Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 01.07.2021 року у справі №361/6151/18

Ухвала

01 липня 2021 року

м. Київ

справа № 361/6151/18

провадження № 61-9992ск21

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Краснощокова Є. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, поданою представником ОСОБА_2, на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 27 жовтня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 14 квітня

2021 рокуу справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ спільного сумісного майна подружжя,

ВСТАНОВИВ:

16 червня 2021 року представник скаржника подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 27 жовтня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 14 квітня 2021 року,

з пропуском строку на касаційне оскарження.

Київським апеляційним судом прийнято постанову 14 квітня 2021 року, повний текст якої складено 14 квітня 2021 року, тому останнім днем строку на касаційне оскарження є 14 травня 2021 року.

Представник скаржника в касаційній скарзі просить поновити строк на касаційне оскарження, посилаючись на те, що з повним текстом постанови Київського апеляційного суду від 14 квітня 2021 року ознайомились 18 травня 2021 року в суді першої інстанції під час ознайомлення з матеріалами справи.

Вказані підстави не можна вважати поважними, оскільки до касаційної скарги не додано будь-яких належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт отримання ОСОБА_1 та його представником копії постанови Київського апеляційного суду від 14 квітня 2021 року саме 18 травня 2021 року, а не раніше.

Згідно з частиною 3 статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених частиною 3 статті 393 ЦПК України, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому, протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє

у відкритті касаційного провадження на підставі частиною 3 статті 393 ЦПК України.

Отже, ОСОБА_1 необхідно надати докази на підтвердження обставин, що перешкоджали подати касаційну скаргу до 14 травня 2021 року (конверт в якому надсилалася ОСОБА_1 чи його представнику копія постанови Київського апеляційного суду від 14 квітня 2021 року із ідентифікатором міжнародного поштового відправлення Акціонерного товариства "Укрпошта", довідка суду у якій зазначено інформацію щодо отримання чи не отримання ОСОБА_1 чи його представником копії повного тексту оскарженої постанови, тощо).

У порушення вимог пункту 3 частини 4 статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі. Водночас представник скаржника просить звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання цієї касаційної скарги, посилаючись на його скрутний майновий стан. Зазначає, що ОСОБА_1

є безробітним. До касаційно скарги додано відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утримання податків з яких вбачається, що ОСОБА_1 за період з 1 кварталу 2020 року по 1 квартал

2021 року отримав 14 400 грн.

У частині 3 статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частинами 1 , 3 статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

Спеціальним законом, який визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, є Закон України "Про судовий збір".

Відповідно до статті 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред'явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи

і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (рішення ЄСПЛ "SHISHKOV v. RUSSIA" від 20 лютого

2014 року, пункт 111).

Отже особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Ураховуючи те, що ОСОБА_1 не надано доказів, які підтверджують його майновий стан та відсутність можливості сплатити судовий збір, підстави для відстрочення сплати судового збору відсутні.

Тому ОСОБА_1 слід сплатити судовий збір у порядку та розмірі, визначених Законом України "Про судовий збір".

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та

у фіксованому розмірі.

Згідно зі статтею 4 Закону України "Про судовий збір" за подання касаційної скарги справляється судовий збір, який відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої цієї статті становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви в розмірі оспорюваної суми.

Відповідно до підпункту 1, 2 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, чинній на час подання позову - 2018 рік) за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору становила 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. За подання до суду позовної заяви немайнового характеру

0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною 3 статті 6 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, чинній на час подання позову - 2018 рік) встановлено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Відповідно до статті 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.

Аналіз скарги та доданих до неї матеріалів не дозволяє встановити ціни позову щодо вимоги майнового характеру, а тому неможливо встановити розмір судового збору, який підлягав сплаті при поданні позовної заяви майнового характеру.

Таким чином, скаржнику за подання касаційної скарги необхідно сплатити судовий збір за одну вимогу немайнового характеру та за вимогою майнового характеру, розмір якого самостійно визначити та сплатити у розмірі 200 % ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Крім того, у пункті 5 частини 2 статті 392 ЦПК України передбачено, що

у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) пункті 5 частини 2 статті 392 ЦПК України підстави (підстав).

Представник скаржника узагальнено посилаються на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, проте не зазначають виключні підстави касаційного оскарження, визначені частиною 2 статті 389 ЦПК України.

Тлумачення вказаних норм ЦПК України свідчить, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених в пункті 1 частини 1 статті 389 ЦПК України,

у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково вказуватися у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини 2 статті 389 ЦПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Ураховуючи наведене, скаржнику необхідно подати до Верховного Суду підписану касаційну скаргу у новій редакції, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав) та яка відповідає вимогам статті 392 ЦПК України, додати до неї копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.

Відповідно до вимог частини 2 статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених частини 2 статті 393 ЦПК України, застосовуються положення частини 2 статті 393 ЦПК України, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Отже, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати ОСОБА_1 строк для усунення її недоліків.

Керуючись статтями 185, 260, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про звільнення скаржника від сплати судового збору.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 27 жовтня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 14 квітня 2021 року залишити без руху.

Встановити для усунення недоліків строк десять днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали, настануть наслідки передбачені статтями 393, 394 ЦПК України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Є. В. Краснощоков