Історія справи

Постанова ВССУ від 10.12.2025 року у справі №201/9425/18
Ухвала КЦС ВП від 15.09.2021 року у справі №201/9425/18

Ухвала

14 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 201/9425/18

провадження № 61-15007ск21

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Коломієць Г. В. розглянув касаційну скаргу приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Шаулової Марини Олексіївни на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 16 жовтня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 03 серпня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1, яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2, до ОСОБА_3, треті особи: Управління-служба у справах дітей Соборної районної у місті Дніпрі ради, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Шаулова Марина Олексіївна, про визнання недійсним договору купівлі-продажу,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 16 жовтня 2020 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 03 серпня 2021 року, позовні вимоги ОСОБА_1, яка діє

в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2, до ОСОБА_3, треті особи: Управління-служба у справах дітей Соборної районної у місті Дніпрі ради, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу

Шаулова М. О. (приватний нотаріус ДМНО Шаулова М. О.), про визнання недійсним договору купівлі-продажу - задоволено.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу, посвідчений 26 грудня 2012 року приватним нотаріусом ДМНО Шауловою М. О. за реєстровим № 1112 про продаж 1/2 частки квартири АДРЕСА_1, який був укладений між ОСОБА_4 та

ОСОБА_3.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

02 вересня 2021 року приватний нотаріус ДМНО Шаулова М. О. засобами поштового зв'язку звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 16 жовтня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 03 серпня

2021 року (надійшла до суду 08 вересня 2021 року), у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження

з огляду на наступне.

Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження

в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною 2 статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення

від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених Частиною 2 статті 389 ЦПК України.

У пункті 5 частини 2 статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) пункті 5 частини 2 статті 392 ЦПК України підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункті 5 частини 2 статті 392 ЦПК України в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункті 5 частини 2 статті 392 ЦПК України в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права

у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Касаційна скарга приватного нотаріуса ДМНО Шаулової М. О. не відповідає зазначеним вище вимогам закону.

Так, у касаційній скарзі заявник узагальнено посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанційнорм матеріального права та порушення норм процесуального права, проте не зазначає конкретні обов'язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною 2 статті 389 ЦПК України, що унеможливлює відкриття касаційного провадження.

За таких обставин, відповідно до вимог частини 2 , 4 статті 392 ЦПК України, заявнику необхідно надати суду уточнену редакцію касаційної скарги з посиланням на підставу (підстави) касаційного оскарження, передбачену (передбачені) частиною 2 статті 389 ЦПК України та надіслати копії уточненої редакції касаційної скарги і доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.

Відповідно до вимог частин 2 , 3 статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених частин 2 , 3 статті 393 ЦПК України, застосовуються положення частин 2 , 3 статті 393 ЦПК України, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення їх недоліків.

Керуючись статтями 185, 389, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Шаулової Марини Олексіївни на рішення Жовтневого районного суду м.

Дніпропетровська від 16 жовтня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 03 серпня 2021 року залишити без руху та надати строк для виконання вимог ухвали до 14 жовтня 2021 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настануть наслідки, передбачені законом.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Г. В. Коломієць