Історія справи

Ухвала КАС ВП від 29.04.2021 року у справі №815/6620/14

УХВАЛА

29 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 815/6620/14

адміністративне провадження № К/9901/14679/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Уханенка С. А.,

суддів- Кашпур О. В., Радишевської О. Р.

перевірив касаційну скаргу Одеської обласної прокуратури на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2020 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Одеської обласної прокуратури, за участю третьої особи - Міністерства юстиції України, про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2014 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Прокуратури Одеської області, в якому, уточнивши позовні вимоги, просив: визнати незаконним та скасувати наказ прокурора Одеської області від 23 жовтня 2014 року №2518к про його звільнення з посади начальника слідчого управління прокуратури Одеської області у зв'язку з припиненням трудового договору відповідно до пункту 7-2 частини 1 статті 36 Кодексу Законів про працю України (далі - КЗпП України); поновити його на посаді начальника слідчого управління прокуратури Одеської області; зобов'язати прокуратуру Одеської області нарахувати та виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 26 жовтня 2014 року по день поновлення на роботі; зобов'язати відповідача проінформувати Міністерство юстиції України про відкликання відомостей про застосування щодо нього заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 Закону України 16 вересня 2014 року №1682-VII "Про очищення влади" (далі - ~law8~). Позов обґрунтовано тим, що звільнення його із займаної посади на підставі положень ~law9~ суперечить Конституції України, оскільки довідка про результати перевірки відомостей, зазначених в особовій справі, щодо його перебування на відповідній посаді, не містить будь-якої інформації про наявність фактів протиправної поведінки позивача, спрямованої на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_2, підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини, а оскаржуваний наказ про звільнення позивача з посади не містить жодних обґрунтувань, що ОСОБА_1 міг становити будь-яку загрозу для нового демократичного режиму.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2020 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ прокурора Одеської області від 23 жовтня 2014 року №2518к про звільнення старшого радника юстиції ОСОБА_1 з посади начальника слідчого управління прокуратури Одеської області у зв'язку з припиненням трудового договору відповідно до пункту 7-2 частини 1 статті 36 КЗпП України. Поновлено позивача на посаді начальника слідчого управління прокуратури Одеської області з 24 жовтня 2014 року.

Зобов'язано Одеську обласну прокуратуру нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 24 жовтня 2014 року по день поновлення на роботі. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2021 року змінено рішення суду першої інстанції, абзац четвертий резолютивної частини якого викладено в наступній редакції: "Зобов'язати Одеську обласну прокуратуру нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 24 жовтня 2014 року по 30 березня 2021 року в сумі 2 386 867,14 грн, з відрахуванням усіх обов'язкових платежів та зборів". В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

22 квітня 2021 року Одеська обласна прокуратура подала касаційну скаргу на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2020 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2021 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Заявник, посилаючись на положення пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України, просить скасувати оскаржені судові рішення та прийняти нову постанову про відмову у позові.

Предметом спору у цій справі є правомірність рішення про звільнення позивача з органів прокуратури на підставі Закону України "Про очищення влади".

Перевіривши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.

За приписами пункту 6 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі на судове рішення, зазначене у пункту 6 частини 1 статті 333 КАС України, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).

Вирішуючи спір та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що у справі №800/186/17, що є подібною до спірних правовідносин, Верховний Суд указав на політичний характер люстраційних заходів. Суд відмітив, якщо юридична відповідальність пов'язана із застосуванням санкцій за порушення визначених законом норм, то політична відповідальність постає як відповідальність за неналежне здійснення державної влади, державного управління тими, хто відповідно до покладених завдань і функцій є носіями такої влади. Політичну відповідальність потрібно розуміти як відповідність якостей носіїв владно-управлінської діяльності і реалізації ними своїх функцій і повноважень тим умовам і завданням, які постали перед державою і суспільством (на виклики часу, відповідь на об'єктивні вимоги до неї). Тому Верховний Суд дійшов висновку, що застосовані люстраційним законодавством заходи не можуть вважатися заходами юридичної відповідальності, оскільки не є санкцією за конкретне протиправне діяння. Їхня мета полягала у відновленні довіри до органів державної влади, а не притягненні до відповідальності відповідних посадових осіб. В

Вирішуючи спір, судами установлено, що позивача звільнено з органів прокуратури через те, що у період з 30 грудня 2011 року по 09 жовтня 2013 року (2 роки 9 місяців та 9 днів) він обіймав посаду заступника прокурора Одеської області (заступника керівника територіального (регіонального) органу прокуратури України у період з 25 лютого 2010 року по 22 лютого 2014 року). Проте встановлення будь-яких фактів особистої протиправної поведінки ОСОБА_1 під час перевірки не встановлено і відповідач ніколи не стверджував про причетність його до будь-яких порушень прав людини чи підтримання останнім антидемократичних заходів. За таких обставин, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що оскаржуваний наказ про звільнення не відповідає основоположним принципам очищення влади, що розроблені міжнародними організаціями, а тому застосування до позивача положень ~law10~, за установлених у цій справі обставин, є передчасним та суперечить викладеним стандартам забезпечення прав людини при здійсненні люстраційних заходів.

Суд апеляційної інстанції, перевіряючи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшов аналогічного висновку щодо не дотримання відповідачем принципу індивідуальної відповідальності та співмірності у справах, що стосуються застосування положень ~law11~ та одночасно послався на висновки Верховного Суду у справах №817/3431/14,821/4571/14, що спростовують доводи відповідача про незастосування таких висновків судом апеляційної інстанції.

У касаційній скарзі Одеська обласна прокуратура також послалася на невідповідність судових рішень в частині обчислення розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу висновкам Верховного Суду у справі № 810/3246/16.

Перевіряючи ці доводи Верховним Судом установлено, що обставини справи № 810/3246/16 не є подібними до спірних правовідносин, оскільки у цій справі вирішувався спір щодо правильності обчислення розміру грошового забезпечення при звільненні особи з органів державної фіскальної служби, у зв'язку зі скороченням посади.

Враховуючи те, що інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанції, які відповідають висновкам Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.

Керуючись статтями 248, пунктом 6 частини 1 333 КАС України, Суд

УХВАЛИВ:

1. У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Одеської обласної прокуратури на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2020 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Одеської обласної прокуратури, за участю третьої особи - Міністерства юстиції України, про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, зобов'язання вчинити дії, відмовити.

2. Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: С. А. Уханенко

Судді: О. В. Кашпур

О. Р. Радишевська