Історія справи

Ухвала ККС ВП від 26.09.2019 року у справі №390/1687/16
Ухвала ККС ВП від 08.12.2019 року у справі №390/1687/16

Ухвала

Іменем України

03 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 390/1687/16

провадження № 51-4743 ск 19

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:

головуючого - Святської О. В.,

суддів: Вус С. М., Чистика А. О.,

розглянувши касаційну скаргу захисника Мусієнка Володимира Вікторовича в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Кіровського районного суду міста Кіровограда від 21 вересня 2018 року та ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 19 червня 2019 року,

встановив:

Вироком Кіровського районного суду міста Кіровограда від 21 вересня 2018 року ОСОБА_1 засуджено за п.п. 1, 4, 13 ч. 2 ст. 115 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді довічного позбавлення волі.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК ОСОБА_1 зараховано в строк відбутого покарання час попереднього ув'язнення з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі в період з 18 червня 2016 року по день набрання вироком законної сили.

Вирішена доля речових доказів.

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 19 червня 2019 року вирок суду першої інстанції залишено без змін.

ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він, 18 червня 2016 року, близько 12 год, на АДРЕСА_1, будучи особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, після розпивання алкогольних напоїв з ОСОБА_2 та ОСОБА_3, в ході сутички, яка виникла між ним та ОСОБА_2 після того, як ОСОБА_2 продемонстрував своє зухвале ставлення до ОСОБА_1 та перерубав сокирою голову тварини, яку в цей момент на столі у приміщенні коридору будинку обробляв ОСОБА_1, з особливою жорстокістю наніс множинні удари сокирою по голові, тулубу, руках і ногах ОСОБА_2, чим спричинив останньому тілесні ушкодження небезпечні для життя в момент заподіяння, від яких потерпілий ОСОБА_2 помер на місці.

Перебуваючи в стані емоційного збудження, ОСОБА_1 з метою позбавлення життя ОСОБА_3 наніс їй множинні удари сокирою по голові, по тулубу, руках і ногах, чим завдав потерпілій тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння, від яких потерпіла ОСОБА_3 померла на місці.

Усвідомлюючи, що довів злочинні дії до кінця, з метою уникнення кримінальної відповідальності та позбутися тіл ОСОБА_2 і ОСОБА_3 ОСОБА_1 вирішив розчленувати та спалити трупи потерпілих, однак цього зробити не встиг, оскільки був виявлений ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які викликали поліцію, в результаті чого ОСОБА_1 було затримано на місці події.

У касаційній скарзі захисник порушує питання про скасування вироку місцевого суду та ухвали апеляційного суду і призначення нового розгляду у суді першої інстанції у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Перевіривши касаційну скаргу та надані до неї копії судових рішень, Суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Згідно зі положеннями частини другої зазначеної статті суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Підстави для скасування або зміни судових рішень касаційним судом визначені у статті 438 КПК, зокрема: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Статтею 412 КПКпередбачено, що істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених ст. 370 КПК; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 370 КПК; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

З касаційної скарги захисника убачається, що він, надаючи оцінку доказам, по суті заперечує достовірність окремих із них та правильність установлення фактичних обставин кримінального провадження, тоді як їх перевірку в силу ст. 433 КПК до повноважень суду касаційної інстанції законом не віднесено.

Так, незаконність судових рішень захисник убачає, зокрема в неправильному встановленні судом першої інстанції фактичних обставин справи з огляду на недоведеність форми вини, мотиву та мети вчинення злочину, що на думку захисника впливає на правильність правової кваліфікації дій ОСОБА_1

Твердження захисника про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність через те, що ОСОБА_1 не вбивав ОСОБА_3 та захищався від дій ОСОБА_2, не підтверджені жодним наявним у справі доказом, про їх неврахування судами першої та апеляційної інстанцій не зазначає й захисник у касаційній скарзі.

Разом із тим, висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого п.п. 1, 4, 13 ч. 2 ст. 115 КК зроблено з дотриманням положень ст. 23 КПК на підставі об'єктивного з'ясування обставин, підтверджених доказами, які було досліджено під час судового розгляду, оцінено відповідно до ст. 23 КПК та наведено у вироку.

Оцінюючи докази в їх сукупності, судами було взято до уваги послідовні показання свідків ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7, які узгоджуються між собою, а також із даними інших, зазначених у вироку доказів - протоколів слідчих дій, висновків експертів, а також даними про локалізацію і характер утворення тілесних ушкоджень у потерпілих. В сукупності з іншими доказами суд також надав оцінку показанням ОСОБА_1 стосовно вбивства ОСОБА_3 ОСОБА_2 та захисту свого життя та здоров'я від побоїв ОСОБА_2. Зокрема судами враховано висновки судових молекулярно-генетичних експертиз, якими підтверджується причетність ОСОБА_1 до заподіяння смерті обом потерпілим.

З огляду на встановлені судом фактичні обставини, зокрема, що ОСОБА_1 сокирою завдав множинні удари по руках, ногах, тулубу та голові потерпілих, усвідомлюючи, що заподіянням численних тілесних ушкоджень завдає потерпілим нестерпного болю, та не зважаючи на те, що потерпілі припинили подавати ознаки життя, продовжував завдавати їм удари, дії обвинуваченого обґрунтовано отримали юридичну оцінку за п.п. 1, 4, 13 ч. 2 ст. 115 КК, як умисне вбивство двох або більше осіб, вчинене з особливою жорстокістю особою, яка раніше вчинила умисне вбивство.

Доводи, аналогічні доводам касаційної скарги захисника стосовно відхилення клопотання сторони захисту щодо допиту свідка ОСОБА_8 та стосовно порушення права ОСОБА_1 на захист під час проведення слідчого експерименту за участю ОСОБА_9, були предметом перевірки суду апеляційної інстанції. В ухвалі апеляційного суду спростовано посилання захисника на те, що наведене вплинуло на законність висновків суду щодо доведеності вини засудженого та призвело до порушення права ОСОБА_1 на захист з наведенням відповідних доводів. З такими висновками апеляційного суду погоджується і колегія суддів при розгляді доводів касаційної скарги.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК вирок обґрунтовано тими доказами, які було досліджено в судовому засіданні.

У вироку, відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК наведено формулювання обвинувачення, визнане доведеним, із зазначенням місця, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення.

Вирішуючи питання стосовно виду покарання, суд присяжних дотримався положень ст. 64, 65 КК, у вироку обґрунтував висновок щодо неможливості застосування ст.ст. 69, 75 КК, та мотивував рішення про необхідність призначення засудженому довічного позбавлення волі й неможливість застосовування покарання у виді позбавлення волі на певний строк.

Як убачається зі змісту наданих копій судових рішень, не встановлено обставин на підтвердження того, що покарання ОСОБА_1 призначено з порушенням вказаних норм права.

Апеляційний суд, переглядаючи кримінальне провадження у межах своїх повноважень та в порядку, визначеному ст. 404 КПК, за апеляційною скаргою сторони захисту, надав відповідь на доводи, які за своїм змістом є аналогічними з доводами касаційної скарги, оцінив їх та ухвалив рішення, зміст якого відповідає вимогам ст. 419 КПК.

Переконливих доводів для зміни чи скасування оскаржених судових рішень у касаційній скарзі захисником не наведено.

Оскільки з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень вбачається, що підстав для задоволення скарги немає, у відкритті касаційного провадження належить відмовити згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК.

Враховуючи викладене та керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, Суд

постановив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника Мусієнка Володимира Вікторовича на вирок Кіровського районного суду міста Кіровограда від 21 вересня 2018 року та ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 19 червня 2019 року відносно ОСОБА_1.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

О. В. Святська С. М. Вус А. О. Чистик