Історія справи

Постанова КГС ВП від 02.09.2025 року у справі №922/3185/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2025 року

м. Київ

cправа № 922/3185/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.,

розглянув у письмовому провадженні касаційні скарги Державного підприємства "Новопокровський комбінат хлібопродуктів" та заступника керівника Харківської обласної прокуратури на постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.06.2025 (головуючий - Сгара Е. В., судді Гетьман Р. А., Склярук О. І.) у справі

за позовом Державного підприємства "Новопокровський комбінат хлібопродуктів"

до Акціонерного товариства "Харківобленерго",

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, - Фонду державного майна України,

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: 1) Комунального підприємства "Чугуївське міжміське бюро технічної інвентаризації"; 2) Новопокровської селищної ради Чугуївського району Харківської області,

та за участю Харківської обласної прокуратури,

про витребування майна із чужого незаконного володіння.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. 09.09.2024 Державне підприємство "Новопокровський комбінат хлібопродуктів" (далі - ДП "Новопокровський КХП", Підприємство, позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Акціонерного товариства "Харківобленерго" (далі - АТ "Харківобленерго", Товариство, відповідач) про витребування із чужого незаконного володіння відповідача на користь позивача трансформаторної підстанції ПС 110/10 кВ "Новопокровка" (далі - ТП ПС 110/10 кВ "Новопокровка") разом із одноповерховою будівлею із залізобетонними перекриттями (далі - спірна будівля, спірне майно, спірний об`єкт), яка розташована на межі земельної ділянки, кадастровий номер 6325456200:00:003:0200, посилаючись на положення статей 15 16 181 186 191 317 321 328 386 387 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 20 Господарського кодексу України в редакції, чинній до 27.08.2025 (далі - ГК України), статей 2, 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії".

2. Позовна заява обґрунтовується тим, що: 1) під час будівництва цілісного майнового комплексу ДП "Новопокровський КХП" для забезпечення комплексу електричною енергію було збудовано та введено в експлуатацію, зокрема ТП ПС 110/10 кВ "Новопокровка" разом з одноповерховою будівлею, однак під час розгляду Господарським судом Харківської області справ № 922/1533/23 і № 922/1151/24 позивач дізнався, що на підставі рішення Господарського суду Харківської області від 21.06.2011 у справі № 5023/3214/11, під час розгляду якої судом першої інстанції Підприємство не було залучено до участі в справі, АТ "Харківобленерго" набуло за набувальною давністю право власності на спірну будівлю (інв. № 00506791/02), розташовану за адресою: Чугуївський р-н, с. Новопокровка, вул. В. Вєсіча, 15-А; 2) до 1996 року на балансі підприємства обліковувалася ТП ПС 110/10 кВ "Новопокровка" разом зі спірною будівлею, що підтверджується інвентарною карткою обліку основних засобів № 155, а правові підстави для списання чи ліквідації вказаного об`єкта з балансу Підприємства відсутні; 3) право власності на ТП ПС 110/10 кВ "Новопокровка" та спірну будівлю, яка є її частиною, виникло в позивача після будівництва та введення в експлуатацію цілісного майнового комплексу ДП "Новопокровський КХП", адже вказана трансформаторна підстанція та будівля були збудовані як частина комплексу для забезпечення Підприємства електричною енергією, що підтверджується додатком № 22 "Акту приймання в експлуатацію державною приймальною комісією першого пускового комплексу комбінату хлібопродуктів, елеватора ємністю 54 тис. тонн в смт. Новопокровка, Харківскої області, 1987", "Актом приймання в експлуатацію державною комісією закінченого будівництва ІІ пускового комплексу комбінату хлібопродуктів (мельзавода 500 тонн у добу) в смт. Новопокровка, Харківської області, 1987", "Актом приймання в експлуатацію державною комісією ІІІ пускового комплексу - комбінату завода продуктивністю 1050 тонн в добу та елеватора ємністю 14,4 тис. тонн в смт. Новопокровка Чугуївського району Харківської області, 1988" та комплексом згідно з експлікацією проєктуючих будівель та споруд (об`єкт № 90, 1 пусковий комплекс); 4) ТП ПС 110/10 кВ "Новопокровка" та спірна будівля розташовані на межі земельної ділянки, кадастровий номер 6325456200:00:003:0200, яка перебуває в постійному користуванні позивача на підставі державного акта про право постійного користування земельною ділянкою серії та номера: І-ХР 002144, виданого 25.12.2000 (далі - Держакт від 25.12.2000), у зв`язку з чим відповідач незаконно заволодів трансформаторною підстанцією, до складу якої входить одноповерхова будівля із залізобетонними перекриттями, законним власником якого є Підприємство.

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Господарського суду Харківської області від 25.03.2025 (суддя Ємельянова О. О.) позов задоволено повністю.

Рішення аргументоване обґрунтованістю позовних вимог з огляду на те, що: 1) наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності підтверджують, що будівництво ТП ПС 110/10 кВ "Новопокровка" та спірної будівлі відбувалося у 80-ті рр. минулого століття за державні кошти для забезпечення цілісного майнового комплексу ДП "Новопокровський КХП" електричною енергію та спірне майно становить одне ціле з цим комплексом, отже, в розумінні статті 186 ЦК України є приналежністю основної речі та має слідувати за нею, що виключає можливість розглядати її (трансформаторну підстанцію) як окремий об`єкт права власності (аналогічний висновок викладено в постановах Верховного Суду від 20.06.2018 у справі № 369/5240/16-ц, від 25.07.2019 у справі № 907/442/18), як наслідок, право власності Підприємства на спірне майно виникло після будівництва та введення в експлуатацію вказаного майнового комплексу; 2) ТП ПС 110/10 кВ "Новопокровка" та спірна будівля розташовані на межі земельної ділянки, кадастровий номер 6325456200:00:003:0200, яка перебуває в постійному користуванні позивача на підставі Держакта від 25.12.2000; 3) у відповідача право власності на спірний об`єкт виникло за набувальною давністю на підставі рішення Господарського суду Харківської області в справі № 5023/3214/11 та без залучення до участі в зазначеній справі № 5023/3214/11 ДП "Новопокровський КХП", яким здійснювалося будівництво спірного майна та який є його власником, про що Товариству було відомо, але Підприємство не було залучено до участі в справі № 5023/3214/11, що в свою чергу виключає можливість добросовісності набуття такого майна відповідачем, який знав чи міг знати про порушення прав позивача як власника майна; 4) надані відповідачем і наявні в матеріалах справи акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін від 16.12.1996, договір на користування електричною енергією від 28.07.1999 № 74, укладений між Новопокровським комбінатом хлібопродуктів і структурним підрозділом "Харківенергозбут" Державної акціонерної енергопостачальної компанії "Харківобленерго" (далі - ДАЕК "Харківобленерго"), договір про постачання електричної енергії від 13.08.2004 № 14074, укладений між Акціонерною компанією "Харківобленерго" (далі - АК "Харківобленерго") та ДП "Новопокровський КХП", не є правовстановлюючими документами, які підтверджують право власності на спірне майно.

Водночас суд першої інстанції не прийняв посилання відповідача на рішення Господарського суду Харківської області від 21.06.2011 у справі № 5023/3214/11, яким за Товариством визнано право власності за набувальною давністю на спірну будівлю, оскільки судове рішення, ухвалене в справі, за жодних обставин не може бути протиставлене особі, яка не брала участі в цій справі (схожий висновок викладено в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 504/2457/15-ц і в постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13 (пункт 10.28), від 09.11.2021 у справі № 466/8649/16-ц (пункт 70)).

Крім того, місцевий господарський суд відхилив доводи Товариства про добровільну передачу Підприємством спірного майна на баланс АТ "Харківобленерго" на підставі акта прийому-передачі від 16.12.1996 і передаточного фінансового плану, позаяк, по-перше, баланс підприємства є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна та обсягу фінансових зобов`язань на конкретну дату, але саме по собі перебування майна на балансі не є підставою і доказом щодо виникнення в особи права власності на це майно. По-друге, надані відповідачем копії акта прийому-передачі від 16.12.1996 і передаточного фінансового плану не є належними доказами в зв`язку з невиконанням вимог ухвали Господарського суду Харківської області від 15.01.2025, якою витребувано від Товариства оригінали зазначених доказів. Таким чином, відповідач не надав до суду доказів щодо безоплатної передачі йому спірного майна Фондом державного майна України (далі - ФДМУ, Фонд, третя особа-1) чи іншим уповноваженим державним органом або ж за умовами укладеного договору.

При цьому суд першої інстанції на обґрунтування своєї позиції послався на викладений в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.04.2018 у справі № 910/16133/16, від 20.02.2019 у справі № 916/1689/17 правовий висновок про те, що в разі якщо дійсний власник спірного майна не був учасником судового процесу, за наслідком якого ухвалене судове рішення, яке стало правовою підставою для набуття права власності на спірне майно іншою особою, тобто яке вибуло з володіння власника поза його волею, то це майно може бути витребувано в добросовісного набувача.

Разом з тим, залишаючи без задоволення викладене у відзиві на позовну заяву клопотання Товариства про застосування наслідків спливу позовної давності, місцевий господарський суд виснував про те, що позивач лише під час розгляду справ № 922/1533/23 і № 922/1151/24 дізнався про факт набуття АТ "Харківобленерго" права власності на спірну будівлю за набувальною давністю на підставі рішення Господарського суду Харківської області від 21.06.2011 у справі № 5023/3214/11, в якій Підприємство не було залучено як учасника справи, чим спростовується твердження відповідача про обізнаність позивача щодо вибуття зі свого володіння спірного майна з 16.12.1996 - дати підписання акта приймання-передачі ПС 110/10 на баланс Товариства.

4. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 19.06.2025 рішення Господарського суду Харківської області від 25.03.2025 скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Постанова мотивована посиланням на положення статей 316 317 321 328 387 388 ЦК України, статей 13 14 73- 75 80 269 277 326 ГПК України, застосовуючи які, апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог з огляду на те, що:

1) рішенням Господарського суду Харківської області від 21.06.2011, ухвалою Східного апеляційного господарського суд від 13.12.2023 та постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.02.2024 у справі № 5023/3214/11, які є чинними та набрали законної сили, було встановлено той преюдиціальний факт, що ДП "Новопокровський КХП" не є власником спірної будівлі, а рішенням Господарського суду Харківської області від 21.06.2011 у справі № 5023/3214/11 не вирішувалося питання про права, інтереси та (або) обов`язки Підприємства;

2) саме рішення Господарського суду Харківської області від 21.06.2011 у справі № 5023/3214/11, яке є чинним та обов`язковим до виконання, є тією первісною підставою, яка створює право власності АТ "Харківобленерго" на спірну будівлю в розумінні положень частини 5 статті 11 та статті 344 ЦК України;

3) право власності Товариства на спірне майно підтверджується витягом про державну реєстрацію прав від 10.02.2012 № 33141414, тоді як матеріали справи не містять доказів щодо недобросовісності набуття відповідачем права власності на спірну будівлю;

4) як зазначає відповідач, ДП "Новопокровський КХП" добровільно передало, а ДАЕК "Харківобленерго", правонаступником якої є АТ "Харківобленерго", прийняло на баланс ТП ПС 110/10 кВ "Новопокровка", що підтверджується актом прийому-передачі від 16.12.1996 та передавальним фінансовим планом;

5) висновок суду першої інстанції щодо витребування спірного майна в АТ "Харківобленерго" як дійсного власника є порушенням принципу правової визначеності та втручанням у право на мирне володіння відповідача своїм майном;

6) із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається відсутність реєстрації за Підприємством права власності на ТП ПС 110/10 кВ "Новопокровка", відтак обставина відсутності в позивача права власності на спірне майно виключає можливість витребування майна в межах поданого віндикаційного позову, який може бути заявлено власником або титульним володільцем.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

5. Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, 11.07.2025 ДП "Новопокровський КХП" (скаржник-1) звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить зазначену постанову скасувати повністю, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі.

У свою чергу, не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, 11.07.2025 заступник керівника Харківської обласної прокуратури (скаржник-2) звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить зазначену постанову скасувати повністю, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі.

Узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги

6. На обґрунтування своїх вимог скаржник-1 посилається на неправильне застосування та порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права наголошуючи на тому, що:

1) апеляційний суд не врахував висновку щодо застосування положень статей 346 388 ЦК України в подібних правовідносинах (у контексті того, що якщо дійсний власник спірного майна не був учасником судового процесу, за наслідком якого ухвалене судове рішення, яке стало правовою підставою для набуття іншою особою права власності на спірне майно, тобто яке вибуло з володіння власника поза його волею, то це майно може бути витребуване у добросовісного набувача), викладеного в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.04.2018 у справі № 910/16133/16, від 20.02.2019 у справі № 916/1689/17, від 22.03.2023 у справі 922/4352/21;

2) суд апеляційної інстанції не врахував викладеного в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 504/2457/15-ц і в постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13 (пункт 10.28), від 09.11.2021 у справі № 466/8649/16-ц (пункти 70, 71) висновку про те, що судове рішення, ухвалене у справі, за жодних обставин не може бути протиставлене особі, яка не брала участі в справі, зокрема, судове рішення про задоволення позову стосується особи, щодо якої ухвалено це рішення, і не визначає права чи обов`язки інших осіб, незалежно від того, чи було таке рішення в подальшому оскаржене і скасоване;

3) апеляційний суд не врахував висновку щодо застосування норм статті 91 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) в подібних правовідносинах (у контексті наслідків невиконання учасником справи вимог господарського суду щодо надання оригіналів письмових доказів для їх огляду в судовому засіданні), викладеного в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.06.2025 у справі № 916/2457/24, внаслідок чого суд апеляційної інстанції взяв до уваги недопустимий доказ (акт прийому-передачі від 16.12.1996), який було покладено в основу оскаржуваної постанови;

4) суд апеляційної інстанції не врахував висновків щодо застосування положень статей 387 388 ЦК України в подібних правовідносинах (у контексті того, що наявність у особи статусу власника виключає можливість добросовісного володіння майном іншим суб`єктом, а віндикаційний позов може бути подано і задоволено навіть у разі, якщо майно зареєстровано за іншою особою, яка набула його за судовим рішенням), викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 № 183/1617/16, від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19 та в постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 291/86/20, від 18.12.2024 у справі № 757/57816/20-ц;

5) на теперішній час відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм статей 3 328 334 388 ЦК України в подібних правовідносинах, а саме щодо визначення добросовісності набуття права власності у випадку наявності двох різних за природою та часом виникнення правових підстав набуття права власності на один об`єкт нерухомості;

6) на теперішній час відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування положень статті 186 ЦК України в подібних правовідносинах (в контексті визначення трансформаторної підстанції як приналежності основної речі - цілісного майнового комплексу).

7. На обґрунтування своїх вимог скаржник-2 посилається на неправильне застосування та порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права наголошуючи на тому, що:

1) апеляційний суд не врахував висновків щодо застосування положень статей 346 388 ЦК України в подібних правовідносинах (у контексті того, що якщо дійсний власник спірного майна не був учасником судового процесу, за наслідком якого ухвалене судове рішення, яке стало правовою підставою для набуття іншою особою права власності на спірне майно, тобто яке вибуло з володіння власника поза його волею, то це майно може бути витребуване у добросовісного набувача), викладених у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.04.2018 у справі № 910/16133/16, від 20.02.2019 у справі № 916/1689/17;

2) суд апеляційної інстанції не врахував викладеного в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 504/2457/15-ц і постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13 (пункт 10.28), від 09.11.2021 у справі № 466/8649/16-ц (пункти 70, 71) висновку про те, що судове рішення, ухвалене у справі, за жодних обставин не може бути протиставлене особі, яка не брала участі в справі. Зокрема, судове рішення про задоволення позову стосується особи, щодо якої ухвалено це рішення, і не визначає права чи обов`язки інших осіб;

3) апеляційний суд не врахував висновку щодо застосування норми частини 4 статті 75 ГПК України (в контексті того, що важливою умовою преюдиційності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб`єктний склад учасників спору), викладеного в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.05.2018 у справі № 922/2391/16, від 18.06.2021 № 910/16898/19 та в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 04.06.2020 у справі № 522/7758/14-ц, внаслідок чого передчасним є висновок суду апеляційної інстанції про преюдиціальний характер судового рішення в справі № 5023/3214/11, при розгляді якої Підприємство не брало участі.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

8. АТ "Харківобленерго" у відзивах на касаційні скарги просить залишити їх без задоволення з мотивів, викладених в оскаржуваній постанові.

ФДМУ в поданому відзиві на касаційні скарги просить їх задовольнити в повному обсязі з мотивів, у них наведених.

Проте колегія суддів не вбачає підстав брати до уваги та враховувати доводи зазначеного відзиву з огляду на таке.

Відповідно до частини 2 статті 295 ГПК України відзив на касаційну скаргу має містити, зокрема, обґрунтування заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги.

Згідно з частинами 1, 3 статті 297 ГПК України учасники справи мають право приєднатися до касаційної скарги, поданої особою, на стороні якої вони виступали. До касаційної скарги мають право приєднатися також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки. До заяви про приєднання до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору та докази направлення заяви іншим учасникам справи.

Оскільки поданий Фондом відзив не містить обґрунтування заперечень щодо змісту і вимог касаційних скарг ДП "Новопокровський КХП" і заступника керівника Харківської обласної прокуратури та за своєю процесуальною суттю є приєднанням до зазначених касаційних скарг, однак, до відзиву не додано документів про сплату судового збору, а ГПК України не містить положень щодо надання строку на усунення недоліків стосовно приєднання до касаційної скарги, то поданий відзив залишається без розгляду (схожі за змістом висновки щодо застосування положень статей 295 297 ГПК України викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.04.2023 у справі № 924/793/21, від 09.05.2023 у справі № 910/158/22, від 24.05.2023 у справі № 916/875/20, від 23.01.2024 у справі № 908/174/20, від 11.06.2024 у справі № 917/1710/23, від 24.09.2024 у справі № 910/21998/21, від 22.04.2025 у справі № 910/18089/23).

Комунальне підприємство "Чугуївське міжміське бюро технічної інвентаризації" та Новопокровська селищна рада Чугуївського району Харківської області не скористалися правом на подання відзивів на касаційні скарги.

Розгляд справи Верховним Судом

9. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.07.2024 відкрито касаційне провадження за касаційними скаргами ДП "Новопокровський КХП" і заступника керівника Харківської обласної прокуратури на постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.06.2025 у справі № 922/3185/24 та постановлено здійснити перегляд цієї постанови в порядку письмового провадження.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

10. У січні 1984 року було розпочато будівництво комбінату хлібопродуктів у с. Новопокровка Харківської області у складі мельзаводу (затверджено наказом Міністерства заготівель СРСР № 228 від 30.06.1983) замовником - дирекцією збудованого комбінату хлібопродуктів виробничого управління хлібопродуктів Міністерства хлібопродуктів УРСР. Будівництво здійснено на підставі постанови ЦК КПРС та Ради Міністрів СРСР від 12.08.1982 № 747.

Із акта приймання в експлуатацію державною комісією закінченого будівництва ІІ пускового комплексу комбінату хлібопродуктів (мільзаводу 500 тонн на добу) у смт Новопокровка Харківської області, 1987 рік, вбачається, що 30.12.1987 державною приймальною комісією було прийнято в експлуатацію завершене будівництво ІІ пускового комплексу комбінату хлібопродуктів в смт Новопокровка Чугуївського району Харківської області.

З відомості кошторисної вартості будівництва об`єктів, що входять до 2 пускового комплексу на будівництві комбінату хлібопродуктом у смт Новопокровка Чугуївського району Харківської області (мельзавод 500 тонн на добу, введення кварталу) від 25.12.1987 убачається, що найменування об`єктів, будівель та споруд, витрат, включених до пускового комплексу зазначено, а саме: № 8 - знижуюча 110/10 кв, № 22 - телемеханізація ПС 110/10 кв.

У додатку № 17 до вказаного акта, а саме довідці зазначено, що об`єкти 2 пускового комплексу комбінату хлібопродуктів забезпечені електроенергією від побудованих і зданих в експлуатацію трансформаторних підстанцій.

Згідно з додатком № 37, а саме з довідки-кошторису фактичної вартості введених в експлуатацію об`єктів ІІ пускового комплексу комбінату хлібопродуктів в смт. Новопокровка вбачається - знижуюча КТПБ 110/10 кв.

З відомості-додатку № 5 до акта приймання в експлуатацію Державною комісією ІІІ пускового комплексу комбікормового заводу продуктивністю 1050 тонн на добу та елеватора ємністю 14,4 тис. тонн у смт Новопокровка Чугуївського району Харківської області, а саме кошторисом та фактичною вартістю будівництва об`єктів, що входять до ІІІ пускового комплексу комбінату хлібопродуктів в смт Новопокровка Чугуївського району Харківської області також убачається, що найменування об`єктів, будівель та споруд, витрат, включених до пускового комплексу зазначено № по порядку: 21. Знижуюча КТПБ ПС 110/10, № по порядку 23 телемеханізація ПС 110/10 кв, № по порядку 24. Кабельна лінія телеуправління ПС 110 кв.

Також із довідки (додаток № 20) убачається, що об`єкти ІІІ пускового комплексу комбінату хлібопродуктів забезпечені електроенергією від побудованої та зданої в експлуатацію трансформаторної підстанції.

Із доповідної записки Міністру хлібопродуктів СРСР убачається, що основний комплекс прийнятих виробничих споруд складається, зокрема з п. 10. Знижуюча КТПБ ПС110/10 кВ (ІІ черга).

11. Із акта робочої комісії завершеного будівництва знижувальної КТПБ 110/10 убачається, що наказом від 29.06.1987 складено акт щодо будівництва знижувальної КТПБ 110/10. Будівництво здійснювалося ПМК-1 Харьковградстрой, якою виконано будівельно-монтажні роботи. Завершення робіт - вересень 1987 року. Рішення робочої комісії пред`явлено до приймання. Знижувальну КТПБ вважати прийнятою від генерального підрядника.

Із акта робочої комісії завершеного будівництва знижувальної КТПБ 110/10, що входить до складу Комбінату хлібопродуктів смт Новопокровка убачається, що будівництво знижувальної КТПБ 110/10 здійснювалося ПМК-1 Харьковградстрой, якою виконано будівельно-монтажні роботи. Рішення робочої комісії пред`явлено до приймання. Знижувальну КТПБ вважати прийнятою від генерального підрядника.

12. АК "Харківобленерго", правонаступником якої є відповідач, звернулася до Господарського суду Харківської області з позовом до Чугуївського міжміського бюро технічної інвентаризації та Новопокровської селищної ради Чугуївського району Харківської області про визнання права власності на будівлю ЗТП № 218 (Чугуївський р-н, с. Новопокровка, вул. Петровського, 11а, інв. № 00502513) та будівлю ОПК на ПС 110/10 (Чугуївський р-н, с. Новопокровка, вул. В. Весича, 15-А, інв. № 00506791/02) за набувальною давністю, мотивуючи позовні вимоги тим, що позивач добросовісно заволодів вказаними приміщеннями та продовжує відкрито, безперервно, понад 10 років володіти ними.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 21.06.2011 у справі № 5023/3214/11 позов задоволено. Визнано за АК "Харківобленерго" право власності на будівлю ЗТП № 218 (Чугуївський р-н, с. Новопокровка, вул. Петровського, 11а, інв. № 00502513 та будівлю ОПК на ПС 110/10 (Чугуївський р-н, с. Новопокровка, вул. В. Весича, 15-А, інв. № 00506791/02).

Ухвалою Східного апеляційного господарського суд від 13.12.2023 у справі № 5023/3214/11, постановленою на підставі пункту 3 частини 1 статті 264 ГПК України та залишеною без змін постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.02.2024, закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДП "Новопокровський КХП" на рішення Господарського суду Харківської області від 21.06.2011 у справі № 5023/3214/11.

13. Рішення Господарського суду Харківської області від 21.06.2011 у справі № 5023/3214/11 стало підставою для державної реєстрації права власності АК "Харківобленерго" на спірну будівлю, що підтверджується витягом про державну реєстрацію прав від 10.02.2012 № 33141414.

Позиція Верховного Суду

14. Здійснивши розгляд касаційних скарг у письмовому провадженні, дослідивши наведені в ній доводи, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційні скарги ДП "Новопокровський КХП" та заступника керівника Харківської обласної прокуратури необхідно задовольнити з таких підстав.

Щодо касаційної скарги ДП "Новопокровський КХП"

15. Позивач у поданій касаційній скарзі посилається на наявність підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1 і 3 частини 2 статті 287 ГПК України, а саме: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України

16. Колегія суддів вважає передчасним висновок апеляційного суду про відмову в задоволенні позову, в зв`язку з чим убачає підстави для скасування оскаржуваної постанови та залишення в силі обґрунтованого рішення суду першої інстанції , водночас погоджуючись з доводами скаржника-1 в частині неврахування судом апеляційної інстанції: 1) висновку про те, що судове рішення, ухвалене у справі, за жодних обставин не може бути протиставлене особі, яка не брала участі в справі, зокрема, судове рішення про задоволення позову стосується особи, щодо якої ухвалено це рішення, і не визначає права чи обов`язки інших осіб, незалежно від того, чи було таке рішення в подальшому оскаржене і скасоване, викладеного в постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13 (пункт 10.28), від 09.11.2021 у справі № 466/8649/16-ц (пункти 70, 71); 2) висновку щодо застосування положень статей 346 388 ЦК України в подібних правовідносинах (у контексті того, що якщо дійсний власник спірного майна не був учасником судового процесу, за наслідком якого ухвалене судове рішення, яке стало правовою підставою для набуття іншою особою права власності на спірне майно, тобто яке вибуло з володіння власника поза його волею, то це майно може бути витребуване у добросовісного набувача), викладеного в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.04.2018 у справі № 910/16133/16, від 20.02.2019 у справі № 916/1689/17, від 22.03.2023 у справі 922/4352/21; 3) висновку щодо застосування норм статті 91 ГПК України в подібних правовідносинах (у контексті наслідків невиконання учасником справи вимог господарського суду щодо надання оригіналів письмових доказів для їх огляду в судовому засіданні), викладеного в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.06.2025 у справі № 916/2457/24, з огляду на таке.

17. Судами попередніх інстанцій достовірно встановлено та відповідачем не спростовується той факт, що право власності АТ "Харківобленерго" на спірне майно зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі рішення Господарського суду Харківської області від 21.06.2011 у справі № 5023/3214/11, при розгляді якої не було залучено та не брало участі ДП "Новопокровський КХП", для забезпечення електроенергією цілісного майнового комплексу якого власне й відбувалося будівництво спірного об`єкта за державні кошти у 80-ті рр. минулого століття.

18. У постановах від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13 (пункт 10.28), від 09.11.2021 у справі № 466/8649/16-ц (пункти 70, 71) Велика Палата Верховного Суду виснувала про те, що судове рішення, ухвалене у справі, за жодних обставин не може бути протиставлене особі, яка не брала участі в справі, зокрема, рішення суду, третейського суду про задоволення позову стосується особи, щодо якої ухвалено це рішення, і не визначає права чи обов`язки інших осіб, незалежно від того, чи було таке рішення в подальшому оскаржене і скасоване.

Ухвала Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 504/2457/15-ц насправді не містить зазначеного правового висновку, чим спростовується посилання скаржника-1 на зворотне.

19. При цьому колегія суддів зазначає про помилкове залишення поза увагою апеляційного суду того істотного висновку, що Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в пунктах 5.24, 5.26 постанови від 07.02.2024 у справі № 5023/3214/11 (в розрізі обставин зазначеної справи) уточнив, що судове рішення про задоволення позову про визнання права власності стосується особи, щодо якої ухвалено це рішення, і не визначає права чи обов`язки інших осіб. У цьому випадку особа, яка вважає себе власником спірного майна, не брала участі у розгляді справи про визнання права власності на майно; її права у такій справі у межах правовідносин між позивачем та відповідачами не спростовувалися.

20. Водночас у справі, що розглядається, судом апеляційної інстанції при вирішенні спору не було враховано викладений в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.04.2018 у справі № 910/16133/16, від 20.02.2019 у справі № 916/1689/17, від 22.03.2023 у справі 922/4352/21 усталений висновок щодо застосування положень статей 346 388 ЦК України в подібних правовідносинах, а саме про те, що в разі якщо дійсний власник спірного майна не був учасником судового процесу, за наслідком якого ухвалене судове рішення, яке стало правовою підставою для набуття права власності на спірне майно іншою особою, в тому числі останнім набувачем, тобто яке вибуло з володіння власника поза його волею, то це майно може бути витребуване у добросовісного набувача.

Від зазначеного правового висновку Велика Палата Верховного Суду не відступала, про що свідчить зміст пункту 73 постанови від 09.11.2021 у справі № 466/8649/16-ц.

21. Верховний Суд також наголошує на помилковому неврахуванні апеляційним судом тих істотних обставин, що в межах розгляду справи № 5023/3214/11 не відбулося примусового вилучення спірного майна в Підприємства (з державної власності) з подальшим продажем у порядку виконання судового рішення чи в процедурі приватизації, а також не ухвалювалося рішення щодо припинення права власності на підставі статті 346 ЦК України (схожий за змістом висновок викладено в пункті 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 466/8649/16-ц).

Адже, як правильно зазначив суд першої інстанції та не спростував апеляційний суд, відповідач не надав до суду доказів щодо безоплатної передачі йому спірного майна Фондом чи іншим уповноваженим державним органом або ж за умовами укладеного договору.

22. Колегія суддів не погоджується з покладеним в основу оскаржуваної постанови передчасним висновком суду апеляційної інстанції про те, що рішенням Господарського суду Харківської області від 21.06.2011, ухвалою Східного апеляційного господарського суд від 13.12.2023 та постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.02.2024 у справі № 5023/3214/11, які є чинними та набрали законної сили, нібито було встановлено преюдиціальні факти наявності в АТ "Харківобленерго" права власності на спірне майно та відсутності такого права в ДП "Новопокровський КХП", з огляду на таке.

23. Згідно з частинами 4, 5 статті 75 ГПК України, на неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування яких у подібних правовідносинах посилається скаржник на обґрунтування підстави касаційного оскарження, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

24. Таким чином, ухвала Східного апеляційного господарського суд від 13.12.2023 про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ДП "Новопокровський КХП" (до цього не брав участі в розгляді справи) на рішення Господарського суду Харківської області від 21.06.2011 у справі № 5023/3214/11, постановлено на підставі пункту 3 частини 1 статті 264 ГПК України, тобто якою (ухвалою) спір по суті не вирішувався, не є рішенням суду в господарській справі в розумінні норми частини 4 статті 75 ГПК України.

Наведене узгоджується з частиною 1 статті 232 ГПК України, за змістом якої слід розмежовувати такі види судових рішень, як ухвали, рішення, постанови, судові накази.

25. Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.02.2024 у справі № 5023/3214/11 преюдиціальні обставини не можуть встановлюватися, оскільки суд касаційної інстанції переглядає судові рішення на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи (частина 1 статті 300 ГПК України). Отже, суд касаційної інстанції не має повноважень підтверджувати правильне встановлення судами нижчих інстанцій обставин у справі. Тому посилання на постанову суду касаційної інстанції як на таку, чиї висновки мають преюдиціальне значення, є помилковим (схожий правовий висновок, від якого колегія суддів не вбачає жодних підстав відступати, викладено в пункті 7.9 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 907/29/19 та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 916/2066/15, від 17.04.2018 у справі № 916/3170/14 та від 26.06.2018 у справі № 910/22867/15, від 17.06.2020 у справі № 911/1292/18, від 16.04.2024 у справі № 910/20417/21).

26. Верховний Суд зауважує, що випадки можливого спростування преюдиціальних обставин обмежено процесуальним законом, оскільки частиною 5 статті 75 ГПК України передбачено, що обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

27. Таким чином, зі змісту норми частини 5 статті 75 ГПК України чітко вбачається, що в ній йдеться про можливість спростування в загальному порядку обставин, встановлених стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, передусім вказаною особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Аналогічні правові висновки, від яких колегія суддів не вбачає підстав відступати, викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.04.2024 у справі № 921/186/23 (пункт 48), від 25.06.2024 у справі № 910/7859/23 (пункти 28- 30), від 12.11.2024 у справі № 917/354/24 (пункт 24).

28. Більше того, особи, які не брали участі в цивільній, господарській або адміністративній справі, в якій судом ухвалено відповідне судове рішення, мають право при розгляді іншої справи за їх участю оспорювати обставини, встановлені цими судовими рішеннями. У такому випадку суд ухвалює рішення на основі досліджених у судовому засіданні доказів. Тобто, якщо у справі беруть участь нові особи, то преюдиціальний характер рішення втрачається (схожий висновок викладено в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 04.06.2020 у справі № 522/7758/14-ц і в пункті 10.51 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.01.2025 у справі № 914/2693/23(914/3477/23)).

29. Ураховуючи незалучення ДП "Новопокровський КХП" до участі в розгляді справи на час ухвалення Господарським судом Харківської області рішення від 21.06.2011 у справі № 5023/3214/11, висновок суду апеляційної інстанції про встановлення зазначеним рішенням преюдиціальних фактів стосовно відсутності права власності Підприємства на спірну будівлю є таким, що не відповідає вимогам частин 4, 5 статті 75 ГПК України та наведеним вище правовим висновкам Верховного Суду.

30. Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до підпункту "в" пункту 3 частини 1 статті 282 ГПК України у мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції мають бути зазначені мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.

Згідно з частиною 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

31. Таким чином, ураховуючи релевантні правові висновки, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13, від 09.11.2021 у справі № 466/8649/16-ц і в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.04.2018 у справі № 910/16133/16, від 20.02.2019 у справі № 916/1689/17, від 22.03.2023 у справі 922/4352/21, колегія суддів вважає, що, обмежившись помилковим посиланням на встановлення судовими рішеннями в справі № 5023/3214/11 певних преюдиціальних фактів, апеляційний суд всупереч положенням статей 75 86 269 282 ГПК України не спростував обґрунтований висновок суду першої інстанції про вибуття спірного майна з власності держави поза волею особи, якій це майно передано у володіння, та наявність у позивача правових підстав для витребування цього майна в порядку статті 388 ЦК України в зв`язку з доведеністю порушення прав ДП "Новопокровський КХП" як титульного володільця спірної будівлі.

32. У свою чергу, колегія суддів не бере до уваги передчасні аргументи скаржника-1 про неврахування судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норм статті 91 ГПК України в подібних правовідносинах (у контексті наслідків невиконання учасником справи вимог господарського суду щодо надання оригіналів письмових доказів для їх огляду в судовому засіданні), викладеного в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.06.2025 у справі № 916/2457/24, внаслідок чого на думку скаржника-1, апеляційний суд нібито взяв до уваги недопустимий доказ (акт прийому-передачі від 16.12.1996), поклавши його в основу оскаржуваної постанови, оскільки сам відповідач у відзиві на касаційну скаргу скаржника-2 правомірно зазначив, що під час прийняття оскаржуваної постанови апеляційний суд взагалі не посилається на акт прийому-передачі від 16.12.1996 та передавальний фінансовий план на обґрунтування свого рішення, а лише констатує, що про це зазначає відповідач.

Тобто в оскаржуваній постанові про вказаний доказ йдеться виключно в аспекті викладення узагальнених доводів апелянта (Товариства), що є одним із елементів описової частини постанови суду апеляційної інстанції (підпункт "в" пункту 2 частини 1 статті 282 ГПК України), але аж ніяк не в контексті обґрунтування висновку суду чи констатації певних встановлених фактичних обставин, що скаржник-1 натомість помилково ототожнює.

У зв`язку з наведеним виключається передчасне застосування наведеного висновку Верховного Суду до спірних процесуальних відносин.

33. Водночас, відхиляючи помилкові доводи скаржника-1 про неврахування апеляційним судом висновків щодо застосування положень статей 387 388 ЦК України в подібних правовідносинах (у контексті того, що наявність у особи статусу власника виключає можливість добросовісного володіння майном іншим суб`єктом, а віндикаційний позов може бути подано і задоволено навіть у разі, якщо майно зареєстровано за іншою особою, яка набула його за судовим рішенням), викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 № 183/1617/16, від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19 та в постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 291/86/20, від 18.12.2024 у справі № 757/57816/20-ц, суд касаційної інстанції наголошує на тому, що в усіх згаданих постановах Верховного Суду взагалі не міститься зазначених скаржником-1 висновків, що свідчить лише про безпідставне довільне тлумачення позивачем змісту вказаних постанов на власний розсуд.

34. Отже, враховуючи правові висновки, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13, від 09.11.2021 у справі № 466/8649/16-ц і в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.04.2018 у справі № 910/16133/16, від 20.02.2019 у справі № 916/1689/17, від 22.03.2023 у справі 922/4352/21, колегія суддів погоджується з доводами скаржника-1 про правильність висновку суду першої інстанції щодо наявності передбачених цивільним законодавством підстав для витребування спірного майна на користь Підприємства, що зумовлено обґрунтованістю заявленого віндикаційного позову.

Наведене свідчить про наявність достатніх підстав для скасування оскаржуваної постанови та залишення в силі обґрунтованого рішення суду першої інстанції.

35. Отже, зазначена скаржником-1 підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, отримала часткове підтвердження під час касаційного провадження, оскільки апеляційний суд не врахував правових висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13, від 09.11.2021 у справі № 466/8649/16-ц і в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.04.2018 у справі № 910/16133/16, від 20.02.2019 у справі № 916/1689/17, від 22.03.2023 у справі 922/4352/21, як наслідок, висновок суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні позову є таким, що не ґрунтується на вимогах законодавства та дослідженні усіх обставин і зібраних у справі доказів та доводів учасників справи, а законне і обґрунтоване рішення суду першої інстанції про задоволення позову підлягає залишенню в силі.

36. З огляду на наведені раніше висновки Верховний Суд відхиляє доводи відповідача, викладені у відзиві на касаційну скаргу Підприємства.

Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України

37. Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Зміст зазначеної процесуальної норми свідчить про те, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

38. Таким чином, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України скаржник-1 повинен обґрунтувати, в чому саме полягає неправильне застосування норми матеріального права чи порушення норми процесуального права, щодо якої відсутній висновок Верховного Суду (у чому саме полягає помилка судів попередніх інстанцій при застосуванні відповідних норм права та як саме ці норми права судами були застосовано неправильно). При цьому формування правового висновку не може ставитися в пряму залежність від обставин конкретної справи та зібраних у ній доказів і здійснюватися поза визначеними ГПК України межами розгляду справи судом касаційної інстанції.

39. Колегія суддів відхиляє доводи скаржника-1 про необхідність формування висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм статей 3 328 334 388 ЦК України в подібних правовідносинах, а саме щодо визначення добросовісності набуття права власності у випадку наявності двох різних за природою та часом виникнення правових підстав набуття права власності на один об`єкт нерухомості, оскільки судами попередніх інстанцій достовірно встановлено, що єдиною (первісною) підставою набуття відповідачем права власності на спірне майно є рішення Господарського суду Харківської області від 21.06.2011 у справі № 5023/3214/11, яким було визнано право власності АК "Харківобленерго" на спірну будівлю за набувальною давністю.

Наведений висновок судів попередніх інстанцій цілком відповідає положенням частини 4 статті 344 ЦК України, за змістом якої право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

40. У зв`язку з цим скаржник-1 помилково визначає іншою (окремою) підставою набуття відповідачем права власності на спірне майно акт прийому-передачі майна на баланс від 16.12.1996 та передаточний фінансовий план, оригінали яких не було надано відповідачем на вимогу суду.

Тим більше, що суд першої інстанції визнав надані відповідачем копії акта прийому-передачі від 16.12.1996 і передаточного фінансового плану неналежними доказами в зв`язку з невиконанням вимог ухвали Господарського суду Харківської області від 15.01.2025, якою було витребувано від Товариства оригінали зазначених доказів, а суд апеляційної інстанції такий висновок навіть не спростовував (див. пункт 32 цієї постанови).

41. У свою чергу, суд касаційної інстанції не бере до уваги безпредметне твердження скаржника-1 про відсутність на теперішній час висновку Верховного Суду щодо питання застосування положень статті 186 ЦК України в подібних правовідносинах (в контексті визначення трансформаторної підстанції як приналежності основної речі - цілісного майнового комплексу), оскільки зі змісту рішення від 25.03.2025 чітко вбачається посилання місцевого господарського суду на врахування зазначеного висновку, викладеного в постановах Верховного Суду від 20.06.2018 у справі № 369/5240/16-ц, від 25.07.2019 у справі № 907/442/18.

42. Таким чином, наведена скаржником-1 підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваної постанови саме із зазначеної підстави (схожий висновок про відсутність у Верховного Суду підстав для формування висновку щодо питання застосування наведеної скаржником норми права викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 916/1852/20, від 11.01.2022 у справі № 924/1263/19, від 05.07.2022 у справі № 904/7077/20, від 15.11.2022 у справі № 916/596/21, від 28.02.2023 у справі № 910/13661/21, від 23.05.2023 у справі № 910/10442/21, від 07.11.2023 у справі № 910/3733/23, від 23.01.2024 у справі № 904/1270/22, від 16.04.2024 у справі № 916/3669/23, від 14.05.2024 у справі № 904/2130/23).

43. Разом з тим непідтвердження підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, наразі не впливає на наявність підстав для скасування оскаржуваної постанови та залишення в силі рішення суду першої інстанції, що зумовлено підтвердженням з мотивів, наведених у пунктах 18- 31 цієї постанови, іншої зазначеної позивачем підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України.

Щодо касаційної скарги заступника керівника Харківської обласної прокуратури

44. Скаржник-2 у поданій касаційній скарзі посилається на наявність підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, а саме:

якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

45. Доводи скаржника-2 зводяться до помилкового неврахування апеляційним судом:

1) висновків щодо застосування положень статей 346 388 ЦК України в подібних правовідносинах (у контексті того, що якщо дійсний власник спірного майна не був учасником судового процесу, за наслідком якого ухвалене судове рішення, яке стало правовою підставою для набуття іншою особою права власності на спірне майно, тобто яке вибуло з володіння власника поза його волею, то це майно може бути витребуване у добросовісного набувача), викладених у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.04.2018 у справі № 910/16133/16, від 20.02.2019 у справі № 916/1689/17;

2) викладеного в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 504/2457/15-ц і постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13 (пункт 10.28), від 09.11.2021 у справі № 466/8649/16-ц (пункти 70, 71) висновку про те, що судове рішення, ухвалене у справі, за жодних обставин не може бути протиставлене особі, яка не брала участі в справі. Зокрема, судове рішення про задоволення позову стосується особи, щодо якої ухвалено це рішення, і не визначає права чи обов`язки інших осіб;

3) висновку щодо застосування норми частини 4 статті 75 ГПК України (в контексті того, що важливою умовою преюдиційності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб`єктний склад учасників спору), викладеного в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.05.2018 у справі № 922/2391/16, від 18.06.2021 № 910/16898/19 та в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 04.06.2020 у справі № 522/7758/14-ц.

46. З урахуванням мотивів, наведених у пунктах 18- 31 цієї постанови зазначена скаржником-2 підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, отримала часткове підтвердження під час касаційного провадження, оскільки апеляційний суд не врахував правових висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13, від 09.11.2021 у справі № 466/8649/16-ц і в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.04.2018 у справі № 910/16133/16, від 20.02.2019 у справі № 916/1689/17, від 22.03.2023 у справі 922/4352/21, як наслідок, касаційна скарга скаржника-2 також підлягає задоволенню, постанова апеляційної інстанції про відмову в задоволенні позову скасуванню, а законне і обґрунтоване рішення суду першої інстанції про задоволення позову підлягає залишенню в силі.

З огляду на наведені раніше висновки Верховний Суд відхиляє доводи відповідача, викладені у відзиві на касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

47. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

48. Згідно з положеннями статті 312 ГПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

49. Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам із урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, апеляційний господарський суд, на відміну від місцевого господарського суду, дійшов помилкового висновку про необґрунтованість позову, натомість суд першої інстанції прийняв законне і обґрунтоване рішення про задоволення позову.

50. Зважаючи на те, що висновок суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні позову в зв`язку з його необґрунтованістю не відповідає положенням статей 86 236 269 282 ГПК України щодо всебічного, повного, об`єктивного і безпосереднього розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, а наведена позивачем і прокурором підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, отримала часткове підтвердження під час касаційного провадження, колегія суддів вбачає підстави для задоволення касаційних скарг шляхом скасування оскаржуваної постанови та залишення в силі судового рішення суду першої інстанції.

Розподіл судових витрат

51. Відповідно до статті 129 ГПК України у зв`язку з тим, що касаційні скарги підлягають задоволенню, витрати зі сплати скаржниками судового збору за розгляд справи в суді касаційної інстанції підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в сумі 9600 грн та на користь Харківської обласної прокуратури - в сумі 9600 грн.

Керуючись статтями 300 301 308 312 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Державного підприємства "Новопокровський комбінат хлібопродуктів" та заступника керівника Харківської обласної прокуратури задовольнити.

Постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.06.2025 у справі № 922/3185/24 скасувати, а рішення Господарського суду Харківської області від 25.03.2025 у справі № 922/3185/24 залишити в силі.

Стягнути з Акціонерного товариства "Харківобленерго" на користь Державного підприємства "Новопокровський комбінат хлібопродуктів" 9600 (дев`ять тисяч шістсот) грн витрат зі сплати судового збору, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції.

Стягнути з Акціонерного товариства "Харківобленерго" на користь Харківської обласної прокуратури 9600 (дев`ять тисяч шістсот) грн витрат зі сплати судового збору, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції.

Доручити Господарському суду Харківської області видати відповідні накази.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Т. Б. Дроботова

Н. О. Багай