ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 травня 2025 року

м. Київ

справа № 420/16769/24

адміністративне провадження № К/990/42440/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Кравчука В.М. та Чиркіна С.М., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу №420/16769/24

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії

за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області

на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2024 року (постановлену у складі колегії: головуючого судді Осіпова Ю.В., суддів Коваля М.П. та Скрипченка В.О.),

УСТАНОВИВ:

Короткий виклад обставин та судових рішень у справі

1. У червні 2024 року ОСОБА_2 звернулася до адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 15 квітня 2024 року №ЕОС 15001-39115667-2024-1 щодо відмови в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області відповідно до Закону України «Про одноразову грошову допомогу за шкоду життю та здоров`ю, завдану працівникам об`єктів критичної інфраструктури, державним службовцям, посадовим особам місцевого самоврядування внаслідок військової агресії рф проти України» від 20 березня 2023 року №2980-IX та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги за шкоду життю та здоров`ю, завдану працівникам об`єктів критичної інфраструктури, державним службовцям, посадовим особам місцевого самоврядування внаслідок військової агресії рф проти України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2023 року №1396, призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу.

2. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2024 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 15 квітня 2024 року №ЕОС 15001-39115667-2024-1 щодо відмови в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення одноразової грошової допомоги за шкоду життю та здоров`ю, завдану працівникам об`єктів критичної інфраструктури, державним службовцям, посадовим особам місцевого самоврядування внаслідок військової агресії рф проти України та прийняти рішення, з урахуванням висновків суду.

У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

3. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області із застосуванням підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» звернулося з апеляційною скаргою до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

4. Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2024 року апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишено без руху на підставі статті 296 КАС України, оскільки до апеляційної скарги не додано документ про сплату судового збору та доказів направлення копії скарги іншим учасникам справи та встановлено п`ятиденний термін з моменту отримання копії ухвали для усунення встановлених судом недоліків.

5. Електронну копію ухвали доставлено в електронний кабінет Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області через підсистему Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - ЄСІТС) «Електронний суд» 04 жовтня 2024 року о 14:13, що підтверджується довідкою П`ятого апеляційного адміністративного суду про доставку електронного документа.

6. 08 жовтня 2024 року Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області звернулося до апеляційного суду із заявою про усунення недоліків та долучило документ про сплату судового збору, а також докази направлення копії апеляційної скарги.

7. Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2024 року продовжено строк для усунення недоліків апеляційної скарги та встановлено п`ятиденний термін з моменту отримання копії ухвали для надання доказів направлення копії апеляційної скарги іншим учасникам справи.

8. Суд вважав, що відповідачем не в повному обсязі виконані вимоги ухвали П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2024 року про залишення апеляційної скарги без руху, так як долучена до заяви копія скріншоту екрану щодо направлення копії апеляційної скарги на електронну пошту за допомогою сервісу dtu.gov.ua не є належним доказом виконання вимог пункту 2 частини п`ятої статті 296 КАС України, з урахуванням вимог частини дев`ятої статті 44 КАС України.

9. Електронну копію ухвали доставлено в електронний кабінет Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» 10 жовтня 2024 року о 14:13, що підтверджується довідкою П`ятого апеляційного адміністративного суду про доставку електронного документа.

10. 14 жовтня 2024 року представник Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області ОСОБА_5 звернулася до апеляційного суду із заявою про усунення недоліків та долучила доказ направлення копії апеляційної скарги за підписом ОСОБА_3 .

11. Відповідач вважав, що повторне формування апеляційної скарги із зазначенням РНОКПП ОСОБА_1 за серією і номером паспорта громадянина України ( НОМЕР_1 ) та направлення її через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» є належним виконанням вимог суду.

12. 16 жовтня 2024 року ОСОБА_1 звернулася через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» до суду з клопотанням про повернення апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області у зв`язку з неусуненням недоліків такої скарги, оскільки направлена скаржником їй копія апеляційної скарги від 14 жовтня 2024 року та додані до неї документи не є копією апеляційної скарги від 02 жовтня 2024 року, а є іншою апеляційною скаргою, поданою іншим представником у справі, тобто ОСОБА_3 .

13. 16 жовтня 2024 року ОСОБА_1 вдруге через підсистему ЄСІТC «Електронний суд» направила клопотання про повернення апеляційної скарги, оскільки наданий судом строк для усунення недоліків є достатнім, а відповідач знехтував своїм процесуальним обов`язком та не усунув недоліки. Водночас наголошувала на неприпустимості зловживання Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області процесуальними правами.

14. П`ятий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 24 жовтня 2024 року апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2024 року повернув особі, яка її подала.

15. Постановляючи ухвалу про повернення апеляційної скарги суд вважав, що подана відповідачем заява про усунення недоліків апеляційної скарги не підлягає задоволенню, оскільки направлена на адресу позивача копія апеляційної скарги не є копією первинно поданої скарги, а фактично є новим сформованим документом разом з іншими додатками, зокрема й довіреністю на ОСОБА_3 .

16. Електронну копію ухвали доставлено в електронний кабінет Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» 24 жовтня 2024 року о 20:52, що підтверджується довідкою П`ятого апеляційного адміністративного суду про доставку електронного документа.

17. Електронну копію ухвали доставлено в електронний кабінет ОСОБА_1 через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» 24 жовтня 2024 року о 20:52, що підтверджується довідкою П`ятого апеляційного адміністративного суду про доставку електронного документа.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

18. Не погодившись з ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2024 року, представник Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області Кіс Андрій Володимирович звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду.

19. На обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що на момент подання апеляційної скарги Головному управлінню Пенсійного фонду України в Одеській області не було відомо РНОКПП ОСОБА_1 , відтак, без зазначення номеру РНОКПП, до якого прив`язаний електронний кабінет в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд».

20. Враховуючи те, що в ухвалі суду про продовження строку серед можливих варіантів направлення копії апеляційної скарги позивачу, судом був запропонований варіант направлення скарги з долученими документами в електронний кабінет позивача в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд». В подальшому Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області було встановлено, що позивач має електронний кабінет, зареєстрований за серією та номером паспорту. Таким чином Головним управлінням було повторно сформовано апеляційну скаргу та направлено її в електронний кабінет позивача через підсистему ЄСІТС «Електронний суд».

21. Необхідність формування нової апеляційної скарги обґрунтовується тим, що в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд» відсутня технічна можливість в учасників справи окремо надсилати вже підписані документи іншим користувачам.

22. При цьому, відповідач звертає увагу Суду, що первісно подана апеляційна скарга та апеляційна скарга, що була направлена позивачу 14 жовтня 2024 року є повністю ідентичними.

23. Разом з тим, відповідач вважав безпідставним посилання суду на те, що апеляційна скарга від 14 жовтня 2024 року була підписана іншим представником, оскільки до апеляційної скарги були долучені документи, які підтверджують повноваження особи на подання апеляційної скарги. Процесуальним законодавством не забороняється підписання документів різними представниками у разі наявності в них відповідних повноважень.

24. Окрім того, відповідач звертає увагу Суду, що позивач, маючи зареєстрований електронний кабінет в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд», отримувала усі документи у даній справі (зокрема, ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, продовження строку на усунення недоліків, а також повернення апеляційної скарги) та мала можливість в будь-який момент ознайомитися зі змістом апеляційної скарги.

25. Відтак, відповідач вважає, що позбавлення судом апеляційної інстанції Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області права на апеляційне оскарження судового рішення виключно з формальних підстав (подання заяви іншим представником, повторне формування апеляційної скарги), не може вважатися виправданим.

26. У касаційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області просить Верховний Суд скасувати ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2024 року, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи

27. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 листопада 2024 року, визначено склад колегії суддів Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав: суддя-доповідач Берназюк Я.О., судді Кравчук В.М. та Чиркін С.М.

28. Ухвалою Верховного Суду від 19 листопада 2024 року касаційну скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2024 року залишено без руху на підставі статті 330 КАС України, тобто у зв`язку з несплатою судового збору за подання касаційної скарги та встановлено десятиденний термін з моменту отримання копії ухвали для надання документа про сплату судового збору.

29. Електронну копію ухвали Верховного Суду доставлено в електронний кабінет Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» 21 листопада 2024 року о 01:40, що підтверджується довідкою Верховного Суду про доставку електронного документа.

30. 29 листопада 2024 року Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області звернулося до Суду із заявою про усунення недоліків касаційної скарги та долучило документ про сплату судового збору у визначеному законом розмірі.

31. Верховний Суд ухвалою від 23 січня 2025 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2024 року.

32. Електронну копію ухвали Верховного Суду доставлено в електронний кабінет Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» 24 січня 2025 року о 01:50, що підтверджується довідкою Верховного Суду про доставку електронного документа.

33. Електронну копію ухвали Верховного Суду доставлено в електронний кабінет ОСОБА_1 через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» 21 листопада 2024 року о 01:50, що підтверджується довідкою Верховного Суду про доставку електронного документа.

34. Ухвалою Верховного Суду від 01 травня 2025 року призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами, без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 02 травня 2025 року.

35. При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було.

Позиція інших учасників справи

36. 02 лютого 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з відзивом на касаційну скаргу.

37. У відзиві позивач зазначає, що разом з касаційною скаргою Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області не було надано доказів направлення такої скарги іншим учасникам у справі.

38. Крім того, касаційну скаргу подано та підписано ОСОБА_4, при цьому заява про усунення недоліків касаційної скарги подана та підписана іншою особою, яка не є представником Головного управління Пенсійного фонду України у даній справі - ОСОБА_5

39. Таким чином, заява про усунення недоліків касаційної скарги від 29 листопада 2024 року не відповідає положенням статей 60 160 КАС України (в частині визначення представників скаржника та їх повноважень на її подання) та не може вважатися належним доказом усунення недоліків касаційної скарги, оскільки заява подана та підписана особою, яка не є представником скаржника у даній справі та, відповідно, не має повноважень здійснювати від імені скаржника його процесуальні права та обов`язки в межах даних правовідносин.

40. Щодо доводів Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, викладених у касаційній скарзі, позивач зазначає, що у встановлені апеляційним судом строки скаржником не були усунуті всі недоліки апеляційної скарги, оскільки подана апеляційна скарга відповідача від 14 жовтня 2024 року та додані до неї документи не є копією апеляційної скарги від 02 жовтня 2024 року, яка, на думку позивача, не є ідентичною первинній скарзі, оскільки подана іншим представником.

41. Позивач вважає необґрунтованими доводи пенсійного фонду про те, що скаржнику на момент подання апеляційної скарги не було відомо РНОКПП позивача, оскільки при поданні позовної заяви такі відомості були зазначені і відповідач не був позбавлений можливості їх застосувати при формуванні апеляційної скарги. При цьому скаржник не був зобов`язаний направляти копію апеляційної скарги саме шляхом використання ЄСІТС.

42. Позивач також наголошує на рівності всіх учасників судового процесу перед законом та судом, а також на неприпустимості зловживання відповідачем процесуальними правами.

43. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просить Верховний Суд касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишити без задоволення, а ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2024 року залишити без змін.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка висновків суду апеляційної інстанції і доводів учасників справи

44. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

45. Перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статті 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів виходить із такого.

46. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

47. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

48. Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

49. Зазначеним вимогам процесуального закону ухвала П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2024 року не відповідає, а викладені у касаційній скарзі доводи є прийнятними з огляду на таке.

50. Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Цим конституційним положенням кореспондують положення статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII і стаття 13 КАС України.

51. Можливість забезпечення права на апеляційний перегляд справи є також однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства (частина третя статті 2 КАС України).

52. Переглядаючи рішення суду апеляційної інстанції у касаційному порядку, колегія суддів вважає за необхідне врахувати підхід Верховного Суду щодо вирішення правових питань, пов`язаних із відкриттям апеляційного провадження.

53. Так, у постанові від 05 січня 2021 року у справі №1718/2-а-834/11 суд касаційної інстанції зазначив, що Конституція України як Закон прямої дії, має найвищу юридичну силу, а офіційне тлумачення конституційних положень здійснюється Конституційним Судом України, який у цілій низці своїх рішень висловив правову позицію щодо права на оскарження судових рішень та доступу до правосуддя, згідно з якою кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку; суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод; відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке, згідно зі статтею 64 Конституції України, не може бути обмежене (пункти 1, 2 резолютивної частини Рішення від 25 грудня 1997 року №9-зп, абзац 7 пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року №11-рп/2012). Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанції є складовою конституційного права особи на судовий захист. Таке право гарантується визначеними Конституцією України основними засадами судочинства, які є обов`язковими для всіх форм судочинства та судових інстанцій, зокрема забезпеченням апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом (пункт 3.2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2012 року №11-рп/2012).

54. Відповідно до статті 13 КАС України особам, які беруть участь у справі, а також особам, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов`язки, забезпечується право на апеляційне та касаційне оскарження рішень адміністративного суду у випадках та порядку, встановлених цим Кодексом.

55. Частиною другою статті 44 КАС України передбачено, що учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

56. Позиція Верховного Суду стосовно застосування цієї статті Кодексу сформована, зокрема у постановах від 25 квітня 2019 року у справі №808/2565/15, від 14 травня 2019 року у справі №820/4563/16, від 14 травня 2019 року у справі №802/1535/16-а, від 31 липня 2019 року у справі №826/9698/15, від 31 липня 2019 року у справі №524/145/15-а, від 22 січня 2020 року у справі №826/9389/16, від 24 червня 2021 року у справі №640/18998/18 та від 29 травня 2024 року у справі №260/8779/23.

57. Згідно з частиною першою та другою статті 293 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

58. Згідно із частиною першою статті 18 КАС України у судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система.

59. Особа, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, подає процесуальні та інші документи, письмові та електронні докази, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, з використанням кваліфікованого електронного підпису або засобів електронної ідентифікації, що мають високий рівень довіри, відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», якщо інше не визначено цим Кодексом (абзац другий частини восьмої статті 18 КАС України).

60. Особливості використання електронного підпису або засобу електронної ідентифікації в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, визначаються Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (абзац третій частини восьмої статті 18 КАС України).

61. З 05 жовтня 2021 року офіційно почали функціонувати підсистеми Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: «Електронний кабінет», «Електронний суд», підсистема відеоконференцзв`язку.

62. Згідно з нормам частин сьомої і восьмої статті 44 КАС України документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за винятком випадків, визначених цим Кодексом.

63. Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

64. Відтак, альтернативою звернення учасників справи до суду із позовними заявами, скаргами та іншими визначеними законом процесуальними документами, оформленими в паперовій формі та підписаними безпосередньо учасником справи або його представником, є звернення з процесуальними документами в електронній формі з обов`язковим їх скріпленням власним електронним підписом учасника справи через підсистему ЄСІТС «Електронний кабінет».

65. Пунктом 42 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішення Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року №1845/0/15-21 передбачено, що засобами ЄСІТС в автоматичному режимі здійснюється перевірка наявності в особи зареєстрованого Електронного кабінету. У разі наявності в особи Електронного кабінету засобами ЄСІТС забезпечується надсилання до автоматизованої системи діловодства підтвердження доставлення до Електронного кабінету користувача документа у справі. В іншому випадку до автоматизованої системи діловодства надходить повідомлення про відсутність в особи зареєстрованого Електронного кабінету.

66. Право на апеляційне оскарження реалізується у спосіб подання в установленому порядку апеляційної скарги, форма та зміст якої також визначається процесуальним законом.

67. Умовою прийнятності апеляційної скарги до розгляду є її відповідність вимогам щодо форми і змісту, які визначені у статті 296 КАС України, а також дотриманні термінів її подачі, обов`язковому поданні переліку матеріалів, що повинні бути додані до неї.

68. Так, частиною п`ятою цієї статті встановлено, що до апеляційної скарги додаються: 1) документ про сплату судового збору; 2) копії апеляційної скарги відповідно до кількості учасників справи; 3) копії доданих до апеляційної скарги письмових матеріалів, що відсутні в учасників справи, відповідно до кількості учасників справи; 4) докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції, за наявності.

69. Згідно з частиною другою статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

70. Відповідно до пункту 1 частини п`ятої статті 298 КАС України, апеляційна скарга повертається, якщо апелянт не усунув недоліки апеляційної скарги, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

71. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, дійшов висновку про наявність підстав для її задоволення з огляду на таке.

72. Суд апеляційної інстанції, повертаючи апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, виходив з того, що скаржником не було усунуто недолік, визначений в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху від 03 жовтня 2024 року, а саме щодо необхідності надання доказів надсилання копії апеляційної скарги від 02 жовтня 2024 року позивачу.

73. Апеляційний суд вважав, що надіслання 14 жовтня 2024 року через підсистему ЄСІТС документа, підписаного іншим представником (Єпур Т.В.), не є належним доказом надсилання копії первинної апеляційної скарги.

74. Проте, Верховний Суд вважає такий висновок апеляційного суду передчасним, надмірно формальним та таким, що безпідставно позбавляє суб`єкта владних повноважень права на судовий захист.

75. Скаржник у касаційній скарзі пояснює, що надіслання копії первинно поданої апеляційної скарги через підсистему ЄСІТС було технічно неможливим без зазначення РНОКПП позивача, яке не було відоме на момент первинного подання. Після отримання цієї інформації (у форматі серії та номеру паспорта, до яких прив`язаний електронний кабінет позивача) та з метою виконання вимог ухвали апеляційного суду, скаржником було повторно сформовано текст апеляційної скарги в ЄСІТС та надіслано позивачу. Скаржник вказує, що зміст апеляційної скарги, поданої 14 жовтня 2024 року, повністю відповідає тексту скарги від 02 жовтня 2024 року.

76. Верховний Суд порівняв зміст наявних у справі апеляційних скарг від 02 жовтня 2024 року та від 14 жовтня 2024 року та встановив, що вони є тотожними за обсягом, структурою, викладом доводів, зазначеними нормами права та переліком доданих документів. Відмінність у даті формування та особі-підписанті, не вплинула на суть документа.

77. Вимога пункту 2 частини п`ятої статті 296 КАС України щодо надсилання "копії апеляційної скарги" іншим учасникам справи має тлумачитися функціонально, з урахуванням цілі - забезпечити інформування сторони про зміст поданої скарги. Повторне технічне формування апеляційної скарги в ЄСІТС, яке не змінило її змісту, а було зумовлене необхідністю використання РНОКПП для адресування документа, за своєю суттю виконує функцію копії, необхідної для ознайомлення іншої сторони.

78. Верховний Суд зазначає, що основною метою вимоги щодо надсилання копії апеляційної скарги іншим учасникам справи є забезпечення їхнього права бути поінформованими про факт подання скарги та її зміст для реалізації своїх процесуальних прав, зокрема права на подання відзиву.

79. Метою вимоги щодо надсилання копії апеляційної скарги є забезпечення інформування інших учасників справи про подання скарги, а не суворе відтворення форми документа незалежно від його змісту чи технічної доступності. У цій справі така ціль була досягнута.

80. У даному випадку, позивач отримала через свій електронний кабінет в ЄСІТС документ, що за змістом є апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2024 року. Той факт, що цей документ був технічно сформований в системі ЄСІТС повторно та підписаний іншим уповноваженим представником скаржника (повноваження якого підтверджені долученими документами), не може вважатися таким, що порушив права позивача чи свідчить про невиконання вимог суду щодо інформування позивача про зміст апеляційної скарги.

81. Варто наголосити, що процесуальний закон не містить у положень, якими б заборонялося підписання документів різними представниками однієї сторони за наявності у них належних на те повноважень.

82. Таким чином, колегія суддів вважає, що хоча направлена скарга й була підписана іншим представником, її зміст та функція як повідомлення позивача про наміри відповідача залишились незмінними. З огляду на технічні обмеження системи ЄСІТС, документ, що є ідентичним за змістом, може бути прийнятий як належне виконання вимог суду щодо інформування, навіть якщо формально не є «копією» первинного документа.

83. Посилання апеляційного суду на те, що наданий документ є «іншою апеляційною скаргою», є формальним, оскільки суд не аналізував ідентичність змісту первинної та повторно надісланої скарг.

84. Враховуючи можливі технічні особливості функціонування підсистеми ЄСІТС, які могли об`єктивно ускладнити надсилання саме первинного файлу, та той факт, що скаржник вжив заходів для інформування позивача шляхом надсилання ідентичного за змістом документу через офіційний канал електронного зв`язку (ЄСІТС), Верховний Суд вважає, що скаржник діяв добросовісно та мав намір усунути недоліки апеляційної скарги.

85. На підтвердження добросовісної процесуальної поведінки відповідача у цій справі Суд враховує, що скаржник самостійно з`ясував технічну причину неможливості адресування скарги позивачу, встановив необхідні ідентифікаційні дані, сформував ідентичний за змістом документ та направив його в електронний кабінет позивача без необґрунтованої затримки. Такі дії свідчать не про уникнення обов`язку, а про активне прагнення виконати його в доступний спосіб.

86. Верховний Суд виходить із того, що процесуальна вимога щодо направлення копії апеляційної скарги має бути оцінена не лише з формальної, а й з функціональної точки зору.

87. Судом також враховано, що скаржник мав об`єктивні підстави не використовувати альтернативні способи направлення копії апеляційної скарги (зокрема, в паперовій формі), оскільки підсистема ЄСІТС є пріоритетним та обов`язковим каналом комунікації між учасниками, а позивач активно користувалася цією системою. За відсутності заборони щодо повторного формування скарги в ЄСІТС і з огляду на оперативність дій скаржника, такий спосіб інформування є достатнім і прийнятним.

88. Водночас, позивачка, отримавши відомості через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» про подання Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області заяви про усунення недоліків разом з повторно сформованою апеляційною скаргою (із зазначенням в тексті скарги РНОКПП позивача - КМ859711), не була позбавлена права звернутися до апеляційного суду про надання доступу до електронної справи для ознайомлення зі змістом усіх поданих у справі документів.

89. Враховуючи викладене Верховний Суд зазначає, що у цій справі відповідач: довів реальні технічні перешкоди у функціонуванні ЄСІТС, які не залежать від його волі; діяв добросовісно і вжив усіх можливих заходів для виконання вимог суду альтернативним шляхом; надав документ, зміст якого є ідентичним первинному; такими діями не завдав шкоди правам інших учасників справи (зокрема, не позбавив позивача можливості реалізувати свої процесуальні права).

90. У порядку підготовки справи до касаційного перегляду Судом також витребувано електронну справу з суду апеляційної інстанції.

91. Відповідно до наявної в електронній справі інформації, електронний примірник апеляційної скарги надійшов в кабінет ОСОБА_1 в автоматичному режимі через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» 02 жовтня 2024 року о 17:30, тобто в день подання її Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області до апеляційного суду.

92. Однак, суд апеляційної інстанції вищезазначені обставини не встановив.

93. Отже, повернення апеляційної скарги за таких обставин є надмірним формалізмом та невиправданим обмеженням права скаржника на доступ до правосуддя та апеляційний перегляд справи.

94. У відзиві на касаційну скаргу позивач стверджує, що разом із касаційною скаргою не було надано доказів її направлення іншим учасникам справи. Проте матеріали справи містять підтвердження доставки ухвал Верховного Суду (зокрема від 21 листопада 2024 року та 24 січня 2025 року) в електронний кабінет позивача через ЄСІТС, що вказує на належне функціонування системи обміну документами. Крім того, позивач, маючи зареєстрований електронний кабінет, отримала доступ до касаційної скарги, про що свідчить її відзив від 02 лютого 2025 року, поданий у відповідь на касаційну скаргу. Таким чином, мета інформування позивача була досягнута, а її права не порушені.

95. Разом з тим позивач помилково зазначає, що заява про усунення недоліків від 29 листопада 2024 року, підписана представником ОСОБА_5, без належних на те повноважень, оскільки положення статті 60 КАС України дозволяють представникам вчиняти процесуальні дії за наявності повноважень, а стаття 59 не забороняє участь кількох представників. Позивач, в свою чергу, не довела, як зміна підписанта порушила її права.

96. Матеріали справи містять довіреність на ім`я ОСОБА_5, що підтверджує її повноваження представляти Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області у цій справі, у тому числі для подання заяв про усунення недоліків, що відповідає вимогам статей 60 та 160 КАС України.

97. Верховний Суд не вважає дії скаржника спрямовані на виконання вимог суду, зловживанням процесуальними правами в розумінні положень статті 45 КАС України.

98. Таким чином, доводи позивача, викладені у відзиві на касаційну скаргу, не спростовують висновків Верховного Суду та не свідчать про порушення її прав.

99. Колегія суддів зауважує, що застосовуючи процесуальні норми суд має керуватися принципом розумності відповідно до якого застосування цих норм має бути спрямованим на досягнення легітимної мети, уникаючи надмірного формалізму, що може порушувати право особи на доступ до суду.

100. Однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення апеляційного оскарження судового рішення. Можливість (право) оскарження судових рішень у суді апеляційної інстанції є складовою права особи на судовий захист. Перегляд судових рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина.

101. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував на тому, що «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. рішення у справах «Zubac v. Croatia», «Beles and Others v. the Czech Republic», №47273/99, пункти 50-51, 69, та «Walchli v. France», №35787/03, пункт 29).

102. Одночасно, ЄСПЛ провів лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Натомість надмірний формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.

103. У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Kutic v. Croatia», заява №48778/99, пункт 25).

104. Рішеннями ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним». Для того щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує її права» (рішення у справах «Bellet v. France» заява №23805/94, рішення від 04 грудня 1995 року).

105. Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) може позбавити заявників права звертатися до суду (рішення ЄСПЛ у справі «Perez de Rada Cavanilles v. Spain» заява №28090/95, пункт 45).

106. Отже, при застосуванні процесуальних норм належить уникати надмірного формалізму, що може призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом.

107. Аналогічна позиція також підтримана Великою Палатою Верховного Суду, зокрема у постановах від 15 січня 2020 року у справі №145/1330/17 та від 30 вересня 2020 року у справі №9901/144/20.

108. За таких обставин колегія суддів погоджується із доводами касаційної скарги в частині допущення судом апеляційної інстанції надмірного формалізму, який залишаючи ухвалою від 03 жовтня 2024 року апеляційну скаргу без руху через недотримання апелянтом вимог абзацу другого частини дев`ятої статті 44 КАС України та повертаючи ухвалою від 24 жовтня 2024 року апеляційну скаргу через неусунення недоліків в частині неподання доказів, визначених цієї нормою, застосував її у цьому випадку без досягнення мети на яку вона спрямована, наслідком чого стало порушення права скаржника на апеляційний перегляд судового рішення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

109. Відповідно до частин першої і четвертої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанції і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

110. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

111. За таких обставин, ухвала суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги постановлена з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, а тому підлягає скасуванню з направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду - вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області задовольнити.

Ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2024 року у справі №420/16769/24 скасувати.

Справу №420/16769/24 направити до П`ятого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду (вирішення питання про відкриття апеляційного провадження).

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Я.О. Берназюк

Судді В.М. Кравчук

С.М. Чиркін