Історія справи

Ухвала ВП ВС від 16.05.2021 року у справі №1-3/2007
Постанова ККС ВП від 17.05.2018 року у справі №1-3/2007

УХВАЛА

12 травня 2021 року

м. Київ

справа 1-3/2007

провадження № 13-67зво21

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідачаЄленіної Ж. М.,

суддів Анцупової Т. О., Британчука В. В., Григор'євої І. В., Гриціва М. І., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Князєва В. С., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Пророка В. В., Рогач Л. І., Сімоненко В. М., Ткача І. В.

розглянула заяву засудженого ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами на підставі п. 2 ч. 3 ст. 459 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) вироку Апеляційного суду Сумської області від 14 червня 2007 року щодо нього і

встановила:

За вироком Апеляційного суду сумської області від 14 червня 2007 року ОСОБА_1 засуджено за пунктами 6, 13 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 121, ч. 3 ст. 187, ч. 1 ст. 121, ч. 3 ст. 357, ч. 1 ст. 122, ч. 2 ст. 190, ст. 70, ч. 2 ст. 71 Кримінального Кодексу України (далі - КК) до довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

Верховний Суд України ухвалою від 16 жовтня 2007 року вирок залишив без зміни.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) 11 березня 2021 року ухвалив остаточне рішення у справі "Дембо та інші проти України" (заява № 2778/18 та 46 інших, у тому числі ОСОБА_1), в якому констатував порушення ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) стосовно довічного ув'язнення без перспективи звільнення. ЄСПЛ також постановив, що факт визнання існування порушення становить достатню справедливу сатисфакцію.

Посилаючись на вказане рішення ЄСПЛ, ОСОБА_1 звернувся до Великої Палати Верховного Суду (далі - Велика Палата) із заявою про перегляд за виключними обставинами постановленого вироку щодо нього. Просить його скасувати та постановити ухвалу, якою призначити покарання не пов'язане з довічним позбавленням волі. Зазначає, що не дивлячись на те, що КК визначає такий вид покарання як довічне позбавлення волі, однак його застосування суперечить рішенню ЄСПЛ, винесеному на його користь.

Велика Палата, перевіривши заяву, виходить з такого.

ЄСПЛ у рішенні в справі "Дембо та інші проти України", констатуючи порушення ст. 3 Конвенції стосовно довічного ув'язнення без перспективи звільнення, зазначив, що Конвенція не забороняє застосування довічного ув'язнення до осіб, засуджених за вчинення особливо тяжких злочинів, таких як убивство. Однак у європейській пенітенціарній політиці робиться наголос на реабілітації ув'язнених; первинне виправдання ізоляції особи від суспільства може втратити актуальність після тривалого відбуття покарання. Тож для дотримання вимог ст. 3 Конвенції має існувати можливість скорочення довічного ув'язнення, тобто засуджений повинен мати перспективу звільнення та можливість перегляду вироку на основі оцінки того, чи існують законні пенологічні підстави для його тривалого ув'язнення, до яких належать: покарання, стримування, захист громадськості та реабілітація. При цьому ЄСПЛ постановив, що сам факт визнання існування порушення, вже є достатньою справедливою компенсацією.

Таким чином, у рішенні міжнародної судової установи, яке заявник зазначає як підставу для перегляду, ЄСПЛ указав на системну проблему в українському законодавстві, що належить подолати заходами загального характеру - шляхом унесення до чинних законів змін, спрямованих на усунення її першопричини, а саме: шляхом запровадження в Україні процедур, які б на законодавчому рівні забезпечували у перспективі можливість звільнення або дострокового звільнення осіб, засуджених до довічного позбавлення волі.

Удосконалення нормативно-правових актів шляхом прийняття законів, внесення до них змін та доповнень є компетенцією законодавчої влади і не належить до повноважень суду будь-якої інстанції. Єдиним органом законодавчої влади в Україні є Верховна Рада України, повноваженнями якої охоплюється внесення змін до чинного законодавства України, в тому числі і на виконання рішень міжнародної судової установи відповідно до Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Застосовані у справі ОСОБА_1 принципи та характер констатованого порушення Конвенції свідчать про те, що не було додержано такого права заявника, яке наразі неможливо відновити у вигляді того ж стану чи становища, що існували до порушення Конвенції. У таких випадках, з урахуванням Рекомендації № R (2000) 2 Комітету міністрів Ради Європи від 19 січня 2000 року, засобами компенсації можуть бути: сплата присудженого відшкодування шкоди, аналіз причин порушення Конвенції та пошук шляхів усунення цих порушень, вжиття інших заходів загального характеру, виконання яких покладається на компетентні органи державної влади.

Рішення ЄСПЛ, ухвалене на користь засудженого та 46 інших осіб, не містить вказівок на те, що в основі констатованих щодо ОСОБА_1 порушень Конвенції лежали суттєві процедурні помилки чи положення, які ставлять під сумнів результат оскаржених проваджень на національному рівні, або що ці порушення були спричинені рішеннями, ухваленими в межах кримінальної справи, які й надалі зумовлюють шкідливі наслідки і не можуть бути усунуті іншим способом, як під час повторного розгляду справ.

З огляду на викладене правові підстави для відкриття провадження за заявою засудженого про перегляд вироку щодо нього за виключними обставинами у зв'язку із встановленням міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом відсутні.

Ураховуючи наведене, у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 слід відмовити, а заяву з усіма доданими матеріалами - повернути особі, яка її подала.

Керуючись статтями 459, 463, 464 КПК, та п. 15 розд. ХІ "Перехідні положення", Велика Палата Верховного Суду

постановила:

Відмовити у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами на підставі п. 2 ч. 3 ст. 459 КПК вироку Апеляційного суду Сумської області від 14 червня 2007 року щодо нього.

Заяву з усіма доданими до неї матеріалами повернути заявнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Ж. М. Єленіна

Судді: Т. О. Анцупова Г. Р. Крет

В. В. Британчук Л. М. Лобойко

І. В. Григор'єва К. М. Пільков

М. І. Гриців В. В. Пророк

О. С. Золотніков Л. І. Рогач

Л. Й. Катеринчук В. М. Сімоненко

В. С. Князєв І. В. Ткач