Постанова

Іменем України

09 січня 2020 року

м. Київ

справа № 761/46285/16-ц

провадження № 61-14108св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Фаловської І. М.,

учасники справи:

заявник - Акціонерне товариство «Авіа-ФЕД-Сервіс»,

боржник - Державна акціонерна холдингова компанія «Артем»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Державної акціонерної холдингової компанії «Артем» на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва у складі судді Притули Н. Г. від 06 грудня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду в складі колегії суддів: Матвієнко Ю. О., Іванової І.В., Мельника Я. С., від 12 червня 2019 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2016 року Акціонерне товариство «Авіа-ФЕД-Сервіс» (далі - АТ «Авіа-ФЕД-Сервіс») звернулось до суду із клопотанням, у якому просило надати дозвіл на примусове виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті Російської Федерації (далі - МКАС при ТПП РФ) від 03 жовтня 2016 року у справі № 300/2015 за позовом АТ «Авіа-ФЕД-Сервіс» до Державної акціонерної холдингової компанії «Артем» (далі - ДАХК «Артем») про стягнення коштів, а саме стягнення з ДАХК «Артем» на користь АТ «Авіа-ФЕД-Сервіс» суму сплаченого за договором від 24 грудня 2014 року № 2014-12-90 авансу у розмірі 1 480 305,00 дол. США, арбітражного збору у розмірі 2 666 831,00 російських рублів та витрат позивача, що виникли у зв`язку з арбітражним розглядом, у розмірі 800 000,00 російських рублів; після набрання ухвалою про надання дозволу на примусове виконання рішення суду законної сили видати виконавчий лист про стягнення з ДАХК «Артем» на користь АТ «Авіа-ФЕД-Сервіс» сум сплаченого за договором від 24 грудня 2014 року № 2014-12-90 авансу у розмірі 1 480 305,00 дол. США, арбітражного збору у розмірі 2 666 831,00 російських рублів, витрат позивача, що виникли у зв`язку з арбітражним розглядом, у розмірі 800 000,00 російських рублів.

Заяву обґрунтовувало тим, що 24 грудня 2014 року між АТ «Авіа-ФЕД-Сервіс» та ДАХК «Артем» укладений договір № 2014-12-90ГСК/КГК/2012/01 на поставку товару в номенклатурі, кількості та за цінами згідно зі специфікацією, на виконання умов якого заявник перерахував боржнику два авансові платежі у загальному розмірі 1 480 305,00 дол. США.

У зв`язку з невиконанням боржником своїх зобов`язань за вищевказаним договором рішенням МКАС при ТПП РФ від 03 жовтня 2016 року у справі № 300/2015 позов АТ «Авіа-ФЕД-Сервіс» до ДАХК «Артем» про стягнення коштів задоволено та ухвалено стягнути з ДАХК «Артем» на користь АТ «Авіа-ФЕД-Сервіс» суму сплаченого за договором від 24 грудня 2014 року № 2014-12-90 авансу у розмірі 1 480 305,00 дол. США, арбітражного збору в розмірі 2 666 831,00 російських рублів, витрат позивача, що виникли у зв`язку з арбітражним розглядом, у розмірі 800 000,00 російських рублів.

Враховуючи ту обставину, що вказане рішення МКАС при ТПП РФ, яке набрало законної сили, боржником добровільно не виконується, заявник, посилаючись на положення Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж», Конвенції ООН про визнання і приведення у виконання іноземних арбітражних рішень від 10 червня 1958 року, Угоди про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, від 20 березня 1992 року та Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, укладеної державами-членами Співдружності Незалежних Держав у м. Мінську 22 січня 1993 року, звернувся до суду із цим клопотанням.

Справа розглядалась судами неодноразово

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 31 травня 2017 року у задоволенні клопотання АТ «Авіа-ФЕД-Сервіс» відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні клопотання, суд першої інстанції виходив із того, що кінцевими отримувачами коштів є компанії, які підпадають під дію санкцій, а тому здійснення економічних та фінансових зносин, чого власне вимагає примусове виконання рішення, суперечить санкційній політиці України та встановленим обмеженням - запобіганню виведенню капіталів за межі України, як це передбачено пунктом четвертим статті четвертої Закону України «Про санкції». При цьому примусове виконання рішення МКАС при ТПП РФ від 03 жовтня 2016 року буде суперечити публічному порядку України в частині провадження та дотримання режиму санкцій проти окремих компаній оборонного комплексу Російської Федерації та щодо оборонного сектору країни-агресора.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 08 листопада 2017 року ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.

Залишаючи ухвалу суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції виходив із того, що визнання та виконання цього рішення суперечить публічному порядку України. При цьому до правовідносин, які склалися між стягувачем та боржником, необхідно застосовувати норми Нью-Йоркської Конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень 1958 року, а не Угоду про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності від 20 березня 1992 року як міжнародний договір, оскільки вона носить рекомендаційний характер.

Короткий зміст постанови суду касаційної інстанції

Постановою Верховного Суду від 05 вересня 2018 року ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 31 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 08 листопада 2017 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Суд касаційної інстанції вказав, що посилання на порушення публічного порядку може мати місце тільки у випадках, коли виконання іноземного арбітражного рішення несумісне з основами правопорядку держави. Та обставина, що стягувач АТ «Авіа-ФЕД-Сервіс» є компанією Російської Федерації, яка, у свою чергу, визнана в Україні державою-агресором, не може слугувати підставою для невиконання договірних зобов`язань.

Суди помилково визначили предмет обов`язкового дослідження у справі цієї категорії. Зокрема за змістом правила частини другої статті V Нью-Йоркської конвенції перешкодою для задоволення відповідного клопотання є наявні обставини, коли саме таке визнання та надання дозволу на примусове виконання рішення арбітражу суперечитиме публічному порядку. Це свідчить про неправильне визначення національними судами предмета та меж судового розгляду в такій категорії справ. ДАХК «Артем» не надано суду жодного належного та допустимого доказу того, що надання дозволу на виконання рішення МКАС при ТПП РФ створює загрозу для національної безпеки та економіки країни. Договір на поставку товару між АТ «Авіа-ФЕД-Сервіс» та ДАХК «Артем» укладений 24 грудня 2014 року, тобто після російської інтервенції до АР Крим та початку війни на сході країни (квітень 2014 року).

Арбітражне рішення не суперечить публічному порядку України, її незалежності, цілісності, самостійності та недоторканості, конституційним правам, свободам, гарантіям, оскільки це рішення ухвалено виключно стосовно боржника як окремої юридичної особи та самостійного учасника господарського обороту, поширює свою дію тільки на боржника.

Посилання на публічний порядок можуть мати місце тільки у випадках, коли виконання іноземного арбітражного рішення несумісне з основами правопорядку держави, а події, які сталися в Україні, починаючи з лютого-березня 2014 року, та визнання Російської Федерації країною-агресором щодо України не вплинули на приватноправові відносини, які склалися між АТ «Авіа-ФЕД-Сервіс» та ДАХК «Артем» на підставі договору та на їх зобов`язання, що виникли на підставі цього договору.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 06 грудня 2018 року задоволено клопотання АТ «Авіа-ФЕД-Сервіс» про надання дозволу на примусове виконання рішення МКАС при ТПП РФ від 03 жовтня 2016 року у справі за позовом АТ «Авіа-Фед-Сервіс» до ДАХК «Артем» про стягнення коштів, сплачених за договором.

Надано дозвіл на примусове виконання рішення МКАС при ТПП РФ від 03 жовтня 2016 року у справі № 300/2015 за позовом АТ «Авіа-Фед-Сервіс» до ДАХК «Артем» про стягнення коштів, сплачених за договором, а саме: на стягнення з ДАХК «Артем» на користь АТ «Авіа-ФЕД-Сервіс» суму сплаченого за договором від 24 грудня 2014 року № 2014-12-90 авансу у розмірі 1 480 305 дол. США, арбітражного збору у розмірі 2 666 831,00 російських рублів, витрат позивача, що виникли у зв`язку з арбітражним розглядом, у розмірі 800 000,00 російських рублів.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що ДАХК «Артем» не надало належних та допустимих доказів на підтвердження підстав для відмови у задоволенні заяви про визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, визначених статтею 36 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» та статтею 478 ЦПК України.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 12 червня 2019 року ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що судом першої інстанції при розгляді справи не допущено неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права.

Висновки місцевого суду про наявність правових підстав для визнання і надання дозволу на виконання рішення МКАС при ТПП РФвід 03 жовтня 2016 року у справі № 300/2015 відповідають обставинам справи, положенням матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують, тому підстави для скасування оскарженої ухвали з мотивів, викладених у апеляційній скарзі, відсутні. Обставини, встановлені арбітражним рішенням, не стосуються суспільних, економічних та соціальних основ діяльності держави, рішення не спрямоване на порушення публічного порядку та не є таким, що порушує публічний порядок.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У липні 2019 року ДАХК «Артем» подано касаційну скаргу, в якій заявник просить скасувати ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 06 грудня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 червня 2019 року і ухвалити нове рішення, яким відмовити АТ «Авіа-ФЕД-Сервіс» у задоволенні заяви про надання дозволу на примусове виконання рішення МКАС при ТПП РФ від 03 жовтня 2016 року у справі № 300/2015 за позовом АТ «Авіа-Фед-Сервіс» до ДАХК «Артем» про стягнення коштів, сплачених за договором, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Доводи касаційної скарги обґрунтовано тим, що суди попередніх інстанцій повно і всебічно не з`ясували обставини справи. Ухвалюючи рішення у справі, місцевий суд дійшов безпідставного висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви про надання дозволу на виконання рішення МКАС при ТПП РФ від 03 жовтня 2016 року у справі № 300/2015.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

20 вересня 2019 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою та витребувано справу.

18 листопада 2019 року ухвалою Верховного Суду цивільну справу № 761/46285/16-ц призначено до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Доводи відзиву на касаційну скаргу

АТ «Авіа-ФЕД-Сервіс» у відзиві на касаційну скаргу вказує на правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій, просить касаційну скаргу залишити без задоволення.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням МКАС при ТПП РФ від 03 жовтня 2016 року у справі № 300/2015 задоволено позов АТ «Авіа-ФЕД-Сервіс» до ДАХК «Артем» про стягнення коштів та ухвалено стягнути з ДАХК «Артем» на користь АТ «Авіа-ФЕД-Сервіс» суму сплаченого за договором від 24 грудня 2014 року № 2014-12-90 авансу у розмірі 1 480 305,00 дол. США, арбітражного збору у розмірі 2 666 831,00 російських рублів, витрат позивача, що виникли у зв`язку з арбітражним розглядом, у розмірі 800 000,00 російських рублів.

Згідно з довідкою МКАС при ТПП РФ від 11 листопада 2016 року № 1800-300/3882 вказане рішення є остаточним, набрало законної сили з моменту його винесення, тобто з 03 жовтня 2016 року, та підлягає негайному виконанню.

Відповідно до пункту 1.2 укладеного між сторонами договору поставки товару здійснюються на підставі Угоди між Урядом України та Урядом Росії від 18 листопада 1993 року «Про виробничу і науково-технічну кооперацію підприємств оборонної галузі промисловості».

Звертаючись до суду із заявою про надання дозволу на примусове виконання рішення МКАС при ТПП РФ від 03 жовтня 2016 року у справі № 300/2015, заявник посилався на те, боржник у добровільному порядку зазначене вище рішення не виконує.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За положеннями статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, передбачених цим кодексом.

Справа переглядається лише у межах доводів касаційної скарги.

Відповідно до частини першої статті 474 ЦПК України рішення міжнародного комерційного арбітражу (якщо його місце знаходиться за межами України), незалежно від того, в якій країні воно було винесено, визнаються та виконуються в Україні, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності.

Міжнародно-правовою основою визнання та виконання іноземних арбітражних рішень в Україні є Нью-Йоркська конвенція про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень 1958 року (далі - Нью-Йоркська конвенція 1958 року), Конвенція про правову допомогу 1993 року та Угода про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності від 20 березня 1992 року (далі - Київська угода 1992 року).

Норми Нью-Йоркської конвенції 1958 року є спеціальними, оскільки на відміну від Конвенції про правову допомогу 1993 року, яка регулює порядок визнання і виконання рішень установ юстиції по цивільних і сімейних справах (стаття 51), та Київської угоди 1992 року, яка визначає порядок визнання і виконання рішень компетентних судів, що набули законної сили (стаття 7), сфера застосування Нью-Йоркської конвенції 1958 року поширюється на визнання і виконання саме арбітражних рішень, винесених на території держави іншої, ніж та держава, в якій подається клопотання про визнання і виконання таких рішень у спорах, сторонами в яких можуть бути як фізичні, так і юридичні особи (стаття I).

Нью-Йоркська конвенція 1958 року є чинною як для України (держави визнання та виконання арбітражного рішення), так і для Російської Федерації (держави, арбітраж на території якої ухвалив рішення).

Нью-Йоркська конвенція 1958 року зобов`язує державу, що її підписала, визнавати іноземні арбітражні рішення обов`язковими та виконувати їх. До визнання та виконання іноземних арбітражних рішень не повинні застосовуватися істотно більш обтяжливі умови, ніж ті, які існують для визнання і виконання «внутрішніх» рішень (стаття III).

У Нью-Йоркській конвенції 1958 року встановлені однакові для всіх держав-учасниць вичерпні, такі, що не підлягають розширеному тлумаченню, переліки: по-перше, документів, які сторона має надати органу «компетентної влади» у разі звернення з клопотанням про визнання і примусове виконання арбітражного рішення, і, по-друге, підстав, з яких компетентний суд може відмовити у визнанні і виконанні арбітражного рішення.

Визначення органу, до компетенції якого належить розгляд клопотання про визнання і виконання арбітражного рішення, а також процедура розгляду таких клопотань здійснюється відповідно до норм національного законодавства тієї держави, де запитується визнання і виконання рішення.

Форма, зміст заяви про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, документи, що до неї додаються, визначені статтею 476 ЦПК України.

На рівні внутрішнього законодавства правило обов`язковості визнання та виконання арбітражного рішення при поданні до компетентного суду письмового клопотання (заяви) закріплено у частині першій статті 35 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж». Цей Закон застосовується до міжнародного комерційного арбітражу, якщо місце арбітражу знаходиться на території України, однак положення, передбачені статтями 8, 9, 35 і 36 цього Закону, застосовуються і в тих випадках, коли місце арбітражу знаходиться за кордоном (стаття 1).

Статтею 35 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» та статтею 476 ЦПК України встановлено перелік документів, що є аналогічним переліку, передбаченому Нью-Йоркською конвенцією 1958 року (стаття IV), які повинна подати компетентному суду сторона, що звертається із заявою про визнання та виконання арбітражного рішення: 1) оригінал належним чином засвідченого арбітражного рішення або належним чином засвідчену копію такого; 2) оригінал арбітражної угоди або належним чином засвідчену копію такої.

Крім того, інститут визнання і виконання іноземного арбітражного рішення не передбачає, що арбітражне рішення, винесене в одній державі, повинно мати силу виконавчого документа у цій державі як необхідна передумова для його визнання і примусового виконання на території інших держав.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду

від 24 жовтня 2018 року у справі № 264/1297/17.

Статтею V Нью-Йоркської конвенції, статтею 478 ЦПК України та статтею 36 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» передбачено, що суд відмовляє у визнанні і наданні дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу:

1) на прохання сторони, проти якої воно спрямоване, якщо ця сторона подасть суду доказ того, що:

а) одна із сторін в арбітражній угоді була якоюсь мірою недієздатною; або ця угода є недійсною за законом, якому сторони цю угоду підпорядкували, а в разі відсутності такої вказівки, - за законом держави, де рішення було винесено; або

б) сторону, проти якої винесено рішення, не було належним чином сповіщено про призначення арбітра чи про арбітражний розгляд або з інших поважних причин вона не могла подати свої пояснення; або

в) рішення винесено щодо спору, не передбаченого арбітражною угодою, або такого, що не підпадає під її умови, або містить постанови з питань, що виходять за межі арбітражної угоди; проте якщо постанови з питань, охоплених арбітражною угодою, можуть бути відокремлені від тих, які не охоплюються такою угодою, то та частина арбітражного рішення, яка містить постанови з питань, що охоплені арбітражною угодою, може бути визнана і виконана;

г) склад міжнародного комерційного арбітражу або арбітражна процедура не відповідали угоді між сторонами або, за відсутності такої, не відповідали закону тієї держави, де мав місце арбітраж; або

ґ) рішення ще не стало обов`язковим для сторін, або було скасовано, або його виконання зупинено судом держави, в якій або згідно із законом якої воно було прийнято; або

2) якщо суд визнає, що:

а) відповідно до закону спір, з огляду на його предмет, не може бути переданий на вирішення міжнародного комерційного арбітражу;

б) визнання та виконання цього арбітражного рішення суперечить публічному порядку України.

Тягар доведення наявності підстав для відмови у визнанні і виконанні арбітражного рішення покладається на сторону, яка заперечує проти заяви стягувача.

Застереження про порушення публічного порядку як підстава для відмови у визнанні та наданні дозволу на примусове виконання іноземного арбітражного рішення, є своєрідним механізмом, який закріплює пріоритет державних інтересів над приватними, охороняє публічний порядок держави від будь-яких негативних впливів на нього. Застереження про публічний порядок у міжнародному праві не допускає визнання на території держави рішення арбітражного суду, якщо в результаті його виконання буде вчинено дії, які прямо заборонені законом або заподіюють шкоду суверенітету чи безпеці держави.

Під публічним порядком слід розуміти правопорядок держави, визначені принципи і засади, які становлять основу існуючого у ній ладу (стосуються її незалежності, цілісності, самостійності й недоторканості й основних конституційних прав, свобод, гарантій тощо). Публічний порядок будь-якої держави включає фундаментальні принципи і засади правосуддя, моралі, які держава має намір захистити навіть тоді, коли це не має прямого стосунку до самої держави; правила, які забезпечують фундаментальні політичні, соціальні та економічні інтереси держави; обов`язок держави з дотримання своїх зобов`язань перед іншими державами та міжнародними організаціями.

Правова концепція публічного порядку існує для того, щоб захистити державу від іноземних арбітражних рішень, які порушують діючі в державі фундаментальні принципи справедливості і правосуддя. Ці положення покликані встановити правовий бар`єр на шляху рішень, ухвалених всупереч кардинальним процесуальним і матеріально-правовим принципам, на яких тримається публічний порядок. Вони також призначені не допустити можливість визнання та надання дозволу на виконання рішень, пов`язаних з корупцією чи неприпустимим невіглаством арбітрів.

У той же час необґрунтована відмова у наданні дозволу на примусове виконання рішення міжнародного комерційного арбітражного суду є свого роду блокуванням рішення і може, у випадку свавільного застосування, носити характер штучного нормативного бар`єру, який з точки зору міжнародного права є абсолютно недопустимим. Це блокування не тільки не відповідатиме цілям міжнародного арбітражу, але й буде порушувати законні права, які це арбітражне рішення може фактично надавати стягувачу в інших державах.

Відмова у визнанні та наданні дозволу на примусове виконання на території України арбітражного рішення може порушувати гарантії, передбачені частиною першою статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, становитиме непропорційне втручання у право власності стягувача на присуджені грошові кошти.

Спір між сторонами, які є суб`єктами господарювання, виник на підставі договору № 2014-12-90 від 24 грудня 2014 року.

Встановивши, що рішенням МКАС при ТПП РФ від 03 жовтня 2016 року у справі № 300/2015 було вирішено спір щодо розрахунків між сторонами-суб`єктами господарювання за договором № 2014-12-90 від 24 грудня 2014 року, який містить арбітражне застереження, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що боржник не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що спір, який виник між сторонами, не міг бути переданий на вирішення міжнародного комерційного арбітражу, а виконання рішення МКАС при ТПП РФ від 03 жовтня 2016 року у справі № 300/2015 суперечить публічному порядку України.

Боржником не доведено, що визнання та виконання арбітражного рішення вплине на суспільні, економічні та соціальні основи діяльності держави Україна або в результаті його виконання будуть вчинені дії, які прямо заборонені законодавством України або заподіюють шкоду суверенітету чи безпеці держави Україна.

Місцевий суд виконав вимоги статті 263 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості рішення суду, повно і всебічно дослідив і оцінив докази та встановив обставини у справі.

Суд апеляційної інстанціївідповідно до вимог статті 367 ЦПК України перевірив законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у місцевому суді, та обґрунтовано залишив вказане рішення без змін.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права, не спростовують правильності висновків місцевого та апеляційного судів по суті спору та зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.

За правилами статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 402, 409, 410, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної акціонерної холдингової компанії «Артем» залишити без задоволення.

Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 06 грудня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 червня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. С. Висоцька СуддіА. І. Грушицький І. В. Литвиненко В. В. Сердюк І. М. Фаловська