ВС/КЦС: Судові рішення про стягнення коштів з підприємств ВПК на користь російських підприємств виконанню НЕ підлягають (ВС/КЦС у справі № 761/46285/16-ц від 27.01.2021)

Присоединяйтесь к нам в социальных сетях: telegram viber youtube
ВС/КЦС: Судові рішення про стягнення коштів з підприємств ВПК на користь російських підприємств виконанню НЕ підлягають (ВС/КЦС у справі № 761/46285/16-ц від 27.01.2021) - 0_29896600_1614153178_603605da4907f.jpeg

Фабула судового акту: Свого часу економіки України та Російської Федерації було досить тісно пов’язані, адже окремі ділові стосунки між ними зберіглись ще з часу існування СРСР. Крім того, само по собі радянська економіка була «заточена» на співпрацю між підприємствами, які розташовані у різних суб’єктах Союзу.

Але з 2014 року з відомих причин такі зв’язки здебільшого розриваються, зокрема, через застосування Україною економічних санкцій стосовно окремих російських підприємств.

Рішення подібні тому, що пропонується до уваги, не є поширеними, але вважаю, що воно є досить цікавим.

Короткий зміст даного рішення: «Як без негативних для себе наслідків отримати півтора мільйони доларів авансу , не поставити товар та не повернути гроші»

У даній справі між українським підприємством, яке належить до підприємств воєнно-промислового комплексу та російським підприємством у грудні 2014 року було укладено договір поставки товару за який російське підприємство заплатило аванс у розмірі 1 480 305 доларів США.

Українське підприємство своїх зобов’язань не виконало. У зв’язку із порушенням вказаних зобов’язань Міжнародним комерційним арбітражем було винесено рішення про стягнення з українського підприємства авансу та витрат пов’язаних із розглядом справи.

Ухвалою суду надано дозвіл на примусове виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду.

Вказану ухвалу із заявою примусове виконання було подано до виконавчої служби, яка повернула виконавчий документ стягувачу без прийняття до виконання.

Таке рішення державного виконавця було оскаржено в судовому порядку.

Суд першої інстанції та апеляційний суд у задоволенні скарги відмовили мотивуючи своє рішення тим, що стягувач є підприємством, яке зареєстроване у Російській Федерації, а боржник належить до підприємств оборонно-промислового комплексу України, тому відкриття виконавчих проваджень щодо підприємств такого типу про стягнення коштів на користь юридичних осіб держави-агресора, якою визнано Російську Федерацію, є неможливим у зв`язку зі станом військової агресії щодо України. При цьому скаржник не позбавляється права на виконання цього рішення, оскільки можливість його реалізації лише відтерміновується з не залежних від виконавця причин.

На вказані рішення стягувачом було подано касаційну скаргу, яку КЦС також залишив без задоволення.

Приймаючи таке рішення КЦС послався на те, що стягувача віднесено до до переліку юридичних осіб, до яких застосовуються обмежувальні заходи (санкції) відповідно рішення Ради національної безпеки і оборони України.

Водночас згідно з постановою Верховної Ради України від 27 січня 2015 року № 129-VII Російську Федерацію через дії, які вона вчиняє, серед іншого, і через підтримку та забезпечення масштабних терористичних атак на території України визнано державою-агресором. З огляду на це з Російською Федерацією було припинено будь-яке військово-технічне співробітництво та співробітництво у воєнній сфері й у сфері безпеки, а постановою Кабінету Міністрів України від 26 серпня 2015 року № 632 припинено дію Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про виробничу і науково-технічну кооперацію підприємств оборонної галузі промисловості від 18 листопада 1993 року.

Частиною другою статті 81 Закону України «Про міжнародне приватне право», частиною другою статті 78 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що в Україні не можуть бути визнані та виконані рішення іноземних судів у справах щодо стягнення заборгованості з підприємства оборонно-промислового комплексу, внесеного до переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, на користь юридичної особи держави-агресора та/або держави-окупанта або юридичної особи з іноземними інвестиціями чи іноземного підприємства держави-агресора та/або держави-окупанта.

Постановою Кабінету Міністрів України підприємство-боржник віднесено до переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави.

Отже, у разі виконання рішення МКАС з державного підприємства, яке має стратегічне значення для оборони України, відбудеться стягнення коштів на користь зареєстрованої у державі-агресорі юридичної особи, що замовляє товари військового призначення і права якої щодо її майна, торговельної активності та фінансових зобов`язань є тимчасово обмеженими з огляду на потребу України в захисті інтересів суспільства та держави від загроз національній безпеці, зокрема безпеці людей, які проживають на території України.

Виходячи із наведеного рішення судів попередніх інстанцій було визнано законними та обґрунтованими.

Аналізуйте судовий акт: До скарги на дії державного виконавця не може бути застосована ст. 183 ЦПК України, яка поширюється виключно на заяви (клопотання, заперечення) (ВС/КЦС у справі № 569/13154/20 від 27.01.2021)

ВС/КЦС: Скаргу на дії ДВС на адресу органу вказаного органу скаржнику направляти не треба?! (ВС/КЦС у справі № 569/13154/20 від 27.01.2021)

Перерахування стягувачеві суми у іншій валюті, а ніж валюта, зазначена у судовому рішенні, не є належним виконанням судового рішення (ВС/ВП № 761/12665/14-ц від 04.07.2018)

Якщо зобов`язання сторін за договорами підлягають виконанню у різних валютах, такі вимоги не можна вважати однорідними, тому їх зарахування не відповідає закону (ВС/КГС, № 914/109/16, 22.01.20)

Постанова

Іменем України

27 січня 2021 року

м. Київ

справа № 761/46285/16-ц

провадження № 61-14400св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротуна В. М., Крата В. І.,

учасники справи:

особа, що подала скаргу, - Акціонерне товариство «АВІА-ФЕД-СЕРВІС»,

особа, дії чи бездіяльність якої оскаржуються, - головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в м. Києві Лозова Анастасія Ігорівна,

заінтересована особа - Державна акціонерна холдингова компанія «Артем»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства «АВІА-ФЕД-СЕРВІС», подану представником - адвокатом Білоусом Василем Васильовичем, на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 29 січня 2020 року в складі судді Макаренко І. О.

та постанову Київського апеляційного суду від 01 вересня 2020 року в складі колегії суддів: Іванової І. В., Сліпченка О. І., Сушко Л. П.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2019 року Акціонерне товариство «АВІА-ФЕД-СЕРВІС» (далі - АТ «АВІА-ФЕД-СЕРВІС», товариство) звернулося до суду зі скаргою, в якій просило:

1) визнати протиправними дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в м. Києві (далі - ВПВР УДВС ГТУЮ в м. Києві) Лозової А. І., пов`язані з поверненням виконавчого листа № 761/46285/16-ц, виданого 01 листопада 2019 року Шевченківським районним судом м. Києва;

2) скасувати повідомлення від 31 жовтня 2019 року № 60442191/5 про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання;

3) зобов`язати державного виконавця Лозову А. І. відкрити виконавче провадження щодо виконання цього виконавчого листа та вжити передбачених законодавством заходів щодо його виконання.

Скарга АТ «АВІА-ФЕД-СЕРВІС» мотивована тим, що ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 06 грудня 2018 року у справі № 761/46285/16-ц надано дозвіл на примусове виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті Російської Федерації (далі - МКАС при ТПП Російської Федерації) від 03 жовтня 2016 року у справі за позовом АТ «АВІА-ФЕД-СЕРВІС» до Державної акціонерної холдингової компанії «Артем» (далі - ДАХК «Артем») про стягнення суми сплаченого за договором від 24 грудня 2014 року № 2014-12-90 авансу в розмірі 1 480 305,00 дол. США, арбітражного збору в розмірі 2 666 831,00 рос. рублів, витрат позивача, що виникли у зв`язку з арбітражним розглядом, у розмірі 800 000,00 рос. рублів. 01 липня 2019 року Шевченківський районний суд м. Києва видав у цій справі виконавчий лист.

АТ «АВІА-ФЕД-СЕРВІС» в установленому законодавством України порядку звернулося до ВПВР УДВС ГТУЮ у м. Києві із заявою про примусове виконання рішення, додавши до неї оригінал зазначеного виконавчого листа та низку копій інших документів.

14 листопада 2019 року представнику стягувача стало відомо, що головний державний виконавець Лозова А. І. з пропуском триденного строку з дня пред`явлення повернула виконавчий лист АТ «АВІА-ФЕД-СЕРВІС» разом з повідомленням від 31 жовтня 2019 року № 60442191/5 про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання.

Вважаючи такі дії головного державного виконавця Лозової А. I. протиправними і такими, що порушують права і законні інтереси АТ «АВІА-ФЕД-СЕРВІС», товариство просило скаргу задовольнити.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 29 січня 2020 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 01 вересня 2020 року, в задоволенні скарги АТ «АВІА-ФЕД-СЕРВІС» відмовлено.

Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, відмовляючи в задоволенні скарги АТ «АВІА-ФЕД-СЕРВІС» на дії головного державного виконавця Лозової А. І. з повернення виконавчого листа № 761/46285/16-ц стягувачу без прийняття до виконання, виходив з того, що АТ «АВІА-ФЕД-СЕРВІС» є підприємством, яке зареєстроване у Російській Федерації, а ДАХК «Артем» належить до підприємств оборонно-промислового комплексу України, тому відкриття виконавчих проваджень щодо підприємств такого типу про стягнення коштів на користь юридичних осіб держави-агресора, якою визнано Російську Федерацію, є неможливим у зв`язку зі станом військової агресії щодо України. При цьому скаржник не позбавляється права на виконання цього рішення, оскільки можливість його реалізації лише відтерміновується з не залежних від виконавця причин.

Аргументи учасників справи

Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені доводи

01 жовтня 2020 року адвокат Білоус В. В., діючи в інтересах АТ «АВІА-ФЕД-СЕРВІС», подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просить ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 29 січня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 01 вересня 2020 року скасувати й ухвалити нове рішення, яким скаргу задовольнити в повному обсязі.

Касаційна скарга мотивована тим, що правової підстави для повернення виконавчого документа стягувачу немає, оскільки виконавчий лист видано на підставі рішення Міжнародного комерційного арбітражу та він підлягає примусовому виконанню згідно з пунктом 1 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження». Частина друга статті 78 цього Закону не може бути перешкодою для відкриття виконавчого провадження, адже МКАС при ТПП Російської Федерації не належить до числа іноземних судів, а є відмінною від таких судів інституцією - міжнародним комерційним арбітражем.

Позиція інших учасників справи

У листопаді 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив ДАХК «Артем» на касаційну скаргу, в якому ДАХК «Артем», посилаючись на безпідставність доводів касаційної скарги та законність і обґрунтованість прийнятих у справі судових рішень, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

У січні 2021 року до Верховного Суду надійшла відповідь АТ «АВІА-ФЕД-СЕРВІС» на відзив ДАХК «Артем», у якій товариство підтримало раніше висловлену позицію, просило оскаржувані судові рішення скасувати, вказуючи, що цими рішеннями порушено право власності товариства та вчинено стосовно АТ «АВІА-ФЕД-СЕРВІС» непряму експропріацію.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, матеріали справи витребувано із Шевченківського районного суду м. Києва.

Ухвалою Верховного Суду від 22 грудня 2020 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд встановив, що ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 06 грудня 2018 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 12 червня 2019 року та постановою Верховного Суду від 09 січня 2020 року, надано дозвіл на примусове виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті Російської Федерації від 03 жовтня 2016 року у справі за позовом АТ «АВІА-ФЕД-СЕРВІС» до ДАХК «Артем» про стягнення суми сплаченого за договором від 24 грудня 2014 року № 2014-12-90 авансу в розмірі 1 480 305,00 дол. США, арбітражного збору в розмірі 2 666 831,00 рос. рублів, витрат позивача, що виникли у зв`язку з арбітражним розглядом, у розмірі 800 000,00 рос. рублів.

01 липня 2019 року Шевченківський районний суд м. Києва у цій справі видав виконавчий лист, на підставі якого АТ «АВІА-ФЕД-СЕРВІС» звернулося до ВПВР УДВС ГТУЮ в м. Києві із заявою про примусове виконання рішення МКАС при ТПП Російської Федерації від 03 жовтня 2016 року.

31 жовтня 2019 року головний державний виконавець ВПВР УДВС ГТУЮ в м. Києві Лозова А. І., розглянувши заяву АТ «АВІА-ФЕД-СЕРВІС» щодо примусового виконання виконавчого листа, повідомила (№ 60442191/5) про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання з підстав, передбачених пунктом 9 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження».

АТ «АВІА-ФЕД-СЕРВІС» є юридичною особою, яка зареєстрована в Російській Федерації та внесена до переліку юридичних осіб, до яких застосовуються обмежувальні заходи (санкції) відповідно до пункту 746 додатка № 2 до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 02 травня 2018 року «Про застосування та скасування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», уведеного в дію Указом Президента України від 14 травня 2018 року № 126, залишеного щодо стягувача без змін згідно з рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 21 червня 2018 року «Про застосовування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», введеним у дію Указом Президента України від 21 червня 2018 року № 176/2018.

До АТ «АВІА-ФЕД-СЕРВІС» строком на три роки застосовано такі види обмежувальних заходів відповідно до Закону України «Про санкції»: блокування активів - тимчасове обмеження права особи користуватися та розпоряджатися належним їй майном; обмеження торговельних операцій; запобігання виведенню капіталів за межі України; зупинення виконання економічних та фінансових зобов`язань.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги (далі - ЦПК України), провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, а саме рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанова суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму правабез урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступленнявід висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Судовий контроль за виконанням судових рішень врегульовано розділом VІІ ЦПК України.

Зокрема, згідно з частиною першою статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Під публічним порядком належить розуміти правопорядок держави, визначальні принципи і засади, які становлять основу існуючого в ній ладу, стосуються її незалежності, цілісності, самостійності й недоторканності, основних конституційних прав, свобод, гарантій тощо.

Термін «публічний порядок» необхідно розуміти як оціночний критерій, елементи якого закріплені в публічно-правових нормативних актах держави, що визначають основи державного ладу, політичної системи та економічної безпеки держави. Тому не надається правовий захист жодним правам чи інтересам, які могли б виникнути з дії, що порушує публічний порядок.

Такі принципи та засади стосуються, насамперед, національної безпеки України, тобто захищеності державного суверенітету, територіальної цілісності, демократичного конституційного ладу та інших національних інтересів України від реальних та потенційних загроз (пункт 9 частини першої статті 1 Закону України «Про національну безпеку України»), а державна політика у сфері безпеки спрямована, зокрема, на захист людини і громадянина (частина перша статті 3 вказаного Закону).

Згідно з постановою Верховної Ради України від 27 січня 2015 року № 129-VII Російську Федерацію через дії, які вона вчиняє, серед іншого, і через підтримку та забезпечення масштабних терористичних атак на території України визнано державою-агресором. З огляду на це з Російською Федерацією було припинено будь-яке військово-технічне співробітництво та співробітництво у воєнній сфері й у сфері безпеки, а постановою Кабінету Міністрів України від 26 серпня 2015 року № 632 припинено дію Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про виробничу і науково-технічну кооперацію підприємств оборонної галузі промисловості від 18 листопада 1993 року.

Законами України від 15 квітня 2014 року № 1207-VII «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» і від 18 січня 2018 року № 2268-VIII «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» визначено, що дії Російської Федерації на території окремих районів Донецької та Луганської областей, Автономної Республіки Крим та міста Севастополя грубо порушують принципи та норми міжнародного права, що стосуються незалежності, цілісності, самостійності й недоторканості України й основних конституційних прав, свобод, гарантій громадян.

Разом з тим, відповідно до Акта проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 року Верховна Рада УРСР проголосила незалежність України та створення самостійної української держави - України. Територія України є неподільною і недоторканною.

Стаття 1 Конституції України проголошує, що Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава. Частина перша статті 17 Конституції України проголошує, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Частиною другою статті 81 Закону України «Про міжнародне приватне право», частиною другою статті 78 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції на дату винесення оскаржуваної постанови) передбачено, що в Україні не можуть бути визнані та виконані рішення іноземних судів у справах щодо стягнення заборгованості з підприємства оборонно-промислового комплексу, внесеного до переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, на користь юридичної особи держави-агресора та/або держави-окупанта або юридичної особи з іноземними інвестиціями чи іноземного підприємства держави-агресора та/або держави-окупанта.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 04 липня 2012 року № 716 «Деякі питання управління Державним концерном «Укроборонпром» корпоративними правами держави» прийнято рішення про передачу Державному концерну «Укроборонпром» повноважень з управління корпоративними правами держави щодо низки акціонерних товариств, серед яких визначено 100 % акцій ДАХК «Артем». Державна акціонерна холдингова компанія «Артем» (код ЄДРПОУ 14307699) входить до переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2015 року № 83.

У частині першій статті 21 Закону України «Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну «Укроборонпром» та забезпечення їх стабільного розвитку» встановлено, що відносно зобов`язань щодо стягнення заборгованості, де кредитором (стягувачем) є юридична особа держави-агресора та/або держави окупанта або юридична особа з іноземними інвестиціями чи іноземне підприємство держави-агресора та/або держави-окупанта, а боржником - підприємство оборонно-промислового комплексу, внесене до переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, примусове виконання рішень щодо стягнення заборгованості не допускається.

Таким чином, у разі виконання рішення МКАС при ТПП Російської Федерації від 03 жовтня 2016 року з державного підприємства, яке має стратегічне значення для оборони України, відбудеться стягнення коштів на користь зареєстрованої у державі-агресорі юридичної особи, що замовляє товари військового призначення і права якої щодо її майна, торговельної активності та фінансових зобов`язань є тимчасово обмеженими з огляду на потребу України в захисті інтересів суспільства та держави від загроз національній безпеці, зокрема безпеці людей, які проживають на території України.

При цьому суд виходить з того, що застосування строкових обмежувальних заходів до АТ «Авіа-Фед Сервіс» на підставі Закону України «Про санкції» свідчить про те, що дії цієї особи створюють зазначені вище загрози, внаслідок чого виконання рішення МКАС при ТПП Російської Федерації від 03 жовтня 2016 року порушуватиме правила України про публічний порядок, а саме фундаментальні політичні інтереси держави у забезпеченні національної безпеки.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає безпідставними доводи касаційної скарги про те, що Закон України «Про міжнародне приватне право» не застосовується до правовідносин з приводу виконання рішень міжнародних арбітражних судів, оскільки розділ XIII цього Закону «Визнання та виконання рішень іноземних судів», який регулює порядок поширення законної сили рішення іноземного суду на територію України та його виконання, стосується також і рішень іноземних арбітражів, про що прямо зазначено в частині першій статті 81 цього Закону. Рішення іноземних арбітражів, які, серед інших, визначені у статті 81 цього Закону, можуть бути визнані та виконані в Україні в порядку, встановленому законом України (стаття 82 Закону України «Про міжнародне приватне право», глава 3 розділу ІХ ЦПК України).

Публічний порядок як перешкода для виконання арбітражного рішення пов`язується з визначенням міжнародного публічного порядку, який слід розуміти як сукупність визнаних державою принципів і правил, які можуть перешкоджати визнанню та виконанню арбітражних рішень, винесених міжнародним комерційним арбітражем, якщо визнання та виконання призведе до порушення цих принципів або у процесуальному плані, або в частині змісту самого рішення. Міжнародний публічний порядок будь-якої країни включає, зокрема, правила, які забезпечують фундаментальні політичні, соціальні та економічні інтереси держави (правила про публічний порядок). Одним із нових аспектів публічного порядку в Україні є санкційне регулювання, яке застосовується із прийняттям Закону України «Про санкції» унаслідок збройної агресії Російської Федерації щодо України.

Законом України від 12 липня 2018 року № 2508-VIII «Про внесення змін до законів України щодо вирішення деяких питань заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну «Укроборонпром» перед державою-агресором та/або державою-окупантом та забезпечення їх стабільного розвитку» частину першу статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» доповнено пунктом 13, статтю 35 - частиною сьомою, статтю 78 - частиною другою.

Відповідно до пункту 13 частини першої статті 34, частини сьомої статті 35 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі наявності підстав, передбачених статтею 21 Закону України «Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - часників Державного концерну «Укроборонпром» та забезпечення їх стабільного розвитку». Отже, згідно з пунктом 13 частини першої статті 34, статтею 78 цього Закону виконавець, відкривши виконавче провадження, зупиняє вчинення виконавчих дій на період дії обставин, визначених статтею 21 Закону України «Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну «Укроборонпром» та забезпечення їх стабільного розвитку». Таке правило застосовується до виконавчих проваджень, які вже відкриті на дату набрання чинності наведеними вище законодавчими змінами.

Проте такі положення не може бути застосовано до виконавчих проваджень, провадження в яких ще не відкрито, оскільки відповідно до частини другої статті 78 Закону України «Про виконавче провадження», статті 21 Закону України «Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну «Укроборонпром» та забезпечення їх стабільного розвитку» в Україні не можуть бути визнані та виконані рішення іноземних судів у справах щодо стягнення заборгованості з підприємства оборонно-промислового комплексу, внесеного до переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, на користь юридичної особи держави-агресора та/або держави-окупанта або юридичної особи з іноземними інвестиціями чи іноземного підприємства держави-агресора та/або держави-окупанта. Такі законодавчі обмеження відповідають статті 1, частині першій статті 17, статті 19 Конституції України, оскільки спрямовані на захист національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, встановив, що АТ «АВІА-ФЕД-СЕРВІС» є підприємством, яке зареєстроване в Російській Федерації, а ДАХК «Артем» належить до підприємств оборонно-промислового комплексу.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 06 грудня 2018 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 12 червня 2019 року, постановою Верховного Суду від 09 січня 2020 року у справі № 761/46285/16-ц було надано дозвіл на примусове виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті Російської Федерації від 03 жовтня 2016 року у справі за позовом АТ «АВІА-ФЕД-СЕРВІС» до ДАХК «Артем» про стягнення суми сплаченого за договором від 24 грудня 2014 року авансу, арбітражного збору та витрат позивача, що виникли у зв`язку з арбітражним розглядом.

01 липня 2019 року Шевченківським районним судом м. Києва у цій справі видано виконавчий лист.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Ураховуючи обставини цієї справи та з огляду на зміст статей 1, 17, 19 Конституції України, пункту 13 частини першої статті 34, частини сьомої статті 35, статті 78 Закону України «Про виконавче провадження», статті 21 Закону України «Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну «Укроборонпром» та забезпечення їх стабільного розвитку», суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що немає підстав для визнання протиправними дій головного державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ в м. Києві Лозової А. І., пов`язаних з поверненням виконавчого листа № 761/46285/16-ц, виданого 01 листопада 2019 року Шевченківським районним судом м. Києва.

Отже, правильним є висновок суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, про те, що виконання судового рішення за таких обставин лише відтерміновується з не залежних від виконавця та сторін спору причин і після зникнення наведених вище обставин, що є підставою для тимчасового обмеження в Україні виконання рішень судів, рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті Російської Федерації від 03 жовтня 2016 року у справі за позовом АТ «АВІА-ФЕД-СЕРВІС» до ДАХК «Артем» про стягнення суми сплаченого за договором від 24 грудня 2014 року авансу, арбітражного збору та витрат позивача, що виникли у зв`язку з арбітражним розглядом, може бути виконане.

Такі обмеження є тимчасовими з огляду на потребу України в захисті інтересів суспільства та держави від загроз національній безпеці, зокрема, безпеці людей, які проживають на території України, та забезпечення державного суверенітету, оскільки наслідки виконання такого рішення на території України є несумісними з публічним порядком України.

Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій щодо тлумачення норм матеріального й процесуального права і не можуть бути підставою для скасування законних і обґрунтованих судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на наведене Верховний Суд дійшов висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій правильно визначили характер правовідносин між сторонами, застосували відповідні норми матеріального права, повно і всебічно дослідили матеріали справи та дали належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам, а тому касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Ураховуючи те, що суд касаційної інстанції рішення не змінює та не ухвалює нове, підстав для перерозподілу судових витрат, понесених у зв`язку

з розглядом справи в судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства «АВІА-ФЕД-СЕРВІС» залишити без задоволення.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 29 січня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 01 вересня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді

1355
Просмотров
0
Комментариев
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.

Популярные судебные решения
Популярные события
ЕСПЧ
0