Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 19.02.2018 року у справі №533/589/16

Ухвала

23 травня 2018 року

м. Київ

справа № 533/589/16-ц

провадження № 61-6495 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої палати Касаційного цивільного суду у складі:

головуючого - Стрільчука В. А.,

суддів: Кузнєцова В. О., Олійник А. С., Ступак О. В., Усика Г. І. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк",

відповідач - ОСОБА_1

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову апеляційного суду Полтавської області

від 18 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Хіль Л. М., Карпушина Г. Л., Лобова О. А.,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2016 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов обгрунтований тим, що 16 травня 2011 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, який складався із заяви відповідача, Умов і правил надання банківських послуг та Тарифів банку.

За умовами зазначеного договору ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 4 800 грн 00 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 30 % на рік з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Внаслідок неналежного виконання позичальником умов кредитного договору утворилась заборгованість, яка станом на 30 квітня 2016 року становить

35 096 грн 17 коп. та складається з: 4 732 грн 84 коп. - заборгованість за кредитом, 25 226 грн 44 коп. - заборгованість за процентами, 2 989 грн 45 коп. - заборгованість за пенею та комісією, 1 647 грн 44 коп. - штраф (процента складова), 500 грн 00 коп. - штраф (фіксована частина).

Посилаючись на наведене, ПАТ КБ "ПриватБанк" просило стягнути з відповідача вищезазначену суму заборгованості.

Рішенням Козельщинського районного суду Полтавської області від 22 серпня

2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою апеляційного суду Полтавської області від 18 грудня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково.

Рішення Козельщинського районного суду Полтавської області від 22 серпня

2016 року скасовано.

Позов ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" 30 180 грн 00 коп. заборгованості за кредитним договором від 16 травня 2011 року, що складається із заборгованості за кредитом у розмірі 4 732 грн 84 коп., заборгованості за процентами у розмірі 24 947 грн 16 коп. і штрафу у розмірі

500 грн 00 коп. (фіксована частина).

В задоволенні решти позову відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду у лютому 2018 року,

ОСОБА_1 просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про скасування правильного по суті рішення суду першої інстанції, яким було установлена недоведеність позивачем факту укладання між сторонами кредитного договору.

Зазначала, що вона не отримувала кредитної картки, а написана нею анкета-заява від 16 травня 2011 року, заява про зміну персональних даних від 15 квітня 2013 року та фотографія з карткою не можуть бути достатніми і допустимими доказами на підтвердження укладення нею саме кредитного договору та отримання кредитних коштів.

Безпідставними є також висновки апеляційного суду про підписання нею Умов і Правил надання банківських послуг та, що вона була ознайомлена під підпис з тарифами банку, оскільки надана ПАТ КБ "ПриватБанк" копія Умов і Правил надання банківських послуг, не містить її підпису.

Апеляційний суд помилково вважав, що процента ставка за користування кредитними коштами становить тридцять відсотків річних, тоді як матеріали справи не містять доказів на підтвердження встановлення банком такої процентної ставки ПАТ.

Не відповідають обставинам справи та не підтверджуються матеріалами справи і висновки апеляційного суду про те, що 15 квітня 2013 року вона звернулась до банку з заявою про видачу картки "Універсальна", але оскільки її персональні дані з часу заповнення заяви-анкети від 16 травня 2011 року змінилися, вона підписала заяву про зміну персональних даних і отримала картку "Універсальна", що зафіксовано на наданій банком фотографії. При цьому суд не надав оцінки її твердженням про те, що на зазначеній фотографії вона зображена з карткою для соціальних виплат на утримання дитини.

Посилаючись на наведене ОСОБА_1 просила скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 14 лютого 2018 року було відкрито провадження за вказаною касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову апеляційного суду Полтавської області від 18 грудня 2017 року в указаній справі підлягає закриттю з огляду на наступне.

Частиною 3 статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 1 частини 6 , частини 9 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 1 частини 6 , частини 9 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина 9 статті 19 ЦПК України).

Касаційна скарга подана ОСОБА_1 у лютому 2018 року.

Ціна позову у даній справі становить 35 096 грн 17 коп., яка станом на 01 січня 2018 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 762*100=176 200).

Тобто зазначена справа є малозначною у силу вимог закону. Посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали справи не містять.

Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України, пункт 9 частини 3 статті 2 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (Levages Prestations Services v. France, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; Brualla Gomez De La Torre v. Spain, № 26737/95, § 37,38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Ураховуючи наведене, колегія суддів Верховного суду дійшла висновку, що касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову апеляційного суду Полтавської області від 18 грудня 2017 року у справі за позовом КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відкрито помилково, оскільки зазначене судове рішення не підлягає оскарженню в касаційному порядку відповідно до вимог статті 389 ЦПК України, а тому підлягає закриттю.

Керуючись статтею 389 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову апеляційного суду Полтавської області

від 18 грудня 2017 закрити.

Ухвала суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий: В. А. Стрільчук

Судді: В. О. Кузнєцов

А.С. Олійник

О.В. Ступак

Г.І. Усик