Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 30.06.2021 року у справі №2-148/2010

Ухвала

17 червня 2021 року

м. Київ

справа № 2-148/2010

провадження № 61-9357ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Лановецького районного суду Тернопільської області від 05 березня

2021 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 12 травня 2021 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на рішення державного виконавця Збаразького міжрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Волянюк Тетяни Іванівни, заінтересована особа - акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" в особі філії Тернопільське обласне управління акціонерного товариства "Ощадбанк",

ВСТАНОВИВ:

У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на рішення державного виконавця Збаразького міжрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Волянюк Т. І., заінтересована особа - акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" в особі філії Тернопільське обласне управління АТ "Ощадбанк" (далі - АТ "Ощадбанк"), в якій просив визнати неправомірною та скасувати постанову державного виконавця Волянюк Т. І. від 03 жовтня 2019 року про внесення змін (доповнення) до реєстраційних даних в автоматизованій системі виконавчого провадження.

Скаргу обґрунтовано тим, що рішення державного виконавця Волянюк Т. І. від 03 жовтня 2019 рокупро внесення змін (доповнення) реєстраційних даних в автоматизованій системі виконавчого провадження є неправомірним, оскільки можливість внесення змін або доповнень

до автоматизованої системи у зв'язку із тим, що у реквізитах виконавчого документу внесена неповна резолютивна частина рішення, нормами законодавства не передбачена.

Вважає, що вказаним рішенням державного виконавця порушено його права як боржника у виконавчому провадженні, оскільки внаслідок прийняття цього рішення змінено зміст виконавчого документа, який перебуває на виконанні у органі державної виконавчої служби, а також суму та валюту заборгованості.

Ухвалою Лановецького районного суду Тернопільської області

від 05 березня 2021 року, залишеною без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 12 травня 2021 року, у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.

04 червня 2021 року до Верховного Суду ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Лановецького районного суду Тернопільської області від 05 березня 2021 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 12 травня 2021 року і ухвалити нове судове рішення про задоволення його скарги.

Підставою для скасування оскаржених судових рішень заявник вказує

порушення судами норм Закону України "Про виконавче провадження",

Цивільного процесуального кодексу України.

Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Згідно частини 1 статті 394 Цивільного процесуального кодексу України питання про відкриття касаційного провадження (відмову у відкритті касаційного провадження) вирішується колегією у складі трьох суддів.

У пункті 9 частини 2 статті 129 Конституції Українидо основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду. Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд

та ефективний захист прав сторони у справі, що гарантовані

статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження

і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у Закону України "Про виконавче провадження" органів і осіб,

що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України,

Закону України "Про виконавче провадження", іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про виконавче провадження", а також рішеннями, які відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до статті 447 ЦПК України, порушено їх права чи свободи.

Відповідно до частини 1 статті 8 Закону України "Про виконавче провадження" реєстрація виконавчих документів, документів виконавчого провадження, фіксування виконавчих дій здійснюється в автоматизованій системі виконавчого провадження, порядок функціонування якої визначається Міністерством юстиції України.

Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або виконавець з власної ініціативи чи за заявою сторони виконавчого провадження може виправити допущені у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні, граматичні чи арифметичні помилки, про що виноситься відповідна постанова (абзац третій частини 3 статті 74 Закону України "Про виконавче провадження").

Судами встановлено, що 02 лютого 2011 року Лановецьким районним

судом Тернопільської області видано виконавчий лист № 2-148/2010

про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ "Ощадбанк" 83 252,92 доларів США, з яких 69 000 доларів США заборгованість за кредитом; 13 280,87 доларів США заборгованість за простроченими відсотками; 972,05 доларів США пеня за несвоєчасну сплату відсотків, що становить 657 964,48 грн, та судові витрати по справі: державне мито в сумі 1 700 грн та 120 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, шляхом звернення стягнення на заставне майно ОСОБА_1 згідно договору застави № 1739 від 20 липня 2007 року.

13 вересня 2016 року державним виконавцем на підставі виконавчого листа у справі № 2-148/2010 від 02 лютого 2011 року, виданого Лановецьким районним судом Тернопільської області, винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 52203904, в якій резолютивну частину виконавчого листа викладено наступним чином: "стягнути з ОСОБА_1

на користь АТ "Ощадбанк" 659 784,48 грн боргу".

03 жовтня 2019 року державним виконавцем Волянюк Т. І. винесено постанову про зміну (доповнення) реєстраційних даних в автоматизованій системі виконавчого провадження, якою резолютивну частину виконавчого листа викладено правильно: достроково стягнути з ОСОБА_1

на користь АТ "Ощадбанк" 83 252,92 доларів США, з яких 69 000 доларів США заборгованість за кредитом; 13 280,87 доларів США заборгованість

за простроченими відсотками; 972,05 доларів США пеня за несвоєчасну сплату відсотків, що становить 657 964,48 грн, та судові витрати по справі: державне мито в сумі 1 700 грн і 120 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, шляхом звернення стягнення на заставне майно ОСОБА_1 згідно договору застави № 1739 від 20 липня 2007 року, із переліченням майна, на яке підлягає зверненню стягнення.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку, що приймаючи постанову

у виконавчому провадженні ВП № 52203904 від 03 жовтня 2019 року

про зміну (доповнення) реєстраційних даний в автоматизованій системі виконавчого провадження, державний виконавець Волянюк Т. І. діяла

в межах та порядку, визначених чинними нормативно-правовими приписами, виправляючи допущені помилки при внесені даних

до автоматизованої системи виконавчого провадження, не змінюючи при цьому резолютивної частини виконавчого листа у справі № 2-148/2010.

Частиною 4 статті 394 ЦПК України визначено, що у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Згідно з частиною 6 статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.

Зі змісту касаційної скарги та оскаржених судових рішень не виявлено порушення судами норм Закону України "Про виконавче провадження"

й ЦПК України, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції вказаних норм права не викликає розумних сумнівів.

Керуючись частинами 1 , 4 та 6 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Лановецького районного суду Тернопільської області від 05 березня 2021 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 12 травня 2021 року у справі за скаргою ОСОБА_1

на рішення державного виконавця Збаразького міжрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Волянюк Тетяни Іванівни, заінтересована особа - акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" в особі філії Тернопільське обласне управління

акціонерного товариства "Ощадбанк", - відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Синельников

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович