Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 05.08.2018 року у справі №752/15010/17

Ухвала

Іменем України

06 липня 2018 року

місто Київ

справа № 752/15010/17

провадження № 61-38028ск18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_4,

суб'єкт оскарження - Голосіївський районний відділ державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві,

заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк", ОСОБА_5,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Голосіївського районного суду м.

Києва від 13 лютого 2018 року у складі судді Новака А. В. та постанову Апеляційного суду м. Києва від 03 травня 2018 року у складі колегії суддів:

Мараєвої Н. Є., Андрієнко А. М., Заришняк Г. М.,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернувся до суду зі скаргою на дії Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві (далі - Голосіївський ВДВС, державна виконавча служба), заінтересовані особи: ПАТ "УкрСиббанк", ОСОБА_5

Скарга обґрунтовувалась тим, що у провадженні Голосіївського ВДВС перебуває на примусовому виконанні виконавчий лист № 752/1621/14-ц про стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ "УкрСиббанк" заборгованості у розмірі 1 393 462,68 грн, в межах якого державна виконавча служба безпідставно призначила проведення незалежної оцінки майна, оскільки сторони договору іпотеки визначили вартість за домовленістю. Заявник зазначав, що на його адресу із запізненням надіслано повідомлення про результати визначення вартості майна, у зв'язку із чим він направив на адресу Голосіївського ВДВС письмові заперечення, проте прилюдні торги з реалізації арештованого майна було проведено. Заявник вважає, що такі дії державної виконавчої службипорушили його права як боржника, а тому він звернувся до суду з цією скаргою, просив суд визнати протиправними дії Голосіївського ВДВС з визначення вартості арештованого майна та повідомлення його про результати визначення вартості зазначеного майна та порядку їх оскарження.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 13 лютого 2018 року в задоволенні скарги відмовлено.

Постановою Апеляційного суду м. Києва від 03 травня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилено, ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 13 лютого 2018 року залишено без змін.

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду 02 червня 2018 року із застосуванням засобів поштового зв'язку, ОСОБА_4 просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга обґрунтовується тим, що, на переконання заявника, обраний ним спосіб захисту шляхом оскарження дій органу ДВС, а не певного державного виконавця цього органу є правомірним. Суди першої та апеляційної інстанцій, відмовляючи у задоволенні скарги, обмежилися виключно констатацією факту щодо неналежного способу захисту, при цьому не дослідили наведені у скарзі доводи.

Аналіз змісту касаційної скарги, оскаржуваних судових рішень дають підстави для висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.

Згідно із положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За правилом пункту 5 частини 2 статті 394 ЦПК України суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.

Відповідно до частини 4 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження про розгляд скарг на дії (бездіяльність) органів державної виконавчої служби, приватного виконавця, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не має значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Відповідно до частини 5 статті 394 ЦПК України у разі якщо суддя-доповідач дійде висновку, що подана касаційна скарга є необґрунтованою, вирішення питання про відкриття провадження здійснюється постійною колегією суддів, до складу якої входить суддя-доповідач.

За правилом частини 5 статті 394 ЦПК України якщо жоден суддя із складу колегії не дійде висновку про необхідність відкриття касаційного провадження через необґрунтованість скарги, колегія суддів постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження.

Зі змісту оскаржуваних судових рішень Верховний Суд встановив, що касаційна скарга є очевидно необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності судових рішень.

Відмовляючи у задоволенні скарги ОСОБА_4, суди першої та апеляційної інстанцій зробили висновки, що у статті 447 ЦПК України не визначено можливість оскаржувати рішення, дії чи бездіяльність органу державної виконавчої служби, оскільки, законодавцем чітко визначено коло осіб, рішення, дії або бездіяльність яких може бути оскаржено до суду за правилами Розділу VI "Судовий контроль за виконання судових рішень" Цивільного процесуального кодексу України.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що у провадженні Голосіївського ВДВС перебував у примусовому виконанні виконавчий лист № 752/1621/14-ц про стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ "УкрСиббанк" заборгованості у розмірі 1 393 462,68 грн, виданий 16 червня 2015 року Голосіївським районним судом м. Києва.

На переконання заявника, Голосіївський ВДВС безпідставно призначив проведення незалежної оцінки арештованого майна, оскільки попередньо сторонами договору іпотеки визначено за домовленістю його вартість.

Відповідно до статті 18 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" заходів примусового виконання рішень, неупереджено своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

За приписами статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до статті 447 ЦПК України, порушено їхні права чи свободи.

За змістом статті 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано виходили з того, що враховуючи мету й обсяг оскаржуваних дій, а саме: дії щодо визначення вартості арештованого майна, дії з передачі для реалізації арештованого майна та дії з повідомлення скаржника про результати визначення вартості арештованого майна та порядку їх оскарження, правомірним способом захисту на належним порядком реалізації такого способу захисту прав скаржника є подання скарги саме на дії державного виконавця, в провадженні якого перебуває таке виконавче провадження. Саме в такому судовому провадженні суд вправі вирішувати питання надання правової оцінки вчиненню дій державним виконавцем, чи вчинено їх у межах закону вчинено їх неправомірно. У такій категорії справ належним суб'єктом оскарження є саме такий державним виконавцем.

Зважаючи на встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи та застосовані до них норми права, Верховний Суд погодився з висновками судів про відмову в задоволенні скарги, оскільки Голосіївський районний відділ державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві не може бути залучений судом до участі у такій категорії справ, пов'язаній з розглядом скарг на дії державного виконавця. Справи за участі відділу державної виконавчої служби не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.

Постановлені судові рішення, їх зміст та обґрунтування, а також доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що розгляд цієї справи в суді касаційної інстанції не має істотного значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки неправильного застосування норм права не встановлено.

Оскільки правильне застосування норми права є очевидним й не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, Верховний Суд визнає касаційну скаргу такою, що є необґрунтованою, тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.

Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність судових рішень не впливають.

Керуючись пунктом 5 частини 2 , частинами 4 , 5 і 6 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 13 лютого 2018 року та постанову Апеляційного суду м. Києва від 03 травня 2018 року відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття судом та оскарженню не підлягає.

Судді: С. О. Погрібний

О. В. Ступак

Г. І. Усик