Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 18.11.2019 року у справі №219/1253/19

Ухвала

15 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 219/1253/19

провадження № 61-19943 ск 19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Луспеника Д. Д. розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Гуревича Максима Геннадійовича на рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 09 липня

2019 року та постанову Донецького апеляційного суду від 09 жовтня

2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 у якому просив стягнути з відповідача на його користь 1 543,70 грн матеріальної шкоди та 50
000,00 грн моральної шкоди, посилаючись на те, що протиправними діями ОСОБА_1, шляхом нанесення удару, йому спричинено легкі тілесні ушкодження, які викликали короткочасний розлад здоров'я, а також стягнути з відповідача 3 700,00 грн, понесених ним судових витрат при розгляді кримінальної справи № 219/128/18, провадження № 1-кп/219/410/2018.

Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області

від 09 липня 2019 року позов ОСОБА_2 задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду

у розмірі 1 543,70 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду

у розмірі 50 000,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати при розгляді кримінальної справи № 219/128/18, провадження № 1-кп/219/410/2018, та судові витрати за цим позовом у розмірі

3 700,00 грн.

Додатковим рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 17 вересня 2019 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 768,40 грн.

Постановою Донецького апеляційного суду від 09 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 09 липня 2019 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судових витрат у розмірі 3
700,00 грн скасовано.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення судових витрат

у розмірі 3 700,00 грн відмовлено.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У листопаді 2019 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Гуревича М. Г. на рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 09 липня 2019 року та постанову Донецького апеляційного суду від 09 жовтня 2019 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 09 липня 2019 року та постанову Донецького апеляційного суду від 09 жовтня 2019 року в частині залишення в силі рішення суду першої інстанції, та передати справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції. В іншій частині постанову Донецького апеляційного суду від 09 жовтня 2019 року залишити в силі.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на

1 січня календарного року, в якому подається скарга (частина 9 статті 19 ЦПК України).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 176 ЦПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

При цьому позовна вимога про відшкодування моральної шкоди є майновою вимогою, оскільки позивач її визначив у грошовому вимірі.

Ціна позову у даній справі у загальному розмірі становить 55 243,70 грн, яка станом на 1 січня 2019 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 921,00 грн*100 = 192 100 грн).

Отже, зазначена справа є малозначною у силу вимог закону.

Касаційна скарга містить посилання на випадки, передбачені підпунктами а), в) пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, а саме: стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики, а також справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.

Наведені заявником обставини, передбачені підпунктом а) пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Прикладів неоднакового застосування судами одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах (та яких саме норм права) заявником не наведено

і доказів на їх підтвердження не надано. Доводи заявника полягають у його незгоді з оцінкою судами зібраних у справі доказів та встановлених обставин, що не стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики.

Крім того, аналіз судових рішень у справі та наведені заявником доводи не дають підстав для висновку про те, що дана справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу. При цьому судова практика у цій категорії справ

є незмінною.

Інших підстав, які б спростовували віднесення цієї справи до категорії малозначних, касаційна скарга не містить і суд касаційної інстанції їх не встановив.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37).

При цьому, застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris (ціна позову) для подання скарг до верховного суду є правомірною та обгрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості ("Brualla Gomez de la Torre v.

Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 36).

З урахуванням наведеного, оскільки представник ОСОБА_1 - адвокат Гуревич М. Г. подав касаційну скаргу на судові рішення

у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню,

у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини шостої, частиною дев'ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом

1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Гуревича Максима Геннадійовича на рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 09 липня 2019 року та постанову Донецького апеляційного суду від 09 жовтня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Суддя Д. Д. Луспеник