Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 02.02.2020 року у справі №211/5067/17

Ухвала

30 січня 2020 року

м. Київ

справа № 211/5067/17

провадження № 61-1803ск20

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Стрільчука В. А., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 грудня 2019 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Житлово-будівельного кооперативу "Схід-41" про визнання дій неправомірними, зобов'язати вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним позовом, в якому просила: визнати неправомірним нарахування їй заборгованості в сумі 17 293,19
грн; зобов'язати Житлово-будівельний кооператив "Схід-41" (далі - ЖБК "Схід-41") анулювати нараховану їй заборгованість в сумі 17 293,19 грн і скасувати довідку про наявність в неї заборгованості.

Позов ОСОБА_1 обґрунтовано тим, що вона є пенсіонером і отримує невелику пенсію, тому бажала оформили субсидію для оплати комунальних платежів на квартиру. У 2016 році вона подавала до управління праці та соціального захисту населення необхідні документи, однак їй було відмовлено в оформленні субсидії через наявність у неї простроченої заборгованості з оплати комунальних послуг в сумі 17 293,19 грн. Вона не має боргів з оплати комунальних послуг, однак ЖБК "Схід-41" відмовився провести звірку платежів. Тому просила задовольнити її позов.

Рішенням Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 липня 2019 року позов задоволено. Визнано нарахування за ОСОБА_1 заборгованості в сумі 17 293,19 грн неправомірною та зобов'язано ЖБК "Схід-41" анулювати суму заборгованості 17 293,19 грн. Зобов'язано ЖБК "Схід-41" анулювати довідку про наявність у ОСОБА_1 заборгованості зі сплати комунальних платежів в сумі 17 293,19 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 18 грудня 2019 року апеляційну скаргу ЖБК "Схід-41" задоволено частково. Рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 липня 2019 року скасовано та постановлено нове рішення про відмову в задоволенні позову.

21 січня 2020 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 грудня 2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржуване судове рішення і залишити без змін рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 липня 2019 року.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки скарга подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом позову в цій справі є визнання неправомірним нарахування заборгованості, зобов'язання анулювати нараховану заборгованість і скасувати довідку про наявність заборгованості.

Згідно з пунктом 1 частини 4 статті 274 ЦПК України ця справа не відноситься до тієї категорії справ, що не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження.

Зазначена справа є незначної складності та не належить до виключень з цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини 6 статті 19 ЦПК України.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, визнав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, враховуючи, що частина 6 статті 19 ЦПК України розміщена у Загальних положеннях частина 6 статті 19 ЦПК України, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, за статтею 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Верховним Судом досліджено та взято до уваги: предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цих Рекомендацій скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі ZUBAC v. CROATIA (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).

Зазначення у постанові Рівненського апеляційного суду від 17 грудня 2019 року про можливість оскарження цієї постанови в касаційному порядку не є підставою для перегляду справи судом касаційної інстанції, оскільки такий перегляд не відповідатиме положенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в частині права особи на розгляд справи судом, встановленим законом.

Оскільки оскаржуване заявником судове рішення ухвалено у малозначній справі і воно не підлягає касаційному оскарженню, то у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

У зв'язку з відмовою у відкритті касаційного провадження не підлягає окремому розгляду клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини 6 , частиною 9 статті 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 грудня 2019 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Житлово-будівельного кооперативу "Схід-41" про визнання дій неправомірними, зобов'язати вчинити певні дії.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В. А. Стрільчук