Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 06.09.2020 року у справі №235/3935/18

Ухвала

03 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 235/3935/18

провадження № 61-12859ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,

вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 23 січня 2020 року та постанову Донецького апеляційного суду від 21 липня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Департаменту охорони здоров'я Донецької облдержадміністрації, ОСОБА_3, Комунального некомерційного підприємства "Покровська клінічна лікарня інтенсивного лікування", треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_1, про визнання протоколу засідання клініко-експертної комісії недійсним та скасування наказу про дисциплінарне стягнення,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2018 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до Департаменту охорони здоров'я Донецької облдержадміністрації, ОСОБА_3, Комунального некомерційного підприємства "Покровська клінічна лікарня інтенсивного лікування", треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_1, про визнання протоколу засідання клініко-експертної комісії недійсним та скасування наказу про дисциплінарне стягнення.

Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що наказом від 02 липня 2018 року № 01-05/209 їй, як завідуючій акушерським відділенням Покровської центральної районної лікарні (далі - Покровська ЦРЛ), оголошено догану. Наказ про дисциплінарне стягнення видано на підставі Протоколу засідання клініко-експертної комісії з експертизи та організації медичної допомоги ОСОБА_5 в умовах перинатального центру у складі Покровської ЦРЛ від 18 травня 2018 року.

Протокол клініко-експертної комісії є незаконним, оскільки засідання комісії проведено з численними порушеннями Положення про клініко-експертну комісію, яке затверджено Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 05 лютого 2016 року № 69, а викладені у протоколі висновки щодо неналежного надання медичної допомоги породіллі ОСОБА_5, порушення вимог гігієни рук лікаря-акушера, неправильного оформлення та не заповнення медичної документації не відповідають дійсності.

Із урахуванням наведених обставин, позивач просила визнати протокол засідання клініко-експертної експертизи якості та організації медичної допомоги ОСОБА_4 в умовах перинатального центру у складі Покровської ЦРЛ від 18 травня 2018 року недійсним; визнати незаконним та скасувати наказ в. о. головного лікаря Покровської ЦРЛ про накладення дисциплінарного стягнення на завідуючу акушерським відділенням ОСОБА_2; стягнути із відповідачів на її користь понесені судові витрати, а саме: 1 337,60 грн судового збору, 5 000,00 грн витрат на правову допомогу.

Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 23 січня 2020 року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного суду від 21 липня 2020 року, позов ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ в. о. головного лікаря Покровської ЦРЛ від 02 липня 2018 року № 01-05/209 про накладення дисциплінарного стягнення на завідуючу акушерським відділенням ОСОБА_2. У задоволенні іншої частини позову відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

25 серпня 2020 року третя особа ОСОБА_1 (в. о. головного лікаря Покровської ЦРЛ) звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 23 січня 2020 року та постанову Донецького апеляційного суду від 21 липня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Верховний Суд дійшов висновку, що відсутні підстави для відкриття касаційного провадження з огляду на таке.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Верховний Суд вважає, що ця справа є малозначною в силу своїх властивостей, при цьому суд врахував предмет позову (визнання недійсним протоколу засідання клініко-експертної комісії, скасування наказу про дисциплінарне стягнення) та характер правовідносин, у яких виник спір.

Зазначення судом апеляційної інстанції у постанові про можливість її оскарження до суду касаційної інстанції не змінює характер та предмет позову у даній справі, та не спростовує наявність у Верховного Суду повноважень на визнання справи малозначною, оскільки частина 6 статті 19 ЦПК України розміщена у загальних положеннях частина 6 статті 19 ЦПК України, то вона поширюються й на касаційне провадження.

При цьому Верховний Суд враховує рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року № R (95) 5, згідно з якими державам-членам необхідно вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Касаційна скарга містить посилання на те, що рішення у цій малозначній справі оскаржується до суду касаційної інстанції на підставі підпунктів "а ", "в" пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Доводи заявника у касаційній скарзі про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, є необґрунтованими, з урахуванням того, що практика розгляду судами таких спорів є усталеною, заявником не наведено прикладів неоднакового застосування судами зазначених норм права у подібних правовідносинах, а тому відсутні підстави вважати, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Щодо доводів заявника про те, що справа становить значний суспільний інтерес та має для неї виняткове значення, Верховний Суд зазначає, що поняття значного суспільного інтересу та винятковості справи є оціночним та потребує належного обґрунтування. Заявник не навела переконливих доводів та не надала відповідних доказів, які б свідчили про те, що справа становить значний суспільний інтерес та має для неї як в. о. головного лікаря Покровської ЦРЛ виняткове значення, а сама по собі вказівка про це у касаційній скарзі не дає підстав для відкриття касаційного провадження у малозначній справі.

Оскільки, касаційну скаргу подано на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, та судом не встановлено передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України випадків, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, тому відсутні підстави для відкриття касаційного провадження.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини 6 статті 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 23 січня 2020 року та постанову Донецького апеляційного суду від 21 липня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Департаменту охорони здоров'я Донецької облдержадміністрації, ОСОБА_3, Комунального некомерційного підприємства "Покровська клінічна лікарня інтенсивного лікування", треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_1, про визнання протоколу засідання клініко-експертної комісії недійсним та скасування наказу про дисциплінарне стягненнявідмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:О. В. Ступак І. Ю. Гулейков Г. І. Усик