Історія справи

Ухвала ККС ВП від 09.01.2018 року у справі №729/459/17

Ухвала

Іменем України

02 січня 2018 р.

м. Київ

Справа № 729/459/17

Провадження № 51-608 ск 17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду (друга палата):

головуючого - Могильного О. П.,

суддів: Наставного В. В., Марчука О. П.

розглянувши касаційну скаргу прокурора, який брав участь у судовому провадженні в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 29 вересня 2017 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2, у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12017270080000125,

встановив:

За вироком Бобровицького районного суду Чернігівської області від 23 травня 2017 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця с. Жердове Броварського району Київської області,

громадянина України, який мешкає за адресою: АДРЕСА_2,

такого, що не має судимості,

засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки з покладенням обов'язків, передбачених ст. 75 КК України.

Цим же вироком

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_3,

уродженця с. Шевченкове

Броварського району Київської області,

громадянина України, який мешкає за адресою: АДРЕСА_3,

такого, що не має судимості,

засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки з покладенням обов'язків, передбачених ст. 75 КК України.

Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів у провадженні.

Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 29 вересня 2017 року зазначений вирок місцевого суду залишено без зміни.

За вироком суду, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано винуватими у тому, що вони 09 березня 2017 року о 14.45 год., перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, керуючись корисливим мотивом, з метою незаконного збагачення, домовились про спільне вчинення відкритого викрадення чужого майна, поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого. З цією метою, знаходячись в тамбурі 3-го вагону електропотягу сполученням Ніжин-Київ, під час руху між станціями Марківці-Ярославка, ОСОБА_1 відкрив двері до туалету, де знаходився ОСОБА_3 та навмисно наніс йому удар кулаком в обличчя, а далі разом з ОСОБА_2, не даючи змоги потерпілому вийти з кімнати туалету продовжував наносити удари кулаками рук по тулубу, спричинивши останньому легкі тілесні ушкодження, а потім відкрито заволодів майном ОСОБА_3 загальною вартістю 1065 грн, завдавши потерпілому матеріальної шкоди на вказану суму.

У касаційній скарзі прокурор ставить вимогу про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду кримінального провадження в суді апеляційної інстанції. Вказує на невідповідність призначеного судом покарання тяжкості злочину та особі засудженого, внаслідок м'якості. Крім того, посилається на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, яке убачає у невідповідності ухвали апеляційного суду вимогам ст. 419 КПК України.

Перевіривши доводи, наведені у касаційній скарзі, та надані до неї копії судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з огляду на таке.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні зазначеного у вироку кримінального правопорушення та правильність кваліфікації їх дій за ч. 2 ст. 186 КК України у касаційній скарзі не оспорюються.

Доводи прокурора про безпідставне застосування до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 положень ст. 75 КК України та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особам засуджених внаслідок м'якості є необґрунтованими.

При призначенні ОСОБА_1 та ОСОБА_2покарання суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, в достатній мірі врахував характер, ступінь тяжкості вчиненого ними злочину, дані про особи винних. Зокрема, суд врахував, що ОСОБА_1 за місцем проживання характеризується позитивно, не має постійного джерела доходу, до кримінальної відповідальності не притягувався, на утриманні має неповнолітню дитину, на обліку у лікаря нарколога не перебуває, але перебуває у лікаря психіатра, стан здоров'я. Що стосується засудженого ОСОБА_2, то суд взяв до уваги, що він за місцем проживання характеризується позитивно, проживає з батьками пенсіонерами, не має постійного джерела доходу, раніше не судимий, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває.

Крім того, взято до уваги обтяжуючу покарання обставину - вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп'яніння та пом'якшуючі покарання обставини - щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування шкоди потерпілому, враховано також думку потерпілого, який просив не призначити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 покарання пов'язане з позбавленням волі.

Зваживши на всі наведені обставини у їх сукупності, суд першої інстанції призначив ОСОБА_1 та ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі, однак дійшов обґрунтованого висновку про можливість виправлення останніх без реального його відбування та застосував до них положення ст. 75 КК України.

Крім того, як убачається зі змісту ухвали, апеляційний суд, стверджуючи про правильність застосування судом першої інстанції до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 положень ст. 75 КК України, надав обґрунтовані відповіді на доводи апеляційної скарги прокурора, які аналогічні доводам його касаційної скарги.

Свій висновок суд апеляційної інстанції переконливо мотивував в ухвалі, і вважати його необґрунтованим чи сумнівним підстав немає.

Таким чином, ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України і з наведеними в ній висновками щодо законності та обґрунтованості вироку суду першої інстанції погоджується і колегія суддів.

Зважаючи на те, що метою покарання є не тільки кара, а й виправлення засуджених, колегія суддів дійшла висновку, що звільнення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України є мотивованим і таким, що відповідає вимогам ст. 75 КК України.

Отже, обґрунтування касаційної скарги не містить доводів, які викликають необхідність перевірки їх матеріалами кримінального провадження, а із касаційної скарги та наданих до неї копій судових рішень вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Враховуючи викладене та керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428, ст. 441 КПК України, суд, -

постановив:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у судовому провадженні в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 29 вересня 2017 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

МогильнийО. П. Наставний В. В. Марчук О. П.