Історія справи

Ухвала КАС ВП від 26.03.2020 року у справі №160/6266/19

УХВАЛА

30 березня 2020 року

Київ

справа №160/6266/19

адміністративне провадження №К/9901/6580/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Калашнікової О. В.,

суддів - Білак М. В., Губської О. А.,

перевіривши касаційну скаргу Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2019 року

та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2020 року

у справі №160/6266/19

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, Ліквідаційної комісії Головного Управління МВС України в Дніпропетровській області, Міністерства внутрішніх справ України

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Верховного Суду надійшла касаційна скарга Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області (надалі - відповідач, скаржник) на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2020 року у справі №160/6266/19, предметом спору у якій є визнання протиправним дії Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області щодо не нарахування компенсації у зв'язку зі звільненням через скорочення штатів та зобов'язання Ліквідаційної комісії Головного Управління МВС України в Дніпропетровській області виплатити таку компенсацію.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2019 року, ухваленим за наслідками розгляду справи в порядку спрощеного провадження та залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2020 року, адміністративний позов задоволено частковою.

Визнано протиправною бездіяльність Головного Управління МВС України в Дніпропетровській області щодо не нарахування та виплати позивачці одноразову грошову допомогу при звільненні зі служби, передбачену частиною 1 статті 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"

Зобов'язано Ліквідаційну комісію Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області нарахувати та виплати позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні зі служби, передбачену частиною 1 статті 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі скаржник, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2020 року, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою Суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 3 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

В свою чергу, відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Згідно з положеннями частини 4 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених частини 4 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Положення вказаної правової норми процесуального закону узгоджуються з приписами частини 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, яка відносить справи в аналогічних спорах до переліку справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

У цій справі, суд першої інстанції, врахувавши вимоги частин 3 та 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження. Предмет спору цієї справи не містить ознак, за яких її не можна було розглядати за правилами спрощеного провадження.

У касаційній скарзі заявник посилається на те, що подана ним касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики.

Оцінивши доводи касаційної скарги та правове значення цієї справи для формування єдиної правозастосовної практики, колегія суддів вважає, що посилання скаржника на положення підпункту "а" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України є необґрунтованими, оскільки ухвалені у цій справі судові рішення не впливають на кінцеве формування судової практики та не змінюють її.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного оскарження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись статтями 328, 333, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2020 року у справі №160/6266/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, Ліквідаційної комісії Головного Управління МВС України в Дніпропетровській області, Міністерства внутрішніх справ України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.

Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити заявникові.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає...........................................

О. В. Калашнікова

М. В. Білак

О. А. Губська,

Судді Верховного Суду