Главная Сервисы для юристов ... База решений “Протокол” Ухвала КАС ВП від 05.08.2020 року у справі №440/4198/19 Ухвала КАС ВП від 05.08.2020 року у справі №440/41...
print
Друк
search Пошук

КОММЕНТАРИЙ от ресурса "ПРОТОКОЛ":

Історія справи

Ухвала КАС ВП від 05.08.2020 року у справі №440/4198/19



УХВАЛА

27 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 440/4198/19

адміністративне провадження № К/9901/18139/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Соколова В. М.,

суддів: Єресько Л. О., Загороднюк А. Г.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23 січня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2020 року у справі №440/4198/19 за позовом Харківського національного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення витрат,

УСТАНОВИЛ:

Харківський національний університет внутрішніх справ звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просив стягнути з ОСОБА_1 витрати, пов'язані з утриманням у вищому навчальному закладі, у розмірі 53373,26 грн.

На обґрунтування позову вказано, що відповідач повинен відшкодувати позивачу витрати, пов'язані з утриманням у Харківському національному університеті внутрішніх справ в розмірі 53573,26 грн, на підставі Закону України "Про Національну поліцію", Порядку відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2017 року №261, умов договору та контракту на здобуття освіти у Харківському національному університеті внутрішніх справ, оскільки наказом Головного управління Національної поліції в Полтавській області від 23 вересня 2019 року о/с старшого лейтенанта ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції до спливу трьох років після закінчення навчання, за пунктом 7 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (за власним бажанням).

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 23 січня 2020 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2020 року, позов задоволено.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходили з того, що після відрахування ОСОБА_1 зі складу курсантів факультету №3 Харківського національного університету внутрішніх справ, відповідач прибув до Головного управління Національної поліції в Полтавській області для подальшого проходження служби.

Умовами Контракту №154 від 24 квітня 2017 року передбачено обов'язок ОСОБА_1 у разі звільнення зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення навчання відшкодувати Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов'язані з утриманням у вищому навчальному закладі, відповідно до пункту 4 статті 74 Закону України "Про Національну поліцію". Однак, відповідача звільнено зі служби до спливу трьох років після закінчення навчання на підставі пункту 7 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (за власним бажанням). Таким чином, у разі звільнення особи до відпрацювання нею трьох років після закінчення вищого навчального закладу орган поліції, наявні підстави для стягнення з ОСОБА_1 на користь Харківського національного університету внутрішніх справ витрат, пов'язаних з утриманням в сумі 53573,26 грн.

Крім цього, щодо доводів відповідача про належність розгляду даного спору за правилами цивільного судочинства, суди попередніх інстанцій врахували правові висновки висловлені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі №804/285/16 та від 30 січня 2019 року у справі №810/2610/16, згідно яких спори щодо відшкодування вартості навчання особою, яка перебуває або перебувала на посадах, віднесених до державної або публічної служби, за позовом суб'єкта владних повноважень підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства, оскільки пов'язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема й питаннями відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що призвели до відшкодування фактичних витрат, пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбувається після її звільнення з державної служби.

Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з вказаною касаційною скаргою.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 липня 2020 року визначено склад суду: Шарапа В. М. головуючий суддя (суддя-доповідач), судді: Бевзенко В. М., Чиркін С. М.

05 серпня 2020 року ухвалою Верховного Суду відведено суддів Шарапу В. М., Бевзенка В. М., Чиркіна С. М. від участі у розгляді касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23 січня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2020 року у справі №440/4198/19 за позовом Харківського національного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення витрат.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 серпня 2020 року визначено новий склад суду: Соколов В. М. головуючий суддя (суддя-доповідач), судді: Єресько Л. О., Загороднюк А. Г.

Відповідно до частини 3 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Втім, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.

Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондують приписи статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" і статті 13 КАС України.

Згідно з частиною 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частиною 1 статті 328 КАС України.

Водночас пунктом 2 частини п'ятої цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до частиною 1 статті 328 КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до частиною 1 статті 328 КАС України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

За змістом пункту 1 частини 6 статті 12 КАС України для цілей пункту 1 частини 6 статті 12 КАС України справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" займають відповідальне та особливо відповідальне становище. До публічної служби належить також і державна служба, в тому числі проходження військової служби (стаття 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу").

Предметом розгляду в цій справі є зобов'язання відповідача відшкодувати витрати, пов'язані з утриманням у вищому навчальному закладі, отже спірні правовідносини у цій справі виникли з приводу проходження відповідачем публічної служби.

Аналогічного правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 грудня 2018 року по справі №804/285/16.

Дослідивши встановлені судами першої й апеляційної інстанцій обставини справи, вивчивши викладені у касаційній скарзі доводи й обґрунтування, з'ясувавши характер спірних правовідносин, Верховний Суд прийшов до висновку про відсутність у цьому випадку обставин, наведених у підпунктах "а "- "г" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України (в чинній редакції). Крім того, судом не встановлено виключень щодо посади відповідача (старший лейтенант поліції інспектор з ювенальної превенції сектору превенції Глобинського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області) у цій справі в аспекті пункту 1 частини 6 статті 12 КАС України в поєднанні зі статтею 50 Закону України "Про запобігання корупції".

Оскільки касаційна скарга ОСОБА_1 подана на судові рішення, прийняті у справі незначної складності, а аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України виняткових обставин справи, то у відкритті касаційного провадження у цій справі слід відмовити.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають статті 129 Конституції України, згідно з якою основними засадами судочинства є, зокрема забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 3, 333 КАС України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23 січня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2020 року у справі №440/4198/19 за позовом Харківського національного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення витрат.

Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіВ. М. Соколов Л. О. Єресько А. Г. Загороднюк
logo

Юридические оговорки

Protocol.ua обладает авторскими правами на информацию, размещенную на веб - страницах данного ресурса, если не указано иное. Под информацией понимаются тексты, комментарии, статьи, фотоизображения, рисунки, ящик-шота, сканы, видео, аудио, другие материалы. При использовании материалов, размещенных на веб - страницах «Протокол» наличие гиперссылки открытого для индексации поисковыми системами на protocol.ua обязательна. Под использованием понимается копирования, адаптация, рерайтинг, модификация и тому подобное.

Полный текст

Приймаємо до оплати