Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 18.02.2021 року у справі №755/1162/20

УХВАЛА

16 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 755/1162/20

провадження № 61-1454ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В.

В.,

розглянув касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 21 жовтня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про захист прав споживачів та стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2020 року ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом про захист прав споживачів та стягнення коштів.

Позов обгрунтований, що на підставі замовлення від 19 травня 2015 року № 164 ОСОБА_2 придбано у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1) меблі - три дитячі ліжка "Аmsterdam", визначеного розміру, загальною вартістю 43
830,00 грн. Згідно з товарним чеком б/н від 19 травня 2015 року позивач сплатив завдаток за товар в розмірі 22 000,00 грн та згідно з товарним чеком б/н від 03 липня 2015 року сплачено залишок необхідної суми - 21 830,00 грн. У липні 2015 року товар поставлений позивачу. У зв'язку з тим, що товар не підійшов позивачу за якістю та розміром 25 серпня 2015 року товар повернутий відповідачу, вона добровільно його прийняла. 02 вересня 2015 року позивач на адресу відповідача надіслано письмову претензію про повернення сплачених на підставі замовлення грошових коштів у розмірі 43 830,00 грн. Листом-повідомленням від 25 вересня 2015 року відповідачем відхилено претензію позивача.

Посилаючись на положення статті 9 Закону України "Про захист прав споживачів" та статті 1212 ЦК України, просила стягнути з ФОП ОСОБА_1 на свою користь 72 044,43
грн, з яких 43 830,00 грн - борг, 22 486,51 грн - інфляційні нарахування, 5
729,92 грн - 3% річних.

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 15 червня 2020 року в позові відмовлено.

Відмовивши в позові, суд першої інстанції виходив із того, що під час отримання товару ОСОБА_2 не зазначила претензій щодо неналежної якості товару (дитячих ліжечок), товар доставлений 03 липня 2015 року та цього ж дня позивач сплачений залишок коштів за товар у розмірі 21 830,00 грн, що свідчить про те, що цей товар задовольнив позивача. Доказів того, що в день доставки та монтажу ліжечок позивача висловлювала зауваження з приводу їх якості, не надала, повертаючи придбаний товар через 52 календарні дні, не порушила питання щодо проведення експертизи з метою виявлення недоліків товару.

Постановою Київського апеляційного суду від 21 жовтня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 15 червня 2020 року скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову.

Стягнено з ФОП ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 43 830,00 грн - вартості повернутого товару, 22 486,51 грн - інфляційних втрат та 5 727,92 грн - 3 % річних, що становить 72 044,43 грн.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються положеннями статті 9 Закону України "Про захист прав споживачів". Факт повернення відповідачу товару та прийняття його свідчить про те, що договір замовлення від 19 травня 2015 року № 164, укладений між ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1 на виготовлення меблів, а саме: дитячих ліжечок "Аmsterdam", припинений (розірваний) за взаємною згодою. Отже, підстава, на якій ФОП ОСОБА_1 отримала кошти (договір замовлення № 164 від 19 травня 2015 року), відпала (була припинена).

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про обґрунтовані підстави для стягнення з ФОП ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 43 830,00 грн вартості сплаченого товару на підставі положень статті 1212 ЦК України та статті 9 Закону України "Про захист прав споживачів".

У січні 2021 року ФОП ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 21 жовтня 2020 року.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 5 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 5 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи про захист прав споживачів, ціна позову яких не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини 9 статті 19 ЦПК України встановлено, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Згідно із статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" з 01 січня 2021 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу становить 2
270,00 грн.

Предметом спору у зазначеній справі є стягнення безпідставно списаних коштів та пеню у розмірі 72 044,43 грн. Ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270,00 грн*100=227 000,00 грн).

У касаційній скарзі не викладено переконливих аргументів щодо обґрунтування умов застосування винятків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.

Верховний Суд дослідив та взяв до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, які б свідчили про необхідність перегляду судових рішень у цій справі у касаційному порядку.

Доводи касаційної скарги хоча і містять посилання на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, проте зводяться до незгоди зі встановленими обставинами та оцінкою доказів, не стосуються питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини 3 статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають статті 129 Конституції України, згідно з якою, основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведене повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини згідно з якою умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v.

France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), "Brualla Gomez de la Torre v.

Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії)).

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Оскільки оскаржувана заявницею постанова Київського апеляційного суду від 21 жовтня 2020 року постановлена у малозначній справі, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 21 жовтня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про захист прав споживачів та стягнення коштів відмовити.

Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: А. С. Олійник

С. О. Погрібний

В. В. Яремко