Історія справи

Ухвала ККС ВП від 04.09.2019 року у справі №754/2384/19

Ухвала

Іменем України

3 вересня 2019 року

м. Київ

провадження № 51-4315 ск 19

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого - Білик Н. В.,

суддів: Ємця О. П., Остапука В. І.

розглянув касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді провадженні в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Київського апеляційного суду від 18 червня 2019 року щодо ОСОБА_1.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Деснянського районного суду м. Києва від 23 квітня 2019 року

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та зареєстрованого в АДРЕСА_1, проживаючого по АДРЕСА_2, раніше судимого:

26 вересня 2018 року Дніпровським районним судом м. Києва за ч. 1 ст. 185 КК України на 2 роки позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України - із звільненням від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням та встановленням іспитового строку 1 рік,

визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, на підставі ст. 71 КК України, призначено покарання у виді 3 років 1 місяця позбавлення волі.

Прийнято рішення щодо речових доказів, стягнення завданих матеріальних збитків та витрат на залучення експерта.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 18 червня 2019 року вирок Деснянського районного суду м. Києва від 23 квітня 2019 року, яким ОСОБА_1 визнано винним у пред'явленому обвинуваченні за ч. 3 ст. 185 КК України - змінено, перекваліфіковано його дії з ч. 3 ст. 185 КК України на ч. 2 ст. 185 КК України та, на підставі ст. 71 КК України, призначено покарання у виді 3 років 1 місяця позбавлення волі.

За вироком суду ОСОБА_1 визнаний винуватим у тому, що він 31 грудня 2018 року, біля 4 години, знаходячись, на прибудинковій території житлових будинків, що по вул. Бальзака, 8-8Б в м. Київ, діючи умисно, з корисливих мотивів, впевнившись, що поряд нікого немає та за його діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу, проник до каналізаційної шахти телекомунікаційної магістралі, де секаторними ножицями відрізав кабель ТПП 200x2x0,4, довжиною 22 м, тим самим повторно таємно викрав вищевказане майно, що належить ПАТ "Укртелеком", завдавши товариству матеріальної шкоди на суму 6013 гривень 26 копійок.

Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить ухвалу апеляційного суду скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вважає, що апеляційний суд безпідставно перекваліфікував дії засудженого, оскільки колодязь телефонних комунікацій, куди проник ОСОБА_1 та звідки викрав належне ПАТ "Укртелеком" майно, є сховищем, доступ до якого обмежений стороннім особам, через наявність люку та охорони.

Мотиви Суду

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги та наданих до неї копій судових рішень вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

У касаційній скарзі прокурор зазначає, що дії ОСОБА_1 неправильно кваліфіковані апеляційним судом за ч.2 ст.185 КК України, оскільки в них наявна кваліфікуюча ознака "проникнення у сховище".

Вказане твердження, на думку Суду, є безпідставними з огляду на наступне.

Сховище - це завжди певне місце або територія, які використовуються для постійного чи тимчасового зберігання матеріальних цінностей та мають будь-які засоби охорони від доступу сторонніх осіб (наприклад, огорожа, наявність охоронця, сигналізація), що унеможливлюють (суттєво ускладнюють) вільне та безперешкодне потрапляння на них сторонніх осіб. При цьому в кожному конкретному кримінальному провадженні, де обвинувачення за ч. 3 ст. 185 КК України включає кваліфікуючу ознаку "проникнення у сховище", належить встановити об'єктивні обставини, які дозволяють ідентифікувати відповідне місце чи територію як "сховище". Ці обставини, з огляду на положення ст. 91, 92, 93, 94 КПК, підлягають обов'язковому доказуванню, а зібрані та надані суду докази - відповідній оцінці.

Згідно із ст. 1 Закону України "Про телекомунікацію" кабельна каналізація електрозв'язку - це обладнання та споруди, призначені для прокладання, монтажу та експлуатаційного обслуговування кабелів телекомунікацій, що включають трубопроводи (канали кабельної каналізації), закладні та оглядові пристрої в колодязях, кабельних шафах, шахтах, колекторах, мостах, естакадах, тунелях, будівлях, а також приміщення для вводу кабелів і розміщення лінійного обладнання.

При цьому кабельна шахта це вертикальна кабельна споруда обладнана скобами або драбиною для пересування людей у вертикальному напрямку, яка є частиною системи кабельної каналізації та створена для зручності її обслуговування.

Апеляційний суд у своїй ухвалі вірно вказав, що в обвинувальному акті та вироку суду не наведено будь-яких переконливих даних про те, що каналізаційна шахта телекомунікаційної магістралі є місцем, яке призначене для постійного чи тимчасового зберігання майна та має засоби охорони від доступу сторонніх осіб.

Крім цього зазначив, щопроникнення ОСОБА_1 до каналізаційної шахти телекомунікаційної магістралі здійснено шляхом вільного доступу, що спростовує твердження прокурора про обмежений доступ до вказаного об'єкту.

Відповідно до положень ст. 62 Конституції України, ст. 17, ч. 3 ст. 373 КПК доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи мають тлумачитися на її користь.

За таких обставин, які встановлені судом першої інстанції і з якими погодився суд апеляційної інстанції, Верховний Суд приходить висновку, що вказана каналізаційна шахта не містить ознак сховища в розумінні ч. 3 ст. 185 КК, а тому кваліфікація дій ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 185 КК є вірною.

Враховуючи те, що згідно ст. 36 ЗУ "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом, приймаючи рішення про відмову у відкритті провадження на підставі п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, колегія суддів слідує сформованій практиці Верховного Суду (справа № 202/1437/18, провадження № 51-3104 ск 19; справа № 754/11303/17-к, провадження № 51-5613 км 18; справа № 185/8790/16-к, провадження № 51-1848 км 18) щодо кваліфікації дії особи, у разі вчинення таємного викрадення чужого майна із каналізаційної шахти телекомунікаційної магістралі.

Ураховуючи наведені у скарзі доводи та надані до неї копії судових рішень, керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, Суд дійшов висновку, що підстав для задоволення касаційної скарги прокурора немає.

З цих підстав Суд постановив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді провадженні в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Київського апеляційного суду від 18 червня 2019 року щодо ОСОБА_1.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

Н. В. Білик О. П. Ємець В. І. Остапук