Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 23.12.2020 року у справі №444/1597/17

Ухвала

28 січня 2021 року

м. Київ

справа № 444/1597/17

провадження № 61-17034ск20

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Лідовця Р. А. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовківського районного суду Львівської області від 18 листопада 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 05 жовтня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 18 листопада 2019 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 05 жовтня 2020 року, позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя задоволено.

Визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 житловий будинок АДРЕСА_1.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 ідеальну частину житлового будинку АДРЕСА_1 з приналежними до нього будівлями та спорудами.

Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Жовківського районного суду Львівської області від 27 квітня 2019 року у вигляді накладення арешту на житловий будинок АДРЕСА_1, який на праві власності належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житловий будинок від 23 квітня 2001 року серії НОМЕР_1, виданого Львівським обласним державним комунальних бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки, після набрання рішенням законної сили.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

У листопаді 2020 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Жовківського районного суду Львівської області від 18 листопада 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 05 жовтня 2020 року.

Ухвалою судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22 грудня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху, запропоновано заявнику доплатити судовий збір за подання касаційної скарги та надати документ, що підтверджує його сплату. Крім того, заявнику запропоновано уточнити касаційну скаргу, в якій повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав) та направити на адресу Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду уточнену редакцію касаційної скарги з доданими до неї матеріалами відповідно до кількості учасників справи. Зазначено строк виконання ухвали, а також попереджено про наслідки її невиконання.

У наданий суддею Касаційного цивільного суду у складі Верховного Судустрок заявник направила матеріали на усунення недоліків, зазначених в ухвалі Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22 грудня 2020 року, вважаючи, що вимоги ухвали виконано.

До суду касаційної інстанції надійшла квитанція про сплату ОСОБА_1 судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 11 800 грн та уточнена редакція касаційної скарги.

Однак, вимоги ухвали Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22 грудня 2020 року виконано заявником не у повному обсязі, оскільки у касаційній скарзі на порушення пункту 5 частини 2 статті 392 ЦПК України заявником не зазначено підстав (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав).

Абзацом першим частини 2 статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частини 2 статті 389 ЦПК України.

В уточненій редакції касаційної скарги, поданої на виконання ухвали Касаційного цивільного судуу складі Верховного Суду від 22 грудня 2020 року, ОСОБА_1 посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, а саме те, що судами не досліджено зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 1 частини 3 статті 411 ЦПК України).

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених пункту 4 частини 2 статті 389 ЦПК України.

Частинами 1 , 3 статті 411 ЦПК України визначено, що судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо:

1) справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду;

2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави про відвід обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою;

3) судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, що зазначені в судовому рішенні;

4) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглянула справу;

5) справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою;

6) судове рішення ухвалено судом з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції;

8) суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо:

1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених Частинами 1 , 3 статті 411 ЦПК України; або

2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або

3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або

4) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Отже, посилаючись на вказані вище підстави касаційного оскарження, заявником не виконано умови пункту 1 частини 3 статті 411 ЦПК України - не заявлено жодну з підстав касаційного оскарження передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 389 ЦПК України.

Виключно посилання у касаційній скарзі на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права без зазначення на обґрунтування випадків (випадка), перелічених у пунктах 1, 2, 3, 4 частини 2 статті 389 ЦПК України, не є виконанням вимог процесуального закону (пункт 5 частини 2 статті 392 ЦПК України) щодо обов'язкового зазначення у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження.

Згідно із частиною 3 статті 185, частиною 2 статті 393 ЦПК України у разі невиконання ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху вона вважається неподаною та повертається заявникові.

Оскільки у відведений судом строк, станом на 28 січня 2021 року, вимоги ухвали Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22 грудня 2020 року заявником не виконано, що перешкоджає Касаційному цивільному суду у складі Верховного Суду вирішити питання про відкриття касаційного провадження, тому касаційну скаргу ОСОБА_1 потрібно вважати неподаною та повернути.

Повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню із скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення (частина 7 статті 185 ЦПК України).

Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовківського районного суду Львівської області від 18 листопада 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 05 жовтня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя вважати неподаною та повернути заявнику.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя Р. А. Лідовець