Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 02.06.2021 року у справі №306/365/19

Ухвала

31 травня 2021 року

м. Київ

справа № 306/365/19

провадження № 61-8737ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,

вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Закарпатського апеляційного суду

від 22 квітня 2021 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпатгаз Збут" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожитий природній газ,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2019 року Товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпатгаз Збут"

(далі - ТОВ "Закарпатгаз Збут") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожитий природний газ, інфляційних втрат та трьох процентів річних.

Позов мотивовано тим, що упродовж червня 2017 року - лютого 2019 року споживачем ОСОБА_1 за адресою споживання на АДРЕСА_1, здійснювалося фактичне споживання природного газу, про що свідчить, зокрема, фінансовий стан споживача, копія відомостей по обходу населеного пункту, якими зафіксовано показник лічильника природного газу. Відповідач не звертався до

ТОВ "Закарпатгаз Збут" із заявою про припинення подачі газу, фактично користувався послугами з газопостачання, визнаючи наявність правовідносин, а відтак і взаємних прав та обов'язків, що з них випливають. Такі дії відповідача свідчать про прийняття ним умов Договору про надання послуг з газопостачання, що повністю узгоджується з нормами статей 641, 642 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Відповідач не сплачував вчасно вартість спожитого газу, що призвело до виникнення заборгованості, яка станом на 20 лютого 2019 року становить

11 874,38 грн. Крім того, за прострочення виконання грошового зобов'язання зі сплати отриманих житлово-комунальних послуг на боржника покладається відповідальність, передбачена частиною 2 статті 625 ЦК України, а відтак з відповідача підлягають стягненню інфляційні втрати у розмірі 1 511,22 грн та три проценти річних у сумі 476,94 грн.

Із урахуванням наведених обставин, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за спожитий природний газ у розмірі 11 874,38 грн, а також

1 511,22 грн інфляційних втрат та 476,94 грн трьох процентів річних.

Рішенням Свалявського районного суду Закарпатської області від 18 вересня

2019 року відмовлено у задоволенні позову ТОВ "Закарпатгаз Збут".

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем надано суду оригінали квитанцій за період оплати з червня

2015 року по лютий 2019 року про оплату спожитого газу з урахуванням пільг, передбачених законодавством, а отже заборгованість за оплату спожитого газу відсутня.

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 22 квітня 2021 року апеляційну скаргу ТОВ "Закарпатгаз Збут" задоволено частково. Рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 18 вересня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ТОВ "Закарпатгаз Збут" задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Закарпатгаз Збут" 7 637,46 грн заборгованості за спожитий природний газ. У задоволенні позовних вимог ТОВ "Закарпатгаз Збут" про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат відмовлено.

В обґрунтування свого рішення в частині задоволених позовних вимог, апеляційний суд зазначав, що якщо в одному житловому приміщенні право на пільги на оплату житлово-комунальних послуг мають кілька пільговиків, розрахунок суми пільги здійснюється одному із таких пільговиків, який має право на більший за розміром відсоток знижки плати, з урахуванням розміру пільг інших пільговиків, а отже розрахунок суми пільги здійснюється одному із пільговиків.

Відмовляючи у задоволені позову у частині вимоги про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат, апеляційний судвиходив із її недоведеності та необґрунтованості.

21 травня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Закарпатського апеляційного суду від 22 квітня 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційний судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Верховний Суд дійшов висновку, що відсутні підстави для відкриття касаційного провадження з огляду на таке.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пунктів 1 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пунктів 1 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом позову у цій справі є стягнення заборгованості за спожитий природний газ, інфляційних втрат та трьох процентів річних у розмірі 13 862,54 грн, що є меншим, ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб

(227 000,00 грн), а тому відповідно до вимог ЦПК України справа є малозначною.

Касаційна скарга не містить посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню.

При цьому Верховний Суд враховує рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року № R (95) 5, згідно яких державам-членам необхідно вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Зазначення судом апеляційної інстанції у постанові про можливість її оскарження до суду касаційної інстанції не змінює характер та предмет позову у цій справі, та не спростовує наявність у Верховного Суду повноважень про відмову у відкритті касаційного провадження.

Оскільки, касаційну скаргу подано на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, та касаційна скарга не містить передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України випадків, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, тому відсутні підстави для відкриття касаційного провадження.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини 6 статті 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Закарпатського апеляційного суду від 22 квітня 2021 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпатгаз Збут" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожитий природній газ відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:О. В. Ступак І. Ю. Гулейков Г. І. Усик