Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 04.03.2020 року у справі №569/10021/18

УХВАЛА

27 лютого 2020 року

м. Київ

справа №569/10021/18

провадження №61-3016ск20

Верховний Суд у складі суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Калараша А. А. (суддя-доповідач), Сімоненко В. М., Штелик С. П., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 02 жовтня 2019 року та на постанову Рівненського апеляційного суду від 14 січня 2020 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами, за зустрічним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання недійсними договорів,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 02 жовтня 2019 року, позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено. Стягнуто солідарно з відповідачів на користь позивача грошові кошти у розмірі 1360 дол. США, що еквівалентно 35360 грн на час підписання договору, та 2040 дол. США - 53 040 грн відповідно. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного суду від 14 січня 2020 року рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 02 жовтня 2019 року змінено, викладено резолютивну частину в новій редакції: стягнуто порівну з кожного відповідача на користь позивача грошові кошти у розмірі 1360 дол. США, що еквівалентно 35360 грн на час підписання договору, та 2040 дол. США - 53 040 грн відповідно. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

12 лютого 2020 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 02 жовтня 2019 року та на постанову Рівненського апеляційного суду від 14 січня 2020 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2, а зустрічні позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Частиною 3 статті 4 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року №460-IX касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року №460-IX, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року №460-IX.

Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року №460-IX набрав чинності 08 лютого 2020 року. Касаційна скарга надіслана засобами поштового зв'язку 12 лютого 2020 року, тобто, після набрання чинності Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року №460-IX, а відтак під час вирішення питання про прийняття даної касаційної скарги до розгляду суду слід керуватися положеннями процесуального законодавства, чинного станом на день подання касаційної скарги.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку щодо наявності підстав для відмови у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі, які не підлягають касаційному оскарженню.

В пункті 8 статті 129 Конституції України зазначено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно із пунктом 2 частини 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається скарга (частина 9 статті 19 ЦПК України).

Відповідно до Закону України "Про державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01 січня 2020 року встановлений прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102 грн.

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що у даній справі позивач звернулася з первісним позовом про стягнення заборгованості за договорами, ціна позову за якими становила у загальному розмірі 3400 дол. США, що еквівалентно на час укладення договору 88 400 грн, тобто, яка станом на 01 січня 2020 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2102*100=210 200). Зустрічні позовні вимоги заявлені стосовно визнання недійсними тих же договорів, які були предметом первісного позову.

Отже, зазначена справа є малозначною у силу вимог закону.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини 3 статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 7 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.

Скаржник наполягає на тому, що судові рішення у даній справі підлягають касаційному оскарженню, оскільки справа не була визнана малозначною судами попередніх інстанцій. Предметом договору була квартира, отримана скаржником у спадщину з метою погашення боргів померлого спадкодавця, а відтак, справа є винятковою для ОСОБА_1. Крім того, дана касаційна скарга стосується питання права, яка має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики, оскільки в справах №592/4238/17 та №644/5713/15-ц є аналогічні рішення.

З приводу вищенаведеного суд касаційної інстанції зауважує, касаційні провадження у справах, на які посилається скаржник, були відкриті до набрання чинності редакцією Цивільного процесуального кодексу, положеннями якого було започатковано можливість судів визначати, чи належить справа до малозначних, та провадження не були закінчені на час передання справ новоутвореному Верховному Суду. А відтак, розгляд продовжувався за правилами положень цивільного процесуального кодексу, чинного на момент відкриття касаційного провадження.

Таким чином, наявність постанови суду касаційної інстанції за результатами перегляду справи в касаційному порядку в аналогічних правовідносинах не є безумовною підставою для відкриття касаційного провадження у малозначній справі.

Щодо посилань на винятковість справи для скаржника, суд вважає за необхідне зазначити, що предметом спірних договорів у даній справі є надання послуг з реалізації нерухомого майна. Позивач звернулася до суду з приводу невиконання умов договорів та стягнення з відповідачів коштів. Відповідачі, звертаючись з зустрічним позовом до суду, просили визнати недійсними договори про надання послуг з реалізації квартири. Касаційна скарга не містить посилань щодо виняткового значення для скаржника з вирішення питання дійсності договорів, предметом яких є надання послуг з реалізації нерухомого майна, натомість скаржник посилається, що нерухоме майно, з приводу якого укладалися договори, було отримане нею у спадщину та реалізовувалося з метою погашення боргових зобов'язань спадкодавця.

Таким чином, зазначені скаржником посилання не обґрунтовують належним чином потребу у касаційному перегляді судових рішень, ухвалених у малозначній справі, для формування єдиної правозастосовчої практики. Суди надали висновки з приводу обставин справи, а доводи касаційної скарги зводяться фактично до переоцінки доказів у справі, що не входить до компетенції суду касаційної інстанції в контексті статті 400 ЦПК України.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Зазначена справа є справою малозначною в силу закону та не належить до виключень, передбачених пунктом 2 частини 6 статті 19 ЦПК України.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

З урахуванням вищенаведеного, оскільки ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, які не підлягають касаційному оскарженню, випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, не встановлено, то у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини 6 статті 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 02 жовтня 2019 року та на постанову Рівненського апеляційного суду від 14 січня 2020 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами, за зустрічним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання недійсними договорів.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати особі, яка подавала касаційну скаргу.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді А. А. Калараш

В. М. Сімоненко

С. П. Штелик