Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 01.07.2020 року у справі №343/1362/19

Ухвала

23 червня 2020 року

м. Київ

справа № 343/1362/19

провадження № 61-8706 ск20

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду у складі колегії суддів: Ясеновенко Л. В., Мелінишин Г. П., Томин О. О., від 18 травня 2020 року про закриття апеляційного провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Вигодської селищної ради про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2019 року ОСОБА_2 звернулася до суду із указаним вище позовом.

Рішенням Долинського районного суду Івано-Франківської області від 07 серпня 2019 року позов ОСОБА_2 задоволено.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що належала ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

Не погоджуючись із вищезазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1, як особа, що не брала участі у справі, на підставі статті 352 ЦПК України, подала апеляційну скаргу. В обґрунтування скарги вказала, що вона тривалий час зареєстрована та проживає у спірній квартирі, оскільки проживала однією сім'єю з її власником ОСОБА_3, отжевирішення цього спору може бути підставою для пред'явлення до неї позову про виселення. Крім того, вважає, що вона добросовісно володіє майном, тому має право заявляти права на це майно, в тому числі за давністю володіння, однак при ухваленні судового рішення без її участі суд вирішив питання про її права відносно квартири померлого.

Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 24 березня 2020 року поновлено ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження та відкрито апеляційне провадження за її апеляційною скаргою на рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 07 серпня 2019 року.

Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 18 травня 2020 року, на підставі пункту 3 частини 1 статті 362 ЦПК України закрито апеляційне провадженняза апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 07 серпня 2019 року.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 18 травня 2020 року та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням апеляційним судом норм процесуального права. В обґрунтування скарги зазначає, що суд порушив її право на апеляційне оскарження судового рішення, яким без її участі вирішено питання про її права та обов'язки як особи, яка претендує на спадкове майно ОСОБА_3. Закриваючи апеляційне провадження з тих підстав, що оскаржуване судове рішення не впливає на її права, суд апеляційної інстанції не врахував висновки Апеляційного Суду Івано-Франківської області, викладені в рішенні від 09 березня 2017 року у справі № 343/1898/16-ц, яким встановлено, що її права можуть бути порушені внаслідок незалучення її до участі у справі про право на спадкову квартиру.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, з урахуванням такого.

Згідно із положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2,3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини 4 статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Якщо законом визначений порядок для вчинення певних дій, такий порядок в силу вимог вітчизняного та Європейського законодавства повинен дисциплінувати осіб, що звертаються до суду та не допустити судовий процес у безладний рух, так як право на суд не є абсолютним.

Згідно з пунктом 8 частини 3 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Конституційні гарантії захисту прав і свобод людини і громадянина в апеляційній та касаційній інстанціях конкретизовано в главах 1,2 розділу VЦПК України, де врегульовано порядок і підстави для апеляційного та касаційного оскарження рішень і ухвал суду в цивільному судочинстві.

Відповідно до частини 1 статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Згідно із пунктом 3 частини 1 статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.

Постановою Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 343/1821/16-ц відмовлено ОСОБА_1 у встановленні факту проживання понад п'ять років однією сім'єю без реєстрації шлюбу з померлим ОСОБА_3 та залишено в силі рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 15 вересня 2017 року в частині відмови у задоволенні її позову про визнання права спадкування за законом разом з спадкоємцями другої черги, та про визнання права власності на Ѕ частини спадкового майна.

Встановивши ці обставини, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про те, що ОСОБА_1 не має права на спадкове майно, а спадкоємцем за правом представлення після смерті ОСОБА_3 є його племінниця ОСОБА_2. Оскільки права і обов'язки, що складають спадщину, з часу відкриття спадщини не перейшли до ОСОБА_1, рішенням суду першої інстанції від 07 серпня 2019 року про визнання за ОСОБА_2 права власності на спірну квартиру не вирішувались і не могли вирішуватись права та обов'язки ОСОБА_1.

Викладені в касаційній скарзі доводи ОСОБА_1 щодо преюдиційних рішень судів ідентичні доводам її апеляційної скарги, перевірялися апеляційним судом в межах відкритого апеляційного провадження із наданням заявнику процесуальної можливості доводити перед судом їх переконливість, однак не знайшли свого підтвердження належними і допустимими доказами. Зокрема, оскільки 16 січня 2019 року у справі № 343/1821/16-ц судами остаточно вирішено вимоги ОСОБА_1 на спадкове майно померлого ОСОБА_3 і відмовлено у їх задоволенні, суд апеляційної інстанції мав достатні підстави вважати, що станом на час ухвалення судом першої інстанції рішення (07 серпня 2019 року) про право на спадкування майнаОСОБА_3, права ОСОБА_1 не вирішувались. За таких обставин, безпідставними є посилання заявника на вирішення судом першої інстанції питання про її права та обов'язки щодо спадкового майна та обмеження її права на доступ до правосуддя у суді апеляційної інстанції.

Врахувавши, що ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу у справі, в якій вона не брала участі, на судове рішення, яким не вирішувалось питання про її права та обов'язки, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про закриття апеляційного провадження на підставі пункту 3 частини 1 статті 362 ЦПК України. Правильність застосування цієї норми права судом апеляційної інстанції є очевидним і не викликає розумних сумнівів.

Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на правильність оскаржуваного судового рішення не впливають.

Таким чином, зі змісту касаційної скарги, оскаржуваного судового рішення вбачається, що скарга є необґрунтованою, правильне застосовування апеляційним судом пункту 3 частини 1 статті 362 ЦПК України не викликає розумних сумнівів щодо його застосування чи тлумачення, розгляд зазначеної скарги не має значення для формування єдиної правозастосовної практики, а наведені у ній доводи не дають підстав для висновку щодо незаконності та неправильності судового рішення.

Керуючись частинами 4 та 6 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалуІвано-Франківського апеляційного суду від 18 травня 2020 року про закриття апеляційного провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Вигодської селищної ради про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара