Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 11.04.2021 року у справі №203/4462/19

УХВАЛА

20 травня 2021 року

м. Київ

справа № 203/4462/19

провадження № 61-5241ск21

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Червинської М. Є. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 26 листопада 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 02 березня 2021 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1, про визнання відмови в приватизації квартири незаконною та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2019 року ОСОБА_2 звернулась до суду з вищезазначеним позовом, в якому просила визнати відмову Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради в приватизації квартири, оформлену листом №3/16-4477 від 21 жовтня 2019 року, незаконною та зобов'язати відповідача провести приватизацію квартири, розташовану в АДРЕСА_1.

Рішенням Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 26 листопада 2020 року позов ОСОБА_4 задоволено частково.

Визнано відмову Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради від 21 жовтня 2020 року за вих. № 3/16-4477 ОСОБА_2 в приватизації квартири АДРЕСА_2 незаконною.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 02 березня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 26 листопада 2020 року залишено без змін.

25 березня 2021 року ОСОБА_1 звернулася через засоби поштового зв'язку до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 26 листопада 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 02 березня 2021 року.

Ухвалою Верховного Суду від 09 квітня 2021 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, а саме запропоновано заявнику надати уточнену редакцію касаційної скарги, в якій повинно бути зазначено підставу (підстави) касаційного оскарженняз визначенням конкретного пункту (пунктів) частини 2 статті 389 ЦПК України та обґрунтуванням (мотивуванням) наявності цієї підстави (підстав);

У травні 2021 року на виконання вимог ухвали заявником подано до Верховного Суду уточнену редакцію касаційної скарги.

Недоліки касаційної скарги встановлені ухвалою Верховного Суду від 22 квітня 2021 року заявником не виконано, тому касаційна скарга ОСОБА_1, з урахуванням уточненої редакції, підлягає поверненню з таких підстав.

Як у поданій касаційній скарзі, так і в уточнені редакції касаційної скарги, заявник посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 203/1931/16-ц.

Проте, посилання на зазначену постанову Верховного Суду не може бути підставою касаційного оскарження, у розумінні пункту 1 частини 2 статті 389 ЦПК України, оскільки в ній викладено висновок щодо застосування норми права у інших за змістом правовідносинах, з іншим предметом позову та встановлені обставини справи де ОСОБА_1 є відповідачем.

Тому зазначені посилання заявника не є виконанням вимог процесуального закону (пункт 5 частини 2 статті 392 ЦПК України) щодо обов'язкового зазначення у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження.

Інших підстав визначених статтею 389 ЦПК України уточнена редакція касаційної скарги не містить.

В ухвалі Верховного Суду від 09 квітня 2021 року детально викладені підстави касаційного оскарження судового рішення, передбачені частиною 2 статті 389 ЦПК України. Заявнику надано роз'яснення, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено конкретний (конкретні) пункт (пункти) частини 2 статті 389 ЦПК України та/або пункт (абзац та/або пункт) статей 392 та/або 411 ЦПК України, який (які) відповідно до змісту касаційної скарги є підставою (підставами) подання цієї касаційної скарги та обґрунтування (мотивування) наявності цієї підстави (підстав).

У пункті 4 частини 4 статті 393 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга не приймається до розгляду та повертається судом, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені пункті 4 частини 4 статті 393 ЦПК України підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Servicesv. France" від 23 жовтня 1996 року, Reports 1996-V, p. 1544, § 45; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року).

За змістом статті 185 ЦПК України, якщо заявник не усунув недоліки скарги у строк, встановлений судом, скарга вважається неподаною і повертається заявнику.

Оскільки, ОСОБА_1 не усунула недоліків касаційної скарги, а саме не виконала вимог процесуального закону щодо наведення підстав касаційного оскарження судового рішення, тому касаційна скарга підлягає поверненню заявнику.

Повернення скарги не перешкоджає повторному зверненню, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.

У зв'язку з поверненням касаційної скарги не підлягає розгляду клопотання ОСОБА_1 про зупинення виконання оскаржуваних рішень.

Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 26 листопада 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 02 березня 2021 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1, про визнання відмови в приватизації квартири незаконною та зобов'язання вчинити певні дії повернути заявнику.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати особі, яка подавала касаційну скаргу.

Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя М. Є. Червинська