Історія справи

Постанова КГС ВП від 19.02.2025 року у справі №910/3942/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2025 року

м. Київ

cправа № 910/3942/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В.А. (головуючого), Багай Н.О., Берднік І.С.

секретаря судового засідання - Дерлі І.І.

за участю представників сторін:

позивача - Приліпа М.М.

відповідача - Ігнатьєв О.Р.

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Експорт кредитний банк Туреччини" (TURKIYE IHRACAТ KREDI BANKASI ANONIM SIRKETI (TURK EXIMBANK)

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.10.2024 (у складі колегії суддів: Вовк І.В. (головуючий), Сибіга О.М., Станік С.Р.)

за позовом Акціонерного товариства "Експорт кредитний банк Туреччини" (TURKIYE IHRACAТ KREDI BANKASI ANONIM SIRKETI (TURK EXIMBANK)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Савватс"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Компанія Alpaz Demir Celik Insaat San. Tic. Ltd Sti

про стягнення боргу у розмірі 323 502,90 доларів США,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст та підстави позовних вимог

1.1. Акціонерне товариство "Експорт кредитний банк Туреччини" (надалі - АТ "Експорт кредитний банк Туреччини", Позивач, Скаржник) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Савватс" (надалі - ТОВ "Савватс", Відповідач) про стягнення боргу у розмірі 323 502,90 доларів США.

1.2. Позивач зазначає, що ТОВ "Савватс" не виконало зобов`язання за Контрактом №IMALDEM23/062020 від 23.06.2020, укладеним з Компанією Alpaz Demir Celik Insaat San. Tic. Ltd Sti (надалі - Контракт), щодо оплати поставленого товару, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 323 502,90 доларів США. Ризик невиконання зазначеного зобов`язання був застрахований АТ "Експорт кредитний банк Туреччини", яке, здійснивши виплату Компанії Alpaz Demir Celik Insaat San. Tic. Ltd Sti, набуло право вимоги до Відповідача.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.06.2024 у справі № 910/3942/24 позов задоволено повністю, шляхом стягнення заборгованості у розмірі 323 502,90 доларів США,

2.2. Задовольняючи позовні вимоги суд виходив з обставини переходу від КомпаніЇ Alpaz Demir Celik Insaat San. Tic. Ltd Sti до АТ "Експорт кредитний банк Туреччини" права вимагати від ТОВ "Савватс" сплати 323 502,90 доларів США, внаслідок виконання Позивачем основного зобов`язання.

2.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.10.2024 скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 27.06.2024 та прийнято нове рішення про відмову в задоволенні позову.

2.4. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що:

- правовідносини страхування між АТ "Експорт кредитний банк Туреччини" та Компанією Alpaz Demir Celik Insaat San. Tic. Ltd Sti не мають правового значення для Відповідача, а тому врегулювання таких правовідносин за правом Турецької Республіки стосується лише відповідних сторін. Виконання Позивачем своїх зобов`язань за договором страхування перед третьою особою не є підставою для автоматичного набуття прав вимоги до Відповідача, оскільки він виконав зобов`язання перед страхувальником, без набуття подальшого права вимоги;

- правовідносини між Відповідачем та Компанією Alpaz Demir Celik Insaat San. Tic. Ltd Sti регулюються пунктом 12.3 Контракту, який передбачає застосування законодавства України. Набуття Позивачем права вимоги до Відповідача в установленому порядку передбачає заміну кредитора з урахуванням положень пункту 13.2 Контракту щодо обов`язковості отримання згоди другої сторони угоди при переданні іншій особі прав та обов`язків за відповідним Контрактом;

- матеріали справи не містять доказів надання Відповідачем згоди на застосування до спірних правовідносин законодавства Турецької Республіки, зокрема Кодексу Турецької Республіки про боргові зобов`язання;

- матеріали справи не містять належних доказів отримання ТОВ "Савватс" товару за Контрактом,

3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

3.1. У касаційній скарзі АТ "Експорт кредитний банк Туреччини" просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.10.2024, залишивши в силі рішення суду першої інстанції.

3.2. Ухвалою Суду від 02.12.2024 відкрито касаційне провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

3.3. При зверненні з касаційною скаргою Скаржник посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції:

- статей 1472, 1481 Кодексу Турецької Республіки про боргові зобов`язання, статті 993 Цивільного кодексу України, статті 108 Закону України "Про страхування" без врахування висновків, щодо їх застосування, викладених у постановах Верховного Суду від 25.02.2020 у справі № 911/614/18, від 30.01.2018 у справі № 910/17993/15, від 19.09.2024 у справі № 910/10606/23, від 04.11.2022 у справі № 910/8002/20, від 17.09.2019 у справі № 909/1189/17, від 18.05.2022 у справі № 442/2458/19, Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 910/2603/17 при дослідженні наявності права у Позивача на стягнення сплаченої ним суми страхового відшкодування в порядку суброгації;

- статей 13 79 Господарського процесуального кодексу України без врахування висновків, щодо їх застосування, викладених у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 08.11.2023 у справі № 16/137б/83б/22б(910/12422/20), від 03.07.2024 у справі № 910/7722/23, від 03.10.2024 у справі № 910/6183/23, від 26.06.2024 у справі № 910/268/20, від 10.06.2024 у справі № 916/436/23, від 05.06.2024 у справі № 916/2492/21, постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц при наданні судом оцінки доказам у справі щодо виконання Компанією Alpaz Demir Celik Insaat San. Tic. Ltd Sti умов Контракту.

3.4. 12.12.2024 від АТ "Експорт кредитний банк Туреччини" надійшов лист, якому Позивач вказує про можливі негативні наслідки для економіки України та міжнародної торгівлі в разі створення судового прецеденту, що обмежує право суброгації страховиків.

3.5. 23.12.2024 від ТОВ "Савватс" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому Відповідач просить відмовити в задоволенні касаційної скарги, залишивши без змін оскаржувану постанову.

3.6. 17.01.2025 від ТОВ "Савватс" надійшли додаткові пояснення.

3.7. 20.01.2025 від АТ "Експорт кредитний банк Туреччини" надійшли пояснення щодо наявності повноважень на проведення страхової діяльності.

3.8. 21.01.2025 від ТОВ "Савватс" надійшли додаткові пояснення, з посиланням на те, що Позивач може здійснювати діяльність зі страхування виключно на території Турецької Республіки.

4. Обставини, встановлені судами попередніх інстанцій

4.1. 23.06.2020 між ТОВ "Савватс", як покупцем, та Компанією Alpaz Demir Celik Insaat San. Tic. Ltd Sti, як продавцем, укладено Контракт відповідно до пункту 1.1 якого продавець продає, а покупець купує листову сталь в асортименті згідно із замовленням-специфікацією (інвойсом) на умовах, вказаних у замовленнях-специфікаціях (інвойсах) відповідно ІНКОТЕРМС-2010.

4.2. Відповідно до пункту 1.2 Контракту товар відвантажується партіями на підставі замовлень-специфікацій (інвойсів), які є невід`ємною частиною даного контракту.

4.3. У пункті 2.1 Контракту вказано, що ціна і кількість товару вказуються у замовленнях-специфікаціях, доданих до даного контракту, які являються невід`ємною частиною даного контракту. Допустима похибка по кількості складає 10%. Покупець може завантажити в кожний контейнер 25-27 тон.

4.4. Згідно з пунктом 3.2 Контракту датою поставки товару вважається дата фактичного повідомлення покупця перевізником про прибуття вантажу в пункт призначення відповідно умов поставки. Після відвантаження продавець зобов`язаний направити електронною поштою копії супровідних документів протягом 2 робочих днів.

4.5. За умовами пунктів 4.1, 4.2 Контракту для прийняття замовлення до виробництва покупець здійснює передплату в розмірі 10% вартості кожного замовлення протягом 7 днів з дати проформи-рахунку. Передплата 10% здійснюється по наступним документам: - одного оригіналу контракту, підписаного покупцем та продавцем; підтвердженого замовлення; проформи-рахунку. Покупець здійснює перерахунок інших 90% вартості кожної партії поставки, що залишились, протягом 120 днів після дати доставки виготовленого товару на територію України по наступним документам: - одного оригіналу контракту, підписаного покупцем та продавцем; - рахунку-фактури.

4.6. У пункті 4.4. Контракту визначено, що рахунок-фактура по п. 4.2 визначає фактичний об`єм і фактичну вартість виготовленого товару.

4.7. В межах пункту 4.6 Контракту сторони узгодили, що платежі по пунктах 4.1-4.3 даного контракту перераховуються на рахунок продавця в доларах США простим банківським переказом за визначеними у даному пункті банківськими реквізитами. Покупець направляє продавцю по факсу платіжне доручення кожного платежу в день видачі платіжного доручення.

4.8. У пункті 12.3 Контракту сторонами погоджено, що даний контракт регулюється і складений у відповідності до законодавства України. Таким чином, сторони не керуються Конвенцією Організацією Об`єднаних Націй про договори міжнародної купівлі-продажу товарів (Віденською конвенцією).

4.9. Згідно з пунктом 13.2 Контракту жодна із сторін не має права передавати свої права та обов`язки за даним контрактом третій стороні без письмової згоди другої сторони.

4.10. Відповідно до пункту 13.9.Контракту угода вступає в силу з моменту її підписання та діє до 31.12.2021.

4.11. 17.07.2020 між Компанією Alpaz Demir Celik Insaat San. Tic. Ltd Sti, як застрахованою особою, та АТ "Експорт кредитний банк Туреччини", як страховиком, укладено Поліс страхування короткострокового експортного кредиту №154867-KVIKSTAB-2, за умовами якого на період з 17.08.2020 по 31.01.2021 АТ "Експорт кредитний банк Туреччини" застраховано комерційні та політичні ризики Компанії Alpaz Demir Celik Insaat San. Tic. Ltd Sti, зокрема ризик неплатоспроможності покупця у випадку несплати або неможливості сплати загальної суми рахунка-фактури за товари, які відвантажені покупцю та прийняті покупцем, страхувальнику/продавцю протягом 4 місяців з дати оплати.

4.12. 01.06.2021 між Компанією Alpaz Demir Celik Insaat San. Tic. Ltd Sti, як застрахованою особою, та АТ "Експорт кредитний банк Туреччини", як страховиком, укладено Поліс страхування короткострокового експортного кредиту №154867-KVIKSTAB-3, за умовами якого на період з 01.02.2021 по 31.01.2022 АТ "Експорт кредитний банк Туреччини" застраховано комерційні та політичні ризики Компанії Alpaz Demir Celik Insaat San. Tic. Ltd Sti, зокрема ризик неплатоспроможності покупця у випадку несплати або неможливості сплати загальної суми рахунка-фактури за товари, які відвантажені покупцю та прийняті покупцем, страхувальнику/продавцю протягом 4 місяців з дати оплати.

4.13. 17.01.2022 між Компанією Alpaz Demir Celik Insaat San. Tic. Ltd Sti, як застрахованою особою, та АТ "Експорт кредитний банк Туреччини", як страховиком, укладено Поліс страхування короткострокового експортного кредиту №154867-KVIKSTAB-4, за умовами якого на період з 01.02.2022 по 31.01.2023 АТ "Експорт кредитний банк Туреччини" застраховано комерційні та політичні ризики Компанії Alpaz Demir Celik Insaat San. Tic. Ltd Sti, зокрема ризик неплатоспроможності покупця у випадку несплати або неможливості сплати загальної суми рахунка-фактури за товари, які відвантажені покупцю та прийняті покупцем, страхувальнику / продавцю протягом 4 місяців з дати оплати.

4.14. Згідно з пунктом 9.1.3 Полісів страхування короткострокового експортного кредиту №154867-KVIKSTAB-2, №154867-KVIKSTAB-3, №154867-KVIKSTAB-4 до того, як АТ "Експорт кредитний банк Туреччини" виплатить відшкодування страхувальник та/або продавець повинні передати всі права, що випливають з угоди купівлі-продажу, та пов`язані з ними гарантії, АТ "Експорт кредитний банк Туреччини" для забезпечення виплати відшкодування та надати письмове повідомлення покупцеві про цю передачу.

4.15. Відповідно до пункту 9.2.3 Полісів страхування короткострокового експортного кредиту №154867-KVIKSTAB-2, №154867-KVIKSTAB-3, №154867-KVIKSTAB-4 виплати відшкодування здійснюються в турецьких лірах. У випадку, якщо затвердження ліміту покупця видано у валюті, відмінній від турецької ліри, для конвертації розрахованої суми збитків та відсотків у турецькі ліри, за основу береться курс купівлі іноземної валюти Центрального банку Турецької Республіки, що діє на день виплати компенсації.

4.16. Позивач стверджує, що Компанією Alpaz Demir Celik Insaat San. Tic. Ltd Sti на виконання своїх зобов`язань за Контрактом було поставлено ТОВ "Савватс" згідно з інвойсом №ALP2021000000035 від 25.10.2021 товар на суму 39 016,75 доларів США, №ALP2021000000037 від 04.11.2021 товар на суму 68 018,40 доларів США, №ALP2021000000038 від 19.11.2021 товар на суму 35 183,25 доларів США, №ALP2021000000039 від 10.12.2021 товар на суму 70 361,50 доларів США, №ALP2022000000001 від 12.01.2022 товар на суму 74 642,50 доларів США, №ALP2022000000006 від 11.02.2022 товар на суму 36 280,50 доларів США, а загалом на суму 323 502,90 доларів США.

4.17. Листом від 08.03.2022 ТОВ "Савватс" звернулось до Компанії Alpaz Demir Celik Insaat San. Tic. Ltd Sti із повідомленням, що через повномасштабну військову агресію російської федерації проти України ТОВ "Савватс" не може гарантувати будь-які терміни виплати і чи відбудеться вона взагалі. З огляду на існування, на думку Відповідача, форс-мажорної ситуації, ТОВ "Савватс" просило Компанію Alpaz Demir Celik Insaat San. Tic. Ltd Sti звернутися до АТ "Експорт кредитний банк Туреччини" за страхуванням для таких випадків для покриття втрат.

4.18. У зв`язку з неоплатою ТОВ "Савватс" вказаних поставок товару Компанія Alpaz Demir Celik Insaat San. Tic. Ltd Sti звернулась до АТ "Експорт кредитний банк Туреччини" за виплатою страхового відшкодування за Полісами страхування короткострокового експортного кредиту №154867-KVIKSTAB-2, №154867-KVIKSTAB-3, №154867-KVIKSTAB-4.

4.19. АТ "Експорт кредитний банк Туреччини" було виконано свої зобов`язання перед Компанією Alpaz Demir Celik Insaat San. Tic. Ltd Sti за Полісами страхування короткострокового експортного кредиту №154867-KVIKSTAB-2, №154867-KVIKSTAB-3, №154867-KVIKSTAB-4 та виплачено Компанії Alpaz Demir Celik Insaat San. Tic. Ltd Sti страхове відшкодування у розмірі, що складає 90% від загальної суми боргу, - 5 222 171,62 турецьких лір, що еквівалентно 291 152,62 доларів США, що підтверджується платіжкою № 0205165 від 08.08.2022.

4.20. Спір у справі виник у зв`язку з твердженнями АТ "Експорт кредитний банк Туреччини" про набуття ним права вимоги до ТОВ "Савватс" за Контрактом щодо стягнення боргу за поставлений товар у розмірі 323 502,90 доларів США.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга АТ "Експорт кредитний банк Туреччини" підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

5.2. Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.3. Предметом спору є визначення правомірності стягнення АТ "Експорт кредитний банк Туреччини" з ТОВ "Савватс" заборгованості за Контрактом у розмірі 323 502,90 доларів США, заявленої як сума страхового відшкодування, яка виплачена Позивачем Компанії Alpaz Demir Celik Insaat San. Tic. Ltd Sti.

5.4. Аналізуючи наявність підстав для задоволення позову, суд першої інстанції виходив з підтвердження матеріалами справи обставини поставки Компанією Alpaz Demir Celik Insaat San. Tic. Ltd Sti ТОВ "Савватс" товару на суму 323 502,90 доларів США, його неоплату з боку покупця, як свідчення виконання АТ "Експорт кредитний банк Туреччини" своїх зобов`язань перед Компанією Alpaz Demir Celik Insaat San. Tic. Ltd Sti за Полісами страхування короткострокового експортного кредиту №154867-KVIKSTAB-2, №154867-KVIKSTAB-3, №154867-KVIKSTAB-4 та виплати третій особі страхового відшкодування у розмірі, що складає 90% від загальної суми боргу.

Висновок про наявність у АТ "Експорт кредитний банк Туреччини" прав для стягнення з ТОВ "Савватс" суми страхового відшкодування за товар у розмірі 323 502,90 доларів США обґрунтовано пунктом 4 частини першої статті 512 Цивільного кодексу України, частини першої статті 513 Цивільного кодексу України, як перехід права вимоги до покупця внаслідок заміни кредитора у зобов`язанні внаслідок виконання обов`язку боржника третьою особою.

Суд визначив, що дана ситуація є подібною до випадків виконання поручителем зобов`язань перед кредитором заміть боржника або гарантом перед кредитором, внаслідок чого поручитель/гарант набувають право вимоги до боржника. При формуванні такої позиції суд врахував зміст листа Відповідача від 08.03.2022, в якому останній запропонував третій особі звернутися до АТ "Експорт кредитний банк Туреччини" за страховою виплатою, як письмову згоду ТОВ "Савватс" на передання третій стороні свого права вимагати оплати товару за даним Контрактом.

Щодо вибору країни за законодавством якої здійснюється вирішення спору місцевий господарський суд визначив, що як за національним законодавством, так і міжнародним, виплата страхового відшкодування потерпілій особі жодним чином не припиняє зобов`язання боржника, а відбувається перехід права вимоги від потерпілої особи до страховика, тому, пропонуючи Компанії Alpaz Demir Celik Insaat San. Tic. Ltd Sti звернутись до АТ "Експорт кредитний банк Туреччини" за страховою виплатою, у ТОВ "Савватс" були відсутні підстави для висновку, що його обов`язок із оплати товару припинився або, що Відповідач не зобов`язаний оплачувати поставлений йому товар ні банку, ні компанії.

5.5. Однак суд апеляційної інстанції виснував про відсутність факту переходу права вимоги від третьої особи до позивача за Контрактом на підставі пункту 4 частини першої статті 512 Цивільного кодексу України, частини першої статті 513 Цивільного кодексу України, з огляду на положення частини першої статті 516 Цивільного кодексу України, за змістом якої заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суд виходив з того, що за умовами пункту 12.3 Контракту даний контракт регулюється відповідно до законодавства України, позаяк пункт 13.2 Контракту, визначає, що жодна із сторін не має права передавати свої права та обов`язки за даним договором третій стороні без письмової згоди другої сторони.

З огляду на це, суд апеляційної інстанції виснував, що набуття Позивачем права вимоги до Відповідача в заявленій до стягнення сумі відбулось за відсутності надання останнім письмової згоди на відступлення зобов`язань за Контрактом третій стороні - тобто Позивачу, без повідомлення у встановленому порядку про набуття Позивачем будь-яких прав вимоги до Відповідача, що підтверджує відсутність обумовлених законом підстав для набуття АТ "Експорт кредитний банк Туреччини" прав вимоги за вказаним Контрактом, зокрема і у заявленій до стягнення сумі.

На підставі викладеного колегія суддів виснувала, що у Відповідача відсутній обов`язок сплачувати спірну суму з тих підстав, що він не надавав згоди на те, що обов`язок по її сплаті перейде від третьої особи у справі Позивачу, без дотримання встановленого пунктом 13.2 Контракту. При цьому, на переконання суду, приписи пункту 13.2 Контракту, яким визначено, що жодна зі сторін не має права передавати свої права або зобов`язання за даним Контрактом третій стороні без згоди іншої сторони, мали враховуватись Банком.

Щодо вибору країни за законодавством якої здійснюється вирішення спору суд апеляційної інстанції визначив, що, з огляду на пункт 13.2 Контракту, підлягає застосуванню саме законодавство України.

За позицією суду, законодавством Турецької Республіки підлягає врегулюванню виключно правовідносини між Компанією "ALPAZ DEMIR CELIK INSAAT SAN TIC LTD STI", як страхувальником, та АТ "Експорт кредитний банк Туреччини", як страховиком. У зв`язку з чим набуття права вимоги страховиком у розумінні законодавства Турецької Республіки, з огляду на положення пункту 12.3 Контракту, не створює можливість фактичної заміни кредитора за Контрактом та задоволення позову.

5.6. При зверненні з касаційною скаргою Позивач наголошує на неправильному застосуванні судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема на помилковому незастосуванні положень законодавства Турецької Республіки та неврахуванні правової природи заявленої до стягнення суми в порядку суброгації. На думку Позивача, суброгація, як передбачений законом правовий механізм, забезпечує набуття ним права на стягнення сплаченої суми страхового відшкодування без необхідності додаткового погодження з боржником, що прямо випливає з норм національного та міжнародного законодавства.

Зазначене підтверджує правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 25.02.2020 у справі № 911/614/18, від 30.01.2018 у справі № 910/17993/15, від 19.09.2024 у справі № 910/10606/23, від 04.11.2022 у справі № 910/8002/20, від 17.09.2019 у справі № 909/1189/17, від 18.05.2022 у справі № 442/2458/19, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 910/2603/17.

5.7. Таким чином, перед Судом постає питання щодо визначення належного законодавства для розгляду цього спору (зокрема, вибору права держави, за законодавством якої здійснюється вирішення спору), правової природи заявленої до стягнення суми відшкодування, а також особливостей його відповідного застосування.

Стосовно визначення належного законодавства, право держави якої підлягає застосуванню під час розгляду спору про стягнення суми, визначеної як сума страхового відшкодування, сплаченої страховиком, резидентом Турецької Республіки.

5.8. Предметом позову є стягнення АТ "Експорт кредитний банк Туреччини" з ТОВ "Савватс" за Контрактом боргу за поставлений товар у розмірі 323 502,90 доларів США, заявленої як суми страхового відшкодування, відшкодованої АТ "Експорт кредитний банк Туреччини" як страховиком Компанії Alpaz Demir Celik Insaat San. Tic. Ltd Sti.

5.9. Аналізуючи законодавство, яке підлягає застосуванню до розгляду заявленого позову, суд першої інстанції фактично дійшов висновку про можливість одночасного застосування законодавства Турецької Республіки та України, виходячи з тотожності правового регулювання відповідних правовідносин у цих правових системах. Натомість суд апеляційної інстанції визначив за необхідне застосовувати виключно законодавство України, посилаючись на положення пункту 12.3 Контракту, відповідно до якого даний договір регулюється законодавством України.

5.10. Суд не погоджується з такою позицією суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

5.11. Положення статті 4 Закону України "Про міжнародне приватне право" визначають право, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом. Так, за змістом частини першої даної норми право, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом, визначається згідно з колізійними нормами та іншими положеннями колізійного права цього Закону, інших законів, міжнародних договорів України.

5.12. Відповідно до статті 5 Закону України "Про міжнародне приватне право" у випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин.

Вибір права згідно з частиною першою цієї статті має бути явно вираженим або прямо випливати з дій сторін правочину, умов правочину чи обставин справи, які розглядаються в їх сукупності, якщо інше не передбачено законом.

5.13. Суд зазначає, що застосування статті 5 Закону України "Про міжнародне приватне право", яка передбачає можливість вибору права сторонами правочину, можливе виключно між учасниками договірних правовідносин, оскільки автономія волі є засадничим принципом договірного регулювання і застосовується лише до змісту правочину, укладеного між сторонами.

5.14. У цій справі Контракт був укладений між Компанією Alpaz Demir Celik Insaat San. Tic. Ltd Sti та ТОВ "Савватс", а не між АТ "Експорт кредитний банк Туреччини" і ТОВ "Савватс". Відповідно, між Позивачем та ТОВ "Савватс" не існує прямих договірних правовідносин, а вимоги страховика ґрунтуються на праві зворотної вимоги, що випливає із факту відшкодування ним збитків страхувальнику.

3 огляду на це, вибір права, здійснений у положеннях пункту 12.3 Контракту між Alpaz Demir Celik Insaat San. Tic. Ltd Sti та ТОВ "Савватс" не може поширюватися на правовідносини між АТ "Експорт кредитний банк Туреччини" і ТОВ "Савватс".

Автономія волі, передбачена статтею 5 Закону України "Про міжнародне приватне право", застосовується виключно у межах договірного зобов`язання, а не до зобов`язань, що виникають поза його межами. Оскільки вимога страховика до покупця не є договірною, а випливає з правовідносин, спричинених завданням шкоди страхувальнику, питання визначення права повинно вирішуватися відповідно до колізійних норм щодо недоговірних зобов`язань.

5.15. Відповідно до статті 48 Закону України "Про міжнародне приватне право" до зобов`язань, що виникають з дії однієї сторони, з урахуванням положень статей 49-51 цього Закону, застосовується право держави, у якій мала місце така дія.

5.16. Згідно зі статтею 49 Закону України "Про міжнародне приватне право" права та обов`язки за зобов`язаннями, що виникають внаслідок завдання шкоди, визначаються правом держави, у якій мала місце дія або інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди.

Права та обов`язки за зобов`язаннями, що виникають внаслідок завдання шкоди за кордоном, якщо сторони мають місце проживання або місцезнаходження в одній державі, визначаються правом цієї держави. Право іноземної держави не застосовується в Україні, якщо дія чи інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди, за законодавством України не є протиправною. Сторони зобов`язання, що виникло внаслідок завдання шкоди, у будь-який час після його виникнення можуть обрати право держави суду.

5.17. У такий спосіб, оскільки здійснення страхової виплати відбулося на підставі договору страхування, укладеного між двома резидентами Турецької Республіки на території відповідної країни, правове регулювання таких правовідносин здійснюється відповідно до законодавства Турецької Республіки. Так само цим законодавством регламентовано порядок і межі реалізації страховиком права на відшкодування.

5.18. З урахуванням цього Суд погоджується з доводами Скаржника, що вимога АТ "Експорт кредитний банк Туреччини" про стягнення суми, сплаченої страховиком у межах страхового відшкодування на виконання умов страхового договору, підлягає розгляду за законодавством Турецької Республіки.

Водночас, якщо до заявленої до стягнення суми включено нарахування, що не пов`язані з виконанням страхового договору, а випливають з інших правовідносин, зокрема передання права вимоги, їх правове регулювання повинно здійснюватися з урахуванням законодавства України та положень пункту 13.2 Контракту, який передбачає обов`язковість отримання згоди іншої сторони договору на передачу прав за такою угодою.

Зазначене обґрунтовується тим, що за приписами частини першої статті 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до частини першої статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

5.19. У постановах Верховного Суду від 25.02.2020 у справі № 911/614/18 та від 01.10.2024 у справі № 918/1048/23 також вказано про необхідність застосування законодавства Турецької Республіки за тотожних підстав спору. Зазначена правова позиція сформована за результатами дослідження обставин відповідних справ і у контексті відсутності будь-якого застереження між сторонами щодо вибору норм права, закріпленого в основному договорі поставки. Тобто, аналіз необхідності застосування положень законодавства Турецької Республіки здійснювався без урахування питання про наявність чи відсутність у договорі умов щодо вибору узгодженого сторонами законодавства.

Разом із цим Суд звертає увагу, що у наведених постановах Верховного Суду відсутні висновки про обов`язковість врахування умов основного договору поставки щодо застережень про вибір норм права при врегулюванні спору щодо стягнення страховиком суми страхового відшкодування, зумовленого неналежним виконанням умов такого договору. У зв`язку з цим Суд бере до уваги зазначену правову позицію при розгляді даного спору.

Щодо врегулювання процедури відшкодування страхової виплати та правових наслідків її реалізації страховиком за законодавством Турецької Республіки.

5.20. Згідно зі статтею 1401 Кодексу Туреччини Про боргові зобов`язання, затвердженого Законом №6102, зареєстрованого 13.01.2011 та опублікованого в Офіційній газеті № 27846 від 14.02.2011, угода страхування - це угода між страхувальником і страховиком в силу якого страховик зобов`язується при настанні страхової події (загрози або ризиків, що наносять матеріальні збитки правам та інтересам страхувальника, а також зо стосуються тривалості життя або деяких обставин у житті однієї чи декількох осіб) виплатити страхову суму страхувальнику або іншій особі або виконати певні дії, а страхувальник зобов`язується оплатити страхові внески у встановлений термін;

5.21. Відповідно до статті 1409 Кодексу Туреччини Про боргові зобов`язання страховик несе відповідальність за відшкодування збитків, викликаних ризиками, передбаченими угодою страхування;

5.22. У статті 1459 Кодексу Туреччини Про боргові зобов`язання визначено, що страховик зобов`язаний компенсувати страхувальну суму за збитки.

5.23. Положеннями статей 1472, 1481 Кодексу Турецької Республіки про боргові зобов`язання унормовано, що після виплати страховиком страхувальнику компенсації до страховика переходять юридичні права страховика вимагати виплату збитків відповідно до правила суброгації. У разі, якщо страхувальник володіє правом подати позов проти осіб, які відповідальні за ці збитки, це право переходить до страховика у сумі, яка відповідає сплаченої страховиком компенсації.

5.24. Згідно зі статтею 183 розділу І (Передання боргових зобов`язань) Кодексу Туреччини Про боргові зобов`язання за умови відсутності перешкод з боку законодавства, угоди або особливостей роботи, кредитор має право передати свої права на отримання боргу третім особам без отримання згоди боржника.

Боржник у разі, якщо у документі про боргові зобов`язання не вказано про заборону передання, не має права заявляти третій особі, якій було передано право на отримання боргу, про те, що борг не може передаватися.

5.25. Приписи статей 184-185 відповідного Розділу Кодексу Туреччини Про боргові зобов`язання передбачають, що для того, щоб процедура передання права на отримання боргу набула чинності, вона має бути оформлена у письмовій формі. Передання права в усній формі вважається недійсним. У разі передання права на отримання боргу по закону або за рішенням суду процедура здійснюється на користь третіх осіб без отримання згоди боржника та без необхідності оформлення у письмовій формі.

Щодо правової природи заявленої до стягнення суми відшкодування, визначеної як сума страхового відшкодування, сплаченої страховиком, резидентом Турецької Республіки.

5.26. Кодексом Турецької Республіки про боргові зобов`язання визначено, що після виплати страховиком страхувальнику компенсації до страховика переходять юридичні права страховика вимагати виплату збитків відповідно до правил суброгації.

Аналогічна позиція щодо правової природи заявленої до стягнення суми страхового відшкодування, сплаченого страховиком - нерезидентом України, як суми, що підлягає стяненню відповідно до правил суброгації, висловлена Верховним Судом у постанові від 01.10.2024 у справі № 918/1048/23, ухваленій за аналогічних підстав.

5.27. Суд зазначає, що основною характерною ознакою суброгації є збереження того зобов`язання, яке існувало на момент заподіяння шкоди і у зв`язку з яким було виплачене страхове відшкодування, та зміна в ньому кредитора.

Під час суброгації нового зобов`язання не виникає, первісні правовідносини залишаються незмінними. Тобто, у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Страховик виступає замість потерпілого.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває права та обов`язки свого попередника.

Відповідна позиція відповідає висновкам, висловленим Верховним Судом у постановах від 30.01.2018 у справі № 910/17993/15, від 19.09.2024 у справі № 910/10606/23, від 04.11.2022 у справі № 910/8002/20, на які посилається Скаржник при зверненні з касаційною скаргою.

5.28. При цьому, варто зазначити, що суброгація у розумінні положень законодавства як Турецької Республіки так і України, виникає безпосередньо із закону, внаслідок чого Позивач, як страховик, набуває право на відшкодування без здійснення будь-якої заміни особи у первісних зобов`язаннях.

У зв`язку з цим висновок суду апеляційної інстанції про те, що набуття Позивачем права вимоги до Відповідача передбачає заміну кредитора у порядку, визначеному Контрактом та вимогами законодавства України, є необґрунтованим.

5.29. Питання обсягу набуття права страховиком внаслідок здійснення ним виплати страхового відшкодування розглянуто у постановах Верховного Суду від 17.09.2019 у справі № 909/1189/17 та від 18.05.2022 у справі № 442/2458/19, на які посилається Скаржник. У зазначених рішеннях Верховний Суд зазначив, що факт виплати страховиком страхового відшкодування зумовлює перехід до нього від страхувальника відповідних прав у порядку суброгації до особи, відповідальної за завдані збитки, в межах понесених витрат на таку виплату.

5.30. Отже, у порядку суброгації особа набуває право на відшкодування коштів виключно в межах витрат, понесених на виплату страхового відшкодування.

5.31. З огляду на встановлення судами обставини відсутності згоди Відповідача на передачу Позивачу прав за Контрактом, АТ "Експорт кредитний банк Туреччини" має право на стягнення виключно суми, що відповідає належному розміру страхового відшкодування.

5.32. З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції, на відміну від місцевого господарського суду, дійшов помилкового висновку щодо відсутності можливості стягнення Позивачем, як страховиком, суми, сплаченої в межах страхового відшкодування, посилаючись на положення пункту 13.2 Контракту.

5.33. Водночас слід зауважити, що обмеження, передбачені пунктом 13.2 Контракту, стосуються виключно стягнення сум, до яких включено нарахування, не пов`язані з виконанням страхового договору та такі, що виникають з інших правовідносин.

Стосовно особливостей доведення страховиком обґрунтованості заявленої суми страхового відшкодування у порядку суброгації.

5.34. За змістом укладеного 17.07.2020 між Компанією Alpaz Demir Celik Insaat San. Tic. Ltd Sti, як застрахованою особою, та АТ "Експорт кредитний банк Туреччини", як страховиком Полісу страхування короткострокового експортного кредиту №154867-KVIKSTAB-2, 01.06.2021 Полісу страхування короткострокового експортного кредиту №154867-KVIKSTAB-3, 17.01.2022 Полісу страхування короткострокового експортного кредиту №154867-KVIKSTAB-4, пункту 9.1.3 Полісів страхування короткострокового експортного кредиту №154867-KVIKSTAB-2, №154867-KVIKSTAB-3, №154867-KVIKSTAB-4 вбачається, що АТ "Експорт кредитний банк Туреччини" набуло статусу страховика Компанії Alpaz Demir Celik Insaat San. Tic. Ltd Sti щодо покриття ризику неплатоспроможності ТОВ "Савватс" щодо виконання ним Контракту.

Тобто, АТ "Експорт кредитний банк Туреччини" взяло на себе зобов`язання саме щодо покриття ризиків неплатоспроможності ТОВ "Савватс" пов`язаних з виконання ним Контракту, тобто поставок здійснених в рамках письмової домовленості між Компанією Alpaz Demir Celik Insaat San. Tic. Ltd Sti та ТОВ "Савватс".

5.35. У пункті 4.4. Контракту визначено, що рахунок-фактура по п. 4.2 угоди визначає фактичний об`єм і фактичну вартість виготовленого товару.

5.36. Відповідно до пункту 13.9 Контракту передбачено, що угода вступає в силу з моменту її підписання та діє до 31.12.2021.

5.37. За встановленими судами попередніх інстанцій обставинами позивачем на підтвердження погодження та фактичної поставки товару надано інвойс №ALP2021000000035 від 25.10.2021 на суму 39 016,75 доларів США, інвойс №ALP2021000000037 від 04.11.2021 суму 68 018,40 доларів США, інвойс №ALP2021000000038 від 19.11.2021 на суму 35 183,25 доларів США, інвойс №ALP2021000000039 від 10.12.2021 на суму 70 361,50 доларів США, інвойс №ALP2022000000001 від 12.01.2022 на суму 74 642,50 доларів США, інвойс №ALP2022000000006 від 11.02.2022 на суму 36 280,50 доларів США, а загалом на суму 323 502,90 доларів США.

5.38. При цьому Відповідач наголошує, що дата складання інвойсів № ALP2022000000001 на суму 74 642,50 доларів США та № ALP2022000000006 на суму 36 280,50 доларів США виходить за межі дії Контракту, що виключає можливість їх беззаперечного врахування як поставок, здійснених на виконання умов цього Контракту. Водночас судами попередніх інстанцій оцінку зазначених доводів здійснено не було.

5.39. У зв`язку з цим, для правильного вирішення цієї справи, з урахуванням зазначених доводів сторони, предмета та підстав позову, істотним є дослідження, чи було здійснено поставку товару за зазначеними інвойсами саме в межах виконання зобов`язань за Контрактом.

5.40. Ця обставина є визначальною для правильного вирішення спору щодо встановлення належного розміру страхового відшкодування, яке підлягало сплаті відповідно до умов договору страхування між АТ "Експорт кредитний банк Туреччини" та Компанією Alpaz Demir Celik Insaat San. Tic. Ltd Sti.

5.41. Суд звертає увагу, що у разі заявлення Позивачем вимоги про стягнення суми, виплаченої як страхове відшкодування у зв`язку з поставками, здійсненими після закінчення дії Контракту або поза його межами, така виплата не може вважатися страховим відшкодуванням, сплаченим на виконання договору страхування, і відповідно не передбачає право Позивача на її стягнення.

5.42. Поряд з цим Суд зазначає, що в межах виконання договору страхування АТ "Експорт кредитний банк Туреччини" здійснило виплату Компанії Alpaz Demir Celik Insaat San. Tic. Ltd Sti страхового відшкодування відповідно до Полісів страхування короткострокового експортного кредиту № 154867-KVIKSTAB-2, № 154867-KVIKSTAB-3 та № 154867-KVIKSTAB-4 у розмірі 90% від загальної суми заборгованості, позаяк Компанією Alpaz Demir Celik Insaat San. Tic. Ltd Sti було передано страховику право вимоги за Контрактом у повному обсязі.

5.43. Разом із цим, сутність суброгації полягає у переході до страховика прав кредитора (страхувальника) виключно в межах здійсненої страхової виплати.

5.44. Положеннями статей 1472, 1481 Кодексу Турецької Республіки також не передбачають можливості для страховика вимагати від боржника суму, що перевищує фактично виплачене страхове відшкодування.

5.45. У цьому контексті суд касаційної інстанції звертає увагу, що заявлення Позивачем вимоги про стягнення решти суми заборгованості, яка не охоплюється розміром сплаченого страхового відшкодування, фактично є реалізацією прав, отриманих не в порядку суброгації, а шляхом передання постачальником своїх прав вимоги за Контрактом, що відповідно до положень 13.2 Контракту, та відсутності отримання згоди Відповідача на передання прав за такою угодою, виключає можливість стягнення відповідного розміру заборгованості.

5.46. З огляду на це, при розгляді даного спора підлягає з`ясуванню не лише розмір заборгованості за Контрактом, яка могла бути підставою для проведення правомірного страхового відшкодування, та його підтвердження належними доказами, але й фактичний розмір здійсненої страховиком виплати. Встановлення цих обставин має визначальне значення, оскільки від них залежить допустимий обсяг заявлених вимог.

Перевірка суми фактичної сплати страхувальнику передбачає визначення обсягу прав, який перейшов до страховика у порядку суброгації. Зазначене, у свою чергу, дозволяє відмежувати вимоги, заявлені страховиком на підставі норм суброгації, від вимог, що можуть випливати з інших правовідносин, зокрема таких, що виникають у результаті відступлення права вимоги.

5.47. На необхідності дослідження реальної суми, яка відповідає сплаченої страховиком компенсації, у спорі з аналогічними обставинами наголошено у постанові Верховного Суду від 25.02.2020 у справі № 911/614/18, на яку звертає увагу Скаржник при зверненні з касаційною скаргою.

Стосовно повноти та належності дослідження судами обґрунтованості заявленої суми страхового відшкодування у порядку суброгації.

5.48. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги та визнаючи обґрунтованість заявлення суми страхового відшкодування у повному обсязі, лише з підстав того, що укладення договору страхування, наявність доказів передачі боргу страховику за Контрактом та сплата страхового відшкодування страхувальнику у розмірі 90 % є достатніми підставами для стягнення Позивачем повної суми заборгованості за Контрактом, в повній мірі не надав належну кваліфікацію спірним правовідносинам.

5.49. Водночас суд апеляційної інстанції, дійшовши висновку про відсутність у Позивача правових підстав для стягнення заборгованості з Відповідача у зв`язку з ненабуттям права вимоги, також не надав правильну правову кваліфікацію спірним правовідносин та не здійснив належну перевірку обґрунтованості позиції Позивача та висновкам суду першої інстанції з даного питання.

Зокрема, апеляційний суд не надав належної оцінки наявним у справі доказам та не дослідив обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення спору, а саме: розміру заборгованості за Контрактом, що могла бути підставою для правомірного проведення страхового відшкодування та його підтвердження належними доказами у справі (чи відповідала заборгованість, за яку здійснено страхову виплату, умовам страхового покриття), та фактичного розміру здійсненої страховиком виплати.

З`ясування та дослідження цих обставин є необхідними для визначення обсягу прав, який перейшов до страховика у порядку суброгації, а також для встановлення правомірності та обґрунтованості заявлених до стягнення вимог. Належне встановлення цих аспектів дозволяє відокремити вимоги, засновані на праві суброгації, від тих, що можуть випливати з інших правовідносин, зокрема у разі передачі прав вимоги поза межами страхового відшкодування.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, у процесі розгляду в суді першої інстанції Відповідач, надавши відзив на позовну заяву, заперечував загальний розмір заборгованості за Контрактом. З огляду на це, суд апеляційної інстанції повинен був дослідити відповідні обставини та доводів в контексті належної перевірки повноти та об`єктивності встановлення місцевим господарським судом фактичних обставин справи та врахування позиції сторін.

Відсутність такої оцінки свідчить про неповне з`ясування апеляційним господарським судом фактичних обставин справи для належного, всебічного та об`єктивного розгляду спору.

5.50. Відтак, судами обох інстанцій не в повній мірі надано належну правову кваліфікацію спірним правовідносинам. Водночас, з огляду на те, що відповідно до приписів статті 300 Господарського процесуального кодексу України предметом касаційного перегляду є виключно постанова апеляційного господарського суду, до компетенції якого належала перевірка правильності застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, а також виправлення допущених порушень, усунення цих недоліків підлягає здійсненню саме під час нового розгляду справи судом апеляційної інстанції.

5.51. Відтак, з боку суду апеляційної інстанції підлягає перевірка правомірності позиції суду першої інстанції щодо належності проведення Позивачем страхового відшкодування, зокрема чи охоплює воно заборгованість саме за Контрактом, яка підлягає покриттю відповідно до умов страхового договору, з дослідженням доказів на підтвердження відповідних обставин. Суд також має визначити фактичний розмір виплати страхового відшкодування страховиком страхувальнику за полісами страхування, дослідити, чи відповідає заявлена до стягнення сума фактичній виплаті та перевірити належність обсягу прав вимоги, що перейшла до Позивача в порядку суброгації.

При цьому, враховуючи, що Відповідач заперечував загальний розмір заборгованості за Контрактом у відзиві на позовну заяву, суд апеляційної інстанції зобов`язаний надати належну оцінку цим запереченням, дослідити подані докази сторонами на предмет їх належності та підтвердження ними обставин, що входять до предмета доказування у цій справі.

5.52. При дослідженні наданих сторонами доказів слід враховувати, що відповідно до частини першої та другої статті 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно з частиною першою статті 77 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною першою статті 78 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Положеннями частин першої та другої статті 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 91 Господарського процесуального кодексу України визначено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

6.2. Згідно з частинами першою, другою статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

6.3. За змістом частини третьої статті 310 цього Кодексу підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

6.4. Ураховуючи викладене та беручи до уваги, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду апеляційної інстанції скасуванню із направленням справи на новий розгляд до апеляційного господарського суду.

6.5. Під час нового розгляду справи господарському суду слід повно та всебічно перевірити фактичні обставини справи, дати належну оцінку наявним у справі доказам, доводам та запереченням учасників справи, якими вони обґрунтовували свої доводи і заперечення під час розгляду справи, і в залежності від встановленого прийняти законне та обґрунтоване рішення.

7. Розподіл судових витрат

7.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, відповідно до частини чотирнадцятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 300 301 308 310 314 - 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Експорт кредитний банк Туреччини" задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.10.2024 у справі № 910/3942/24 скасувати, а справу № 910/3942/24 направити на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Зуєв

Судді Н. Багай

І. Берднік