Історія справи

Ухвала КГС ВП від 19.07.2021 року у справі №909/1107/20

УХВАЛА

19 липня 2021 року

м. Київ

справа № 909/1107/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Могил С. К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н. О., Случ О. В.,

перевіривши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ледстер"

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 25.05.2021

у справі № 909/1107/20

за позовом Акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії Управління з переробки газу та газового конденсату Акціонерного товариства "Укргазвидобування"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ледстер"

про стягнення коштів в сумі 154 914,24 грн,

ВСТАНОВИВ:

На адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 30.06.2021 надійшла касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Ледстер" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 25.05.2021 у справі № 909/1107/20, подана 15.06.2021.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 30.06.2021 вказану касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: Могил С. К. - головуючий (доповідач), Случ О. В., Волковицька Н. О.

Здійснивши перевірку матеріалів касаційної скарги на відповідність вимогам Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, передбачених підпунктами "а "- "г" цієї норми.

Згідно з ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей ч. 5 ст. 12 ГПК України малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За змістом ч. 5 ст. 12 ГПК України розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2021 року - 2 270 грн.

У п. 1 ч. 1 ст. 163 ГПК України зазначено, що у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Предметом позову у цій справі є стягнення 154 914,24 грн, що є менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (у 2021 році - 227 000
грн), а тому у розумінні ГПК України ця справа є малозначною.

У п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України передбачено випадки наявності підстав для перегляду у касаційному порядку малозначної справи, а саме: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями у малозначних справах після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Підставою касаційного оскарження заявник визначив п. п. "в" п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України, та зазначив, що справа має виняткове значення для Товариства з обмеженою відповідальністю "Ледстер", оскільки констатація апеляційним судом порушення договірних зобов'язань та застосування штрафних санкцій суттєво та негативно впливає на престиж та ділову репутацію скаржника. Крім того заявник вказує на те, що, визнаючи Товариство з обмеженою відповідальністю "Ледстер" таким постачальником, що порушує умови договору, останній втрачає право бути акредитованим як надійний постачальник для всіх підрозділів Акціонерного товариства "Укргазвидобування".

Відповідно до ст. 42 ГПК України скаржник здійснює господарську діяльність на власний ризик, та має усвідомлювати усі можливі ризики, пов'язані із здійсненням підприємницької діяльності, а тому колегія зазначає, що посилання скаржника на те, що ухвалена постанова апеляційного господарського суду суттєво та негативно вплине на престиж та ділову репутацію скаржника та сприятиме втраті права бути акредитованим як надійний постачальник для всіх підрозділів Акціонерного товариства "Укргазвидобування" не можуть бути підставою для відкриття касаційного провадження у даному випадку на підстав виключного випадку, передбаченого п. п. "в" п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК.

Крім того, Суд зазначає, що викладені у касаційній скарзі доводи, фактично зводяться до переоцінки доказів у справі та безпосередньо пов'язані із встановленням фактичних обставин справи, тоді як суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 300 ГПК України).

Суд вказує на те, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені п. п. "а "- "г" п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь - якого з них потребує належних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку буде порушено принцип "правової визначеності".

Таким чином, доводи скаржника щодо підстав касаційного оскарження, передбачених п. п. "в" п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України (справа має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу), судом не приймаються, оскільки зазначення у скарзі загальної вказівки на те, що справа має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу без належного обґрунтування, недостатньо для висновку про наявність підстав, що підпадають під дію виключень п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України, а тому відсутні підстави для відкриття касаційного провадження у справі з цієї підстави.

Отже, беручи до уваги вищевикладене, касаційна скарга не містить належних обґрунтувань, які могли б бути визнані такими, що підпадають під дію п. п. "а "- "г" п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу (за змістом рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява № 21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

У контексті викладеного необхідно враховувати, що Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995 державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження.

Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Оскільки подана касаційна скарга не містить належних обґрунтувань, які могли б бути визнані такими, що підпадають під дію п. п. "а ", "б ", "в ", "г" п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ледстер" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 25.05.2021 у справі № 909/1107/20, оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись ст.ст. 12, 163, 234, 287, 293 ГПК України, Суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ледстер" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 25.05.2021 у справі № 909/1107/20.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя Могил С. К.

Судді: Волковицька Н. О.

Случ О. В.