Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 15.03.2020 року у справі №637/466/18

Ухвала

10 березня 2020 року

м. Київ

справа № 637/466/18

провадження № 61-3318ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 26 грудня 2019 року у цивільній справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2018 року акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором від 14 січня 2010 року у розмірі 39 326,77 грн.

В обґрунтування позову АТ КБ "ПриватБанк" посилалося на те, що відповідно до укладеного договору б/н від 14 січня 2010 року ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 2 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами Банку, складає між нею і Банком Договір, про що свідчить підпис відповідача у заяві. Позивач свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором. В порушення умов договору та вимог закону відповідач зобов'язання належним чином не виконала, в зв'язку з чим станом на 09 квітня 2018 року має заборгованість у розмірі 39 326,77 грн, яка складається з наступного: 1 993,30
грн - заборгованість за кредитом; 34 784,58 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом; 200 грн - заборгованість за пенею та комісією; 500 грн - штраф (фіксована частина); 1 848,89 грн; штраф (процентна складова).

Рішенням Шевченківського районного суду Харківської області

від 16 вересня 2019 року в задоволенні позовних вимог АТ КБ "Приватбанк" відмовлено з підстав пропуску позивачем строку позовної давності.

Постановою Харківського апеляційного суду від 26 грудня 2019 року апеляційну скаргу АТ КБ "Приват Банк" задоволено частково, рішення Шевченківського районного суду Харківської області від 16 вересня 2019 року скасовано, позовні вимоги АТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ
КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором б/н від 14 січня 2010 року у розмірі 2613,03 грн, з яких: 1 896,43 - заборгованість по тілу кредиту, 716,60
грн - заборгованість по процентам за користування кредитом. Решту позовних вимог залишено без задоволення. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

17 лютого 2020 року засобами поштового зв'язку ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на постанову Харківського апеляційного суду від 26 грудня 2019 року у цивільній справі № 637/466/18, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила оскаржуване судове рішення скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Як підставу для скасування оскарженого судового рішення заявник зазначає те, що висновок апеляційного суду не відповідає вимогам статті 256,

частин 1 , 5 статті 261, частини 4 статті 267, статей 526, 530, 610, 612 Цивільного кодексу України та зроблений з порушенням

статті 263 ЦПК України. Крім того, апеляційний суд не встановив порядок повідомлення банком боржника про наявність у нього кредитної заборгованості, а також строк, з якого у банка виникає право на звернення до суду із позовом про стягнення заборгованості за договором та дійшов передчасного висновку про часткове задоволення позову.

Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Частиною 1 статті 394 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено те, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог Частиною 1 статті 394 ЦПК України, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.

Згідно зі статтею 129 Конституції України та статей 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до Рекомендацій № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи

від 07 лютого 1995 року, державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.

Європейський суд з прав людини у Рішенні від 05 квітня 2018 року

(справа "Зубац проти Хорватії" (Zubac v. Croatia), № 40160/12) вказав на обмеженість доступу ratione valoris до судів вищої інстанції. Так, право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, які дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, і таке регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Спосіб застосування пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод до апеляційних та касаційних судів залежить від особливостей судового провадження, про яке йдеться, і необхідно враховувати всю сукупність процесуальних дій, проведених в рамках національного правопорядку, а також роль судів касаційної інстанції в них; умови прийнятності касаційної скарги щодо питань права можуть бути суворіші, ніж для звичайної скарги (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Леваж Престасьон Сервіс" проти Франції", рішення Європейського суду з прав людини у справі "Шамоян проти Вірменії" (Shamoyan v. Armenia).

Крім того Європейський суд з прав людини в Ухвалі щодо неприйнятності заяви № 26293/18 від 09 жовтня 2018 року у справі "Азюковська проти України" (Azyukovska v. Ukraine) зазначив, що застосування критерію малозначності справи у справі було передбачуваним, справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.

Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами визнаються справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Пунктом 1 частини 1 статті 176 ЦПК України передбачено, що у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на

01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята

статті 19 ЦПК України).

АТ КБ "ПриватБанк" подано позов про стягнення заборгованості за кредитним договором, а ціна позову у цій справі становить 39 326,77 грн, тобто не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановлених станом на 01 січня 2020 року (2 102,00 х 100 = 210 200 грн).

Отже, справа, на судове рішення у якій подана касаційна скарга, для цілей ЦПК України належить до категорії малозначних.

Касаційна скарга ОСОБА_1 не містить посилань на наявність обставин, які передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Верховним Судом не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження у малозначній справі.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною 6 , 9 статті 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, частиною 1 , пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду

від 26 грудня 2019 року в цивільній справі № 637/466/18.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Шипович

Є. В. Синельников

С. Ф. Хопта