Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 07.06.2018 року у справі №333/1753/17

Ухвала

7 березня 2018 року

м. Київ

справа № 333/1733/17

провадження № 61-10820ск18

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Карпенко С. О., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Комунарського районного суду

м. Запоріжжя від 25 травня 2017 року та постанову апеляційного суду Запорізької області від 20 грудня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАЗОСНАСТКА" про визнання незаконним повністю та скасування наказу про зміну режиму роботи,

ВСТАНОВИВ:

27 січня 2018 року подана касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 25 травня 2017 року та постанову апеляційного суду Запорізької області від 20 грудня 2017 року.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів".

Згідно з частиною 3 статті 3 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, суд дійшов наступних висновків.

У березні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому

просила визнати незаконним та скасувати наказ Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАЗОСНАСТКА" від 26 жовтня 2012 року № 53 "Про зміну режиму роботи".

Комунарський районний суд м. Запоріжжя рішенням від 25 травня 2017 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовив.

Апеляційний суд Запорізької області постановою від 20 грудня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Згідно з частиною 6 статті 19 ЦПК України для цілей частиною 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом позову у даній справі є визнання незаконним та скасування наказу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАЗОСНАСТКА" від 26 жовтня

2012 року № 53 "Про зміну режиму роботи".

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що в ході розгляду справи не встановлено правових підстав для визнання незаконним та скасування оспорюваного наказу, оскільки зміна істотних умов праці, а саме зміна режиму роботи, який полягав у запровадженні неповного робочого часу у вигляді чотириденного робочого тижня ОСОБА_1, проведена у відповідності до вимог частини 3 статті 32 Кодексу законів про працю України - з попередженням її про такі зміни за два місяці.

Оцінивши докази у справі суди дійшли висновку, що в діяльності виробництва Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАЗОСНАСТКА" дійсно відбулися негативні зміни, а тому для запобігання повного припинення роботи підприємства виникла необхідність у зміні режиму роботи, який полягав у запровадженні неповного робочого часу - чотириденного робочого тижня.

Крім того, суди попередніх інстанцій взяли до уваги, що Головним управлінням Держпраці у Запорізькій області при проведенні позапланової перевірки додержання законодавства з питань праці у Товаристві з обмеженою відповідальністю "ЗАЗОСНАСТКА" встановлено відсутність порушень норм статті 32 Кодексу законів про працю України.

Також судами встановлено, що будучи ознайомлена з наказом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАЗОСНАСТКА" від 26 жовтня 2012 року № 53 "Про зміну режиму роботи"в строк, встановлений частиною третьою

статті 32 Кодексу законів про працю України, ОСОБА_1 не повідомила Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗАЗОСНАСТКА" про свою незгоду із істотними змінами умов праці. При цьому ОСОБА_1, після зміни істотних умов

праці, продовжувала працювати у Товаристві з обмеженою відповідальністю "ЗАЗОСНАСТКА", що вказує на її згоду на продовження роботи в нових умовах, вона не припиняла трудових відносин з відповідачем згідно із частиною 4 статті 32 за пунктом 6 статті 36 Кодексу законів про працю України.

Зазначена справа є справою незначної складності та не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини 6 статті 19 ЦПК України.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина 6 статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень частина 6 статті 19 ЦПК України, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Касаційна скарга не містять обґрунтувань випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Зазначене відповідає і Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 7 лютого 1995 року, згідно з якими державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року.

Оскільки ОСОБА_1 подано касаційну скаргу на судові рішення, прийняті

у малозначній справі, і наявність випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, нею не обґрунтовано, відповідно до пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі.

Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя

від 25 травня 2017 року та постанову апеляційного суду Запорізької області

від 20 грудня 2017 року.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя С. О. Карпенко