Історія справи

Ухвала КАС ВП від 30.12.2020 року у справі №400/1745/20

УХВАЛА

30 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 400/1745/20

адміністративне провадження № К/9901/34926/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Калашнікової О. В.,

суддів: Мартинюк Н. М., Мельник-Томенко Ж. М.,

перевіривши касаційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2020 року

по справі №400/1745/20

за позовом ОСОБА_1

до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

УСТАНОВИЛ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом, до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - відповідач, Відділ примусового виконання рішень), в якому просив суд:

- визнати протиправною дію Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України по поверненню ОСОБА_1 без прийняття до виконання виконавчого листа, виданого Миколаївським окружним адміністративним судом 26 березня 2020 року у справі 400/164/20;

- зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відкрити виконавче провадження за виконавчим листом, виданим Миколаївським окружним адміністративним судом 26 березня 2020 року у справі № 400/164/20, із визначенням боржником міністра освіти і науки України.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2020 року задоволено позовні вимоги.

Відповідач не погодившись з рішенням суду першої інстанції оскаржив його в апеляційному порядку.

Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2020 року апеляційна скарга відповідача залишена без руху та надано апелянту строк у 10-днів з моменту отримання останньої для усунення недоліків скарги, шляхом подання обґрунтованої заяви про поновлення пропущених строків.

Ухвалою від 16 листопада 2020 року суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні заяви Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про поновлення процесуальних строків. Відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідачем 30 вересня 2020 року оскаржено рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2020 року, копію якого отримано 13 вересня 2020 року (рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення).

При цьому, відповідачем повторно подано заяву про поновлення пропущеного строку апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції, яка обґрунтована тим, що дану справу розглянуто судом першої інстанції в порядку письмового провадження, а копію оскаржуваного рішення ним отримано лише 15 вересня 2020 року.

Проте, як зазначено судом, з 15 вересня 2020 року по 30 вересня 2020 року минуло 15 днів, що свідчить про порушення апелянтом встановленого 10-денного строку апеляційного оскарження.

Також судом апеляційної інстанції не прийнято посилання відповідача на порушення судом першої інстанції порядку проголошення оскаржуваного рішення (без виклику апелянта), так як відповідача викликали у судові засідання, призначені у даній справі, що підтверджується відповідними поштовими повідомленнями.

Суд попередньої інстанції прийшов до висновку, що належних пояснень щодо поважності причин пропуску відповідного строку з дня отримання копії рішення, підтверджених належними доказами, відповідачем не надано, а тому його заява не підлягає задоволенню.

Вважаючи ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2020 року постановленою з порушенням вимог процесуального закону, Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України подав касаційну скаргу.

Проаналізувавши зміст оскаржуваного судового рішення, доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов таких висновків.

Постановляючи ухвалу від 16 листопада 2020 року про відмову у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції посилався на те, що наведена причина пропуску строку оскарження рішення не може бути визнана поважною та слугувати підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження.

Згідно з частиною 3 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених частиною 3 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Як встановлено судом апеляційної інстанції 03 вересня 2020 року судом першої інстанції ухвалено рішення. Розгляд справи здійснювався за відсутності учасників справи.

Згідно частиною 4 статті 250 КАС України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, ухвалення рішення, винесеного без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), суд підписує рішення без його проголошення.

У спірному випадку під поняттям проголошення рішення суду слід розуміти доведення судом його змісту до відома учасників справи.

В касаційній скарзі скаржник зазначає, що про зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 03 вересня 2020 року дізнався лише після отримання його копії - 15 вересня 2020 року.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що в матеріалах справи міститься рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, відмітка на якому свідчить про те, що копію рішення від 03 вересня 2020 року вручено відповідачу 13 вересня 2020 року.

В касаційній скарзі відповідачем наголошено, що ними отримано рішення суду першої інстанції саме 15 вересня 2020 року оскільки, 13 вересня 2020 року був вихідним день тому Міністерство юстиції України не працювало і відповідно не могло отримати копію рішення першої інстанції.

В той же час, як правильно зазначено судом апеляційної інстанції з 15 вересня 2020 року по 30 вересня 2020 року (дата подання апеляційної скарги) минуло 15 днів, що свідчить про порушення апелянтом встановленого 10-денного строку апеляційного оскарження.

Скаржник в касаційній скарзі посилаючись на правову позицію Верховного Суду зазначає, що причини пропуску строку на апеляційне оскарження в даній категорії справ підлягають оцінці на предмет їх поважності в загальному порядку, та може бути поновленим.

Суд касаційної інстанції не заперечує та не спростовує того факту, що в даній категорії справ строк на апеляційне оскарження може бути поновлений. При цьому, суд наголошує на тому, що цей строк може бути поновлений у разі визнання поважними причин пропуску строку на апеляційне оскарження.

Отже, причини пропуску строку на апеляційне оскарження у справах цієї категорії підлягають оцінці на предмет їх поважності в загальному порядку, передбаченому процесуальним законом, з урахуванням визначених частиною 4 статті 286 КАС України особливостей, і суд апеляційної інстанції не обмежений у повноваженні щодо поновлення цього строку за наявності відповідних підстав, з урахуванням визначених цією статтею строків апеляційного оскарження.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

В даному випадку рішення першої інстанції було проголошено без участі сторін тому строк для оскарження рішення розпочинається з моменту отримання копії судового рішення сторонами. Як зазначає відповідач копію рішення суду першої інстанції ним отримано 15 вересня 2020 року тому відлік строку починається з наступного дня.

Таким чином, починаючи з 15 вересня 2020 року та протягом 10 днів існувала можливість для відповідача подати апеляційну скаргу без порушення строків на її подання.

Апеляційна скарга відповідачем подана до суду 30 вересня 2020 року, тобто фактично з пропуском строку на апеляційне оскарження, в тому числі поза строками отримання рішення.

Доказів, на підтвердження наявності обставин, які об'єктивно перешкоджали відповідачу своєчасно оскаржити ухвалу суду, з огляду на належне повідомлення їх посадової особи, не надано.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених частиною 1 статті 77 КАС України.

Доводи касаційної скарги не спростовують і не ставлять під сумнів установлені судом апеляційної інстанції обставини, а до скарги не додано будь-яких доказів поважності пропуску строку на апеляційне оскарження, які би зумовлювали об'єктивну неможливість вчасного звернення з апеляційною скаргою.

Отже, суд констатує, що суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження з підстав пропуску апелянтом строку на апеляційне оскарження, вірно застосував положення статті 299 КАС України, правильне їх застосовування є очевидним, а доводи касаційної скарги не викликають сумніву щодо застосування чи тлумачення зазначених норм процесуального права.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

За змістом частини 2 статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справ) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Дія цієї норми поширюється, серед іншого, на ухвали судів апеляційної інстанції, перелік яких наведений у частині 3 статті 328 КАС України, який включає й ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження.

За такого правового регулювання та обставин справи Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги та необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.

На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 332, 333 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2020 року по справі №400/1745/20 за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.

Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.

СуддіО. В. Калашнікова Н. М. Мартинюк Ж. М. Мельник-Томенко