ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/8880/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є.В. - головуючого, Мачульського Г.М., Кушніра І.В.,

за участю секретаря судового засідання - Астапової Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Комунального підприємства "Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2019 та рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2018 у справі

за позовом Комунального підприємства "Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лендер Груп" про витребування майна та визнання права власності,

за участю представників:

позивача - Парфенюк В.А. (адвокат);

відповідача - Терехов М.С. (адвокат),

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У липні 2018 року Комунальне підприємство "Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва" (далі - КП "Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва") звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лендер Груп" (далі - ТОВ "Лендер Груп") про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності.

1.2. В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що на підставі договору щодо грошової компенсації вартості будівель в ринковій вартості об'єктів військового містечка № 268 Київському КЕУ, що підлягають знесенню у зв'язку з будівництвом під'їзної автомобільної дороги від Червонозоряного проспекту (поблизу примикання вул. Кіровоградської) до Міжнародного аеропорту "Київ" (Жуляни) у Солом'янському районі м. Києва, укладеного 01.06.2011 між КП "Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва" та Київським квартирно-експлуатаційним управлінням Міністерства оборони України (далі - договір від 01.06.2011), платіжним дорученням від 16.09.2011 № 26 перерахував Київському квартирно-експлуатаційному управлінню Міністерства оборони України 1 810 289,00 грн компенсаційних виплат, а 16.11.2011 прийняв за актом приймання-передачі будівлі №№ 1, 2, 17, 18, 19 військового містечка № 268, розташовані в м. Києві по вул. Медовій, для їх подальшого розбирання.

Позивач зазначав, що будівлі №№ 1, 2, 18, 19 були розібрані та знесені, а будівля № 17 - металеве сховище за ГП-17 площею 330 м2, не заважала виконанню будівельних робіт, тому не була знесена разом з іншими будівлями. Проте КП "Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва" стало відомо, що згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право власності на будівлю площею 330 м2 по вул. Медовій, 1г належить ТОВ "Лендер Груп".

Посилаючись на те, що КП "Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва" не укладало будь-яких правочинів, спрямованих на відчуження будівлі № 17, що свідчить про вибуття цього майна із володіння позивача поза його волею, позивач просив витребувати у ТОВ "Лендер Груп" нежитловий будинок загальною площею 330 м2, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Медова, 1г, реєстраційний номер об'єкта нерухомості 1130703780389, та визнати за КП "Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва" право власності на зазначене нерухоме майно.

2. Фактичні обставини справи, встановлені судами

2.1. Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 25.01.2010 №20 "Про будівництво під'їзної автомобільної дороги від Червонозоряного проспекту (поблизу примикання вул. Кіровоградської) до міжнародного аеропорту "Київ" (Жуляни) у Солом'янському районі" в рамках підготовки до проведення чемпіонату з футболу "Євро-2012" позивачеві доручено у 2010 році забезпечити розробку проектно-кошторисної документації та після її затвердження у встановленому порядку приступити до виконання робіт з будівництва під'їзної автомобільної дороги від Червонозоряного проспекту до Міжнародного аеропорту "Київ" і завершити будівництво у 2011 році.

2.2. Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 08.02.2011 №171 "Про затвердження проекту будівництва під'їзної автомобільної дороги від Червонозоряного проспекту (поблизу примикання вул. Кіровоградської) до Міжнародного аеропорту "Київ" (Жуляни) у Солом'янському районі" затверджено проект будівництва під'їзної автомобільної дороги від Червонозоряного проспекту до Міжнародного аеропорту "Київ".

2.3. Рішенням Київської міської ради від 31.03.2011 № 118/5505 "Про надання земельної ділянки КП "Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м.Києва" для будівництва під'їзної автомобільної дороги від Червонозоряного проспекту (поблизу примикання вул. Кіровоградської) до Міжнародного аеропорту "Київ" (Жуляни) у Солом'янському районі", у тому числі, затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва під'їзної автомобільної дороги від Червонозоряного проспекту до Міжнародного аеропорту "Київ" і надано позивачеві у постійне користування земельну ділянку площею 13,92 га для здійснення зазначеного будівництва.

2.4. 18.01.2011 Товариством з обмеженою відповідальністю "Джі-Бі-Ем-Фінанс" надано висновок про вартість майна - будівель військового містечка № 268, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Медова, 268, згідно з яким ринкова вартість об'єкта (склад ПММ за ГП-2 площею 122,00 м2, вартове приміщення за ГП-1 площею 88,00 м2, металеве сховище за ГП-17 площею 330,00 м2, склад за ГП-18 площею 95,00 м2 та зварювальна майстерня за ГП-19 площею 48,00 м2) станом на 31.01.2011 становить 1 810 289,00 грн.

2.5. Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 20.05.2011 №794 "Про затвердження акта від 13.04.2011 № 20 комісії з вирішення земельно-майнових питань і визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам" затверджено акт від 13.04.2011 № 20 комісії з вирішення земельно-майнових питань і визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, яким погоджено оціночну вартість майна військового містечка № 268, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Медова, яке підлягає знесенню у зв'язку з будівництвом під'їзної автомобільної дороги від Червонозоряного проспекту до Міжнародного аеропорту "Київ", у сумі 1 810 289,00 грн (склад ПММ за ГП-2 площею 122,00 м2, вартове приміщення за ГП-1 площею 88,00 м2, металеве сховище за ГП-17 площею 330,00 м2, склад за ГП-18 площею 95,00 м2 та зварювальна майстерня за ГП-19 площею 48,00 м2).

2.6. 01.06.2011 між КП "Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м.Києва" та Київським квартирно-експлуатаційним управлінням Міністерства оборони України було укладено договір щодо грошової компенсації вартості будівель у ринковій вартості об'єктів військового містечка № 268 Київському КЕУ, що підлягають знесенню у зв'язку з будівництвом під'їзної автомобільної дороги від Червонозоряного проспекту поблизу примикання вул. Кіровоградської) до Міжнародного аеропорту "Київ" (Жуляни) у Солом'янському районі м. Києва, за умовами якого КП "Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва" зобов'язалося компенсувати Київському квартирно-експлуатаційному управлінню Міністерства оборони України оціночну вартість майна-будівель військового містечка № 268, а саме: складу ПММ за ГП - 2; вартового приміщення за ГП - 1; металевого сховища за ГП - 17; складу за ГП - 18 та зварювальної майстерні за ГП - 19, у зв'язку зі знесенням з території будівництва під'їзної автомобільної дороги від Червонозоряного проспекту до Міжнародного аеропорту "Київ" шляхом сплати грошової компенсації у сумі 1 810 289,00 грн, а Київське квартирно-експлуатаційне управління Міністерства оборони України зобов'язалося прийняти компенсацію, списати та передати будівлі для їх подальшого розбирання.

2.7. 16.09.2011 КП "Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м.Києва" сплатило на користь Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України 1 810 289,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 16.09.2011 № 26.

2.8. 16.11.2011 Київське квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України передало, а КП "Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва" прийняло для розбирання (знищення) будівлі №№ 1, 2, 17, 18, 19 військового містечка № 268, що підтверджується актом від 16.11.2011.

3. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3.1. Рішенням Господарського суду м. Києва від 09.10.2018 (суддя Котков О.В.), залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2019 (колегія суддів: Калатай Н.Ф., Мартюк А.І., Зубець Л.П.), у задоволенні позову відмовлено.

Судові рішення мотивовані посиланнями на те, що договір від 01.06.2011, на який позивач посилається як на підтвердження своїх вимог, не містить положень щодо переходу до нього прав власності на будівлі №№ 1, 2, 17, 18, 19 військового містечка № 268, оскільки вказане майно мало бути розібрано (знищено).

Крім того, суди виходили із того, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено незаконності договорів від 31.01.2017, на підставі яких відповідач набув право власності на спірне майно, оскільки ухвала слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 16.11.2017 у справі №761/40992/17, якою розглянуто та частково задоволено клопотання прокурора Київської міської прокуратури № 10 про арешт спірного майна, та на яку позивач посилається як на доказ незаконності вказаних договорів, не входить до переліку судових рішень, обставини, встановлені в яких, не підлягають доказуванню.

4. Короткий зміст доводів і вимог касаційної скарги

4.1. У касаційній скарзі КП "Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва", посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій приписів статей 330, 346, 388, 658 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 86 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), просить скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

5.1. Відзиву на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшло.

6. Позиція Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції

6.1. Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

6.2. Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши наведені обставини, Верховний Суд у межах перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи, викладені у касаційній скарзі, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, зважаючи на таке.

6.3. Відповідно до положень статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

6.4. За змістом статті 41 Конституції України та статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю та мирно володіти своїм майном; право приватної власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

6.5. Згідно з частиною 1 статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

6.6. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (частини 1, 2 статті 319 ЦК України).

6.7. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина 1 статті 321 ЦК України).

6.8. Згідно зі статтею 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

6.9. Вирішуючи спір про визнання права власності на підставі статті 392 ЦК України, слід враховувати, що за змістом вказаної статті судове рішення не породжує право власності, а лише підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його.

Зазначену правову позицію наведено у постановах Верховного Суду від 02.05.2018 у справі № 914/904/17 та від 27.06.2018 у справі № 904/8186/17.

6.10. Отже, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності у судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами права власності на майно, яке оспорюється або не визнається іншою особою, а також підтверджено належними доказами порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно.

6.11. Судами встановлено, що звертаючись з позовом, КП "Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва" посилалося на те, що спірне нерухоме майно (нежитловий будинок) вибуло із його законного володіння та безпідставно перебуває у власності та володінні ТОВ "Лендер Груп".

6.12. При цьому судами встановлено, що позивачем на підтвердження своїх вимог не надано будь-яких доказів набуття ним права власності на спірне нерухоме майно.

6.13. Водночас, як правильно встановлено судами попередніх інстанцій, договір від 01.05.2011 не містить положень щодо переходу до КП "Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва" права власності на будівлі №№ 1, 2, 17, 18, 19 військового містечка № 268, навпаки, вказане майно мало бути розібрано (знищено).

6.14. Відповідно до частини 1 статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Віндикацією є передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, яка має речове право на майно (титульний володілець), що полягає у відновленні становища, яке існувало до порушення, шляхом повернення об'єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правоморчностей.

Тобто витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речево-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і таке майно перебуває у володільця не на підставі укладеного із власником договору.

6.15. Згідно з вимогами частин 1-4 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

6.16. Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

6.17. Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

6.18. Судами встановлено, що позивачем не надано належних та допустимих доказів набуття ним права власності на спірне нерухоме майно, в зв'язку з чим відсутні правові підстави для витребування цього майна на користь КП "Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва".

6.19. При цьому суди правильно зазначили про безпідставне посилання позивачем на недійсність договорів купівлі-продажу від 31.01.2017, на підставі яких ТОВ "Лендер Груп" набуло право власності на спірне нерухоме майно, оскільки ухвала слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 16.11.2017 у справі № 761/40992/17, якою частково задоволено клопотання прокурора Київської міської прокуратури № 10 про арешт спірного майна, не свідчить про недійсність цих договорів.

7. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

7.1. Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій правильно встановили та виходили з того, що звертаючись з позовом, позивачем належними та допустимими доказами не доведено правових підстав для визнання за ним права власності на нежитловий будинок загальною площею 330 м2, розташований за адресою: м. Київ, вул. Медова, 1г, реєстраційний номер об'єкта нерухомості 1130703780389, та підстав витребування цього майна із незаконного володіння ТОВ "Лендер Груп" на користь КП "Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва".

7.2. Доводи КП "Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва", наведені у касаційній скарзі, про те, що судами попередніх інстанцій не досліджено незаконне вибуття спірного нерухомого майна із власності територіальної громади м. Києва в особі КП "Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва" за відсутності його волевиявлення, спростовуються встановленими судами обставинами щодо ненадання позивачем належних та допустимих доказів на підтвердження його права власності на спірне нерухоме майно.

7.3. Посилання скаржника на обставини, встановлені у кримінальному провадженні № 42017101100000122, порушеному за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 190 Кримінального кодексу України, за фактом шахрайського заволодіння нежитловим будинком, розташованим за адресою: м. Київ, вул. Медова, 1г, не приймаються до уваги суду, оскільки відповідно до частини 6 статті 75 ГПК України обов'язковими для господарського суду є лише вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності.

7.4. Крім того, колегія суддів наголошує, що підставою для відмови у задоволенні позову стало те, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено наявності у нього права власності та відповідних прав, що належать власнику на спірне нерухоме майно, а не законність/незаконність набуття права власності ТОВ "Лендер Груп" на це майно.

7.5. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України", "Рябих проти Російської Федерації", "Нєлюбін проти Російської Федерації") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок і недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.

Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, зазначені рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у цій справі як джерело права.

7.6. За таких обставин, оскільки фундаментальних порушень не встановлено, оскаржувані рішення та постанову у справі прийнято із додержанням вимог матеріального та процесуального права, тому підстав для їх зміни чи скасування немає.

8. Розподіл судових витрат

8.1. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Комунального підприємства "Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва" залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2019 та рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2018 у справі № 910/8880/18 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Є. Краснов

Суддя Г. Мачульський

Суддя І. Кушнір