Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 09.08.2021 року у справі №761/26676/20

Ухвала

Іменем України

02 серпня 2021 року

м. Київ

справа № 761/26676/20

провадження № 61-11945ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Карпенко С. О.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 16 червня 2021 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" про визнання незаконним та скасування наказу, стягнення заробітної плати,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, в якому, з урахуванням уточнених вимог, просив визнати незаконним та скасувати наказ в. о. начальника Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" (далі - КП "Київжитлоспецексплуатація") від 30 червня 2020 року № 141 "Про відміну надбавки до посадового окладу" та стягнути з відповідача на свою користь заборгованість із заробітної плати в сумі 41 853,26 грн.

Позов ОСОБА_1 мотивовано тим, що з 15 травня 2020 року він працював на посаді першого заступника начальника КП "Київжитлоспецексплуатація". На підставі трудового договору та на виконання вимог Колективного договору йому виплачувалася заробітна плата, до складу якої входила надбавка за виконання функцій уповноважених осіб, зокрема наказом відповідача від 18 травня 2020 року йому було встановлено надбавку за виконання функцій уповноваженої особи в розмірі 150 % посадового окладу в місяць. Наказом КП "Київжитлоспецексплуатація" від 26 червня 2020 року з нього знято функції уповноваженої особи на закупівлю робіт та послуг на підприємстві та на підставі цього наказу видано наказ від 30 червня 2020 року, яким з 26 червня 2020 року з нього знято надбавку за виконання функцій уповноваженої особи. Видача наказу про зняття з нього надбавки за виконання функцій уповноваженої особи здійснена відповідачем без будь-яких правових підстав та з грубим порушенням вимог Колективного договору стосовно гарантій оплати праці. Крім того, всупереч чинного трудового законодавства та Колективного договору відповідач не повідомив його за два місяці про зміну умов оплати праці та не ознайомив з оскаржуваним наказом, про який він дізнався після виплати заробітної плати. Внаслідок скасування надбавки утворилася заборгованість із заробітної плати в сумі 41 853,26 грн.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 25 січня 2021 року позов задоволено. Визнано незаконним та скасовано наказ в. о. начальника КП "Київжитлоспецексплуатація" від 30 червня 2020 року № 141 "Про відміну надбавки до посадового окладу". Стягнуто з КП "Київжитлоспецексплуатація" на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати в сумі 41 853,26 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи позов ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що у визначений законом строк (за два місяці) відповідач не повідомив позивача про зміну істотних умов праці та не надав належних доказів ознайомлення позивача з оскаржуваним наказом про відміну надбавки до посадового окладу.

Постановою Київського апеляційного суду від 16 червня 2021 року апеляційну скаргу КП "Київжитлоспецексплуатація" задоволено. Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 25 січня 2021 року скасовано і ухвалено нове судове рішення, яким відмовлено в задоволенні позову. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що з 26 червня 2020 року позивач фактично припинив виконання функцій уповноваженої особи на закупівлю робіт та послуг. Надбавка за виконання особливо важливої роботи встановлюється на чітко визначений термін, тобто на період виконання такої роботи, з метою стимулювання прискорення її виконання та підвищення якості виконуваної роботи.

Наказ відповідача від 26 червня 2020 року № 137, яким з ОСОБА_1 знято функції уповноваженої особи на закупівлю робіт та послуг, є чинним і не оскаржений позивачем. Тому відсутні підстави для висновку про незаконність наказу відповідача від 30 червня 2020 року № 141, яким ОСОБА_1 було відмінено надбавку до посадового окладу за виконання функцій уповноваженої особи на закупівлю робіт та послуг. Також суд відхилив доводи позивача про необхідність повідомлення за два місяці про відміну встановленої надбавки, посилаючись на те, що відміна тимчасово встановленої надбавки не є зміною істотних умов праці та, відповідно, ця обставина не є підставою для задоволення позовних вимог про визнання незаконним та скасування оспорюваного наказу.

16 липня 2021 року ОСОБА_1 подав засобами поштового зв'язку касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 16 червня 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення і залишити в силі рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 25 січня 2021 року. Касаційна скарга подана на підставі пункту 1 частини 2 статті 389 ЦПК України.

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що відповідач повинен був повідомити його за два місяці про зміну істотних умов праці у зв'язку із скасуванням встановленої наказом від 18 травня 2021 року № 95 надбавки за виконання функцій уповноваженої особи на закупівлю робіт та послуг. Апеляційний суд дійшов помилково висновку про відсутність необхідності такого повідомлення, не врахувавши правових висновків, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 559/321/16-ц та в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 08 квітня 2019 року у справі № 176/2096/16-ц, про те, що відповідно до вимог статті 32 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) про зміну істотних умов праці, якими є зміна систем та розмірів оплати праці, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій - працівника необхідно повідомити не пізніше, ніж за два місяці. Зменшення педагогічного навантаження тягне за собою зміну режиму роботи вчителя, і як внаслідок - відповідне зменшення заробітної плати, що в силу вимог пункту 3 статті 32 КЗпП України є зміною істотних умов праці. Оскільки матеріали справи не містять належних і допустимих доказів про попередження позивача не менш як за два місяці про зміну істотних умов праці, а також надання позивачем згоди на такі зміни, Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про порушення відповідачем трудових прав позивача у зазначеній частині.

Касаційне провадження не підлягає відкриттю з таких підстав.

Відповідно до пункту 1 частини 1 та абзацу 1 частини 2 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених пункту 1 частини 1 та абзацу 1 частини 2 статті 389 ЦПК України.

Згідно з пунктом 5 частини 2 статті 394 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пунктом 5 частини 2 статті 394 ЦПК України суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).

Судами встановлено, що з 15 травня 2020 року ОСОБА_1 працює у КП "Київжитлоспецексплуатація" на посаді першого заступника начальника підприємства.

На підставі додатку № 4 до Колективного договору, укладеного між адміністрацією КП "Київжитлоспецексплуатація" та профспілковим комітетом цього підприємства на 2019-2020 роки, наказом керівника підприємства від 18 травня 2020 року № 95 "Про встановлення надбавки до посадового окладу" позивачу було встановлено надбавку за виконання функцій уповноваженої особи в розмірі 150 % до посадового окладу в місяць.

Наказом керівника КП "Київжитлоспецексплуатація" від 26 червня 2020 року № 137 "Про внесення змін до наказу від 15 травня 2020 року № 93 "Про затвердження Положення про тендерний комітет та членів тендерного комітету, Положення про уповноважену особу (осіб) та визначення уповноважених осіб, Регламентів з проведення спрощеної процедури/допорогової закупівлі та закупівлі шляхом проведення переговорної процедури" з ОСОБА_1 знято функції уповноваженої особи на закупівлю робіт та послуг на підприємстві.

Наказом КП "Київжитлоспецексплуатація" від 30 червня 2020 року № 141 "Про відміну надбавки до посадового окладу" з позивача було знято надбавку за виконання функцій уповноваженої особи на закупівлю робіт та послуг на підприємстві.

Відповідно до статті 1, частини 1 , 2 статті 2 Закону України "Про оплату праці" заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства. Основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Організація оплати праці здійснюється на підставі: законодавчих та інших нормативних актів; генеральної угоди на національному рівні; галузевих (міжгалузевих), територіальних угод; колективних договорів; трудових договорів; грантів (частина 1 статі 5 Закону України "Про оплату праці").

Відповідно до частини 3 статті 32 КЗпП України у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Згідно з частиною 2 статті 97 КЗпП України форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.

Пунктом 1.4. додатку № 4 до Колективного договору "Положення про встановлення надбавок до заробітної плати працівникам КП "Київжитлоспецексплуатація" (в редакції згідно з протоколом від 13 травня 2020 року № 17) передбачено, що надбавка за виконання функцій уповноваженої особи (особи, яка є працівником підприємства і визначена відповідальною за організацію та проведення процедур закупівлі/спрощених закупівель) встановлюється наказом начальника підприємства відповідно до затвердженого Положення про Уповноважену особу на період виконання цих функцій.

Відповідно до підпункту 1 пункту 2.2 Положення про уповноважену особу (осіб) КП "Київжитлоспецекспулатація", яке затверджено наказом КП "Київжитлоспецекспулатація" від 15 травня 2020 року № 93 (далі - Положення) уповноважена особа визначається або призначається, зокрема шляхом покладення на працівника (працівників) із штатної чисельності функцій уповноваженої особи як додаткової роботи з відповідною доплатою згідно із законодавством.

Надбавка за виконання особливо важливої роботи встановлюється на чітко визначений термін, тобто на період виконання такої роботи, з метою стимулювання прискорення її виконання та підвищення якості виконуваної роботи (пункт 1.3 Положення).

Скасовуючи рішення місцевого суду і відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачу було встановлено надбавку за виконання особливо важливої роботи, а саме на час виконання функцій уповноваженої особи на закупівлю робіт та послуг. З 26 червня 2020 року позивач фактично припинив виконання функцій уповноваженої особи на закупівлю робіт та послуг. Наказ, яким з позивача звільнено від виконання вказаних функцій, є чинним і не оскаржувався позивачем. Тому немає підстав для задоволення позовної вимоги про визнання незаконним та скасування наказу, яким позивачу відмінено надбавку до посадового окладу за виконання функцій уповноваженої особи на закупівлю робіт та послуг, а також - вимоги про стягнення заробітної плати (невиплаченої суми надбавки), яка є похідною.

Відхиляючи доводи позивача про необхідність повідомлення за два місяці про відміну встановленої надбавки, апеляційний суд виходив з того, що відміна тимчасово встановленої надбавки не є зміною істотних умов праці та, відповідно, ця обставина не є підставою для задоволення позовних вимог про визнання незаконним та скасування оспорюваного наказу.

Такі висновки апеляційного суду узгоджуються з правовими висновками, викладеними в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 29 серпня 2019 року у справі № 759/15970/17-ц (провадження № 61-8502св19), про те, що відміна чи зменшення надбавок не є зміною істотних умов праці, тому в роботодавця відсутній обов'язок повідомляти працівника про зменшення розміру надбавок за два місяці, як передбачено вимогами статті 32 КЗпП України.

Доводи касаційної скарги про неврахування апеляційним судом правових висновків, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 559/321/16-ц та в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 08 квітня 2019 року у справі № 176/2096/16-ц, не заслуговують на увагу, оскільки у вказаних постановах касаційного суду встановлені обставини, які не є подібними до обставин, встановлених судами попередніх інстанцій в цій справі.

Так, у справі № 559/321/16-ц предметом позову було визнання неправомірною зміни істотних умов праці, поновлення попередніх умов праці, стягнення втраченого заробітку. Судами було встановлено, що відповідач не повідомив позивача, яка є працівником освіти, за два місяці про зменшення педагогічного навантаження, що потягнуло за собою зміну режиму роботи вчителя, і як наслідок - відповідне зменшення заробітної плати. Така зміна умов праці є істотною і стосувалася як режиму роботи вчителя, так і розміру її основної заробітної плати за виконання обов'язків за її основною роботою.

У справі № 176/2096/16-ц предметом позову було скасування наказу про виведення за штат та скорочення позаштатного працівника, наказів про направлення у простій, наказу про звільнення позаштатного працівника, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди. У вказаній справі розглядалася правомірність звільнення працівника з роботи на підставі пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України.

Таким чином, у наведених заявником справах не вирішувалося питання правомірності/неправомірності зняття надбавок, і Верховний Суд не викладав висновку про те, що зняття тимчасової надбавки, встановленої за виконання додаткових функцій, у зв'язку з припиненням виконання цих функцій є істотною зміною умов праці.

Тому доводи заявника про невідповідність оскаржуваного судового рішення правовим висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 559/321/16-ц та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 08 квітня 2019 року у справі № 176/2096/16-ц, є необґрунтованим, а висновки апеляційного суду в цій справі узгоджуються з правовими висновками Верховного Суду, викладеними в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 29 серпня 2019 року у справі № 759/15970/17-ц (провадження № 61-8502св19).

Із змісту касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення вбачається, що скарга є необґрунтованою, Верховний Суд вже викладав у своїх постановах висновки щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до таких висновків.

В постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) Велика Палата Верховного Суду вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (пункт 45 рішення Європейського суду з прав людини від 23 жовтня 1996 року у справі "Levages
Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), пункти 37,38 рішення Європейського суду з прав людини від 19 грудня 1997 року у справі "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії)).

Виходячи з викладеного, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.

Керуючись пунктом 5 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 16 червня 2021 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" про визнання незаконним та скасування наказу, стягнення заробітної плати.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:В. А. Стрільчук В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко