Ухвала

28 серпня 2019 року

м. Київ

справа № 145/166/18

провадження № 61-10846св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Курило В. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Поділля",

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля" на рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 05 лютого 2019 року у складі судді Ратушняка І. О. та постанову Вінницького апеляційного суду від 07 травня 2019 року у складі колегії суддів: Міхасішина І.

В., Войтка Ю. Б., Стадника І. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля" (далі - СТОВ "Поділля") про визнання незаконним наказу від 13 травня 2015 року № 1 в частині відкликання з посади директора, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 був учасником СТОВ "Поділля", а з 13 грудня 2002 року по 25 травня 2017 року - директором цього товариства, за винятком періоду з 13 травня 2015 року по 06 січня 2016 року. 13 травня 2015 року учасниками СТОВ "Поділля" були зареєстровані інші особи, які провели збори засновників, на яких прийнято рішення про відкликання його з посади директора, оформлене протоколом № 1. На підставі вказаного протоколу видано наказ про відкликання його з посади № 1, копія якого йому вручена не була.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 16 вересня 2015 року в адміністративній справі № 802/1393/15-а, залишеною без змін судами апеляційної та касаційної інстанцій, визнано незаконними та зобов'язано державного реєстратора скасувати записи про державну реєстрацію змін до складу засновників та зміну відомостей про керівника СТОВ "Поділля".

Вказані рішення суду були виконані 06 січня 2016 року, проте фактично позивача допущено до керівництва товариством 17 лютого 2016 року, що підтверджується ухвалою Тиврівського районного суду Вінницької області від 12 лютого 2016 року у справі №145/279/16-ц. Оскільки рішення власника про відкликання з посади директора, оформлене протоколом від 13 травня 2015 року № 1, прийнято особою, яка протиправно включена до складу учасників (засновників) товариства, остання не мала повноважень та правових підстав для прийняття відповідних рішень, а тому наказ про його звільнення від 13 травня 2015 року є незаконним. З цих підстав період з 14 травня 2015 року по 16 лютого 2016 року є вимушеним прогулом і відповідно до частини 2 статті 235 КЗпП України він має право на стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Після фактичного поновлення на роботі з 17 лютого 2016 року по 25 травня 2017 року позивач працював на посаді директора СТОВ "Поділля", проте починаючи з лютого 2017 року йому не виплачувалася заробітна плата, внаслідок чого утворилася заборгованість.

Порушення власником його трудових прав внаслідок незаконного звільнення, невиплати заробітної плати та непроведення розрахунку при звільненні, заподіяло йому моральну шкоду, яка виявилася у відчутті матеріальної незабезпеченості та незахищеності, стресі, який сприяв загостренню хвороби.

З урахуванням уточнених позовних вимог, просив визнати незаконним наказ СТОВ "Поділля" від 13 травня 2015 року № 1 в частині відкликання з посади директора.

Стягнути з відповідача 11 194,00 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 14 травня 2015 року по 16 лютого 2016 року, заборгованість із заробітної плати за період із січня по травень 2017 року в розмірі

17 760,65 грн, 61 206,21 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні по березень 2018 року включно, 19 000,00 грн моральної шкоди.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Тиврівського районного суду Вінницької області від 05 лютого 2019 року позов задоволено частково.

Стягнуто зі СТОВ "Поділля" на користь ОСОБА_1 заборгованість за заробітною платою у розмірі 15 632,13 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд виходив із того, що позивачем доведено порушення відповідачем обов'язку щодо виплати заробітної плати за лютий-травень 2017 року в сумі 15 632,13 грн, що підтверджується довідками СТОВ "Поділля" № 1 і № 3 від 23 січня 2019 року.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині визнання незаконним наказу СТОВ "Поділля" від 13 травня 2015 року № 1 про відкликання ОСОБА_1 з посади директора, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач порушив строк звернення до суду для вирішення таких позовних вимог, встановлений статтею 233 КЗпП України, водночас постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 15 вересня 2015 року в адміністративній справі № 802/1393/15-а, на яку посилається позивач на обґрунтування своїх вимог, це питання не вирішувалося, а постановою Вищого господарського суду України від 08 грудня 2015 року у справі № 902/719/15 відмовлено у задоволенні позову, зокрема ОСОБА_1, про визнання недійсним рішення загальних зборів СТОВ "Поділля" від 25 березня 2015 року, оформленого протоколом № 89, та рішень від 13 травня 2015 року, оформлених протоколами № 1 і № 2.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 14 травня 2015 року по 16 лютого 2016 року, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що наказ № 1 від 13 травня 2015 року не визнаний незаконним, при цьому ОСОБА_1, працюючи на посаді директора товариства до 25 травня 2017 року, знаючи про порушення свого права, як керівник підприємства не відшкодував заборгованість із заробітної плати за час його вимушеного прогулу і не звернувся із заявою про вирішення такого спору у передбачений законом строк.

Відмовляючи у задоволенні вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 25 травня 2017 року, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 свідомо не з'являвся для отримання заробітної плати, хоча неодноразово був запрошений до каси товариства для розрахунку, останній раз був повідомлений особисто в листопаді 2018 року.

Крім того, моральна шкода, заподіяна ОСОБА_1, полягає у душевних стражданнях, яких зазнав позивач внаслідок незаконних дій щодо нього, і вимагає додаткових зусиль для відновлення своїх порушених прав у судовому порядку.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Вінницького апеляційного суду від 07 травня 2019 року рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 05 лютого 2019 року скасовано, позов задоволено частково.

Визнано незаконним наказ СТОВ "Поділля" від 13 травня 2015 року № 1 в частині відкликання з посади директора СТОВ "Поділля" ОСОБА_1.

Стягнуто зі СТОВ "Поділля" на користь ОСОБА_1 11 252,00 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 14 травня 2015 року по 16 лютого 2016 року. Сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу визначена без утримання податків та обов'язкових платежів.

Стягнуто зі СТОВ "Поділля" на користь ОСОБА_1 18 594,52 грн заборгованості із заробітної плати.

Стягнуто зі СТОВ "Поділля" на користь ОСОБА_1 87 421,37 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні визначена без утримання податків та обов'язкових платежів.

Стягнуто зі СТОВ "Поділля" на користь ОСОБА_1 1 500,00 грн моральної шкоди.

У задоволенні решти вимог відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.

Рішення суду в частині стягнення заробітної плати в межах платежу за один місяць допущено до негайного виконання.

Суд апеляційної інстанції виходив із того, що у зв'язку з недоведеністю обставин вручення ОСОБА_1 копії наказу від 13 травня 2015 року № 1 про відкликання його з посади директора, строк, встановлений частиною 1 статті 233 КЗпП України для звернення до суду з відповідним позовом, не є порушеним.

Також апеляційний суд зазначив, що помилковими є висновки суду першої інстанції про чинність рішення зборів учасників СТОВ "Поділля" від 13 травня 2015 року, оформленого протоколом № 1 відповідно до рішення Господарського суду Вінницької області від 17 липня 2015 року, залишеним в силі постановою Вищого господарського суду України від 08 грудня 2015 року у справі № 902/719/15, оскільки у зазначеній господарській справі питання чинності рішення зборів учасників СТОВ "Поділля" від 13 травня 2015 року, оформленого протоколом № 1, не вирішувалося відповідно до заяви представника позивачів Говора Д. І. від 05 червня 2015 року про зміну предмета позову.

Крім того, вимога про оплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу є спором про оплату праці, тому до спірних правовідносин підлягає застосування частина 2 статті 233 КЗпП України, з урахуванням того, що на момент вирішення спору СТОВ "Поділля" не було проведено з ОСОБА_1 розрахунку у повному обсязі, з відповідача підлягає стягненню середній заробіток за весь період затримки розрахунку по день ухвалення судового рішення.

Оскільки внаслідок дій відповідача були порушені трудові права ОСОБА_1 у вигляді незаконного звільнення, невиплати заробітної плати, непроведення остаточного розрахунку при звільненні, висновок суду першої інстанції щодо недоведеності вимог про відшкодування моральної шкоди є помилковим.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 18 червня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі № 145/166/18 та витребувано її з Тиврівського районного суду Вінницької області.

Узагальнені доводи касаційної скарги

У червні 2019 року СТОВ "Поділля" подало касаційну скаргу до Верховного Суду, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Касаційна скарга обґрунтована, зокрема, тим, що в порушення норм процесуального права суди не з'ясували природу правовідносин, оскільки в даній справі має місце виключно корпоративний спір, а тому даний спір підсудний господарському суду.

Узагальнені доводи особи, яка подала заперечення на касаційну скаргу

У липні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому просив касаційну скаргу відхилити, а постанову апеляційного суду залишити без змін.

Мотивувальна частина

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини 6 статті 403 ЦПК України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції.

Згідно з частинами 1 та 4 статті 404 ЦПК України питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.

Про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із обґрунтуванням підстав, визначених у частинами 1 та 4 статті 404 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки касаційна скарга містить доводи щодо порушення судом правил предметної та суб'єктної юрисдикції.

Керуючись частиною 6 статті 403, частинами 1 та 4 статті 404 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Справу № 145/166/18 за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля" про визнання незаконним наказу №1 від 13 травня 2015 року в частині відкликання з посади директора, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля" на рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 05 лютого 2019 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 07 травня 2019 року передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: С. Ю. Бурлаков

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун

В. П. Курило