Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 01.04.2019 року у справі №761/30630/18

Ухвала

Іменем України

22 квітня 2019 року

місто Київ

справа № 761/30630/18

провадження № 61-4860ск19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,

учасники справи:

скаржник - ОСОБА_4,

суб'єкт оскарження - державний виконавець Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві,

заінтересована особа - Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "Укргазбанк",

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 19 листопада 2018 року у складі судді Макаренко І. О. та постанову Київського апеляційного суду від 28 січня 2019 року у складі колегії суддів: Волошиної В. М., Слюсар Т. А., Панченка М. М.,

ВСТАНОВИВ:

І. У серпні 2018 року ОСОБА_4 звернулася до суду зі скаргою на дії державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві, в якій просила визнати дії старшого державного виконавця Городня Г. Ю. Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві такими, що порушують законні права ОСОБА_4, та зобов'язати старшого державного виконавця Городня Г. Ю. винести постанову про закінчення виконавчого провадження № 56756434 про стягнення з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" (далі - ПАТ АБ "Укргазбанк") суми боргу за кредитним договором за рахунок звернення на предмет застави, відкрите державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції м.

Києва на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 17 травня 2010 року у цивільній справі № 2-7348/10 за позовом ПАТ АБ "УКРГАЗБАНК" до ОСОБА_4 про стягнення боргу за кредитним договором у загальному розмірі 661 755,98 грн, та звернення стягнення на предмет застави автомобіль Mersedes Bens модель S 350, випуску 2008 року, номерний знак НОМЕР_1; зобов'язати старшого державного виконавця Городня Г. Ю.

Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві винести постанову про скасування постанови про арешт майна від 23 липня 2018 року в рамках ВП №56756434, скасувати інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення.

Скарга обґрунтовувалась тим, що рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 17 травня 2010 року, в якому зазначено про звернення стягнення на індивідуально визначене майно, фактично виконано, автомобіль Mersedes Bens модель S 350, випуску 2008 року, номерний знак НОМЕР_2, був проданий 20 червня 2012 року на торгах. Однак, стягувачем повторно подано для примусового виконання виконавчий лист від 12 серпня 2010 року. Зазначає, що подальше стягнення на майно призведе до подвійного стягнення.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 19 листопада 2018 року у задоволенні скарги ОСОБА_4 на дії державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 28 січня 2019 року ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 19 листопада 2018 року залишено без змін.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій обґрунтовувались тим, що дії державного виконавця вчинені в межах його повноважень та відповідають вимогам Закону України "Про виконавче провадження".

У березні 2019 року ОСОБА_4 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 19 листопада 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 січня 2019 року, ухвалити нове рішення, яким задовольнити скаргу.

Касаційна скарга обґрунтовувалась тим, що при повторному зверненні із заявою про примусове виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 17 травня 2010 року стягувачем були пропущені строки на звернення, крім того, заявник зазначає, що підстави для пред'явлення виконавчого документа відсутні, оскільки рішення суду, в якому зазначено про звернення стягнення на індивідуально визначене майно, було фактично виконано, тому подальше стягнення на майно буде подвійним.

Ухвалою Верховного Суду від 21 березня 2019 року касаційну скаргу залишено без руху та надано заявнику строк для її виконання.

У квітні 2019 року від заявника надійшли матеріали на усунення недоліків касаційної скарги, зокрема документи на підтвердження сплати судового збору.

ІІІ. Аналіз змісту касаційної скарги, додаткових матеріалів, оскаржуваних судових рішень дають підстави для висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.

Згідно із положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За правилом пункту 5 частини 2 статті 394 ЦПК України суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.

Відповідно до частини 4 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження про розгляд скарг на дії (бездіяльність) органів державної виконавчої служби, приватного виконавця, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не має значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Згідно з частиною 5 статті 394 ЦПК України у разі якщо суддя-доповідач дійде висновку, що подана касаційна скарга є необґрунтованою, вирішення питання про відкриття провадження здійснюється постійною колегією суддів, до складу якої входить суддя-доповідач.

Разом з тим, за правилом частини 5 статті 394 ЦПК України, якщо жоден суддя із складу колегії не дійде висновку про необхідність відкриття касаційного провадження через необґрунтованість скарги, колегія суддів постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження.

Зі змісту оскаржуваних судових рішень Верховний Суд встановив, що касаційна скарга є очевидно необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності судових рішень.

Такий висновок суд зробив з огляду на таке.

Відповідно до частини 5 статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини виконання рішення суду будь-якої інстанції необхідно розглядати як важливу частину "судового провадження" відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Hornsby v. Greece (~echr0~), § 40; Romanczyk
v. France (Romanczyk проти Франції).

Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції станом на день винесення постанови) виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, недостатньо для задоволення вимог стягувача-заставодержателя за виконавчим документом, на підставі якого звернуто стягнення на заставлене майно.

Згідно із частиною 5 статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції станом на день винесення постанови) повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його право повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків встановлених частиною 5 статті 47 Закону України "Про виконавче провадження".

Згідно з частиною 1 статті 23 Закону України "Про виконавче провадження" "Про виконавче провадження" (в редакції станом на день винесення постанови) строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються пред'явленням виконавчого документа до виконання.

05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року № 1404-VIII.

Згідно з пунктом 5 розділу XIII "Прикінцеві те перехідні положення" Закон України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року № 1404-VIII, виконавчі документи, видані до набрання чинності Закон України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року № 1404-VIII, пред'являються до виконання у строки, встановлені Закон України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року № 1404-VIII.

Відповідно до пункту 7 Розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року № 1404-VIII виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року № 1404-VIII, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року № 1404-VIII. Після набрання чинності Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року № 1404-VIII виконавчі дії здійснюються відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року № 1404-VIII.

Згідно з частиною 1 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний вживати передбачених частиною 1 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до пункту 7 частини третьої статті 18 Закону виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Судами встановлено, що Шевченківським районним судом м. Києва 12 серпня 2010 року на виконання судового рішення від 17 травня 2010 року, яким було стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ АБ "Укргазбанк" заборгованість по кредитному договору у розмірі 76 904,51 дол. США, що еквівалентно 612 582,87 грн та 49 173,11 грн, а разом 661 755,98 грн; звернено стягнення на предмет застави: автомобіль Mersedes Bens, модель S 350, випуску 2008 року, номерний знак НОМЕР_1, кузов НОМЕР_3, який належить ОСОБА_4., видано виконавчий лист № 2-7348/10.

Постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції Руденко Ю. О.

від 30 листопада 2010 року відкрито виконавче провадження № 22958787 з примусового виконання зазначеного виконавчого листа № 2-7348.

У ході проведення виконавчих дій з примусового виконання рішення суду звернуто стягнення на автомобіль Mersedes Bens модель S 350, випуску 2008 року, номерний знак НОМЕР_1, кузов НОМЕР_3, який належав ОСОБА_4. За рахунок коштів отриманих від реалізації автотранспортного засобу частково задоволено вимоги

ПАТ "АБ "Укргазбанк" в сумі 239 150,34 грн.

Заборгованість за виконавчим листом, яка не була стягнута з ОСОБА_4 та залишилась непогашеною, становить 424 425,64 грн.

Постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції Руденко Ю. О. від 28 квітня 2014 року повернуто виконавчий лист № 2-7348 від 12 серпня 2010 року, на підставі пункту 8 частини 1 статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" (виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, недостатньо для задоволення вимог стягувача-заставодержателя за виконавчим документом, на підставі якого звернуто стягнення на заставлене майно).

ПАТ АБ "Укргазбанк" у 2015 році та у 2016 році повторно пред'являло виконавчий лист до відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції, виконавчий документ двічі повертався стягувачу без фактичного виконання.

У липні 2018 року стягувач ПАТ "АБ "Укргазбанк" повторно пред'явив виконавчий лист до виконання.

Пред'являючи повторно до виконання виконавчий лист № 2-7348 до примусового виконання, стягувач просив вжити заходів щодо подальшого виконання виконавчого листа, за яким залишок заборгованості становить 424 425,64 грн.

12 липня 2018 року державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві відкрито виконавче провадження № 56756434 з примусового виконання виконавчого листа № 2-7348, виданого Шевченківським районним судом м.

Києва 12 серпня 2010 року на виконання судового рішення від 17 травня 2010 року.

Вчинено ряд виконавчих дій, у тому числі накладено арешт на майно, що належить боржнику ОСОБА_4

Враховуючи наведене, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку, що, відкриваючи провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-7348/10, державний виконавець діяв у межах свої повноважень та відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".

Судом враховано, що виконавчий лист пред'явлено в межах строку пред'явлення виконавчого листа до виконання.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій, їхній зміст та обґрунтування, а також доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що розгляд цієї справи в суді касаційної інстанції не має значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки не встановлено неправильне застосування норм права.

Оскільки правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її реалізації чи тлумачення, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.

Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність судового рішень не впливають.

Керуючись пунктом 5 частини другої, частинами четвертою,

п'ятою і шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 19 листопада 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 січня 2019 року у справі за скаргою ОСОБА_4 на дії державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві, заінтересована особа: Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "Укргазбанк", відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття судом та оскарженню не підлягає.

Судді С. О. Погрібний

О. В. Ступак

Г. І. Усик