Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 16.12.2020 року у справі №636/988/20

Ухвала

Іменем України

14 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 636/988/20

провадження № 61-18065ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - Кочетоцьке виробниче комунальне підприємство водопровідно-каналізаційного господарства,

відповідач - ОСОБА_1

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 04 листопада 2020 року у складі колегії суддів: Пилипчук Н. П., Маміної О.

В., Хорошевського О. М.,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2020 року директор Кочетоцького виробничого комунального підприємства водопровідно - каналізаційного господарства Чубукін М. М. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про зобов'язання вчинити певні дії, а саме: зняти показання та перевірити стан інженерного обладнання водоспоживання відповідача, при цьому посилався на те, що рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 05 березня 2019 року у справі № 636/3436/18 ОСОБА_1 зобов'язано вчинити такі саме дії.

Ухвалою Чугуївського міського суду Харківської області від 30 березня 2020 року відкрито провадження у справі за вказаним вище позовом.

Ухвалою Чугуївського міського суду Харківської області від 11 червня 2020 року провадження у справі закрито на підставі пункту 3 частини 1 статті 255 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Постановою Харківського апеляційного суду від 04 листопада 2020 року апеляційну скаргу директора Кочетоцького виробничого комунального підприємства водопровідно - каналізаційного господарства Чубукіна М. М. задоволено. Ухвалу Чугуївського міського суду Харківської області від 11 червня 2020 року скасовано. Справу повернуто до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Апеляційний суд зазначив, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про тотожність заявленого позову з позовому справі № 636/3436/18, оскільки позивач звертається до суду із позовом, обґрунтовуючи його обставинами, які виникли після ухвалення постанови Харківського апеляційного суду від 06 червня 2019 року у справі № 636/3436/18.

ОСОБА_1 у грудні 2020 року звернувся засобами поштового зв'язку до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Харківського апеляційного суду від 04 листопада 2020 року, в якій посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права скасувати зазначене судове рішення та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про відмінність позовних вимог у справі № 636/988/20 та у справі 636/3436/18, натомість вважає їх тотожними, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про закриття провадження у справі.

Разом із касаційною скаргою ОСОБА_1 подав клопотання про звільнення від сплати судового збору, в якому посилаючись на скрутний майновий стан, просить звільнити його від сплати судового збору. На підтвердження зазначеного надав копії документів: відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків; довідки Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області про доходи; довідки пенсійного фонду України форми ОК-7; довідки Управління соціального захисту населення Чугуївської районної державної адміністрації Харківської області про неотримання допомоги; копію пенсійного посвідчення.

Вирішуючи питання про звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору, Верховний Суд виходить із того, що у своїй практиці Європейський суд зазначав, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 § 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання.

Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати статті 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою.

Згідно з частинами 1 та 3 статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до оплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про судовий збір" суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є: військовослужбовці; батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

З огляду на викладене, клопотання заявника про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги підлягає задоволенню.

Разом з тим, у відкритті касаційного провадження у цій справі необхідно відмовити з таких підстав.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.

Згідно з абзацом 2 частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2,3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з положеннями частини 4 статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Відповідно до частини 6 статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.

Із матеріалів касаційної скарги, змісту оскаржуваної постанови вбачається, що скарга є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності зазначеного судового рішення.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому Частиною 1 статті 4 ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрало законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Судами встановлено, що постановою Харківського апеляційного суду від 06 червня 2019 року у справі № 636/3436/18 за позовом Кочетоцького виробничого комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства до ОСОБА_1 про зобов'язання надати доступ до квартири для проведення повірки квартирного лічильника холодної води і встановлення антимагнітної пломби та зобов'язати укласти договір з централізованого водовідведення, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 05 березня 2019 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким в задоволенні позову Кочетоцького виробничого комунального підприємства водопровідно - каналізаційного господарства відмовлено, через його передчасність. У вказаній постанові встановлено, що 13 червня 2018 року контролером Кочетоцького виробничого комунального підприємства водопровідно - каналізаційного господарства Максименком С. В. було здійснено вихід до квартири АДРЕСА_1 тільки у зв'язку з перевіркою засобів обліку води, а не у зв'язку із необхідністю встановлення пломби та антимагнітної пломби на лічильник води.

Звертаючись із позовом у цій справі, Кочетоцьке виробниче комунальне підприємство водопровідно-каналізаційного господарства заявило вимоги до того ж самого відповідача, які ґрунтуються на тих самих нормах права. Водночас в межах справи № 636/988/20 позивачем приведено всі обставини, які виникли після ухвалення рішення по справі № 636/3436/18.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції про закриття провадження у справі апеляційний суд встановив, що 22 жовтня 2019 року до квартири ОСОБА_1 направлено представника Кочетоцького виробничого комунального підприємства водопровідно - каналізаційного господарства для встановлення магнітної стрічки, перевірки технічного стану квартирного засобу обліку холодної води, профілактичного огляду, але вчиненню таких дій перешкоджав відповідач.

Врахувавши зазначене вище, апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що підстави позову у справі № 636/988/20 є відмінними від підстав у справі № 636/3436/18, тому відсутні підстави для закриття провадження у справі передбачені пунктом 3 частини 1 статті 255 ЦПК України.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, правильне застосовування апеляційним судом норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність судового рішення.

Таким чином, оскаржувана постанова апеляційного суду є законною та обґрунтованою, постановлена із додержанням норм процесуального права, підстави для її скасування відсутні.

Керуючись частинами 4 , 6 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору задовольнити.

Звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору а подання касаційної скарги.

У відкритті касаційного провадження у справі за позовом Кочетоцького виробничого комунального підприємства водопровідно - каналізаційного господарства до ОСОБА_1 про зобов'язання вчинити певні дії, за касаційною скаргоюОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 04 листопада 2020 року відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:І. Ю. Гулейков О. В. Ступак Г. І. Усик