Історія справи

Ухвала КАС ВП від 31.01.2018 року у справі №820/2053/17

ВЕРХОВНИЙ СУД

УХВАЛА

26.01.2018 Київ К/9901/4980/17 справа № 820/2053/17

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Пасічник С.С., розглянувши касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19 липня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2017 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ХКД-Трейд" до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Касаційна скарга передана до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до пункту 4 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - КАС України).

Разом з тим, пунктом 12 Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України передбачено, що заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не відкрито на момент набрання ним чинності, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви чи скарги не можуть бути залишені без руху, повернуті або передані за підсудністю, щодо них не може бути прийнято рішення про відмову у прийнятті чи відмову у відкритті провадження за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, якщо вони подані з додержанням відповідних вимог процесуального закону, які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Як свідчать матеріали переданої касаційної скарги, остання ухвалою судді Вищого адміністративного суду України (далі - ВАС України) від 20 листопада 2017 року залишена без руху у зв'язку з ненаданням документу про сплату судового збору.

Відповідачу встановлено строк до 16 січня 2018 року для усунення недоліків касаційної скарги.

У встановлений судом строк відповідач не надав документ про сплату судового збору, натомість заявив клопотання про продовження цього строку у зв'язку з відсутністю коштів для оплати такого і великою кількістю судових справ у яких існує необхідність його сплати.

Однак, наведені у клопотанні доводи не свідчать про наявність підстав для продовження процесуального строку, встановленого судом для усунення недоліків касаційної скарги, з огляду на наступне.

Статтею 49 КАС України в редакції ~law14~, так само як і Статтею 49 КАС України передбачено обов'язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи) добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Статтею 213 КАС України в редакції, чинній на час подання цієї касаційної скарги, було передбачено обов'язок особи, яка подає касаційну скаргу, щодо одночасного надання документу про сплату судового збору.

Таким чином, особа, яка має намір подати касаційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту касаційної скарги, в тому числі щодо оплати судового збору.

Це стосується і суб'єктів владних повноважень, які фінансується з Державного бюджету України, зокрема, в частині видатків на оплату судового збору, а тому держава повинна створити належні фінансові можливості і заздалегідь передбачити відповідні кошти на вказані цілі у кошторисах установ.

Наведене кореспондується з пунктом 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року № 228, за змістом якого під час складання кошторисів на наступний рік враховуються обсяги здійснених видатків.

Можливість сплати судового збору не може ставитись в залежність від інших справ, у яких бере участь Головне управління Державної фіскальної служби у Харківській області, та необхідністю сплати у зв'язку з цим судового збору, оскільки відповідач, як вже зазначалось вище, повинен вирішувати питання планування видатків кошторису і організації претензійно - позовної роботи таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх процесуальних обов'язків у повному обсязі щодо всіх судових проваджень.

Окрім цього, надані відповідачем докази не містять інформацію щодо коштів, призначених на оплату судового збору у даній справі, які будуть передбачені у кошторисі (проекті кошторису) установи на 2018 рік, у якому плануються такі видатки бюджету.

За вказаних обставин, підстави для задоволення клопотання відповідача про продовження строку, встановленого судом для усунення недоліків касаційної скарги, відсутні.

Отже, у встановлений судом процесуальний строк, а також станом на день постановлення цієї ухвали, недоліки касаційної скарги не усунуто.

За правилами частини 2 статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених частини 2 статті 332 КАС України, застосовуються положення частини 2 статті 332 КАС України, яка передбачає, у такому випадку, повернення касаційної скарги.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 169,332, пунктом 12 Розділу VІІ "Прикінцеві положення" КАС України, суд

ухвалив:

Відмовити у задоволенні клопотання Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про продовження процесуального строку, встановленого судом для усунення недоліків касаційної скарги.

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19 липня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2017 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ХКД-Трейд" до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення повернути особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя С.С. Пасічник