Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 04.11.2020 року у справі №2-4880/2007

Ухвала

02 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 2-4880/2007

провадження № 61-15787 ск 20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Ленінського районного суду м.

Миколаєва від 15 травня 2020 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 29 вересня 2020 року

у справі за скаргою ОСОБА_1 на неправомірні дії державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби м. Миколаєва Головного територіального управління юстиції

у Миколаївській області,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із скаргою на неправомірні дії державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби м.

Миколаєва Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області (далі - Центральний ВДВС м. Миколаєва ГТУЮ у Миколаївській області), в якій просила визнати незаконним та скасувати розрахунок заборгованості зі сплати аліментів боржника ОСОБА_2 по виконавчому листу № 2-4880, виданого 23 листопада 2007 року Ленінським районним судом м. Миколаєва, за період з липня 2017 року по вересень 2018 року, який видано 29 січня 2020 року державним виконавцем Центрального ВДВС м. Миколаєва ГТУЮ

у Миколаївській області Ткаченко М. П. та зобов'язати його провести перерахунок заборгованості зі сплати аліментів боржника

ОСОБА_2 у зв'язку з встановленим законодавством мінімальним розміром аліментів на дитину у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку у період з 08 липня 2017 року по 30 серпня 2018 року. А також зобов'язати державного виконавця стягнути з ОСОБА_2 на її користь заборгованість по аліментам за період з 08 липня 2017 року по 30 серпня 2018 року у розмірі 4
741,40 грн та перерахувати їй з урахуванням комісії банку згідно діючих тарифів.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 15 травня 2020 року, залишеною без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 29 вересня 2020 року, відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_1

26 жовтня 2020 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 15 травня 2020 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 29 вересня 2020 року (надійшла до суду 28 жовтня 2020 року), в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального

права, просила скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове про задоволення скарги та зобов'язати державного виконавця вчинити дії.

Вивчивши касаційну скаргу, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга є необґрунтованою.

Відповідно до частини 3 статті 3 Цивільного процесуального кодексу України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до Статтею 447 ЦПК України, порушено їх права чи свободи.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язанні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частинами один, три статті 71 Закону України "Про виконавче провадження" закріплено, що порядок стягнення аліментів визначається законом. Визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України.

Відповідно до частини 8 статті 71 Закону України "Про виконавче провадження" спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконанні

у Центральному ВДВС м. Миколаєва ГТУЮ у Миколаївської області перебувало виконавче провадження № 6220860 з примусового виконання виконавчого листа Ленінського районного суду м. Миколаєва № 2-4880 від 23 листопада 2007 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи

з 06 вересня 2007 року.

19 вересня 2018 року до Центрального ВДВС м. Миколаєва ГТУЮ

у Миколаївській областінадійшло рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 22 червня 2018 року по справі № 489/3704/17 згідно якого змінено розмір аліментів та судом відкликано виконавчий лист Ленінського районного суду м.

Миколаєва від 23 листопада 2007 року.

28 вересня 2018 року державним виконавцем Ткаченко М. П. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з підстав пункту 10 частини 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження".

07 серпня 2019 року до Центрального ВДВС м. Миколаєва ГТУЮ

у Миколаївській областінадійшла заява ОСОБА_1 про нарахування заборгованості за аліментами виходячи з розміру не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.

23 серпня 2019 року заявниці направлено відповідь Центрального ВДВС м. Миколаєва ГТУЮ у Миколаївській області, що стягувачу направлено постанову про закінчення виконавчого провадження, розрахунок заборгованості на момент закінчення виконавчого провадження

і підстави для нарахування заборгованості по завершеному виконавчому провадженню відсутні.

Виконавче провадження закінчено 28 вересня 2018 року.

06 лютого 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою

в порядку оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця. Просила визнати незаконним та скасувати розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, зобов'язати державного виконавця провести перерахунок заборгованості зі сплати аліментів, зобов'язати державного виконавця стягнути з боржника ОСОБА_2 на її користь заборгованість по аліментам за період з 08 липня 2017 року по

30 серпня 2018 року у розмірі 4 741,40 грн та перерахувати їй.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 15 травня 2020 року, залишеною без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 29 вересня 2020 року, відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_1.

Стаття 195 СК України встановлює порядок визначення заборгованості за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу).

Згідно із частиною 3 статті 195 СК України розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.

Колегія суддів погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про те, що законодавець визначив обов'язок державного виконавця обчислювати розмір заборгованості за аліментами і водночас імперативно закріпив, що у разі незгоди заінтересованої особи

з визначеним (обчисленим) державним виконавцем розміром заборгованості за аліментами, спір вирішується судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.

Вказаний висновок щодо застосування норм права викладено

у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року у справі № 632/580/17 (провадження № 61-51сво18) та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року справа № 572/1762/15-ц (провадження № 14-37цс18).

Інші доводи касаційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої та апеляційної інстанції, не свідчать про порушення норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до вимог абзацу 6 частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених

у пунктах 2,3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною 1 статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог Частиною 1 статті 394 ЦПК України, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Відповідно до частини 4 статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити

у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Оскільки правильне застосування судами першої та апеляційної інстанції законодавства України є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, розгляд зазначеної скарги не має значення для формування єдиної правозастосовної практики,

а наведені у ній доводи не дають підстав для висновку щодо незаконності та неправильності судового рішення, то колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга на ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 15 травня 2020 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 29 вересня 2020 року є необґрунтованою та

у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Керуючись частиною 4 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою

ОСОБА_1 на ухвалу Ленінського районного суду

м. Миколаєва від 15 травня 2020 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 29 вересня 2020 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на неправомірні дії державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби м.

Миколаєва Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявникові.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді Г. В. Коломієць

Б. І. Гулько

Д. Д. Луспеник