ВП ВС: Якщо право власності на будівлю ще незареєстроване, проте не визнається, то належним відповідачем є землевласник, а правильним способом захисту права – позов про визнання права власності (ВП ВС у справі № 916/1608/18 від 19 травня 2020 р.)

24.06.2020 | Автор: Веб-ресурс "Протокол"
Задать вопрос автору
Присоединяйтесь к нам в социальных сетях: telegram viber youtube
ВП ВС: Якщо право власності на будівлю ще незареєстроване, проте не визнається, то належним відповідачем є землевласник, а правильним способом захисту права – позов про визнання  права власності (ВП ВС у справі № 916/1608/18 від 19 травня 2020 р.) - yakshcho_pravo_vlasnosti_na_budivlyu_shche_nezareestrovane_prote_ne_viznaetsya_to_nalegnim_vidpovidachem_e_zemlevlasnik_5ef26d66e9069.jpg

Фабула судового акту: Сподіваємося, що це рішення Великої Палати ВС стане базовим як і у визначенні юрисдикції у спорах з державними реєстраторами щодо вчинення ними реєстраційних дій із нерухомістю, так і у визначенні позивачем відповідача та обрання правильного способу захисту права у випадку невизнання права власності на будівлю іншим суб’єктом.

Спір полягає в наступному. Десь у 70-х роках на промисловому об’єкті серед іншого була побудована чи –то будівля чи то споруда площею 53 кв. м під назвою у технічному паспорті «павільйон». Із часом внаслідок декількох перетворень цього промислового об’єкту власником павільйону стала юридична особа. Проте правовстановлюючих документів зареєстрованих у встановленому в наші часи порядку на павільйон юридична особа не мала. Більш того орган місцевого самоврядування не збирався ці документи юридичній особі видавати, а планував знести павільйон та звільнити земельну ділянку від забудови.

Як водиться вирішили використати суд. Проте спочатку пішли до державного реєстратора і отримали відмову у державній реєстрації права власності, оскільки належних правовстановлюючих документів не мали, а заявлене речове право на павільйон на думку державного реєстратора не підлягало державній реєстрації. І дійсно відповідно до ДБН В.2.2-23:2009 поняття «павільйон» не відноситься до капітальних споруд. Проте «цікавість» павільйону полягала в тому, що він мав фундамент, інженерні мережі, спокійно стояв на одному місці десятки років, а у заявників був експертний висновок, про те що павільйон є будівлею, тобто нерухомим майном.

Юридична особа звернулася до господарського суду із позовом із декількома вимогами: про визнання недійсним рішення д/р про відмову у державній реєстрації права власності на павільйон, про визнання права власності на павільйон, про зобов’язання здійснити державну реєстрацію права власності на павільйон. Позивач визначив відповідачем державного реєстратора і суд першої інстанції такий позов задовільнив.

Орган місцевого самоврядування, який не приймав участі у розгляді справи у суді першої інстанції оскаржив таке рішення в апеляційному порядку. Суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції, провадження у справі в частині визнання відмовного рішення д/р недійсним закрив, а у задоволенні вимог до д/р про визнання права власності та державну реєстрації права власності відмовив.

Велика Палата ВС залишила постанову суду апеляційної інстанції без змін і сформулювала у своїй постанові ряд важливих висновків.

Вимога про визнання недійсним рішення д/р про відмову у державній реєстрації права власності на павільйон повинна розглядатися за правилами адміністративного судочинства. Д/р в даному випадку здійснює управлінські функції і виступає як суб’єкт владних повноважень. Саме до юрисдикції адміністративного суду належить спір, в якому одна із сторін законодавчо вповноважена владно керувати поведінкою іншої, а інша - відповідно зобов`язана виконувати вимоги та приписи цієї сторони.

Тому провадження по подібним позовним вимогам в судах цивільної чи господарської юрисдикції підлягають припиненню.

Важливо, що д/р, як відповідач не оспорює в даному випадку право власності позивача на «павільйон». Д/р лише здійснюючи свої управлінські функції не вносить відповідний запис про право власності позивача на павільйон у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно, оскільки не вважає його капітальною спорудою.

Майнова вимога про визнання права власності на павільйон правильно заявлена позивачем – юридичною особою за правилами господарського судочинства (у випадку, коли позивач фізична особа, така вимога повинна заявлятися за правилами цивільного судочинства). Проте державний реєстратор не являється належним відповідачем у такому спорі. І суд в такому випадку відмовляє в позові до неналежного відповідача.

Велика палата ВС підкреслює, що якщо право на будівлю чи споруду ще не зареєстровано за жодним суб’єктом в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, то правильним способом захисту порушеного права буде подання позову про визнання права власності на підставі ст. 392 ЦК України. Відповідачем у такому позові слід зазначати власника земельної ділянки, на якій спірна будівля чи споруда розташована. В нашому випадку це орган місцевого самоврядування.

Водночас ВП ВС наголошує, що якщо право на будівлю чи споруду вже зареєстроване за визначеним суб’єктом в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно правильним способом захисту порушеного права буде подання віндикаційного позову на підставі ст. ст. 387, 388 ЦК України. Відповідачем у такому позові слід зазначати саме суб’єкта зазначеного як власника спірного майна на момент подання позову в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Надалі судове рішення про визнання права власності на будівлю, споруду є підставою для державної реєстрації права власності за позивачем (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»), якщо на момент такої реєстрації власником земельної ділянки, на якій розміщена будівля, споруда є відповідач, а право власності на будівлю, споруду ні за ким не зареєстроване.

І тільки тоді, коли д/р порушить таке судове рішення, виникне правова підстава у суду розглядати позовну вимогу «про зобов`язання д/р провести державну реєстрацію права власності на нерухоме майно (павільйон) у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Аналізуйте судовий акт: МАФ є спорудою, на яку не може бути зареєстроване право власності, і яка може бути демонтована, як така, що перешкоджає власнику користуватися своєю власністю за його позовом (ВС/КЦС, № 203/4180/15-ц, від 18 грудня 2019р.)

Оскільки набуття права власності на новозбудовану квартиру регулюється окремими нормами законодавства, позови про визнання права власності на неї не можуть бути задоволені (ВП ВС,№ 522/1029/18,18.12.19)

Свідоцтво про право власності є лише документом, яким оформлюється відповідне право, само по собі воно не породжує виникнення у суб'єкта відповідного права, а тільки фіксує факт його наявності (ВС/КГС, справа № 917/927/17, 03.04.18)

Велика палата ВС: Позов про скасування рішення нотаріуса про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно слід розглядати за правилами цивільного судочинства (Велика палата ВС від 17 квітня 2018 р. у справі № 815/6956/15)

Якщо спір про право відсутній і оскаржуються владні, управлінські рішення та дії державного реєстратора, то такій спір підлягає розгляду адміністративним судом (ВСУ від 24 травня 2017р, № 6-843цс17)

Визнання права власності на будівельні матеріали та конструктивні елементи використанні для самочинного будівництва є неправильно обраним способом захисту цивільного права (ВС/КЦС у справі № 722/1882/16-ц від 03 червня 2020 р.)

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 травня 2020 року

м. Київ

Справа № 916/1608/18

Провадження № 12-135гс19

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого судді Князєва В. С.,

судді-доповідача Уркевича В. Ю.,

суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ткачука О. С., Яновської О. Г.,

за участю секретаря судового засідання Федорченка В. М.,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Одеської міської ради (представник - Танасійчук Г. М.),

розглянула у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції справу № 916/1608/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектр» до Юридичного департаменту Одеської міської ради, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Одеської міської ради, про визнання неправомірними дій державного реєстратора, визнання недійсним рішення, визнання права власності на нерухоме майно та зобов`язання здійснити державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектр» на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 28 травня 2019 року (головуючий суддя Мишкіна М. А., судді Богатир К. В., Філінюк І. Г.) та

УСТАНОВИЛА:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У серпні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Спектр» звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Юридичного департаменту Одеської міської ради про:

- визнання неправомірними дій державного реєстратора Юридичного департаменту Одеської міської ради Полякова Максима Олександровича щодо відмови ТОВ «Спектр» у державній реєстрації права власності на нерухоме майно (павільйон), що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 64;

- визнання недійсним рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 12 липня 2017 року № 36104336, прийнятого державним реєстратором Юридичного департаменту Одеської міської ради Поляковим Максимом Олександровичем;

- визнання за ТОВ «Спектр» права власності на нерухоме майно (павільйон) загальною площею 53,2 кв. м, що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 64;

- зобов`язання Юридичного департаменту Одеської міської ради провести державну реєстрацію права власності на нерухоме майно (павільйон) загальною площею 53,2 кв. м, що належить на праві власності ТОВ «Спектр» і знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 64.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 06 липня 2017 року представник ТОВ «Спектр» Сендик О. О. звернувся до Юридичного департаменту Одеської міської ради із заявою про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно (павільйон), яке розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 64, однак отримав від державного реєстратора Полякова М. О. рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 12 липня 2017 року № 36104336. Рішення про відмову обґрунтовується тим, що проведення державної реєстрації права власності на заявлений об`єкт нерухомого майна - павільйон, не є можливим, оскільки він є об`єктом малої архітектурної форми.

3. Позивач зазначає, що державний реєстратор дійшов помилкового висновку про те, що об`єкт нерухомого майна - павільйон є некапітальною спорудою. З технічного висновку про стан конструкцій нежитлової будівлі за адресою: вул. Академіка Корольова, 64 вбачається наявність фундаменту, а експертом встановлено, що будова відповідає вимогам будівельних норм та представляє собою окремо розміщену капітальну будову. 13 вересня 2004 року на вказаний об`єкт виготовлено технічний паспорт, який засвідчує, що будівля має 3 основних та 3 допоміжних приміщення загальною площею 53,2 кв. м (на тимчасові споруди технічний паспорт не виготовляється). Будівля ТОВ «Спектр» була побудована ще у 1977-1978 роках і до цього часу не розбиралась і не переміщувалась, є капітальною спорудою, а не павільйоном. Державний реєстратор своїм рішенням штучно створює перешкоди для здійснення позивачем своїх прав на державну реєстрацію права власності ТОВ «Спектр». Позивач вказує, що ним до Юридичного департаменту Одеської міської ради було надано всі необхідні документи, проте відповідач у своїх твердженнях виходить виключно з назви, яка зазначена в технічному паспорті, не звертаючи при цьому уваги на технічні характеристики будови.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

4. Судами встановлено, що 22 вересня 1995 року між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради (продавець) та Організацією орендаторів (далі - ОО) «Спектр» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу (далі - договір), посвідчений державним нотаріусом Шостої Одеської державної нотаріальної контори та зареєстрований у реєстрі за № 1-8046, відповідно до умов пункту 1.1 якого продавець продав, а покупець купив комунальну власність у вигляді орендованого майна, яке розташоване за адресою: 270104, м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 64.

5. Згідно із пунктом 4 договору право власності на об`єкт, що приватизується, переходить до покупця на підставі наказу начальника Представництва по управлінню комунальною власністю № 397/ІІ від 21 вересня 1995 року з дня його видання.

6. Відповідно до пункту 7 договору передання об`єкта приватизації продавцем та приймання затверджується актом приймання-передачі.

7. У матеріалах справи наявна копія списку основних засобів Одеського обласного виробничого об`єднання з ремонту побутової радіотелевізійної апаратури «Битрадіотехніка» станом на 01 жовтня 1992 року по прокатному пункту № ІІ, до яких входять: 2 кондиціонери СІ-107 № ІІ050, 2 столи радіомех., ласпи ТГ-0І № 058922, відеотест-2 № 6890, будівля павільйону.

8. Згідно із додатковою угодою від 30 червня 1995 року до договору оренди № 109 від 24 вересня 1992 року, який укладено між ОО «Спектр» та Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради народних депутатів, орендатор після повної оплати вартості орендованого державного майна відповідно до статті 27 Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств» має пріоритетне право на довгострокову оренду ділянки, яку займає, з наступним її викупом.

9. 01 листопада 1995 року між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради та ОО «Спектр» на виконання пункту 7 вказаного договору складено та підписано акт № 311 передання комунального майна ОО «Спектр», що розташоване за адресою: вул. Академіка Корольова, 64. Відповідно до цього акта, серед іншого, покупцю переданий павільйон на вул. Академіка Корольова, 64.

10. Рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради народних депутатів від 23 жовтня 1996 року № 464 «Про реєстрацію договорів купівлі-продажу майна комунальної власності» було вирішено зареєструвати договір купівлі-продажу комунальної власності у вигляді орендованого майна ОО «Спектр», що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 64.

11. Згідно з довідкою від 26 вересня 1999 року Одеського обласного виробничого об`єднання з ремонту побутової радіотелевізійної апаратури «Битрадіотехніка» серед переліку основних засобів по прокатному пункту № ІІ на 01 жовтня 1992 року значиться будівля павільйону. Балансова вартість основних засобів, переданих на баланс, складає 241,8 тис. руб, у тому числі будівля - 203,2 тис. руб.

12. ТОВ «Спектр» зареєстровано на підставі статуту цього товариства у редакції від 01 серпня 1996 року рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради народних депутатів від 06 вересня 1996 року за № 672. У статуті зазначено, що ТОВ «Спектр» створено відповідно до рішення громадян - засновників

від 01 серпня 1996 року № 1 на базі викупленого майна шляхом перетворення

ОО «Спектр».

13. У звіті від 23 травня 2018 року про незалежну оцінку вартості нежитлового приміщення (павільйону) загальною площею 53,2 кв. м, розташованого за адресою: вул. Академіка Корольова, 64, м. Одеса , складеному суб`єктом оціночної діяльності Савельєвим Д. А., зазначено, що фундаменти будівлі - залізобетон; стіни - цегла, сендвіч-панелі, метал, п/бетон; перекриття - м/конструкції, г/картон; покриття - м/черепиця; електроенергія постачається від міської електромережі, холодне водопостачання - центральне, каналізація - центральна, газопостачання - відсутнє, опалення - індивідуальне, загальна площа - 53,2 кв. м. Вартість нежитлових приміщень павільйону станом на 23 травня 2018 року становить 365 381,00 грн.

14. Суди попередніх інстанцій зазначили, що відповідно до статей 20, 22 Закону України «Про власність» ОО «Спектр» у 1995 році набула права власності на майно орендного підприємства на підставі договору купівлі-продажу від 22 вересня

1995 року з 01 листопада 1995 року (моменту передачі майна за актом передачі комунального майна ОО «Спектр», розташованого за адресою: вул. Академіка Корольова, 64), у тому числі на павільйон на вул. Академіка Корольова, буд. 64, а ТОВ «Спектр» - з моменту державної реєстрації при перетворенні ОО «Спектр» - з 06 вересня 1996 року (дата реєстрації ТОВ «Спектр» рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради народних депутатів № 672).

15. Відповідно до частини першої статті 47, статті 227 Цивільного кодексу УРСР 1963 року нотаріальне посвідчення угод обов`язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього Кодексу. Договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу). Договір купівлі-продажу жилого будинку підлягає реєстрації у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів.

16. Договір купівлі-продажу від 22 вересня 1995 року був нотаріально посвідчений 22 вересня 1995 року державним нотаріусом та зареєстрований рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради народних депутатів від 23 жовтня 1996 року № 464, отже, у складі комунального майна, що приватизувалося (т. 1, а. с. 48, 49), поряд з обладнанням перебувала будівля павільйону як об`єкт нерухомого майна, оскільки чинне на той час законодавство не встановлювало необхідність проведення реєстрації у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів договору купівлі-продажу будь-якого іншого майна, ніж будівля.

17. Згідно з технічним паспортом, виданим Комунальним підприємством «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» від 13 вересня 2004 року, зробленим за замовленням користувача ТОВ «Спектр» на павільйон у буд. 64 на вулиці Академіка Корольова, об`єкт має загальну площу 53,2 кв. м. Технічний паспорт містить інформацію про те, що матеріал зовнішніх стін - метал, матеріал перекриття - дерево, матеріал підлоги - лінолеум, павільйон розміщений на І поверсі 1-поверхового будинку. Висота приміщень -

2,7 м.

18. Експертом по технічному обстеженню будівель і споруд Козаченком О . М. на підставі договору № 149/17-ТЗ від 30 червня 2017 року зроблено технічний висновок про стан конструкцій нежитлової будівлі, що розташована за адресою: м . Одеса, вул. Академіка Корольова, буд. 64. У висновку зазначено, що розглядувана нежитлова будівля відповідає вимогам будівельних норм та представляє собою окремо розміщену капітальну будівлю, яка знаходиться у Київському районі, в зоні багатоповерхової житлової забудови. За конструктивною схемою будівля безкаркасна, з несучими внутрішніми та зовнішніми стінами; фундаменти будівлі - з.б. монолітна стрічка; стіни будівлі - цегла, сендвіч-панелі, метал, п/бетон, гіпсокартон; перегородки - цегла, гіпсокартон; перекриття - м/конструкція, гіпсокартон, п/блоки, м/черепиця. Зазначено, що за об`ємно-планувальним рішенням нежитлова будівля відповідає вимогам ДБН В.2.2-15-2005. Будівля оснащена інженерними комунікаціями: водопостачання та каналізація, вентиляція та електропостачання.

19. 06 липня 2017 року ТОВ «Спектр» звернулося до Юридичного департаменту Одеської міської ради із заявою (реєстраційний номер 23100147) про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно (павільйон), яке розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Корольова, буд. 64.

20. 12 липня 2017 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Юридичного департаменту Одеської міської ради Поляковим М. О. було прийняте рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 36104336.

21. Державний реєстратор, посилаючись на норми статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», пункти 18, 23 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, вирішив, що заявлене речове право не підлягає державній реєстрації, оскільки павільйон не є капітальною спорудою.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

22. Рішенням Господарського суду Одеської області від 27 листопада 2018 року позов задоволено повністю.

23. Рішення обґрунтоване тим, що у матеріалах справи міститься доказ наявності фундаменту, який виготовлено із з/б стрічки. Технічний висновок від 30 червня 2017 року засвідчує наявність фундаменту та капітальність будівлі павільйону.

24. У лютому 2019 року до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли апеляційні скарги Юридичного департаменту Одеської міської ради та Одеської міської ради, у зв`язку з чим ухвалою суду апеляційної інстанції від 10 квітня 2019 року залучено до участі у справі Одеську міську раду в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, оскільки цей спір стосується її прав та обов`язків як власника земельної ділянки, на якій розташований спірний павільйон, визнання права власності на який за рішенням суду спричиняє правові наслідки.

25. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28 травня 2019 року апеляційні скарги Юридичного департаменту Одеської міської ради та Одеської міської ради задоволено частково. Провадження у справі № 916/1608/18 у частині позовних вимог про визнання неправомірними дій державного реєстратора, скасування (визнання недійсним) рішення державного реєстратора закрито. У задоволенні позовних вимог про визнання права власності на нерухоме майно та зобов`язання здійснити державну реєстрацію права власності відмовлено.

26. Приймаючи рішення, суд апеляційної інстанції виходив із того, що у цій справі правовідносини виникли між ТОВ «Спектр» та державним реєстратором у зв`язку із відмовою у державній реєстрації права власності на спірний павільйон, отже, спір у цій частині виник саме з публічно-правових відносин, державний реєстратор діяв як суб`єкт владних повноважень, дії якого щодо позивача останній вважає неправомірними та такими, що порушують його права. Суд зазначив, що позивач оскаржує дії державного реєстратора та його рішення з приводу розгляду його заяви у контексті статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», і цей спір не стосується речових прав на нерухоме майно третіх осіб, такий спір є публічно-правовим і підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства, оскільки відмова у проведенні державної реєстрації прав не свідчить про існування спору про право.

27. Крім того, суд апеляційної інстанції вказав, що відповідач не оспорює право власності ТОВ «Спектр» на павільйон як такий, а питання щодо правового режиму цього майна як нерухомого перебуває поза межами предмета доказування у спорі про визнання права власності за статтею 392 Цивільного кодексу України, та його вирішення лежить у площині розгляду адміністративної справи. Звернення до суду з позовом про визнання права власності з метою отримання рішення суду як правовстановлюючого документа (крім випадків, передбачених статтею 344, частинами третьою, п`ятою статті 376 Цивільного кодексу України) та подальшої державної реєстрації права власності на підставі такого рішення не є законним (правомірним) способом захисту права та охоронюваного законом інтересу. Таку правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 02 травня 2018 року у справі № 914/904/17, від 27 червня 2018 року у справі № 904/8186/17 та від 11 квітня 2019 року у справі № 910/8880/18.

Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог

28. У липні 2019 року до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ТОВ «Спектр» на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 28 травня 2019 року у справі № 916/1608/18, у якій скаржник просить оскаржуване судове рішення скасувати, а рішення суду першої інстанції - залишити в силі.

Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції

29. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалою від 29 липня 2019 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ «Спектр», витребував справу № 916/1608/18 з Господарського суду Одеської області та передав цю справу разом із касаційною скаргою на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

30. З огляду на те, що ТОВ «Спектр» оскаржує постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 28 травня 2019 року у цій справі з підстав порушення судами правил предметної та суб`єктної юрисдикції, ухвалою від 20 серпня 2019 року справу прийнято та призначено до розгляду Великою Палатою Верховного Суду.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

31. ТОВ «Спектр» у своїй касаційній скарзі посилається на помилковість висновків суду апеляційної інстанції про те, що спір у цій справі, в частині визнання неправомірними дій державного реєстратора та визнання недійсним його рішення про відмову у державній реєстрації, не належить до юрисдикції господарських судів, а підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Скаржник зазначає, що своїм рішенням державний реєстратор впливає на майнові права юридичної особи - ТОВ «Спектр». Крім того, для з`ясування всіх обставин справи суду потрібно встановити всі юридичні факти щодо приналежності зазначеного об`єкта нерухомості до капітальної чи тимчасової споруди, що унеможливлює розгляд справи в порядку адміністративного судочинства. На підтвердження цих доводів скарги ТОВ «Спектр» посилається, зокрема, на правові висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 березня 2018 року у справі № 396/2550/17 (провадження № 11-112апп18) та від 04 квітня 2018 року у справі № 817/1048/16 (провадження № 11-202апп18).

32. Також скаржник вказує, що суд апеляційної інстанції помилково зазначив, що питання статусу спірного майна як нерухомого перебувають поза межами предмета доказування у спорі про визнання права власності, оскільки, на переконання скаржника, своїм рішенням державний реєстратор впливає на майнові права юридичної особи - ТОВ «Спектр».

Позиція Юридичного департаменту Одеської міської ради

33. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу вказав, що згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 14 червня 2019 року проведена державна реєстрація права власності ТОВ «Спектр» на павільйон (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1852905851101) загальною площею 53,2 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 64. З урахуванням наведеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову.

34. Також Юридичний департамент Одеської міської ради зазначає, що він не оспорює право власності ТОВ «Спектр» на павільйон, а відмовляє в його державній реєстрації з підстав, що такий об`єкт не підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Позиція Одеської міської ради

35. Одеська міська рада у своєму відзиві на касаційну скаргу зазначає, що постанова суду апеляційної інстанції є законною та обґрунтованою, оскільки на момент звернення із касаційною скаргою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вже було внесено запис про державну реєстрацію спірного павільйону, тобто в цій справі відсутній предмет спору.

36. Також у своєму відзиві зазначає, що спірний павільйон є тимчасовою спорудою, тому Одеська міська рада як власник земельної ділянки комунальної власності звернулася до Господарського суду Одеської області з позовом до ТОВ «Спектр» про скасування рішення про державну реєстрацію права власності та зобов`язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку шляхом знесення павільйону (справа № 916/2292/19). Отже, касаційна скарга на постанову суду апеляційної інстанції подана не для захисту порушених прав, а з метою перешкоджання провадженню у пов`язаній справі за позовом Одеської міської ради. Просить оскаржувану постанову залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

37. У судовому засіданні представник Одеської міської ради підтримала заперечення, викладені у відзиві на касаційну скаргу, та просила залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.

ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо позовних вимог про визнання неправомірними дій державного реєстратора та визнання недійсним його рішення

38. Закриваючи провадження у справі в частині позовних вимог, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що спір щодо визнання неправомірними дій державного реєстратора та визнання недійсним його рішення виник саме з публічно-правових відносин, оскільки державний реєстратор діяв як суб`єкт владних повноважень, дії якого щодо позивача останній вважає неправомірними та такими, що порушують його права.

39. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на таке.

40. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

41. Відповідно до частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

42. Господарський процесуальний кодекс України також установлює, що господарські суди розглядають справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці, й вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами (пункти 6, 13 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України).

43. Отже, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу) і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. При цьому для отримання судового захисту необхідно довести законність цих прав у суді.

44. Натомість, відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно - правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

45. Ужитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).

46. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

47. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

48. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

49. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

50. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

51. У цій справі ТОВ «Спектр», звертаючись до суду з позовом до Юридичного департаменту Одеської міської ради в порядку господарського судочинства, зазначало, що йому належить на праві власності будівля, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 64 (будівля будувалась ще у радянські часи та має фундамент), як нерухоме майно, посилаючись на експертні висновки, проте державний реєстратор використовує запис «павільйон», зроблений у технічному паспорті, відповідно до визначення понять у

ДБН В.2.2-23:2009. Позивач вважає, що це по суті є створенням перешкод позивачу у реалізації його права на державну реєстрацію права власності та є протиправними діями.

52. Відповідно до пунктів 1, 8, 9 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Реєстраційна справа - сукупність документів, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документів, сформованих у процесі проведення таких реєстраційних дій, що зберігаються у паперовій та електронній формі. Реєстраційна дія - державна реєстрація прав, внесення змін до записів Державного реєстру прав, скасування державної реєстрації прав, а також інші дії, що здійснюються в Державному реєстрі прав, крім надання інформації з Державного реєстру прав.

53. Частиною першою статті 10 цього Закону передбачено, що державним реєстратором є: 1) громадянин України, який має вищу освіту за спеціальністю правознавство, відповідає кваліфікаційним вимогам, встановленим Міністерством юстиції України, та перебуває у трудових відносинах з суб`єктом державної реєстрації прав; 2) нотаріус; 3) державний виконавець, приватний виконавець - у разі державної реєстрації обтяжень, накладених під час примусового виконання рішень відповідно до закону, а також у разі державної реєстрації припинення іпотеки у зв`язку з придбанням (передачею) за результатом прилюдних торгів (аукціонів) нерухомого майна, що є предметом іпотеки.

54. Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає реєстрації. Державний реєстратор перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

55. Державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (частина перша статті 11 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

56. Частиною першою статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено вичерпний перелік підстав для відмови у державній реєстрації прав.

57. У силу приписів статті 37 цього Закону рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

58. У справі, що розглядається, правовідносини виникли між ТОВ «Спектр» та державним реєстратором у зв`язку із відмовою у державній реєстрації права власності на павільйон, що розташований за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 64.

59. Необхідною та єдиною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення цим суб`єктом владних управлінських функцій, при цьому ці функції суб`єкт повинен здійснювати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.

60. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правовідносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний (зобов`язані) виконувати вимоги та приписи такого владного суб`єкта (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17 (провадження № 12-58гс18).

61. Захисту в порядку адміністративного судочинства підлягають порушені права особи в публічно-правових відносинах, у яких відповідач реалізовує владні управлінські функції.

62. Посилання скаржника на правові висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 березня 2018 року у справі № 396/2550/17 (провадження № 11-112апп18) та від 04 квітня 2018 року у справі № 817/1048/16 (провадження № 11-202апп18), Великою Палатою Верховного Суду до уваги не беруться. Так, фактичні обставини справи № 396/2550/17 стосувалися невирішеного спору між його учасниками про право цивільне, зокрема, про зміну форми власності спірного приміщення з колективної на приватну та передачу цього приміщення до статутного капіталу юридичної особи, а також одержання свідоцтва про право власності на це приміщення. У справі № 817/1048/16 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що скасування рішень приватного нотаріуса з проведення реєстраційних дій за договорами оренди землі обов`язково будуть впливати на майнові права тієї юридичної особи, щодо якої ці реєстраційні дії буде скасовано. Натомість у справі, що розглядається, позовні вимоги щодо визнання неправомірними дій державного реєстратора та визнання недійсним рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень стосуються виключно проведення державної реєстрації права власності ТОВ «Спектр», а не підстав набуття такого права. Отже, у справах № 396/2550/17 та № 817/1048/16 судами встановлені інші фактичні обставини, ніж ті, що у справі, яка розглядається, отже, висновки суду касаційної інстанції, зроблені у цих справах, не є обов`язковими для суду при розгляді цієї справи.

63. Велика Палата Верховного Суду також звертає увагу на те, що позовні вимоги про визнання неправомірними дій державного реєстратора та визнання недійсним його рішення не відповідають ефективним способам захисту прав та інтересів позивача, оскільки судове рішення про задоволення таких вимог не є підставою для внесення запису про право власності позивача до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, чого прагне позивач.

64. Тому Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком апеляційного суду про закриття провадження у справі в частині зазначених вимог.

Щодо позовних вимог про визнання права власності на нерухоме майно та про зобов`язання здійснити державну реєстрацію права власності

65. Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання права власності на нерухоме майно та зобов`язання здійснити державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, суд апеляційної інстанції виходив із того, що звернення до суду з позовом про визнання права власності з метою отримання рішення суду як правовстановлюючого документа (крім випадків, передбачених статтею 344, частинами третьою та п`ятою статті 376 Цивільного кодексу України) та подальшої державної реєстрації права власності на підставі такого рішення не є законним (правомірним) способом захисту права та охоронюваного законом інтересу.

66. Велика Палата Верховного Суду вважає обґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції про відсутність правових підстав для задоволення зазначених позовних вимог з огляду на таке.

67. Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

68. Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

69. Згідно з положеннями статті 328 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на момент звернення з позовом до суду) право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

70. За змістом статті 41 Конституції України та статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю та мирно володіти своїм майном; право приватної власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

71. Відповідно до частини першої статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

72. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (частини перша та друга статті 319 Цивільного кодексу України).

73. Згідно із частиною першою статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

74. Відповідно до статті 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

75. Згідно зі статтею 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

76. Вирішуючи спір про визнання права власності на підставі статті 392 цього Кодексу, слід враховувати, що за змістом вказаної норми права судове рішення не породжує права власності, а лише підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його.

77. Отже, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності у судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами як права власності на майно, яке оспорюється або не визнається іншою особою, так і порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно.

78. Така правова позиція відповідає висновкам Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеним у його постановах від 02 травня 2018 року у справі № 914/904/17, від 27 червня 2018 року у справі № 904/8186/17 та від 11 квітня 2019 року у справі № 910/8880/18, щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, відступати від яких Велика Палата Верховного Суду не вбачає правових підстав.

79. Позивачем у такому позові може бути суб`єкт, який вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку із наявністю щодо цього права сумнівів з боку третіх осіб чи необхідністю одержати правовстановлюючі документи.

80. Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Задоволення віндикаційного позову, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; такий запис вноситься виключно у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. Близькі за змістом висновки наведені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункти 115, 116), від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18, пункт 98).

81. Водночас такий спосіб захисту не може бути застосований, якщо право на об`єкт нерухомості ні за ким не зареєстроване, а позивач не може зареєструвати своє право на об`єкт нерухомості, бо не здатний беззаперечно підтвердити своє право власності на об`єкт нерухомості належними правовстановлюючими документами.

82. Велика Палата Верховного Суду вважає, що саме така ситуація склалася у цій справі. Позивач має документи, що підтверджують його право власності на павільйон, але з цих документів важко зробити однозначний висновок щодо того, чи був павільйон об`єктом нерухомості на момент його придбання і чи є існуючий павільйон тим самим майном, який був придбаний позивачем. При цьому державний реєстратор не є судом і не вправі вирішувати таке питання самостійно, фактично вирішуючи спір між позивачем і власником земельної ділянки, на якій розміщене спірне майно.

83. Відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що це правило за аналогією закону має застосовуватися не тільки у випадках, коли власник втратив документ, який засвідчує його право власності, а й у випадках, коли наявні в нього документи не дають змоги беззаперечно підтвердити своє право власності на нерухоме майно (зокрема тоді, коли з документа вбачається право власності особи, але не випливає однозначно, що майно є саме нерухомістю), але лише за умови, що право на майно не зареєстроване за іншою особою. Якщо така реєстрація здійснена, то належним способом захисту, як зазначено вище, є віндикаційний позов, а не позов про визнання права власності.

84. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що правомірне розміщення на земельній ділянці одного власника об`єкта рухомого майна (зокрема, малої архітектурної форми) іншого власника, наприклад, на умовах оренди, не обмежує прав власника після того, як строк користування землею власника рухомого майна закінчиться (зокрема, після закінчення строку договору оренди). Натомість знаходження на земельній ділянці одного власника об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) іншого власника істотно обмежує права власника землі, при цьому таке обмеження є безстроковим. Так, власник землі у цьому разі не може використовувати її ані для власної забудови, ані іншим чином, і не може здати цю землю в оренду будь-кому, окрім власника будівлі чи споруди. Тому державна реєстрація будівлі, споруди на чужій земельній ділянці є фактично і реєстрацією обмеження права власника землі.

85. Отже, за позовом про визнання права власності на будівлю, споруду, право на яку ні за ким не зареєстроване, належним відповідачем є власник земельної ділянки, на якій така будівля, споруда розташована.

86. Судове рішення про визнання права власності на будівлю, споруду є підставою для державної реєстрації права власності за позивачем (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»), якщо на момент такої реєстрації власником земельної ділянки, на якій розміщена будівля, споруда є відповідач, а право власності на будівлю, споруду ні за ким не зареєстроване.

87. Суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідно до частин першої, другої статті 83 Земельного кодексу України у комунальній власності перебувають: усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування. Тому суд апеляційної інстанції зробив висновок, що спірний павільйон знаходиться на земельній ділянці, яка належить до земель комунальної власності, тобто належить територіальній громаді міста Одеси в особі Одеської міської ради.

88. Велика Палата Верховного Суду погоджується з таким висновком. Звідси, належним відповідачем за позовом про визнання права власності на спірний павільйон є Одеська міська рада.

89. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача (пункт 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18).

90. У справі, що розглядається, відповідачем має бути саме Одеська міська рада як власник земельної ділянки під (як стверджує позивач) об`єктом нерухомості. З огляду на те, що позивач пред`явив позов до неналежного відповідача (Юридичного департаменту Одеської міської ради), то в позові про визнання права власності слід відмовити.

91. Зважаючи на викладене, Велика Палата Верховного Суду вважає обґрунтованими висновки суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позовної вимоги про визнання права власності.

92. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 02 липня 2019 року у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19).

93. Позивач у цій справі прагне здійснення державної реєстрації права власності на своє майно, яке він вважає об`єктом нерухомості. Саме в цьому полягає його інтерес, за захистом якого він звернувся до суду. Водночас Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що належним способом захисту прав та інтересів позивача у цій справі відповідає позовна вимога про визнання права власності на будівлю, споруду, оскільки судове рішення про визнання права власності на будівлю, споруду є підставою для державної реєстрації права власності за позивачем, якщо на момент такої реєстрації власником земельної ділянки, на якій розміщена будівля, споруда, є відповідач, а право власності на будівлю, споруду ні за ким не зареєстроване. Отже, позовна вимога про зобов`язання здійснити державну реєстрацію права власності не відповідає належному способу захисту. Тому Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо відмови у задоволенні зазначеної позовної вимоги.

94. Згідно з інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 09 та 23 вересня 2019 року, наданими Одеською міською радою та Юридичним департаментом Одеської міської ради, 14 червня 2019 року була проведена державна реєстрація права власності ТОВ «Спектр» на павільйон (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1852905851101), загальною площею 53,2 кв. м, за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 64 (т. 4, а. с. 26, 84).

95. Оскільки державна реєстрація права власності проведена вже після винесення рішення судом першої інстанції та постанови апеляційним господарським судом у цій справі, то доводи відповідача та третьої особи про відсутність предмета спору в частині позовної вимоги про зобов`язання здійснити державну реєстрацію права власності до уваги не беруться.

96. Таким чином, перевіривши застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи та в межах доводів касаційної скарги ТОВ «Спектр», Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про необґрунтованість скарги та про відсутність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

97. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

98. Згідно з положеннями статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

99. Зважаючи на викладене, касаційну скаргу ТОВ «Спектр» слід залишити без задоволення, а судове рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Щодо судових витрат

100. За змістом пункту 1 частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України у разі відмови в позові судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача.

101. З огляду на висновок Великої Палати Верховного Суду про залишення касаційної скарги ТОВ «Спектр» без задоволення судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300-302, 308, 309, 314-317 Господарського процесуального кодексу України, Велика Палата Верховного Суду

П О С Т А Н О В И Л А:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектр» залишити без задоволення, а постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 28 травня 2019 року у справі № 916/1608/18 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. С. Князєв Суддя-доповідач В. Ю. Уркевич Судді: Н. О. Антонюк О. С. Золотніков Т. О. Анцупова О. Р. Кібенко С. В. Бакуліна Л. М. Лобойко В. В. Британчук Н. П. Лященко Ю. Л. Власов О. Б. Прокопенко М. І. Гриців В. В. Пророк В. І. Данішевська Л. І. Рогач Ж. М. Єленіна О. С. Ткачук О. Г. Яновська

11096
Просмотров
0
Комментариев
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.


Популярные статьи
Популярные судебные решения
ЕСПЧ
0