Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 01.07.2021 року у справі №2-757/11

Ухвала

Іменем України

30 червня 2021 року

м. Київ

справа № 2-757/11

провадження № 61-9548ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,

учасники справи:

заявник - Залізничний відділ державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів),

заінтересовані особи: ОСОБА_1, ОСОБА_2, Львівська місцева прокуратура № 2,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Залізниного районного суду м.

Львова від 30 грудня 2020 року у складі Іванюк І. Д. та постанову Львівського апеляційного суду від 26 квітня 2021 року у складі колегії суддів: Ванівського О. М., Цяцяка Р. П., Шеремети Н. О.,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2020 року Залізничний відділ державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (далі - Залізничний ВДВС у м. Львові) звернувся до суду із поданням про видачу дубліката виконавчого листа у справі № 2-757/11 про вселення ОСОБА_2 у квартиру АДРЕСА_1.

В обґрунтування подання посилався на те, що у відділі на виконанні перебувало виконавче провадження № 37114639 у вказаній справі, однак 30 січня 2020 року на підставі пункту 1 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий лист повернуто стягувачу ОСОБА_2 Надалі, на адресу Залізничного відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції надійшла заява від Львівської місцевої прокуратури № 2 в інтересах ОСОБА_2 з проханням відновити виконавче провадження № 37114639 та звернутись із поданням про видачу дублікату виконавчого листа, який був втрачений. Із урахуванням наведеного просив видати дублікат вищезазначеного виконавчого листа.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 30 грудня 2020 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного суду від 26 квітня 2021 року, подання задоволено. Видано дублікат виконавчого листа № 2-757/11, відповідно до рішення Залізничного районного суду м. Львова від 07 березня 2012 року, по справі за позовом Прокурора Залізничного району м. Львова в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_1, треті особи: Залізнична районна адміністрація Львівської міської ради, Львівське комунальне підприємство "Скнилівок" про вселення та усунення перешкод у користуванні житлом та позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання таким, що втратив права на користування житлом.

Задовольняючи подання суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, прийшов до висновку, що оскільки статтею 67 Закону України "Про виконавче провадження" передбачає особливий порядок виконання рішення суду про вселення та можливість відновлення виконавчого провадження у разі подальшого перешкоджання боржником проживанню (перебуванню) стягувача у приміщенні, оригінал виконавчого листа втрачено (знищено відповідно до акту № 1), а стягувачем строк пред? явлення виконавчого документа до виконання не пропущено, оскільки такий був пред? явлений до виконання 19 березня 2013 року, а отже у строк, визначений законодавством, а статтею 67 Закону України "Про виконавче провадження" не визначено строків, по спливу яких виконавче провадження не може бути відновлене, то таке подання підлягає до задоволення.

У червні 2021 року засобами поштового зв'язку ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 30 грудня 2020 року та постанову Львівського апеляційного суду від 26 квітня 2021 року у вищевказаній справі, в якій посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні подання.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами попередніх інстанцій розглянуто справу за відсутності належним чином повідомленого ОСОБА_1. Суди не звернули уваги, що питання видачі дубліката виконавчого листа вже вирішувалось та постановою Львівського апеляційного суду від 27 лютого 2020 року ОСОБА_2 було відмовлено.

Також, ОСОБА_1 у своїй касаційній скарзі наполягає на тому, що видача дубліката виконавчого листа була здійснена без вирішення питання про поновлення строку для його пред'явлення та за відсутності у матеріалах справи доказів втрати такого.

Зазначене суперечить правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах: від 15 серпня 2018 року у справі № 335/7024/16, від 08 лютого 2018 року у справі № 2-4923/11, від 06 лютого 2019 року у справі № 2-961/10, від 28 лютого 2019 року у справі № 754/14634/13-ц, від 06 березня 2019 року у справі № 214/2051/15-ц, від 10 квітня 2019 року у справі № 521/21810/17, від 01 червня 2020 року у справі № 2-711/08.

Крім того, зазначає, що державний виконавець відновив виконавче провадження всупереч положенням пункту 6 статті 67 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки перешкоди у вселенні ОСОБА_2 у квартиру чинить не він, а ОСОБА_4, яка не була залучена до участі у справі.

У відкритті касаційного провадження у цій справі необхідно відмовити з таких підстав.

Пунктом 3 частини 1 статті 389 ЦПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду апеляційної інстанції про зупинення провадження.

Відповідно до частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2,3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з положеннями частини 4 статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Відповідно до частини 6 статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.

Із матеріалів касаційної скарги, змісту ухвали Залізничного районного суду м.

Львова від 30 грудня 2020 року та постанови Львівського апеляційного суду від 26 квітня 2021 року вбачається, що скарга є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності зазначених судових рішень.

Відповідно до частини 5 статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини 3 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.

Принцип обов'язковості судових рішень конкретизовано у статті 14 ЦПК України 2004 року та у статті 18 ЦПК України 2017 року: судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - за її межами.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є обов'язковою для застосування судами відповідно до частини 4 статті 10 ЦПК України і Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (Рішення ЄСПЛ у справі "Хорнсбі проти Греції" ("Hornsby v. Greece") від 19 березня 1997 року (пункт 40)). У Рішенні ЄСПЛ у справі "Войтенко проти України" ("Voytenko v. Ukraine") від 29 червня 2004 року ЄСПЛ нагадує свою практику, що неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого статті 1 Протоколу № 1.

Відповідно до пункту 5 розділу XIII "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" виконавчі документи, видані до набрання чинності Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження", пред'являються до виконання у строки, встановлені Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження".

Згідно з постановою Верховного Суду від 01 серпня 2018 року у справі № 553/1951/14-ц (провадження № 61-20552св18) пункт 5 розділу XIII "Прикінцевих та перехідних положень" ~law21~ застосовується тільки до виконавчих документів, строк пред'явлення до виконання яких не сплив на час набрання чинності ~law22~. Для пункту 5 розділу XIII "Прикінцевих та перехідних положень" не передбачено зворотної дії в часі і можливості застосування норм Закону № 1404Л/ІІІ до виконавчих документів, строк пред'явлення до виконання яких сплив на час набрання ним чинності.

У підпункті 17.4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України передбачено, що у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Таким чином, під час вирішення питання про можливість видачі судом дубліката виконавчого документа на підставі звернення особи до суду з такою заявою обов'язковому з'ясуванню підлягають обставини щодо дотримання заявником строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 49, частин 2 та 4 статті 51, частини 6 статті 79 Закону України № 606-XIV "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання у повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. За наявності обставин, передбачених пункту 8 частини 1 статті 49, частин 2 та 4 статті 51, частини 6 статті 79 Закону України № 606-XIV "Про виконавче провадження", виконавче провадження підлягає відновленню у триденний строк з дня надходження до державного виконавця відповідної заяви стягувача. У разі відновлення виконавчого провадження стягувач, суд або орган (посадова особа), якому повернуто виконавчий документ, зобов'язаний у тримісячний строк з дня надходження відповідної постанови пред'явити його до виконання. У разі подальшого перешкоджання боржником проживанню (перебуванню) стягувача у приміщенні, в яке його вселено, стягувач має право звернутися до державного виконавця із заявою про відновлення виконавчого провадження. У такому разі державний виконавець має право повторно здійснити примусове вселення стягувача та накласти на боржника штраф у подвійному розмірі відповідно до пункту 8 частини 1 статті 49, частин 2 та 4 статті 51, частини 6 статті 79 Закону України № 606-XIV "Про виконавче провадження".

Аналогічні за змістом положення викладено у частині 6 статті 67 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження", який набрав чинності 05 жовтня 2016 року.

Судами встановлено, що 06 серпня 2019 року державним виконавцем Залізничного ВДВС у м. Львові було відновлено виконавче провадження про вселення ОСОБА_2 у квартиру АДРЕСА_1 на підставі частини 6 статті 67 Закону України "Про виконавче провадження".

30 січня 2020 року ОСОБА_2 звернувся до начальника Залізничного ВДВС у м.

Львовіпро повернення без виконання виконавчого листа від 15 березня 2013 року № 2-757/11, на підставі чого 30 січня 2020 року виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа (дубліката виконавчого листа) стягувачу.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 27 лютого 2020 року ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 22 грудня 2018 року про видачу ОСОБА_2 дубліката виконавчого листа скасовано.

17 вересня 2020 року заступник керівника Львівської місцевої прокуратури № 2 Львівської області звернувся до Залізничного ВДВС у м. Львовіпро відновлення виконавчого провадження, оскільки рішення суду про вселення ОСОБА_2 станом на час звернення не виконано, боржником ОСОБА_1 чиняться ОСОБА_2 перешкоди у користуванні вказаною квартирою, що підтверджується неодноразовими скаргами та заявами ОСОБА_2 на адресу місцевої прокуратури.

На підставі даного звернення 21 вересня 2020 року державним виконавцем Залізничного ВДВС у м. Львові винесено постанову про відновлення виконавчого провадження серії ВП № 37114639.

Судами встановлено, що виконавче провадження у справі № 2-757/11 за позовом прокурора Залізничного району м. Львова в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_1, треті особи: Залізнична районна адміністрація Львівської міської ради ЛКП "Скнилівок", про вселення та усунення перешкод у користуванні житлом знищене через закінчення строків зберігання.

Положеннями частини 2 статті 41 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" у разі відновлення виконавчого провадження стягувач, суд або орган (посадова особа), яким повернуто виконавчий документ, зобов'язані у місячний строк з дня надходження постанови про відновлення виконавчого провадження пред'явити його до виконання.

Видача дубліката виконавчого листа передбачена законодавством лише у разі його втрати. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання.

Дублікат виконавчого листа видається на підставі матеріалів справи та судового рішення, за яким був виданий втрачений виконавчий лист. Стягувач, у свою чергу, має повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено, подавши відповідні докази.

Вирішуючи питання про можливість видачі судом дублікатів виконавчих документів у цій справі за поданням Залізничного відділу державної виконавчої служби, суди попередніх інстанцій врахували, що Залізничного ВДВС у м. Львовізвернувся з поданням про видачу дублікатів виконавчих листів після відновлення 21 вересня 2020 року державним виконавцем Залізничного відділу ДВС ЛМУЮ виконавчого провадження, втрата оригіналу виконавчого листа щодо вселення ОСОБА_2 підтверджується актом Залізничного відділу ДВС ЛМ УЮ від 2016 року № 1, тому суди дійшли правильного висновку, що наявні підстави для видачі дублікату виконавчого листа у цивільній справі.

Оскільки постановою державного виконавця від 21 вересня 2020 року відновлено виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 2-757/11, виданого 15 серпня 2012 року Залізничним районним судом м. Львова, то фактично на час розгляду подання про видачу дубліката виконавчого листа державним виконавцем продовжуються виконавчі дії за вказаним виконавчим провадженням, тому посилання в касаційній скарзі на необхідність поновлення строку пред'явлення виконавчого документу до виконання, є безпідставними.

Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 17 лютого 2021 року у справі № 642/214/13-ц, якому фактично відповідають висновки судів у оскаржуваних судових рішеннях.

Доводи касаційної скарги про те, що ОСОБА_1 не чинить стягувачу перешкод у користуванні приміщенням зводяться до незгоди з висновками судів стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували. Зі скаргою на дії державного виконавця щодо відновлення виконавчого провадження ОСОБА_1 не звертався.

Посилання ОСОБА_1 на те, що апеляційний суд не повідомив його належним чином про розгляд апеляційної скарги спростовуються змістом оскаржуваної постанови.

Інші доводи, наведені в касаційній скарзі ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм процесуального права й зводяться до необхідності переоцінки судом доказів, що відповідно до вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.

Таким чином, оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, постановленими із додержанням норм матеріального та процесуального права, підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись частинами 4 , 6 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадженняу справі за поданням Залізничного відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про видачу дубліката виконавчого листа, заінтересовані особи: ОСОБА_1, ОСОБА_2, Львівська місцева прокуратура № 2, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Залізниного районного суду м. Львова від 30 грудня 2020 року та постанову Львівського апеляційного суду від 26 квітня 2021 року відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:І. Ю. Гулейков О. В. Ступак Г. І. Усик