Головна Сервіси для юристів ... База рішень" Протокол " Ухвала КГС ВП від 01.04.2018 року у справі №922/2391/16 Ухвала КГС ВП від 01.04.2018 року у справі №922/23...
print
Друк
search Пошук
comment
КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Державний герб України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2020 року

м. Київ

Справа № 922/2391/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Жукова С.В. - головуючого, Білоуса В.В., Ткаченко Н.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Корпусенка А.О.

за участю: не з`явились

розглянувши матеріали касаційної скарги Головного управління ДПС у Харківській області

на ухвалу Господарського суду Харківської області від 16.07.2019

(Суддя -Савченко А.А.)

та постанову Східного апеляційного господарського суду від 28.11.2019

(Головуючий суддя - Бородіна Л.І.; судді Геза Т.Д., Плахов О.В.)

у справі за заявою Центральної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області

до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Опціон"

про визнання банкрутом, -

ВСТАНОВИВ:

1. Ухвалою господарського суду Харківської області від 18.08.2016 порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Компанія "Опціон", визнано розмір безспірних вимог Центральної ОДПІ м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області у розмірі 739141,50 грн., введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та процедуру розпорядження майном боржника, призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Мішина С.І.

1.2. Ухвалою господарського суду Харківської області від 29.11.2019 в попередньому засіданні було затверджено реєстр вимог кредиторів ТОВ "Компанія "Опціон" в наступному складі: Центральна ОДПІ м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на суму 739141,50 грн. - 3 черга задоволення вимог кредиторів, 353106,54 грн. - 6 черга задоволення вимог кредиторів, а також 13780,00 грн. - витрати зі сплати судового збору - 1 черга задоволення вимог кредиторів; ТОВ "КУА "Форвард" на суму 8682919,60 грн. - 4 черга задоволення вимог кредиторів та 2756,00 грн. - витрати зі сплати судового збору - 1 черга задоволення вимог кредиторів.

1.3. Постановою господарського суду Харківської області від 10.01.2017 припинено процедуру розпорядження майном боржника та повноваження розпорядника майна; визнано ТОВ "Компанія "Опціон" банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру; призначено ліквідатором арбітражного керуючого Сисуна О.І.

1.4. До місцевого господарського суду 08.11.2018 надійшла заява Головного управління ДФС у Харківській області про покладення субсидіарної відповідальності на засновника боржника та керівника боржника (вх. № 31730), в якій заявник просив суд: покласти солідарно субсидіарну відповідальність на засновників - ТОВ "Компанія з управління активами "Форвард", ОСОБА_3 та керівника боржника - ОСОБА_2, який виконував обов`язки директора, у зв`язку з доведенням до банкрутства ТОВ "Компанія Опціон"; стягнути солідарно з ТОВ "Компанія з управління активами "Форвард", ОСОБА_3 та керівника боржника - ОСОБА_2 , який виконував обов`язки директора, на користь ТОВ "Компанія Опціон" - 1092248,04 грн.; видати відповідний наказ;

1.5. В обґрунтуванні наданої заяви Головне управління ДФС у Харківській області посилалося на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.07.2015 у справі № 820/19096/14, якою було спростовано реальність господарських операцій ТОВ "Компанія Опціон" в період з 2011 по 2012 рік.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 16.07.2019 у справі №922/2391/16 відмовлено Головному управлінню ДФС у Харківській області у задоволенні заяви про покладання субсидіарної відповідальності на засновника боржника та керівника боржника повністю

3. Постановою Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ДПС у Харківській області залишено без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Харківської області від 16.07.2019 у справі №922/2391/16 залишено без змін.

4. Судові рішення із посиланням на ст. 13, 14, 42, 73, 74, 79, 86, 91, 215, 233 Господарського кодексу України, ст. 619 Цивільного кодексу України, ст. 2, 22, 41 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон про банкрутство ), Методичні рекомендації щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, затверджені Наказом Міністерства економіки України від 19.01.2006 №14, п.5.27 Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації (ДСТУ 4163-2003), затвердженої наказом Держспоживстандарту від 07.04.2003 №55, обґрунтовані тим, що: суб`єктний склад осіб, наділених правом заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства чітко встановлений Законом про банкрутство. Так, Законом про банкрутство встановлено наявність такого права виключно у ліквідатора боржника. Суди дійшли до висновку, що під час ліквідаційної процедури кредитор вправі звернутися до ліквідатора для вирішення питання субсидіарної відповідальності осіб за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства, а також зі скаргами на дії ліквідатора; в матеріалах справи відсутній аналіз фінансово-господарської діяльності ТОВ "Компанія "Опціон" за три роки до дати порушення справи про банкрутство, у зв`язку з тим, що підприємство тривалий час знаходилось на стадії припинення та не здійснювало господарську діяльність з 2013 року, через що виявити ознаки дій приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства не є можливим; ГУДФС у Харківській області не доведено правових підстав розміру заявленої суми до стягнення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу

5. Головне управління ДПС у Харківській області звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Господарського суду Харківської області від 16.07.2019 та на постанову Східного апеляційного господарського суду від 28.11.2019 у справі №922/2391/16, з проханням їх скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву Головного управління ДФС у Харківській області про покладення субсидіарної відповідальності на засновника боржника та керівника боржника.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6. Скаржник переконує, що судами передчасно зроблено висновок про відсутність підстав для звернення ГУ ДФС у Харківській області із заявою про покладення субсидіарної відповідальності на засновників та керівника боржника.

6.1. Зокрема, скаржник посилається на те, що Законом про банкрутство не передбачено прямих норм, які б забороняли кредиторам, вимоги яких визнані боржником, звернутись із відповідною заявою або надавали це право лише ліквідатору.

6.2. Посилається на наявність у нього статусу контролюючого органу, на якого покладено обов`язок здійснювати всі можливі заходи з метою погашення податкового боргу платників податку.

6.3. Також зазначає, що при розгляді Харківськім апеляційним адміністративним судом справи №820/19096/14 судом встановлено, що збільшуючи націнку на експортований товар ТОВ «Компанія «Опціон» мінімізувало податкові зобов`язання та доходи в податковому обліку, а отже дії засновників боржника під час здійснення господарських операцій слугували виникненню податкового боргу.

6.4. Вважає, що обставини, встановлені у судовому рішенні у справі №820/19096/14, спростовують реальність господарських операцій боржника та свідчать про заплутування з боку посадових осіб товариства боржника податкової звітності, що призвело до виникнення заборгованості у сумі 1092248,04грн, позбавлення можливості здійснення боржником господарської діяльності, що в подальшому призвело до банкрутства ТОВ "Компанія "Опціон".

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

7. ТОВ «Декорт.» у відзиві на касаційну скаргу вважає, що у задоволенні касаційної скарги має бути відмовлено, а оскаржувані судові рішення залишені без змін.

Провадження у Верховному Суді

8. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №922/2391/16 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Жуков С.В., суддя - Ткаченко Н.Г., суддя - Білоус В.В., що підтверджується протоколом передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 15.01.2020.

8.1. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.01.2020 відкрито касаційне провадження у справі №922/2391/16 за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на ухвалу Господарського суду Харківської області від 16.07.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 28.11.2019 у даній справі.

Призначено до розгляду касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області на 12 лютого 2020 року о 12 : 15 у відкритому судовому засіданні у приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. О.Копиленка, 6, в залі судових засідань № 330.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

9. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з такого.

10. Відповідно ст. 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

11. Відповідно до абзацу 1 ч. 5 ст. 41 Закону про банкрутство, під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

12. Субсидіарна відповідальність у справах про банкрутство є самостійний цивільно-правовий вид відповідальності, який покладається на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника при наявності підтвердження вини вказаних осіб у доведенні юридичної особи (боржника у справі про банкрутство) до стану неплатоспроможності.

13. Субсидіарна відповідальність у справах про банкрутство є самостійним цивільно-правовим видом відповідальності, оскільки законодавство не пов`язує можливість покладення субсидіарної відповідальності в порядку ч. 5 ст. 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" на третіх осіб з наявністю вироку у кримінальній справі щодо таких осіб про встановлення в їх діях (бездіяльності) кримінального правопорушення, оскільки в даному випадку особи в силу спеціального припису Закону про банкрутство притягуються до цивільної відповідальності у формі солідарного стягнення (аналогічний висновок про застосування норм права викладений у постанові Верховного Суду від 09.10.2019 по справі № 910/21232/16).

14. Притаманною ознакою цивільно-правової відповідальності є те, що особа, яка є відповідачем, повинна доказати відсутність своєї вини.

15. Отже, що після визнання боржника банкрутом, за наявності ознак доведення до банкрутства юридичної особи-боржника, погашення заборгованості банкрута є неможливим внаслідок дій та (або) бездіяльності засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, до поки такі особи не доведуть протилежного.

16. Разом з тим, у положеннях ч. 2 ст. 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено, що одним із повноважень ліквідатора у справі про банкрутство є аналіз фінансового становища банкрута.

17. Слід зазначити, що можливістю подання в межах справи про банкрутство заяви до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства наділений виключно ліквідатор банкрута.

18. Отже, виявлення наявності ознак доведення до банкрутства юридичної особи-боржника покладена саме на ліквідатора банкрута, що пов`язано з виконанням ліквідатором банкрута повноважень визначених ст. 41 Закону про банкрутство.

19. Приписи ч. 5 ст. 41 Закону про банкрутство не встановлюють ознак доведення до банкрутства, які можуть стати підставою для покладення субсидіарної відповідальності на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника.

20. Саме детальний аналіз ліквідатора фінансового становища банкрута у поєднанні з дослідженням ним підстав виникнення заборгованості боржника перед кредиторами у справі про банкрутство, дозволить ліквідатору банкрута виявити наявність чи відсутність дій засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника щодо доведення до банкрутства юридичної особи.

21. Відповідно до абзацу 2 ч. 5 ст. 41 Закону про банкрутство, у разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями.

22. Аналіз положень абзацу 2 ч. 5 ст. 41 Закону про банкрутство, дає підстави дійти до висновку, що заява про покладення субсидіарної відповідальності може бути подана ліквідатором до суду у разі, коли буде встановлена недостатність майна боржника для повного задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство.

23. Відтак, ліквідатор за наявності ознак банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, для забезпечення реалізації принципу безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі, подає таку заяву (про покладення субсидіарної відповідальності) не раніше ніж після завершення реалізації об`єктів ліквідаційної маси та розрахунків з кредиторами на підставі вчинення такої реалізації у ліквідаційній процедурі при наявності обставин недостатності повного погашення кредиторської заборгованості банкрута.

24. При цьому, розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою (абзац 1 ч. 5 ст. 41 Закону про банкрутство).

25. Враховуючи наведені норми та встановлені фактичні обставини справи, суди дійшли правильного висновку про те, що суб`єктний склад осіб, наділених правом заявляти вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства, чітко визначений Законом про банкрутство, отже, коло осіб, які мають право на подання відповідної заяви, чинним законодавством звужено виключно до ліквідатора, отже з заявою про покладання субсидіарної відповідальності на засновників боржника його та керівника звернулась особа, яка в силу приписів статті 41 Закону про банкрутство не наділена таким правом.

26. При цьому, Суд касаційної інстанції погоджується із висновками апеляційного господарського суду про те, що з положень Закону про банкрутство вбачається, що кредитори (комітет кредиторів) мають право звернутися до ліквідатора для вирішення питання субсидіарної відповідальності осіб (засновників, керівника) за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства, а також зі скаргами на дії чи бездіяльність ліквідатора стосовно розгляду подібної заяви кредитора.

27. Під час розгляду справи встановлено, що фактичний аналіз фінансово-господарського стану боржника ліквідатором боржника арбітражним керуючим Шуба В.І. не здійснений, доказів подання ліквідатором ліквідаційного звіту в порядку частини 1 статті 46 Закону про банкрутство матеріали справи не містять, що унеможливлює встановлення розміру різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

28. Крім того, Головне управління ДПС у Харківській області у заяві про покладення субсидіарної відповідальності на засновників боржника та його керівника розмір субсидіарної відповідальності не обґрунтовує, а визначає визначає розмір субсидіарної відповідальності на рівні його кредиторських вимог, які становлять 1092248,04грн, що не узгоджується із положеннями частини 5 статті 41 Закону про банкрутство.

29. Отже висновки судів попередніх інстанцій про те, що Головне управління ДПС у Харківській області не надало жодного належного та допустимого доказу, на підставі якого визначено розмір субсидіарної відповідальності засновників та керівника ТОВ «Компанія «Опціон», підтверджуються матеріалами справи та не спростовано доводами касаційної скарги.

30. Поряд з наведеним судами встановлено, що в обґрунтування підстав доведення до банкрутства кредитор посилається на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.07.2015 у справі №820/19096/14, якою встановлено, що збільшуючи націнку на експортний товар ТОВ «Компанія «Опціон» мінімізувало податкові зобов`язання та доходи з податку на прибуток. ТОВ «Компанія «Опціон» для здійснення експортних операцій залучало контрагентів, які мають спільних власників (засновників), які одночасно виконують функції на декількох підприємствах. Наявність спільних засновників, які одночасно виконують функції на декількох підприємствах, свідчать про обізнаність суб`єкта господарювання стосовно здійснених господарських операцій. Таким чином, укладання та підписання посадовими особами завідомо невигідних для ТОВ «Компанія «Опціон» фіктивних договорів, заплутування звітності, що відображено у постанові Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.07.2015 у справі №820/19096/14, призвели до виникнення у нього заборгованості у розмірі 1092248,04грн та позбавлення можливості здійснення товариством своєї господарської діяльності та банкрутства товариства.

31. Зі змісту вказаної постанови судами встановлено, що підставою для прийняття податкових-повідомлень рішень ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області від 17.03.2014 №0000692201, №00015822001, №000192201 був акт перевірки ТОВ «Компанія «Опціон» від 21.02.2014 №562/20-30-22-01/34332444, в якому відображено заниження податку на прибуток, податку на додану вартість та завищення від`ємного значення бюджетного відшкодування, який включається до податкового кредиту наступного періоду. Суд зазначив, що придбання та продаж товарів, господарські операції ТОВ «Компанія «Опціон» з контрагентами вчинені протягом 2011-2012 років з метою штучного підвищення вартості товару, підвищення за рахунок додаткових обертів суми ПДВ та створення завищеної суми податкового кредиту та його майбутнього відшкодування за рахунок нульової ставки ПДВ при вивезенні товару за межі митної території України.

32. Судами встановлено, що постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.07.2015 у справі №820/19096/14 не встановлено факту доведення засновниками чи керівником ТОВ "Компанія "Опціон" до банкрутства, а лише підтверджено правомірність прийняття податковим органом податкових повідомлень-рішень та донарахування податків.

33. Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

34. Отже, слід погодитись із висновками попередніх судових інстанцій про те, що скаржником не надано, а в матеріалах справи відсутні докази протиправної діяльності, яка б свідчила про доведення підприємства боржника до банкрутства, що не спростовано Головним управлінням ДПС у Харківській області у касаційній скарзі.

35. Крім того, Суд касаційної інстанції враховує висновки попередніх судових інстанцій про те, що скаржником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що станом на момент укладання правочинів, які слугували підставою для донарахування податкових зобов`язань, одним із засновників (учасників) ТОВ "Компанія "Опціон" був ОСОБА_3 , а керівником товариства ОСОБА_2 , на яких ДПС у Харківській області у своїй заяві просить покласти субсидіарну відповідальність. Проте, у постанові Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.07.2015 у справі № 820/19096/14 зазначено, що на момент укладення договорів, які податковий орган вважає такими, що спричинили збитки боржнику, засновником ТОВ "Компанія "Опціон" було ТОВ "КУА "Форвард".

36. Статтею 76 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

37. Відповідно до статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

38. Враховуючи встановлені попередніми судовими інстанціями обставини щодо відсутності у Головного управління ДПС у Харківській області права на звернення з заявою про покладення на засновників субсидіарної відповідальності та недоведеності належними та допустимими доказами розміру солідарної відповідальності, а також вини засновників та керівника товариства у банкрутстві ТОВ "Компанія "Опціон", Суд касаційної інстанції не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги Головного управління ДПС у Харківській області та скасування законних та обґрунтованих рішень господарських судів попередніх інстанцій у даній справі.

39. Доводи скаржника про порушення судами норм матеріального та процесуального права, колегією суддів Касаційного господарського суду відхиляються, оскільки вбачається, що їх висновки відповідають обставинам справи і їм надано належну юридичну оцінку.

40. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 300 ГПК України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права. При цьому суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

41. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України, за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

42. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (ст. 309 ГПК України).

43. Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

44. Отже, рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у цій справі як джерело права.

45. Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації", у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації"), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

46. Перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги та залишення оскаржуваних судових рішень без змін.

47. Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, то відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір за її подання покладається на заявника касаційної скарги.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області залишити без задоволення.

2.Ухвалу Господарського суду Харківської області від 16.07.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 28.11.2019 у справі №922/2391/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Жуков

Судді В.В. Білоус

Н.Г. Ткаченко

logo

Юридичні застереження

Protocol.ua є власником авторських прав на інформацію, розміщену на веб - сторінках даного ресурсу, якщо не вказано інше. Під інформацією розуміються тексти, коментарі, статті, фотозображення, малюнки, ящик-шота, скани, відео, аудіо, інші матеріали. При використанні матеріалів, розміщених на веб - сторінках «Протокол» наявність гіперпосилання відкритого для індексації пошуковими системами на protocol.ua обов`язкове. Під використанням розуміється копіювання, адаптація, рерайтинг, модифікація тощо.

Повний текст