Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 27.01.2021 року у справі №552/3266/20

Ухвала

25 січня 2021 року

м. Київ

справа № 552/3266/20

провадження № 61-40ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Коломієць Г.

В.,

розглянув касаційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Київського районного суду м. Полтави

від 24 вересня 2020 року та постанову Полтавського апеляційного суду

від 10 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" про захист прав споживачів та зобов'язання відновити залишок коштів на рахунку,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним вище позовом, в якому просила визнати незаконною бездіяльність акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк") по не відновленню залишку на її діючому картковому рахунку в розмірі 15 209,00 грн, які були викрадені невідомими особами 02 січня 2020 року

в часовому проміжку з 17 год. 12 хв. по 17 год. 46 хв. із картки для

виплат № НОМЕР_1 за договором № SAMDNFF000117953330

від 07 листопада 2013 року, та зобов'язати АТ КБ "ПриватБанк" відновити залишок на її діючому картковому рахунку в розмірі 15 209,00 грн.

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 24 вересня 2020 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду

від 10 грудня 2020 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов'язано АТ КБ "ПриватБанк" відновити залишок коштів на

картці № НОМЕР_1 за договором № SAMDNFF000117953330

від 07 листопада 2013 року, яка належить ОСОБА_1, у розмірі

15 209,00 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

30 грудня 2020 року АТ КБ "ПриватБанк" звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Київського районного суду м. Полтави

від 24 вересня 2020 року та постанову Полтавського апеляційного суду

від 10 грудня 2020 року (надійшла до суду 04 січня 2021 року), в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 та направити справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 січня 2021 року справу призначено судді-доповідачеві Луспенику Д. Д., судді, які входять до складу колегії: Гулько Б. І., Коломієць Г. В.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження

в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та

у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених

у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до пункту 5 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 5 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з частиною 4 статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя;

2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду;

4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на

1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення (частина 9 статті 19 ЦПК України).

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" передбачено, що з 01 січня 2020 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць установлено в розмірі

2 102,00 грн.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 176 ЦПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Предметом спору у цій справі є вимоги як майнового, так і немайнового характеру, заявлені з підстав порушення відповідачем положень Закону України "Про захист прав споживачів", а саме: визнати незаконною бездіяльність АТ КБ "ПриватБанк" по не відновленню залишку на діючому картковому рахунку в розмірі 15 209,00 грн та відновити залишок на діючому картковому рахунку в розмірі 15 209,00 грн, що станом на 01 січня 2020 року, не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102,00 грн х 250 = 525 500,00
грн).

Отже, зазначена справа є малозначною в силу вимог закону і окремого визнання її такою не потребує.

При цьому, згідно з частиною 4 статті 274 ЦПК України ця справа не відноситься до тієї категорії справ, що не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження.

Водночас, касаційна скарга містить посилання на випадки, передбачені підпунктами а), в) пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, а саме: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а також справа має виняткове значення для банку.

Наведені заявником обставини, передбачені підпунктом а) пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. При цьому, доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з оцінкою судами зібраних

у справі доказів та встановлених обставин, що не стосується питання

права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Крім того, аналіз судових рішень у справі та наведені заявником доводи не дають підстав для висновку про те, що дана справа має виняткове значення для банку.

Інших підстав, які б спростовували віднесення цієї справи до категорії малозначних, касаційна скарга не містить і суд касаційної інстанції їх не встановив.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37).

При цьому, застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris (ціна позову) для подання скарг до верховного суду є правомірною та обгрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості ("Brualla Gomez de la Torre v.

Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 36).

З урахуванням наведеного, оскільки АТ КБ "ПриватБанк" подало касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 274, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Київського районного суду м.

Полтави від 24 вересня 2020 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 10 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" про захист прав споживачів та зобов'язання відновити залишок коштів на рахунку відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Судді: Д. Д. Луспеник

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць