Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 13.09.2018 року у справі №338/7/17

Ухвала

Іменем України

03 вересня 2018 року

м. Київ

справа № 338/7/17

провадження № 61-40293ск18

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Білоконь О. В. (суддя-доповідач), СинельниковаЄ. В., Хопти С. Ф.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 02 квітня 2018 року у складі судді Шишка О. А. та постанову Апеляційного суду Івано-Франківської області від 31 травня 2018 року у складі колегії суддів: Ясеновенко Л. В., Бойчука І. В., Горейко М. Д. у справі за позовом ОСОБА_4 до Глибівської сільської ради Богородчанського району Івано-Франківської області про визнання недійсним та скасування рішення сільської ради,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернувся до суду із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, у якій просить скасувати рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 01 березня 2017 року у справі за його позовом до Глибівської сільської ради Богородчанського району Івано-Франківської області про визнання недійсним та скасування рішення сільської ради від 15 вересня 2011 року № 78-8/2011 в частині вилучення земельної ділянки площею 0,43 га та переведення її в землі запасу та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Заяву обґрунтовує тим, що відмовляючи йому в позові, суди дійшли висновку, що покійна ОСОБА_5 не набула у встановленому порядку права власності на спірні земельні ділянки, згідно із рішенням Глибівської сільської ради від 24 грудня 1997 року, яким їй було передано у приватну власність земельні ділянки для обслуговування житлових будинків та господарських споруд, а також для ведення підсобного господарства. Разом з тим, в погосподарській книзі за 1996-2000 роки міститься запис про посвідчення права приватної власності на спірні земельні ділянки ОСОБА_5 Ці дані відповідач надав позивачу на його запит 30 листопада 2017 року. Вважає, що ці обставини, що не були встановлені судом і могли вплинути на судове рішення, мають істотне значення для справи, не були і не могли бути відомі йому на час розгляду справи.

Ухвалою Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 02 квітня 2018 року, залишеною без змін постановою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 31 травня 2018 року, відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_4

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати вищезазначені судові рішення, задовольнити його заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, скасувати рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 01 березня 2017 року та ухвалити нове рішення про задоволення його позову.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу, обґрунтовано тим, що про відомості в погосподарській книзі за 1996-2000 роки щодо посвідчення права приватної власності на спірні земельні ділянки за ОСОБА_5, він дізнався лише отримавши від сільської ради 30 листопада 2017 року відповідь на його запит, що є нововиявленою обставиною.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 01 березня 2017 року, яке набрало законної сили, відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_4 до Глибівської сільської ради Богородчанського району Івано-Франківської області про визнання недійсним та скасування рішення сільської ради.

Відмовляючи у позові, суди виходили з того, що спірна земельна ділянка не була приватизована покійною матір'ю заявника, а лише перебувала у її користуванні.

Обґрунтовуючи подану заяву, ОСОБА_4 зазначив, що згідно із отриманою ним 30 листопада 2017 року відповіддю від відповідача, в погосподарській книзі за 1996-2000 роки міститься запис про посвідчення права приватної власності ОСОБА_5 на спірну земельну ділянку.

Відповідно до статті 361 ЦПК України 2004 року, рішення або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, а також судовий наказ можуть бути переглянуті у зв'язку з нововиявленими обставинами.

Згідно із пунктом 1 частини 2 статті 361 ЦПК України 2004 року підставами для перегляду рішення, ухвали суду чи судового наказу у зв'язку з нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесенні законом до нововиявлених обставин.

Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених у пунктах 1 та 2 частини 2 статті 361 ЦПК України 2004 року, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі.

Відмовляючи у задоволенні заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами, суди виходили з того, що посилання заявника на отриману ним відповідь від сільської ради щодо права ОСОБА_5 на спірну земельну ділянку не є нововиявленою обставиною в розумінні статті 423 ЦПК України, оскільки ці обставини досліджувались судами під час вирішення спору.

Колегія суддів погоджується з таким висновком судів, оскільки відомості щодо права ОСОБА_5 на спірну земельну ділянку, надані заявником після набрання рішенням першої інстанції законної сили, є новим доказом.

Одним з критеріїв для віднесення обставин до категорії нововиявлених для суду є доведеність того, що такі обставини існували на час ухвалення судового рішення, але не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою.

Проте, в заяві про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами ОСОБА_4 навів відомості про наявність нових доказів права власності ОСОБА_5 на спірну земельну ділянку.

Відповідно до ~law12~ судам необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами.

Таким чином, ОСОБА_4 у заяві посилається на наявність нових доказів, за допомогою яких обґрунтовує обставини набуття ОСОБА_5 права на спірну земельну ділянку, тоді як ці обставини з урахуванням наданих сторонами доказів уже були предметом дослідження під час розгляду справи по суті, їм вже надана правова оцінка, а отже, такі нові докази не можуть свідчити про наявність нововиявлених обставин, що надають підстави заявникові вимагати перегляду ухваленого по суті рішення.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновками судів про те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для перегляду вказаного рішення у розумінні положень статті 423 ЦПК України, не є нововиявленими.

У статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод констатував Європейський суд з прав людини у справі "Устименко проти України" (заява № 32053/13).

Суд вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими непереборними обставинами.

Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 394 ЦПК України у відкритті касаційного провадження у справі належить відмовити, якщо суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Частиною 4 статті 394 ЦПК України визначено, що у справі з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (крім справ, які відповідно до Частиною 4 статті 394 ЦПК України розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Зі змісту касаційної скарги та оскарженого судового рішення не вбачається неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а також порушення норм процесуального права.

На підставі наведеного колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Згідно з частиною 5 статті 394 ЦПК України, у разі якщо суддя-доповідач дійде висновку, що подана касаційна скарга є необґрунтованою, вирішення питання про відкриття провадження здійснюється постійною колегією суддів, до складу якої входить суддя-доповідач. Якщо жоден суддя із складу колегії не дійде висновку про необхідність відкриття касаційного провадження через необґрунтованість скарги, колегія суддів постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження.

Керуючись пунктом 5 частини 2 , частинами 4 , 5 та 6 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 02 квітня 2018 та постанову Апеляційного суду Івано-Франківської області від 31 травня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Глибівської сільської ради Богородчанського району Івано-Франківської області про визнання недійсним та скасування рішення сільської ради.

Додані до скарги матеріали повернути заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді О. В. Білоконь

Є. В.Синельников

С. Ф. Хопта