Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 03.02.2019 року у справі №461/4341/18

Ухвала

31 січня 2019 року

м. Київ

справа № 461/4341/18

провадження № 61-1880ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Стрільчука В. А., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Галицького районного суду міста Львова від 27 серпня 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду від 03 січня 2019 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Прокуратури Львівської області про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, в якому просив стягнути з Держави Україна в особі Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку моральну шкоду в розмірі 150 тис. грн.

Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовано тим, що старшим слідчим слідчого відділу Прокуратури Львівської області Савчуком Л. О. проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні від 17 червня 2016 року, внесеному до ЄРДР за № 12016140090002562, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 365 Кримінального кодексу України. Процесуальним керівником даного провадження є прокурор Прокуратури Львівської області Сас Є.

В. У вказаному кримінальному провадженні його визнано потерпілим. Кримінальне провадження стосується вчинення неправомірних дій відносно втрати, знищення, викрадення та приховування шести томів матеріалів кримінального провадження по захопленню рухомого та нерухомого майна, яке належало йому на праві власності та в подальшому приховування злочину правоохоронними органами з метою отримання неправомірної вигоди. Вважає, що Прокуратурою Львівської області порушено вимоги статті 2 Кримінального процесуального кодексу України в частині швидкого, повного та неупередженого досудового розслідування та судового розгляду. У вказаній справі особам не повідомлено про підозру, частину осіб не встановлено.

Постановами слідчого неодноразово закривалося кримінальне провадження. Ці постанови в подальшому були скасовані ухвалами слідчих суддів Галицького районного суду міста Львова та Апеляційного суду Львівської області. Даними ухвалами було встановлено, що слідчим неналежно проводиться досудове розслідування кримінального провадження № 12016140090002562, не виконано ряд слідчих дій. У зв'язку з такими неправомірними діями (бездіяльністю) службових осіб прокуратури Львівської області та вимушеною необхідністю їх оскарження у встановленому законом порядку він зазнав душевних хвилювань та стресу, що призвело до погіршення стану його здоров'я та порушення звичного для нього ритму життя.

Рішенням Галицького районного суду міста Львова від 27 серпня 2018 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 03 січня 2019 року, в задоволенні позову відмовлено.

16 січня 2019 року ОСОБА_1 подав засобами поштового зв'язку касаційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Галицького районного суду міста Львова від 27 серпня 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду від 03 січня 2019 року і ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина 9 статті 19 ЦПК України).

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" передбачено, що у 2019 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць установлено в розмірі з 01 січня 2019 року (на час подання касаційної скарги) - 1 921 грн.

Ціна позову у даній справі щодо відшкодування моральної шкоди становить 150 тис. грн, що станом на 01 січня 2019 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 921 грн х 100 = 192 100 грн).

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, визнав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, враховуючи, що частина 6 статті 19 ЦПК України розміщена у Загальних положеннях частина 6 статті 19 ЦПК України, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Касаційна скарга містить посилання на випадки, передбачені підпунктами "а", " в" пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, а саме касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для нього, оскільки по даний час проводиться досудове розслідування у важких та особливо важких злочинах, вчинених групою осіб (злочинною організацією) по захопленню (заволодінню) державного майна в особливо великих розмірах, його рухомого та нерухомого майна та інших злочинів. Органом державної влади - прокуратурою викрадено, приховано докази (6 томів справи) з метою приховати злочин та, на його думку, за значну винагороду. Слідчим відділом прокуратури Львівської області не проведено слідчі дії відповідно закону, окрім закриття кримінального провадження, яке неодноразово скасовано судом. Єдиним методом змусити орган державної влади виконувати закон на даний час є відшкодування завданої моральної, а в деяких випадках матеріальної шкоди. Судом не визнано справу малозначною, а тому вона підлягає касаційному розгляду.

Наведені заявником обставини, передбачені підпунктом "а" пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Прикладів неоднакового застосування судами одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах заявником не наведено і доказів на їх підтвердження не надано. Доводи заявника полягають у його незгоді з оцінкою судами зібраних у справі доказів та встановлених обставин, що не стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Доводи касаційної скарги не свідчать і про наявність підстав, передбачених підпунктом "в" пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, оскільки вони не підтверджені належними та допустимими доказами. Незгода заявника з оскаржуваними судовими рішеннями в цілому, за відсутності інших обставин, не може розглядатися як обставина, що впливає на визначення справи як такої, що має виняткове значення, оскільки це може бути оцінкою сторони щодо кожної конкретної справи, учасником якої вона є. Доводи заявника про значний суспільний інтерес до цієї справи також нічим не підтверджені.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Верховним Судом досліджено та взято уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цих Рекомендацій скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено після набрання чинності Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", тобто після 15 грудня 2017 року.

Оскільки оскаржувані заявником судові рішення ухвалено у малозначній справі і вони не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Зазначення у постанові Львівського апеляційного суду від 03 січня 2019 року про можливість оскарження цієї постанови в касаційному порядку не є підставою для її розгляду судом касаційної інстанції, оскільки такий розгляд не відповідатиме положенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в частині права особи на розгляд справи судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі ZUBAC v. CROATIA (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).

Верховним Судом взято до уваги, що під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини 6 , частиною 9 статті 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Галицького районного суду міста Львова від 27 серпня 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду від 03 січня 2019 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Прокуратури Львівської області про відшкодування моральної шкоди.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В. А. Стрільчук