Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 27.04.2021 року у справі №592/13924/20
Постанова КЦС ВП від 08.08.2023 року у справі №592/13924/20

Ухвала

Іменем України

27 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 592/13924/20

провадження № 61-6653ск21

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Коломієць Г. В., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Оніщенко Олег Вікторович на постанову Сумського апеляційного суду від 25 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та поділ спільного майна подружжя,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та поділ спільного майна подружжя.

Разом із позовною заявою ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою

про забезпечення позову, в якій просив суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на нежитлове приміщення загальною площею 202,5 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (дата державної реєстрації - 05 лютого 2018 року), нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4, автомобіль MERCEDES-BENZ ML 250 CDI, коричневого кольору, 2015 року випуску.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 26 січня 2021 року у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.

Постановою Сумського апеляційного суду від 25 березня 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Юшкевич Є. Ю. задоволено частково.

Ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 26 січня 2021року частково скасовано.

Заборонено ОСОБА_1 відчуження належного їй на праві власності нежитлового приміщення, загальною площею 202,5 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та автомобіля MERCEDES-BENZ ML 250 CDI, коричневого кольору, 2015 року випуску.

У квітні 2021 року ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Оніщенко О. В., звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Сумського апеляційного суду від 25 березня 2021 року (надійшла до суду 22 квітня 2021 року), в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати постанову Сумського апеляційного суду від 25 березня 2021 року та залишити в силі ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 26 січня 2021 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що предметом позову у цій справі є позовні вимоги немайнового характеру про визнання права власності на Ѕ частки нежитлових приміщень та автомобіль. У разі задоволення позову рішення суду не підлягатиме примусовому виконанню, а тому апеляційний суд помилково вважав, що незабезпечення позову в обраний спосіб ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду.

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частини 2 статті 389 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги та дослідивши зміст судових рішень, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до частин 1 , 2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених частин 1 , 2 статті 149 ЦПК України заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.

Відповідно до вимог частини 3 статті 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема,

з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом

в залежності до конкретного випадку.

При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Встановивши, що предметом спору, який виник між сторонами у справі, євстановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та поділ спільного майна подружжя, а також те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, оскільки відчуження майна може призвести до ускладнення виконання рішення суду, суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення заяви та забезпечення позову, заборонивши ОСОБА_1 відчуження належного їй на праві власності нежитлового приміщення, загальною площею 202,5 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та автомобіля MERCEDES-BENZ ML 250 CDI, коричневого кольору, 2015 року випуску. Вжиті заходи забезпечення позову є співмірними із заявленими позовними вимогами.

Доводи касаційної скарги про те, що у разі задоволення позову, рішення суду не підлягатиме примусовому виконанню, не заслуговують на увагу.

Відповідно до вимог абзацу 6 частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2,

3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною 1 статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог Частиною 1 статті 394 ЦПК України, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Відповідно до частини 4 статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Зі змісту касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення убачається, що скарга є необґрунтованою, правильне застосовування апеляційним судом норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені у касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності судового рішення та зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції. Верховний Суд є судом права і його повноваження визначені статтями 400, 409 ЦПК України.

Керуючись частиною 4 , 5 та 6 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Оніщенко Олег Вікторович на постанову Сумського апеляційного суду від 25 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та поділ спільного майна подружжя, відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявникові.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць