Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 22.10.2018 року у справі №366/4082/18

Ухвала

10 жовтня 2018 року

м. Київ

справа № 366/4082/17

провадження № 61-44318ск18

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Штелик С. П. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Київської області від 24 липня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та процентів 3% річних від простроченої суми,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_1, просила стягнути з нього на її користь за прострочення грошового зобов'язання інфляційні в розмірі - 13 640 грн 62 коп, та 3% річних в розмірі - 1 800 грн 10 коп., всього - 15 440 грн 72 коп.

Вимоги обґрунтовані тим, що згідно вироку Іванківського районного суду Київської області від 11 липня 2013 року ОСОБА_1 зобов'язаний сплатити на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в сумі 30 000 грн. Так як відповідач добровільно кошти не платив, 07 листопада 2013 року позивач отримала виконавчий лист та пред'явила його до виконання. За час знаходження виконавчого листа на виконанні в Іванківському міжрайонному відділі державної виконавчої служби відповідач сплатив на її користь лише 9 998 грн 88 коп., тому залишок складає 20 001 грн 12 коп. З жовтня 2015 року відповідач взагалі не здійснює погашення заборгованості, мотивуючи несплату відсутністю коштів.

Рішенням Іванківського районного суду Київської області від 03 травня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Апеляційного суду Київської області від 24 липня 2018 року рішення Іванківського районного суду Київської області від 03 травня 2018 року скасовано, та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь ОСОБА_2 за прострочення грошового зобов'язання інфляційні в сумі 13 640 грн 76 коп. та 3 % річних в розмірі - 1
800 грн 09 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з частиною 4 статті 19 ЦПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до частини 4 статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що спрощене позовне провадження застосовується для розгляду малозначних справ, крім справ передбачених частиною 4 статті 274 ЦПК України.

Предметом позову у даній справі єстягнення інфляційних за прострочення грошового зобов'язання на загальну суму - 15 440 грн 72 коп.

ОСОБА_1 оскаржує у касаційному порядку постанову Апеляційного суду Київської області від 24 липня 2018 року.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається скарга (частина 9 статті 19 ЦПК України).

Ціна позову у даній справі, станом на 1 січня 2018 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 762 грн х 100=176 200
грн).

Отже, зазначена справа є малозначною у силу вимог закону.

При цьому касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Оскільки заявником подано касаційну скаргу на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, тому у відкритті касаційного провадження у даній справі слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись статтею 19, статтею 260, частиною 4 статті 274, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Київської області від 24 липня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та процентів 3% річних від простроченої суми.

Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя С. П. Штелик