Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 22.04.2019 року у справі №641/3816/18

Ухвала

04 квітня 2019 року

м. Київ

справа № 641/3816/18

провадження № 61-5677ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Штелик С. П. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 13 лютого 2019 року в справі за позовом

ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області, Державного казначейства України про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями та бездіяльністю органів досудового розслідування,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Харківській області, Державного казначейства України про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями та бездіяльністю органів досудового розслідування.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 12 березня 2016 року за місцем свого проживання позивач викликав працівників поліції та повідомив про крадіжку речей із домоволодіння, а саме - ліжка та тумби. Працівники поліції прийняли заяву про вчинення кримінального правопорушення, однак жодних дій щодо розшуку та повернення викраденого майна не вчинили. Внаслідок неправомірної бездіяльності працівників поліції досудове розслідування за його зверненням було розпочате лише через сім місяців. Зазначав, що умисним затягуванням досудового розслідування, необґрунтованою відмовою в наданні належної правової оцінки очевидним доказам у кримінальному провадженні, іншими протиправними діями та тривалою бездіяльністю працівників поліції йому було завдано моральних страждань.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просив суд стягнути за рахунок коштів Державного бюджету України відшкодування моральної шкоди у розмірі 80 000 грн.

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 07 листопада 2018 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 13 лютого 2019 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували заподіяння йому працівниками поліції та прокуратури моральної шкоди в розумінні статті 23 ЦК України.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції, повно та всебічно дослідивши зібрані у справі докази та встановивши обставини у справі, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у зв'язку з їх недоведеністю.

У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного суду від 13 лютого 2019 року та ухвалити нове рішення про задоволення позову, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.

Частиною 3 статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на

01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина 9 статті 19 ЦПК України).

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" встановлено, що з 01 січня 2019 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу становить 1 921 грн.

Предметом спору в даній справі є відшкодування моральної шкоди в розмірі 80 000
грн.

Таким чином ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб 192 100 грн (1 921 грн х 100).

Посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої

статті 389 ЦПК України за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.

Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України, пункт 9 частини 3 статті 2 ЦПК України).

Малозначна справа є такою в силу вимог закону, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина 6 статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень частина 6 статті 19 ЦПК України, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

При цьому Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v.

SPAIN, № 26737/95, § 37,38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Зазначення судом апеляційної інстанції у постанові про можливість її оскарження до суду касаційної інстанції не змінює характер та предмет позову у даній справі, та не спростовує наявність у Верховного Суду повноважень на визнання справи малозначною, оскільки частина 6 статті 19 ЦПК України розміщена у загальних положеннях частина 6 статті 19 ЦПК України, то вона поширюються й на касаційне провадження.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи викладене, постанову Харківського апеляційного суду від 13 лютого 2019 року прийнято у малозначній справі, ціна позову в якій не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 13 лютого 2019 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області, Державного казначейства України про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями та бездіяльністю органів досудового розслідування.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя С. П. Штелик