільну пайову участь у будівництві житлового будинку від 27 червня 2013 року, укладений між нею та ОК «ЖБК «Бригантина-2» та акт приймання-передачі спірної квартири від 05 липня 2013 року.

Заявляючи вимогу про скасування права власності ОСОБА_3 на спірну квартиру, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 дійсність договору про спільну пайову участь у будівництві житлового будинку від 27 червня 2013 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОК «ЖБК «Бригантина-2», та акт приймання-передавання спірної квартири від 05 липня 2013 року в судовому порядку не оспорювали і такі не визнані недійсними.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції вважав, що місцевий суд дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог, без урахування правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц, від 20 серпня 2020 року у справі № 916/2464/19, відповідно до яких рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію. А тому після внесення такого запису скасування зазначеного рішення не може бути належним способом захисту права або інтересу позивача. З метою ефективного захисту порушених прав законодавець застеріг, що ухвалення судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Крім того, суд апеляційної інстанції вказав, що з Єдиного державного реєстру судових рішень відомо, що постановою Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року рішення Бородянського районного суду Київської області від 11 січня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 20 липня 2017 року залишено без змін. Верховний Суд погодився із висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо недоведеності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 сплати грошових коштів на рахунок житлового кооперативу на виконання договору про спільну пайову участь у будівництві житлового будинку, а сплати їх фізичній особі-підприємцю. ОСОБА_1 , ОСОБА_2 не є членами ОК «ЖБК «Бригантина-2», що встановлено рішенням Бородянського районного суду Київської області від 07 вересня 2015 року.

Постановою Верховного Суду від 22 лютого 2023 року рішення Бородянського районного суду Київської області від 09 червня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 14 вересня 2021 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про скасування права власності на нерухоме майно скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанову Київського апеляційного суду від 14 вересня 2021 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до державного реєстратора Бородянської селищної ради Бородянського району Київської області Олішкевич К. В. змінено, викладено її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Постанову Верховного Суду мотивовано тим, що зміст і характер відносин між учасниками справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини справи підтверджують, що цей спір виник між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , тому державний реєстратор Бородянської селищної ради Бородянського району Київської області Олішкевич К. В. є неналежним відповідачем і у зв`язку з цим у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до державного реєстратора Бородянської селищної ради Бородянського району Київської області Олішкевич К. В. необхідно відмовити із зазначеної підстави. Суд апеляційної інстанції зробив обґрунтований висновок про відмову у задоволенні зазначених позовних вимог, проте помилився щодо мотивів такої відмови.

Водночас суд першої інстанції, задовольнивши позов, зазначив що пай відповідач ОСОБА_3 і ОСОБА_4 переуступили ОСОБА_1 і ОСОБА_2 відповідно до умов договору переуступки паю на квартиру від 27 червня 2013 року, такий договір не визнаний недійсним і свою дію не припинив, тому реєстрація права власності на зазначену квартиру за ОСОБА_3 порушує права позивачів.

Суд апеляційної інстанції, відмовивши у позові, вказав, що підставою виникнення права власності ОСОБА_3 на об`єкт нерухомого майна є договір про спільну пайову участь у будівництві житлового будинку від 27 червня 2013 року, укладений між нею та ОК «ЖБК «Бригантина-2», та акт приймання-передавання спірної квартири від 05 липня 2013 року, які в судовому порядку не оспорені та не визнані недійсними.

Натомість, суди залишили поза увагою те, що:

між ОК ЖБК «Бригантина-2», в особі голови ОСОБА_4 та ОСОБА_1 і ОСОБА_2 укладений договір про спільну пайову участь у будівництві житлового кооперативного будинку 24 квітня 2013 року, а пізніше - 27 червня 2013 року договір аналогічного змісту укладений між ОК ЖБК «Бригантина-2», в особі голови ОСОБА_4 та ОСОБА_3 ;

у день укладення договору про спільну пайову участь у будівництві житлового кооперативного будинку між ОК ЖБК «Бригантина-2» в особі голови ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , з подальшою передачею ОСОБА_3 спірної квартири, між ОСОБА_4 і ОСОБА_3 та ОСОБА_1 і ОСОБА_2 укладений договір переуступки паю на спірну квартиру;

акт приймання-передавання нерухомого майна від 06 грудня 2012 року № б/н, який в числі інших документів став підставою для виникнення права власності за ОСОБА_3 , датований 06 грудня 2012 року;

таким чином, судам необхідно визначити дійсну правову природу укладених договорів між сторонами, здійснити їх оцінку, проаналізувати обсяг прав та обов`язків, які виникли в результаті укладення договорів та встановити хто із інвесторів первісно набув право власності на спірний об`єкт нерухомого майна.

З урахуванням викладеного, суд касаційної інстанції вказав, що оскаржені судові рішення в частині позовних вимог до ОСОБА_3 ухвалені з порушенням норм процесуального права, а тому в цій частині підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Бородянського районного суду Київської області від 02 червня 2023 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 09 жовтня 2023 року, позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про скасування права власності на квартиру залишено без розгляду у зв`язку з повторною неявкою позивачів (пункт 3 частини першої статті 257 ЦПК України в редакції, чинній на час постановлення ухвали судом першої інстанції).

Ухвала суду першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, мотивована тим, що в судове засідання, призначене на 02 червня 2023 року на 10 год позивачі та їх представник не з`явилися повторно. На цій підставі суд першої інстанції відповідно до пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України залишив позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 без розгляду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У грудні 2023 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, просять скасувати ухвалу Бородянського районного суду Київської області від 02 червня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 09 жовтня 2023 року, а справу передати до суду першої інстанції для продовження розгляду.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі заявники посилаються на те, що у суду не було підстав для застосування положень пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України (в редакції, чинній на час постановлення оскаржуваної ухвали судом першої інстанції), оскільки справа перебувала на стадії підготовного провадження.

Залишаючи позов без розгляду, місцевий суд, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, не врахував висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 01 вересня 2021 року у справі № 757/54510/17, від 21 жовтня 2019 року у справі № 759/15271/17, від 11 березня 2020 року у справі № 761/8849/190, від 18 січня 2021 року у справі № 760/22245/18, від 20 січня 2021 року у справі № 569/5089/17, від 10 лютого 2021 року у справі 589/2250/19.

Провадження у суді касаційної інстанції

12 січня 2024 року ухвалою Верховного Суду поновлено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 строк на касаційне оскарження ухвали Бородянського районного суду Київської області від 02 червня 2023 року та постанови Київського апеляційного суду від 09 жовтня 2023 року, відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.

Підставою відкриття касаційного провадження є порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права.

У січні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

25 вересня 2024 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Інші учасники справи не скористалися правом на подання до Верховного Суду відзиву на касаційну скаргу.

Фактичні обставини справи

Постановою Верховного Суду від 22 лютого 2023 року рішення Бородянського районного суду Київської області від 09 червня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 14 вересня 2021 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про скасування права власності на нерухоме майно скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Бородянського районного суду Київської області від 13 березня 2023 року розгляд справи призначено в підготовчому судовому засіданні на 13 квітня 2023 року на 14 год 40 хв.

13 квітня 2023 року позивачі та їх представник адвокат Панасюк О. В. у судове засідання не з`явилися, представник надіслав суду першої інстанції клопотання, в якому просив відкласти розгляд справи на іншу дату у зв`язку із зайнятістю в іншій справі в засіданні Київського апеляційного суду.

У зв`язку з відсутністю позивачів та їх представника розгляд справи суд першої інстанції відклав на 02 червня 2023 року на 10 год.

У судове засідання 02 червня 2023 року позивачі та їх представник не з`явилися повторно, представник надіслав клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, оскільки перебуває на лікуванні.

Ухвалою Бородянського районного суду Київської області від 02 червня 2023 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 09 жовтня 2023 року, позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про скасування права власності на квартиру залишено без розгляду у зв`язку з повторною неявкою позивачів (пункт 3 частини першої статті 257 ЦПК України в редакції, чинній на час постановлення ухвали судом першої інстанції).

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення

від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 196 ЦПК України передбачено, що для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. Дата і час підготовчого засідання призначаються суддею з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій.

Положеннями статті 189 ЦПК України визначено, що завданнями підготовчого провадження є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з`ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті. Підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання.

Підготовче засідання проводиться судом з повідомленням учасників справи (частина перша статті 197 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 200 ЦПК України у підготовчому засіданні суд постановляє ухвалу (ухвали) про процесуальні дії, що необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті.

Згідно з частинами першою та другою статті 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.

За змістом пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України в редакції, чинній на час постановлення судом першої інстанції оскаржуваної ухвали, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Аналіз змісту пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України у вказаній редакції Кодексу свідчить про те, що залишення позовної заяви без розгляду з цієї підстави може мати місце лише в тому випадку, якщо позивач, який був належним чином повідомлений про час слухання справи, повторно не з`явився саме в судове засідання, а не в підготовче засідання.

Таких висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 21 жовтня 2019 року

у справі № 759/15271/17 (провадження № 61-14373св19), від 11 березня 2020 року у справі № 761/8849/190 (провадження № 61-21428 св19), від 01 вересня 2021 року у справі № 757/54510/17 (провадження № 61-2858св21), від 01 листопада 2023 року у справі № 182/4364/19 (провадження № 61-8656св23), від 17 січня 2024 рокуу справі № 935/385/20(провадження № 61-5782св21).

У справі, яка переглядається:

- ухвалою Бородянського районного суду Київської області від 13 березня 2023 року розгляд справи призначено в підготовчому судовому засіданні на 13 квітня 2023 року на 14 год 40 хв. 13 квітня 2023 року позивачі та їх представник адвокат Панасюк О. В. у судове засідання не з`явилися, представник надіслав суду клопотання, в якому просив відкласти розгляд справи на іншу дату, у зв`язку із зайнятістю в іншій справі в засіданні Київського апеляційного суду. У зв`язку з відсутністю позивачів та їх представника розгляд справи був відкладений на 02 червня 2023 року на 10 год;

- у судове засідання 02 червня 2023 року позивачі та їх представник не з`явилися повторно, представник надіслав клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, оскільки перебуває на лікуванні;

- ухвалою Бородянського районного суду Київської області від 02 червня 2023 року позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про скасування права власності на квартиру залишено без розгляду у зв`язку з повторною неявкою позивачів (пункт 3 частини першої статті 257 ЦПК України).

Матеріали справи, яка переглядається, не містять підтвердження того, що у справі було закрито підготовче судове засідання, а справа призначена до судового розгляду по суті.

Посилання місцевого суду на те, що позивачі не з`явилися у засідання суду, призначені на 13 квітня 2023 року та 02 червня 2023 року, а тому це може бути підставою для застосування положень пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК Україниє необґрунтованими, оскільки на вказані дати призначалося підготовче засідання. Наведене підтверджується протоколом судового засідання від 13 квітня 2023 року в режимі відеоконференції (т. 3, а. с. 17-19), та протоколом судового засідання від 02 червня 2023 року в режимі відеоконференції (т. 3, а. с. 27-30).

Частиною першою статті 196 ЦПК України передбачено, що для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання.

Отже, підготовче засідання є формою підготовчого провадження, яка полягає у вчиненні судом та учасниками судового процесу відповідних процесуальних дій.

Із системного аналізу завдань підготовчого провадження (частина перша

статті 189 ЦПК України) та процесуальних дій, які вчиняються під час підготовчого засідання (частина друга статті 197 ЦПК України) вбачається, що метою проведення підготовчого засідання є здійснення дій, необхідних для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, а не розгляд та вирішення спору по суті.

Водночас відповідно до статті 209, частини першої статті 211 ЦПК України розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат є завданням такої стадії як розгляд по суті, яка відбувається у формі судового засідання.

Підготовче засідання та судове засідання проводяться з різною метою, що обумовлено різними завданнями, які стоять перед підготовчим провадженням та розглядом по суті, формами проведення яких вони є.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, дійшов помилкового висновку про залишення позову без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України (в редакції, чинній на час постановлення місцевим судом оскаржуваної ухвали), оскільки залишив поза увагою те, що справа призначена до розгляду за правилами загального позовного провадження, яке передбачає підготовче провадження до розгляду справи по суті.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення ухвалені з порушенням норм процесуального права, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, тому ухвала суду першої інстанції та постанова апеляційного суду підлягають скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої та четвертої статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Згідно з частиною шостою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає доводи касаційної скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обґрунтованими та достатніми для скасування оскаржуваних судових рішень з передачею справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 402 409 410 411 415 416 418 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Бородянського районного суду Київської області від 02 червня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 09 жовтня 2023 рокускасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийІ. М. Фаловська СуддіВ. М. Ігнатенко С. О. Карпенко В. В. Сердюк О. М. Ситнік