Історія справи

Ухвала КАС ВП від 02.09.2020 року у справі №127/7469/20
Ухвала КЦС ВП від 27.12.2020 року у справі №127/7469/20

Ухвала

23 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 127/7469/20

провадження № 61-18548ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Усика Г. І. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Вінницького районного відділу державної виконавчої служби Центрально - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції

(м. Хмельницький) на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 27 травня 2020 року у складі судді Гуменюк К. П. та постанову Вінницького апеляційного суду від 30 липня 2020 року у складі колегії суддів: Голоти Л. О., Денишенко Т. О., Рибчинського В. П., у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Вінницького районного відділу державної виконавчої служби Центрально - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.

Хмельницький), Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Держави Україна в особі Вінницького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області (далі - Вінницький районний відділ ДВС ГТУЮ у Вінницькій області), правонаступником якого є Вінницький районний відділ державної виконавчої служби Центрально - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) (далі - Вінницький районний відділ ДВС Центрально - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький)), Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області про відшкодування моральної шкоди.

Позов мотивувала тим, що 11 жовтня 2019 року вона звернулася із заявою до Вінницького районного відділу ДВС ГТУЮ у Вінницькій області про надання інформації щодо того у який період часу та у якому розмірі з неї стягнуто грошові кошти під час здійснення виконавчого провадження № 58084827. Також просила повернути їй примусово стягнуті грошові кошти у виконавчому провадженні № 58084827, перерахувавши їх на вказаний нею банківський рахунок. Про результат розгляду звернення заявник просила повідомити її відповідно до статті 15 Закону України "Про звернення громадян". Однак, відповідач не надав відповіді на її звернення.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 14 січня 2020 року у справі № 120/4187/19-а визнано протиправною бездіяльність Вінницького районного відділу ДВС ГТУЮ у Вінницькій області щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 11 жовтня 2019 року та надання відповіді на цю заяву. Зобов'язано Вінницький районний відділ ДВС ГТУЮ у Вінницькій області надати обгрунтовану та повну відповідь на заяву ОСОБА_1 від 11 жовтня

2020 року.

Посилаючись на те, що бездіяльністю державного виконавця їй заподіяна моральна шкода, яка полягає у душевних та психічних стражданнях, переживаннях, яких вона зазнала у зв'язку з порушенням її прав на об'єктивний, повний і всебічний розгляд її заяви, виходячи із засад розумності та справедливості, ОСОБА_1 просила стягнути на відшкодування моральної шкоди 5 000,00 грн за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України.

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 27 травня 2020 року, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 30 липня 2020 року, позов ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто з Державного бюджету України шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України з відповідного рахунку на користь ОСОБА_1 5 000,00
грн на відшкодування моральної шкоди, завданої бездіяльністю Вінницького районного відділу ДВС ГТУЮ у Вінницькій області.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У грудні 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Вінницького районного відділу ДВС Центрально - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 27 травня 2020 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 30 липня 2020 року, у якій заявник просив скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга містить посилання на те, що судові рішення підлягають касаційному оскарженню з підстав, передбачених підпунктом "а" пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, оскільки касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина 9 статті 19 ЦПК України).

Ціна позову у даній справі становить 5 000,00 грн яка станом на 01 січня

2020 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102,00*100=210 200,00).

Ураховуючи наведене, зазначена справа є малозначною у силу вимог закону.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Щодо доводів касаційної скарги про те, що справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики

Посилання заявника на те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, є необгрунтованими. Посилаючись на наявність зазначених обставин, заявник не навів обгрунтованих доводів, в чому полягає фундаментальне значення розгляду справи для формування єдиної правозастосовної практики, не навів прикладів неоднакового застосування судами одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини 3 статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.

Верховний Суд врахував, що застосування критерію малозначності справи у цій справі було передбачуваним, справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявник не обгрунтував наявність виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. Наведене повністю узгоджується з правовою позицією, сформованою Європейським судом з прав людини у справі "Azyukovska v. Ukraine" (рішення від 09 жовтня 2018 року "Азюковська проти України").

Відповідно до Рекомендацій № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від

07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обгрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Ураховуючи, що касаційну скаргу подано на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, і судом не встановлено передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України випадків за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини 6 , частиною 9 статті 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Вінницького районного відділу державної виконавчої служби Центрально - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 27 травня 2020 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 30 липня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Вінницького районного відділу державної виконавчої служби Центрально - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області про відшкодування моральної шкоди, відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Судді: Г. І. Усик І. Ю. Гулейков О. В. Ступак