Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 27.10.2020 року у справі №465/777/19

Ухвала

22 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 465/777/19

провадження № 61-14496ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Яремка В. В. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Погрібного С.

О.,

розглянув касаційну скаргу Львівського міського центру зайнятості на рішення Франківського районного суду м. Львова від 27 квітня 2020 року та постанову Львівського апеляційного суду від 04 вересня 2020 року у справі за позовом Львівського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення коштів, виплачених на допомогу з безробіття,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2020 року Львівський міський центр зайнятості звернуся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів, виплачених на допомогу з безробіття, у розмірі 101 301,59 грн.

Посилався на такі обставини, що 22 червня 2012 року ОСОБА_1 звернувся до Львівського міського центру зайнятості в пошуках роботи, у зв'язку з чим йому надано статус безробітного на підставі власноруч підписаної заяви, в якій він зазначив, що не займається жодним з видів діяльності, передбаченої частиною 3 статті 1 Закону України "Про зайнятість населення", та не забезпечує себе роботою, тобто не є підприємцем. На час перебування на обліку як безробітний ОСОБА_1 отримував у Львівському міському центрі зайнятості матеріальне забезпечення - допомогу з безробіття з 22 червня 2012 року до 18 березня 2013 року у розмірі 17 936,08 грн. 23 листопада 2017 року ОСОБА_1 повторно звернувся до Львівського міського центру зайнятості в пошуках роботи і йому надано статус безробітного. Під час чергового відвідування центру зайнятості 08 листопада 2018 року встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований, як фізична особа-підприємець з 27 травня 2002 року. 07 грудня 2018 року в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис за номером 24150170000096002 про включення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань фізичної особи-підприємця ОСОБА_1. Виплата допомоги з безробіття припиняється у разі зайняття підприємницькою або іншою діяльністю, пов'язаною з отриманням доходу безпосередньо від цієї діяльності.

Ураховуючи наведене, позивач просив стягнути суд із ОСОБА_1 кошти, виплачені на допомогу з безробіття, у розмірі 101 301,59 грн.

Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 27 квітня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем не доведено наявність умислу на зловживання своїми правами у діях відповідача чи свідомого надання неправдивих відомостей при поданні у червні 2012 року та листопаді 2017 року до Львівського міського центру зайнятості заяви про надання статусу безробітного, а також не доведено належність відповідача до категорії зайнятих осіб, отримання ним доходів станом на момент надання йому статусу безробітного та виплати відповідної допомоги з безробіття.

Постановою Львівського апеляційного суду від 04 вересня 2020 року апеляційну скаргу Львівського міського центру зайнятості залишено без задоволення, а рішення Франківського районного суду м. Львова від 27 квітня 2020 року - без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції.

У жовтні 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Львівського міського центру зайнятості, в якій заявник, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої).

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов'язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства); справи про розірвання шлюбу; справи про захист прав споживачів, ціна позову яких не перевищує двохсот п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина 9 статті 19 ЦПК України).

Ціна позову у цій справі становить 101 301,59 грн, яка станом на 01 січня 2020 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102 грн х 100=210 200 грн).

Отже, відповідно до пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України справа є малозначною.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини 3 статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

У касаційній скарзі немає посилання на зазначені випадки.

Підстави для висновку про те, що справа стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, і що справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу, відсутні.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. При цьому право на суд не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, і такі обмеження не можуть зашкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 36 рішення у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom) від 21 лютого 1975 року та пункт 27 рішення у справі "Пелевін проти України" від 20 травня 2010 року.

Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v.

France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

З урахуванням наведеного, оскільки Львівський міський центр зайнятості подав касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, є підстави для відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись частинами 6 , 9 статті 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Львівського міського центру зайнятості на рішення Франківського районного суду м. Львова від 27 квітня 2020 року та постанову Львівського апеляційного суду від 04 вересня 2020 року у справі за позовом Львівського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення коштів, виплачених на допомогу з безробіття, відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Яремко

А. С. Олійник

С. О. Погрібний