Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 15.12.2020 року у справі №385/431/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2021 року

м. Київ

справа № 385/431/20

провадження № 61-9506ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Ігнатенка В. М., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 28 квітня 2021 року, постановлену за результатами розгляду заяви ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Кропивницького апеляційного суду від 21 жовтня 2020 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.

Рішенням Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 16 червня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 21 жовтня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 16 червня 2020 року скасовано і ухвалено нове судове рішення, яким позов задоволено.

Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на дочку ОСОБА_3, яка продовжує навчання, у розмірі 1 500 грн щомісячно, починаючи з 16 квітня 2020 року і до закінчення навчання, але не довше, ніж до досягнення нею 23 років.

Допущено негайне виконання постанови про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Стягнено з ОСОБА_2 у дохід держави судовий збір у розмірі 2 102 грн.

Ухвалою Верховного Суду від 14 грудня 2020 року відмовлено ОСОБА_2 у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на постанову Кропивницького апеляційного суду від 21 жовтня 2020 року.

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 28 квітня 2021 рокуу задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд постанови Кропивницького апеляційного суду від 21 жовтня 2020 року у зв'язку з нововиявленими обставинами відмовлено, постанову Кропивницького апеляційного суду від 21 жовтня 2020 року залишено в силі.

Не погоджуючись із ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 28 квітня 2021 року, ОСОБА_2 7 червня 2021 року подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказане судове рішення і передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно зі статтею 25 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України Верховний Суд переглядає у касаційному порядку судові рішення, ухвалені судами першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.

Частиною 2 статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2,3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у

Частиною 2 статті 389 ЦПК України, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Підставою касаційного оскарження ухвали Кропивницького апеляційного суду від 28 квітня 2021 року заявник вказує неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Зазначає, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність нововиявленої обставини, яка може бути підставою для перегляду постанови Кропивницького апеляційного суду від 21 жовтня 2020 року.

Підставою касаційного оскарження ухвали Кропивницького апеляційного суду від 28 квітня 2021 року заявник також вказує застосування судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 635/1139/17.

Згідно з положеннями частини 4 статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Згідно з частиною 6 статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.

Зі змісту касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення вбачається, що скарга заявника є необґрунтованою і наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності зазначеного судового рішення.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, Кропивницький апеляційний судвиходив із того, що зазначена заявником підстава для перегляду судового рішення не є нововиявленою обставиною і не спростовує правильність висновків, покладених в основу постанови Кропивницького апеляційного суду від 21 жовтня 2020 року.

Судом апеляційної інстанції за матеріалами справи установлено, що

у лютому 2020 року ОСОБА_2 подав до суду заяву про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Кропивницького апеляційного суду від 21 жовтня 2020 року.

В обґрунтування заяви вказав, що рішенням Таращанського районного суду Київської області від 24 листопада 2008 року з ньогостягнено аліменти на дочок ОСОБА_3 та ОСОБА_5 у розмірі 1/3 частки всіх видів його заробітку щомісячно, починаючи з 31 жовтня 2008 року до досягнення ними повноліття, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. На вказане судове рішення апеляційний суд послався, приймаючи постанову, проте рішення від 24 листопада 2008 року скасовано ухвалою Ставищанського районного суду Київської області від 29 грудня 2020 року. Таким чином вважав, що вказана обставина є нововиявленою.

Поняття "суд, встановлений законом" стосується не лише правової основи існування суду, але й дотримання ним норм, які регулюють його діяльність (див. mutatis mutandis, рішення Європейського суду з прав людиниу справі "Сокуренко і Стригун проти України" ("Sokurenko and Strygun v Ukraine") від 20 липня 2006 року, заяви № 29458/04 та № 29465/04, § 24).

Згідно змісту статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає.

Відповідно до частини 1 статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи

(пункт 1 частина 2 статті 423 ЦПК України).

Нововиявленими обставинами є юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.

Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктом 1 частини 2 статті 423 ЦПК України, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права і обов'язки осіб, які беруть участь у справі.

Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення.

Суд має право скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним, і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи могли ці обставини спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.

ОСОБА_2 посилається як на нововиявлену обставину на ухвалу Ставищанського районного суду Київської області від 29 грудня 2020 року. Вказує, що не знав і не міг знати про цю обставину.

Проте заявник помилково ототожнив вказане судове рішення із нововиявленою обставиною; зазначена ним обставина не може вважатися такою, оскільки виникла після прийняття судом постанови.

Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення, касаційна скарга ОСОБА_2 на ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 28 квітня 2021 року є необґрунтованою, правильне застосовування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та додержання норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність судового рішення.

Посилання заявника на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 635/1139/17 відхиляється касаційним судом, оскільки у вказаній справі судом не вирішувалося питання щодо перегляду за нововиявленими обставинами судового рішення.

Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди заявника з висновками суду апеляційної інстанції стосовно встановлення обставин справи і оцінки доказів, викладеними у постанові Кропивницького апеляційного суду від 21 жовтня 2020 року, яке не є предметом перегляду суду касаційної інстанції.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, Верховний Суд виходить із того, що у даній справі сторонам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних правовідносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованого та правильного висновку суду апеляційної інстанції.

Верховний Суд, який відповідно до частини 3 статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 7 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. При цьому право на суд не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, і такі обмеження не можуть зашкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 36 рішення у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom) від 21 лютого 1975 року та пункт 27 рішення у справі "Пелевін проти України" від 20 травня 2010 року.

Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v.

France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Оскільки оскаржуване судове рішення є законним і обґрунтованим, ухваленим із правильним застосуванням норм матеріального права та додержанням норм процесуального права й підстави для його скасування відсутні, у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 28 квітня 2021 року суд відмовляє.

Керуючись статтями 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 28 квітня 2021 року, постановлену за результатами розгляду заяви ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Кропивницького апеляційного суду від 21 жовтня 2020 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: С. О. Карпенко

В. М. Ігнатенко

В. А. Стрільчук